Ухвала

від 18.09.2012 по справі 2а-14717/11/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14717/11/0170/18

18.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Єланської О.Е. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Золотий берег"- Меньшиков Анатолій Анатолійович, довіреність № б/н від 01.11.11,

представник відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Васильєва Наталя Олександрівна, довіреність № 3 від 06.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 05.06.12 у справі № 2а-14717/11/0170/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пансіонат "Золотий берег" (пров. Сонячний, 6, Берегове, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98179)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Пансіонат «Золотий берег»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим №0000582304 від 17.11.2011, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Приватне акціонерне товариство "Пансіонат "Золотий берег" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № №0000582304 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196307,50грн., у тому числі 157046,00грн. за основним платежем 39261,50 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновок відповідача про відсутність у ПФ "Новатор" права на виписку податкових накладних, а внаслідок цього висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.11.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № №0000582304 від 17.11.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196307,50грн., у тому числі 157046,00грн. за основним платежем 39261,50 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою прийняття спірного рішення став акт №2294/23-4/32903077 від 10.11.2011 позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ПФ "Новатор" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 198.3, пункту198.6 статті 198, пункту.201.1, пункту 201.4, пункту201.8, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , а саме завищення податкового кредиту у серпні 2011 року на суму 157046,00 грн.; пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 157046 грн.

З акту перевірки вбачається, що у серпні 2011 року згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ПФ "Новатором" і податковим кредитом позивача в сумі 211425,00 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідно до податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року, реєстру виданих та отриманих накладних, сума у розмірі 211425,00 грн. по взаємовідносинам з ПФ "Новатор" була включена до складу податкового кредиту серпня 2011 року.

Сума податку на додану вартість в розмірі 157046,49 грн. включено до податкового кредиту відповідно періоду (ряд. 15.1 декларації), сума податку на додану вартість у розмірі 54378,51 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду (ряд. 15.2 декларації - операції, звільнені від оподаткування), згідно Додатку 5 до податкової декларації за серпень 2011року.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПФ "Новатор" (договір оренди №4 від 16.05.2011 та договір щодо надання послуг №4 шс від 16.05.2011 з доповненням №1 від 01.07.2011). На виконання вказаних угод ПФ "Новатор" надавав свої послуги позивачу, який, в свою чергу, сплачував вартість послуг з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання вказаних угод ПФ "Новатор" надавав свої послуги позивачу, який, в свою чергу, сплачував вартість послуг з урахуванням податку на додану вартість.

По факту поставки послуг ПФ "Новатор" були виписано податкову накладну №20 від 31.08.2011 на суму 1268550,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість -211425,00 грн. Вказана податкова накладна отримана позивачем та включена до реєстру податкових накладних за серпень 2011 року.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що ПФ "Новатор", від якого отримана податкова накладна, на підставі якої сформовано спірний податковий кредит, не мав право на виписку такої податкової накладної у зв'язку із тим, що анульовано його свідоцтва платника податку на додану вартість через наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Слід зазначити, що оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

До податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Право на виписку податкових накладних є виключно у платника податку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем сума податку на додану вартість була включена у склад податкового кредиту у серпні 2011року тільки у розмірі 157046,49 грн., тому що сума податку на додану вартість у розмірі 54378,51 грн. включена до складу податкового кредиту звільненого від оподаткування.

Отже, позивачем суми податку на додану вартість були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Слід зазначити, що наслідком виконання ПФ "Новатор" взятих на себе зобов'язань зі здійснення послуг стало підписання сторонами акту №ОУ-000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з харчування на загальну суму 1268550,00 грн. у тому числі податок на додану вартість -211425,00 грн. Отже, ПФ "Новатор" надало (здійснило), а позивач придбав (отримав) послуги на загальну суму 1268550,00 грн., у тому числі податок на додану вартість на суму 211425,00 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що по даті отримання платником податків послуг, що підтверджено податковими накладними, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у серпні 2011 року -сума податку на додану вартість- 157046,49 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ПФ "Новатор" в серпні 2011 року.

Зазначені податкові накладні від ПФ "Новатор", на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, відповідають усім вимогам Податкового кодексу України щодо належного оформлення податкових накладних. В акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ПФ"Новатор".

Помилковими визнаються твердження в апеляційній скарзі про відсутність у ПФ "Новатор" права на виписку податкових накладних, оскільки ПФ "Новатор" на момент виписки податкових накладних не була платником податку на додану вартість у зв'язку із анулюванням їхнього свідоцтва платника податку на додану вартість через наступне.

Як свідчать матеріали справи Харківською ОДПІ у Харківської області 22.07.2011 було складено акт №150/29-037 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПФ "Новатор". Не погодившись із зазначеним актом, ПФ "Новатор" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківською ОДПІ у Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення Харківською ОДПІ у Харківської області №150/29-037 від 22.07.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі №2а-15642/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, визнано протиправним та скасоване рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №150/29-037 від 22.07.2011.

Оскільки рішення Харківською ОДПІ у Харківської області про анулювання ПФ "Новатор" в якості платників податку на додану вартість, які оформлено актом №150/29-037 від 22.07.2011, не створюють правових наслідків, відтак ПФ "Новатор" є зареєстрованим платником цього податку, а посилання відповідача на відсутність такої реєстрації є безпідставним.

Отже, висновок відповідача про відсутність у ПФ "Новатор" права на виписку податкових накладних, а внаслідок цього висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія відмічає, що позивач при проведені господарської операції зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податку.

Колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статі 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 у справі №2а-14717/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко