Постанова

від 27.09.2012 по справі 9/048-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2012 № 9/048-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників учасників судового процесу згідно протоколу судового засідання від 27.09.2012 року,

від позивача, Нищенко О.М. , довіреність № б/н від 15.05.12;

від позивача, Вітошко В.А., довіреність № б/н від 02.07.12;

від відповідача 1, не з"явився,

від відповідача 2, не з"явився,

від третьої особи 1, Пономарьов М.М., довіреність № б/н від 18.06.12;

від третьої особи 1, Панов Д.І., довіреність № 15/05/12-1 від 15.05.12;

від третьої особи 2, Плачинда К.О., довіреність № 02-07/1648 від 28.08.12;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексмін" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" в особі Київської філії на рішення господарського суду Київської області від 24.07.2012 року (дата підписання повного тексту - 27.07.2012 року)

у справі № 9/048-12 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імтекс"

до 1. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" в особі Київської філії

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дексмін"

2. Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"

про визнання недійсними прилюдних торгів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імтекс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" в особі Київської філії про визнання недійсними прилюдних торгів з продажу арештованого майна, яке розташоване за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, проведених 06.05.2012 р. ТОВ "Еліт Сервіс" та оформлених протоколом № 11-0015/12 від 06.04.2012 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.07.2012 р. у справі № 9/048-12 позов задоволено, визнано недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом № 11-0015/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належить ТОВ "Імтекс", затвердженого 06.04.2012 р. директором Київської філії ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" Лобановим О.В.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач-1 та третя особа-1 подали на нього апеляційні скарги, в якій просять суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

У судове засідання 27.09.2012 р. представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду апеляційним господарським судом справи у разі виконання останнім вимог статті 98 та статті 87 ГПК.

Якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 102 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 27.09.2012 р. від представника позивача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів у справі та виклик для дачі пояснень експерта, який проводив оцінку спірного майна, реалізованого з прилюдних торгів.

Зазначені клопотання колегією суддів відхилені, як такі, що є необґрунтованими.

Зокрема, представником позивача в порушення приписів ст. 38 ГПК України не наведено обставин, які можуть підтвердити докази, про витребування яких заявлено клопотання, в контексті предмета доказування у даній справі, та крім того належним чином не обґрунтовано, яке значення можуть мати пояснення особи, яка проводила оцінку, для результатів розгляду справи, враховуючи, що всі висновки відповідного спеціаліста зафіксовані у висновку про вартість об'єкта оцінки, і саме останній, а не усні його пояснення, можуть бути предметом перевірки на предмет відповідності чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.05.2007р. між третьою особою-2 (кредитор) та позивачем (позичальник) було укладено договір кредиту № 06-10/118, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 435 000,00 доларів США зі сплатою 13% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 3 625,00 доларів США, не пізніше 08 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 08 травня 2017 р. на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору кредиту).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається позичальнику на придбання комерційної нерухомості.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з позичальником нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є -нежитлові приміщення (літера «Б») загальною площею 1116,9 квадратного метра, та належать позичальнику на праві власності, що знаходиться за адресою: Україна, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. № 1.

На виконання вищезазначених умов кредитного договору № 06-10/118 від 10.05.2007р., 10.05.2007 р. між третьою особою-2 (іпотекодержатель) та позивачем іпотекодавець було укладено іпотечний договір № 26/1-19, відповідно до п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем за договором кредиту № 06-10/118, укладеним між сторонами 10.05.2007 р., а також виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем за цим договором, нерухоме майно - нежитлові приміщення (літера "Б") загальною площею 1116,9 квадратного метра, що знаходиться за адресою: Україна, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. № 1.

Згідно з п. 1.2.1. договору іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна від 23.04.2007 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності: ОСОБА_9 (сертифікат НОМЕР_1 суб'єкта оціночної діяльності від 14.03.2007 р., виданий Фондом державного майна України), вартість нежитлового приміщення становить 3 031 685,00грн.

Відповідно до п. 1.6.7. договору іпотеки іпотекодавець свідчить та гарантує, що на момент укладення цього договору, будь-яка інформація, надана іпотекодавцем, щодо предмета іпотеки, в тому числі та, що вказана в договорі, є достовірною.

Пунктом 1.7. договору іпотеки передбачено, що за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі на підставі виконавчих документів, які видані під час дії цього договору, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

В силу п. 1.11. договору іпотеки усі наступні полішення предмета іпотеки, які будуть проведені іпотекодавцем, складають невід'ємну частину, не можуть відокремлюватися або вилучатися без згоди іпотекодержателя, та іпотекодержатель має право звернути на них стягнення для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням.

Вказане у договорі іпотеки нежитлові приміщення (предмет іпотеки) загальною площею 1116,9 квадратного метра, що знаходиться за адресою: Україна, Київська обл., місто Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. № 1 було придбане позивачем у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за № 1114.

В подальшому, згідно пояснень позивача, ним було здійснено добудову до вказаного приміщення та на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 35/25 від 10.02.2009 р. ТОВ "Імтекс" отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: комбінат громадського харчування - офіс, Б, загальною площею 1228,3 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1.

Відповідно до пояснень третьої особи-2, не спростованих позивачем, позивач не повідомляв його про здійснення добудови іпотечного майна, і на вчинення таких дій він як іпотекодержатель згоди не надавав.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01.12.2010 р. у справі № 244/10 вирішено стягнути з ТОВ "Імтекс" 3 459 852,87 грн. заборгованості та 25 500,00 грн. третейського збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011 р. у справі № 48/35 ухвалено видати накази на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01.12.2010 р. у справі № 244/10.

11.03.2011 р. господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання ухвали № 48/35.

01.08.2011 р. головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Гострою Ю.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №28076046 щодо виконання наказу господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. № 48/35, та встановлено строк добровільного виконання - 7 днів.

17.08.2011 р. головним державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Київській області Гострою Ю.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить ТОВ "Імтекс" у межах суми звернення стягнення 3 459 852, 87 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах суми боргу.

08.11.2011 р. старшим державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Київській області Гопцієм Р.О. за участю представника позивача складено Акт опису й арешту майна, яким описано і накладено арешт на майно: земельну ділянку площею 1, 0082 га за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, кадастровий номер 3210900000:155:0080; та нежитлове двоповерхове приміщення за адресою: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, площею 1 116, 9 кв.м.

16.12.2011 р. ТОВ "ЕкспертЦентр" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №11198/10 від 14.12.2010 р.) в особі Іванілова Д.А. складено Звіт про оцінку майна - нежитлових приміщень загальною площею 1 116, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, згідно з висновком до якого вартість об'єкта оцінки без ПДВ становить 2 299 700, 00 грн.

06.04.2012 р. ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна, результати яких оформлено протоколом № 11-0015/12, та переможцем яких стало ТОВ "Дексмін".

25.04.2012 р. начальником ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області затверджено Акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних торгів) № 28076046.

Вважаючи, що вказані прилюдні торги проведено з порушенням норм чинного законодавства, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову та визнаючи оспорювані прилюдні торги недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що: відповідачем-1 в порушенням вимог ст. 43 Закону України "Про іпотеку" було залучено до оцінки вартості майна боржника суб'єкта оціночної діяльності без встановлення факту відсутності домовленості між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо початкової вартості арештованого майна; не здійснено жодних дій з метою встановлення юридичної адреси боржника, внаслідок чого листи державного виконавця направлялись за адресою, зазначеною у виконавчому документі та повертались з відміткою про неотримання, у зв'язку з чим позивач залишився неповідомленим про результати оцінки майна; відповідачем-2 в порушенням вимог ст. 43 Закону України "Про іпотеку" опубліковано оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна не в місцевих друкованих засобах масової інформації та не повідомлено належним чином позивача про день, час та місце проведення прилюдних торгів з реалізації належного йому майна; в усіх документах виконавчого провадження зазначено нерухоме майно: нежитлові 2-поверхові приміщення, загальною площею 1 116, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, проте як позивачу відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2009 р. на праві власності належить комбінат громадського харчування - офіс, загальною площею 1 228, 3 кв.м.; висновок про вартість об'єкту оцінки від 16.12.2011 р. був складений на підставі недостовірної інформації щодо загальної площі об'єкту оцінки, яка була надана державним виконавцем суб'єкту оціночної діяльності.

Перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення господарського суду Київської області скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 р. N 68/5, прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Отже, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець - учасник прилюдних торгів і продавець - відділ Державної виконавчої служби в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.

Таким чином, прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна. Даний висновок також наводиться в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2007 року № 34/92-07, щодо якої відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2008 року, постанові від 22.07.2004 у справі № 109/19-03.

Торги, проведені з порушенням встановлених правил, можуть бути визнані недійсними за позовом зацікавленої особи на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2008 року № 15/101-08(1з-0), від13.03.2012 р. у справі № 5/178).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 № 02-5/111).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

В даному випадку, враховуючи предмет спору, слід зазначити, що встановлена нормативно процедура проведення прилюдних торгів є складовою частиною вимог законодавства, необхідних для чинності правочину, водночас при цьому порушення визначеної процедури для набуття ознак суперечності змісту вчиненого правочину Цивільному кодексу України (іншим актам цивільного законодавства тощо) повинні вплинути на формування результатів прилюдних торгів, продажу майна боржника, тобто, зміст правочину.

Спірні правовідносини виникли в межах наявного виконавчого провадження. Пунктом 1.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року N 68/5 (далі - Тимчасове положення) передбачено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою відділом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.

Згідно з п. 3.2 Тимчасового положення, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5.

Приписами ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

При цьому, частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, приписами ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника - третьої особи-1 щодо безпідставності посилань позивача та суду першої інстанції на необхідність встановлення у даному випадку державним виконавцем факту наявності чи відсутності згоди сторін щодо початкової ціни продажу майна і лише у разі відсутності такої згоди - залучення суб'єкта оціночної діяльності.

Із системного аналізу положень Закону України "Про іпотеку" вбачається, що вказані положення ст. 43 в частині визначення початкової ціни продажу переданого в іпотеку майна за рішенням суду стосуються випадку, коли звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, яким вирішено звернути стягнення в погашення боргу боржника перед кредитором, а в частині визначення початкової ціни продажу іпотечного майна за згодою сторін - випадку, коли сторони іпотечного договору передбачили, що реалізація предмета іпотеки здійснюється за ціною, погодженою ними у такому договорі.

Так, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку". Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Однак, слід звернути увагу на те, що в даному випадку реалізація предмету іпотеки на прилюдних торгах здійснювалась не на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а внаслідок здійснення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду міста Києва № 48/35 від 11.03.2011 р., виданого на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 01.12.2010 р. у справі № 244/10, яким було вирішено стягнути з ТОВ "Імтекс" 3 459 852,87 грн. заборгованості та 25 500,00 грн. третейського збору.

Таким чином, у даному випадку вказані положення ст. 43 Закону України "Про іпотеку" в частині визначення початкової ціни продажу переданого в іпотеку майна за рішенням суду не поширюють своєї дії на спірні правовідносини, оскільки оспорювані прилюдні торги були проведені виконавцем в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" під час виконання виконавчого документу не пов'язаному зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, оскільки він передбачав саме стягнення грошових коштів, і саме у зв'язку з відсутністю останніх на поточних рахунках позивача та в силу відсутності відомостей про належне йому рухоме майно та кошти на рахунках, державним виконавцем в порядку ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" було вирішено перейти до звернення стягнення на заставлене майно, яке перед тим було описано та арештовано.

У свою чергу, як вбачається з іпотечного договору, сторони погодили заставну вартість спірного майна у розмірі 4 191 500, 00 грн. (п. 1.2.), однак, п. 4.7. іпотечного договору, визначили, що передача/продаж предмета іпотеки у випадках, передбаченим будь-яким з п.п. 4.6.3. (передача права власності іпотекодержавтелю на предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов'язання), 4.6.4. (продаж предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені), 4.6.5. (продаж іпотекодержателем предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки) здійснюється за вибором іпотекодержателя за вартістю не меншою від загальної вартості предмету іпотеки, що вказана у п. 1.2. цього Договору, або за вартістю, визначеною шляхом проведення незалежної експертної оцінки предмета іпотеки, яка замовляється іпотекодержателем, якщо менша ціна не буде погоджена між сторонами. Відносно п. 4.6.1. (на підставі рішення суду) та п. 4.6.6. (інший спосіб , передбачений чинним законодавством) іпотечний договір положень про необхідність враховувати заставну вартість майна не містить.

Також, за приписами статті 43 організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 опублікував оголошення про проведення прилюдних торгів в двох друкованих засобах масової інформації, газетах "Експрес-об'ява" та "Шлях Перемоги".

Друковані засоби масової інформації залежно від сфери розповсюдження поділяються на загальнодержавні, регіональні (дві та більше областей), зарубіжної сфери розповсюдження та місцевої сфери розповсюдження.

"Експрес-об'ява" - українська газета об'яв, що, розповсюджується у всіх регіонах України та є загальнодержавним засобом масової інформації.

Газета "Шлях перемоги" також є загальнодержавним засобом масової інформації за сферою свого розповсюдження.

Відповідно до Довідки № 19 від 18.07.2012 р., наданої ДП "Експрес-об'ява", газета "Експрес-об'ява" (підп. Інд. 23488) є вітчизняним щоденним виданням і розповсюджується в роздрібній мережі в населених пунктах України, зокрема у місті Ірпінь Київської області.

Також, відповідно до Довідки № 195 від 10.07.2012 р., наданої ТОВ "Українська видавнича спілка імені Юрія Липи", газета "Шлях Перемоги" (підп. Інд. 30504) є всеукраїнським щотижневим виданням і розповсюджується в роздрібній мережі в населених пунктах України, зокрема, в місті Ірпінь Київської області.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка наведена в постанові від 14.03.2011 року № 3-14гс11, прийнятої в порядку перегляду, та яка є обов'язковою для всіх судів та органів влади згідно зі ст. 111-28 ГПК України, дії щодо опублікування оголошення в друкованих засобах масової інформації із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження відповідають вимогам статті 43 Закону № 898 та Тимчасового положення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038."

Крім того, відповідачем-2 було належним чином повідомлено позивача про проведення прилюдних торгів, в тому числі шляхом надіслання такого повідомлення на його юридичну адресу, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи: описом-вкладенням у цінний лист та поштовою квитанцією.

Неотримання позивачем з невідомих причин відповідного поштового відправлення, зокрема, через можливі помилки органів поштового зв'язку, допущені при його пересиланні, не можуть бути підставою для висновку про порушення відповідачем-2 порядку підготовки до проведення прилюдних торгів, а отже і їх недійсності, оскільки відповідні вимоги Закону були дотримані. Обов'язку перевіряти обставини доставки такого повідомлення відповідним адресатам на організацію, що проводить прилюдні торги, чинним законодавством не покладено.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що державним виконавцем в порушення норм ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" не було встановлено юридичну адресу боржника, внаслідок чого вся кореспонденція надсилалась ним на адресу, за якою боржник її не отримав, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

При цьому, що стосується обов'язку державного виконавця повідомити боржника про результати оцінки майна, яке виставляється на прилюдні торги, то згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Із зазначеного вбачається, що сполучник "або", який вживається в нормі ч. 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на можливість вибору державним виконавцем адреси, направлення на кожну з яких окремо одна від одної вважатиметься належним виконання вимог Закону щодо повідомлення боржника про результати оцінки.

При цьому, середній рід дієприкметника "встановленим" вказує на його прив'язку лише до словосполучення "місце фактичного проживання чи перебування", у зв'язку з чим у державного виконавця немає підстав ставити під сумнів відомості щодо боржника, зазначені у виконавчому документі.

Так, слід зазначити, що в наказі господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. № 48/35 адресою боржника визначено адресу: м. Буча, вул. Комсомольська, 12, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що направлення державним виконавцем як процесуальних документів, так і повідомлень щодо виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. № 48/35 на вказану адресу є належним виконанням приписів Закону, з огляду на що висновки суду першої інстанції в цій частині також є помилковими.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що під час виконавчого провадження державний виконавець отримував розширений витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 34935596 від 16.02.2012 р., з якого вбачається, що адресою позивача є м. Буча, вул. Комсомольська, 12.

Про зміну фактичного місцезнаходження або юридичної адреси боржник не повідомляв ні постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків при розгляді справи № 244/10, ні господарський суд міста Києва при вирішенні питання щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, ні державного виконавця під час виконавчого провадження.

Так, в матеріалах виконавчого провадження міститься клопотання представника боржника Радченко Марини Віталіївни від 15.02.2012 р. про направлення кореспонденції на адресу: м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 1, однак воно жодним чином не мотивоване та до нього не додано ніяких доказів, які підтверджують місцезнаходження боржника саме за вказаною адресою (договір оренди, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з зазначенням юридичної адреси).

Що стосується висновків суду першої інстанції про недостовірність проведеної оцінки майна, колегія суддів відзначає наступне.

Аналіз положень ст.ст. 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді, оскільки висновок експерта не є актом, який тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків.

З урахуванням викладеного вище, оціночний висновок не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), так як не породжує права і обов'язки позивача та йому не адресований.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 24.12.2009 р. у справі № 05-6-6/575 та постанові від 14.06.2011 р. у справі № 2/5/2011/5003.

Як зазначено в п. 28 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14.08.2007р. №01-8/675, частиною четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити до суду здійснену державним виконавцем оцінку арештованого майна. Відповідна скарга має розглядатися господарським судом на підставі та в порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК, у разі, якщо оцінка здійснена у виконавчому провадженні за виданим даним судом виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що боржник (позивач) не оскаржив дії державного виконавця в порядку ст. 85 Закону "Про виконавче провадження" і суд не визнав їх неправомірними в порядку ст. 121-2 ГПК України, щодо прийняття до уваги результатів оцінки спірного майна, а господарський суд не має підстав в позовному провадженні визнавати неправомірними дії державного виконавця і на цій підставі визнавати недійсними результати прилюдних торгів, що підтверджується судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду в інших справах.

Позивач був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить відмітка на їх обкладинці представника Радченко Марини Віталіївни від 15.02.2012 р., однак жодним чином до моменту проведення прилюдних торгів не зауважив ні проти площі виявленого державним виконавцем майна, ні проти дій останнього.

Враховуючи все вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при підготовці та проведенні оспорюваних прилюдних торгів не було допущено таких порушень визначеної законодавством процедури, що надала б змісту вчиненого правочину ознак суперечності Цивільному кодексу України (іншим актам цивільного законодавства тощо), та що б вплинуло на формування результатів торгів з продажу майна позивача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржуване рішення даним вимогам не відповідає, оскільки в порушення ст. 43 ГПК України прийняте за неповного та необ'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 24.07.2012 р. у справі №9/048-12 - скасувати.

2. Прийняти нове рішення у справі № 9/048-12, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імтекс" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Дзержинського, будинок 1, код ЄДРПОУ 32580573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (03040, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Бурмістенка, будинок 11, кімната 1, код ЄДРПОУ 35911358) в особі Київської філії 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імтекс" (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Дзержинського, будинок 1, код ЄДРПОУ 32580573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексмін" (04080, м. Київ, Оболонський район, ВУЛИЦЯ Новоконстянтинівська, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 37974961) в особі Київської філії 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 9/048-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.