Рішення

від 04.10.2012 по справі 14/5014/2094/2012    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.12 Справа № 14/5014/2094/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС", м. Орша, Вітєбскої області, Республіки Білорусь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково дослідна компанія перспективного планування "Укрресурси", м. Луганськ

про стягнення 2651024 російських рублів Суддя Лісовицький Є.А.

Представники:

від позивача: Ковальова І.М., довіреність № 180 від 22.05.12;

від відповідача -не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором (Контрактом № 21/01-2011-UA від 21.01.2011р.) у розмірі 2651024 російських рублів.

Відповідач участі у судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, про поважність причин відсутності не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалами суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

21.01.2011 р. між ТОВ «ОРБІС»(надалі - Позивач) як продавцем та ТОВ «НДКПП «УКРРЕСУРСИ»(надалі - Відповідач) як покупцем був укладений Контракт № 21/01-2011-ІІА від 21.01.2011 р. (надалі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язаний поставити та передати у власність Відповідача обумовлений товар (труби вентиляційні гнучкі шахтні) в кількості та асортименті, зазначеному в специфікації, а Відповідач - прийняти товар та сплатити за нього договірну ціну.

Умови поставки кожної партії товару та форма оплати за поставлений товар оговорюються сторонами окремо в Додатках (Специфікаціях) на кожну партію товару (п. 2.1. Договору). Сторони домовилися, що умови поставки визначаються відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 р. (п. 2.2. Договору). Загальна сума Договору складає 15000000 російських рублів, валютою Договору та платежу є російський рубль.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р. (п. 10.2. Договору). 23.12.2011 р. Позивач та Відповідач уклали Додаткову угоду № 3 про пролонгацію строку дії Договору до 31.12.2012 р.

На виконання умов Договору сторони підписали вісім Специфікацій, за якими була здійснена поставка товару. За шістьма Специфікаціями Відповідач розрахувався з Позивачем в повному обсязі. Предметом цього позову є порушення зобов'язань Відповідача по оплаті товару за Специфікаціями № 7 та № 8.

Відповідно до Специфікації № 7 від 12.05.2011 р. Позивач поставляє Відповідачу товар у зазначеному асортименті на загальну суму 1 882 810,00 російських рублів.

Відповідно до Специфікації № 8 від 13.06.2011 р. Позивач поставляє Відповідачу товар у зазначеному асортименті на загальну суму 2 138 214,00 російських рублів.

Ціна за товар, визначений Специфікаціями № 7 та № 8, сформована на умовах поставки РСА м. Орша, оплата здійснюється по факту поставки протягом ЗО календарних днів.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс»(редакція 2000 року), термін «франко-перевізник»(РСА) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Поставка вважається здійсненою, а Позивач вважається таким, що виконав своє зобов'язання з передачі товару на умовах РСА м. Орша, коли товар переданий першому перевізнику у м. Орша.

На виконання Договору Позивач поставив Відповідачу обумовлений в Специфікаціях № 7 та № 8 товар на загальну суму 4021024 російських рублів.

Поставка товару за Специфікацією № 7 на 1882810 російських рублів була оформлена наступними документами:

1) товарно-транспортною накладною № 0253386 від 13.05.2011 р.;

2) міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) Серія ВД №0006993 від 13.05.2011 р.;

3) рахунком (Інвойс) № 129 від 12.05.2011 р., що був доданий до СМК;

4) Сертифікатом про походження товару (СТ-1) № 1366 від 13.05.2011 р., що був доданий до СМК;

5) декларацією на товари та транзитною декларацією від 14.05.2011 р. з позначкою митного агента.

Поставка товару за Специфікацією № 8 на 2138214 російських рублів була оформлена наступними документами:

1) товарно-транспортною накладною № 0253429 від 14.06.2012 р.;

2) міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) Серія ЖВ №0046559 від 14.06.2011 р.;

3) рахунком (Інвойс) № 172 від 13.06.2011 р., що був доданий до СМК;

4) Сертифікатом про походження товару (СТ-1) № 1579 від 13.06.2011 р., що був доданий до СМК;

5) декларацією на товари та транзитною декларацією від 15.06.2011 р.

Факти поставок підтверджуються підписом та штампом перевізників, які прийняли товар до перевезення, на міжнародних товарно-транспортних накладних (СМК):

1) на СМК від 13.05.2011 р. - підпис та штамп перевізника ЧУП «Кристалайн»;

2) на СМК від 14.06.2011 р. - підпис та штамп перевізника ТОВ «Орбіс».

Крім того, при здійсненні перевезення силами Позивача на СМК міститься печать та підпис Відповідача про прийняття вантажу у м. Луганську.

Враховуючи строк оплати, встановлений в Специфікаціях № 7 та № 8, Відповідач був зобов'язаний здійснити оплату:

1) за рахунком № 129 від 12.05.2011 р. - не пізніше 13.06.2011 р., що розраховується як 14.05.2011 р. (дата відвантаження перевізнику, зазначена в рахунку) +30 календарних днів;

2) за рахунком № 172 від 13.06.2011 р. - не пізніше 14.07.2011 р., що розраховується як 14.06.2011 р. (дата відвантаження перевізнику, зазначена в рахунку) +30 календарних днів.

Проте, в порушення умов Договору, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на суму 1370000 російських рублів. Як вбачається із виписок банку, Відповідач здійснив наступні платежі:

1) за Специфікацією № 7 (рахунок № 129 від 12.05.2011 р. на суму 1882810 російських рублів):

платіж від 27.07.2011 р. на 150000 російських рублів ( загальна сума перерахування згідно виписки за 27.07.2011 р. становить 200000 російських рублів, з них 50000 російських рублів Відповідач перераховував по іншому рахунку за Специфікацією № 6, борг за якою вже погашено);

платіж від 09.08.2011 р. на 170000 російських рублів;

платіж від 12.08.2011 р. на 350000 російських рублів;

платіж від 17.08.2011 р. на 300000 російських рублів;

платіж від 19.08.2011 р. на 200000 російських рублів;

платіж від 26.12.2011 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 30.12.2011 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 07.03.2012 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 12.04.2012 р. на 50000 російських рублів,

на загальну суму 1370000 російських рублів.

2) за Специфікацією № 8 (рахунок №172 від 13.06.2011 р. на суму 2138214 російських рублів) Відповідачем не було здійснено жодної оплати.

Таким чином, Відповідачем не була здійснена оплата за товар в сумі 512810 російських рублів за Специфікацією № 7 та в сумі 2138214 російських рублів за Специфікацією № 8.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем склала 2651024 російських рублів.

Між сторонами був складений Акт звірення розрахунків станом на 01.04.2012 р., який підтверджує суму заборгованості та свідчить про її визнання Відповідачем (без урахування часткової оплати з боку Відповідача за квітень 2012 р., що не увійшла до Акту).

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2651024 російських рублів.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

У випадку відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічного контракту щодо права, яке має застосовуватись, воно визначається на основі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

В даному випадку такою колізійною нормою є ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами - учасницями СНД 20.03.1992 р. (набрала чинності для України та Республіки Білорусь 19.12.1992 р.), якою передбачено, що права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни - місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Оскільки Договір укладався на території Республіки Білорусь (м. Орша), права та обов'язки сторін цього Договору визначаються матеріальним правом Республіки Білорусь. Крім того, сторони в п. 9.1 Договору прямо передбачили, що відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть у відповідності до діючого законодавства Республіки Білорусь.

Згідно з ч. 4 ст. 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом чи міжнародним договором, застосовує норми інших держав.

Відповідно до ст. 290 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК РБ), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 291 ЦК РБ).

Якщо зобов'язання передбачає або надає можливість визначити день його виконання або період часу, протягом якого воно повинно бути виконано, то воно підлягає виконанню в цей день або відповідно в будь який момент в межах такого періоду (ст. 295 Цивільного кодексу РБ).

Згідно ст. 391 ЦК РБ юридичні особи вільні в укладенні договору. Умови договору визначаються на розсуд сторін у порядку і межах, передбачених законодавством.

При порушенні зобов'язання боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 364 ЦК РБ). Особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність за наявності вини. Особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання неможливо внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин (ст. 372 ЦК РБ).

Крім того, на правовідносини між Позивачем та Відповідачем по виконанню договору поставки поширюється дія міжнародних договорів, які були підписані Україною та Республікою Білорусь та є частиною їхнього національного законодавства, зокрема дія конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. набула чинності для України 01.02.1991 р., для Республіки Білорусь - 01.11.1990 р.) та Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р. набула чинності для України 01.04.1994 р., для Республіки Білорусь - 01.08.1997 р.).

Відповідно до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів договори на поставку товарів, які потребують подальшого виготовлення або виробництва, зважаються договорами купівлі-продажу та підпадають під дію Конвенції, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів (ст. 3 Конвенції).

Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції (ст. 53 Конвенції). Покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця (ст. 59 Конвенції).

Згідно зі ст. 61 Конвенції, якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може, зокрема, вимагати від покупця сплати ціни та відшкодування збитків. Якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків (ст. 78 Конвенції).

Відповідно до Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів строк позовної давності встановлюється у чотири роки (ст. 8) та у випадку порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення (ст. 12). Якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову. Сплата процентів або часткове виконання зобов'язання боржником тягне за собою ті ж самі наслідки, що й визнання зобов'язання, за умови, що така сплата або таке виконання дає розумні підстави вважати, що боржник визнає це зобов'язання (ст. 20).

На виконання п. 8.1. Договору Позивач намагався вирішити спір з Відповідачем в позасудовому порядку шляхом проведення переговорів. З метою врегулювання спору Позивач 17.10.2011 р. направив Відповідачу претензію електронною поштою та отримав відповідь на неї. Згідно з відповіддю на претензію Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання через зрив строків оплати контрагентами Відповідача за укладеними ним контрактами.

Відповідно до п. 8.2. Договору між Позивачем та Відповідачем всі спори, що виникають із Договору, вирішуються сторонами в Арбітражному суді за місцезнаходженням відповідача. Так як Відповідач зареєстрований як юридична особа на території України в м. Луганську, то справа підлягає розгляду в Господарському суді Луганської області.

Відповідач здійснив наступні платежі:

1) за Специфікацією № 7 (рахунок № 129 від 12.05.2011 р. на суму 1882810 російських рублів):

платіж від 27.07.2011 р. на 150000 російських рублів ( загальна сума перерахування згідно виписки за 27.07.2011 р. становить 200000 російських рублів, з них 50000 російських рублів Відповідач перераховував по іншому рахунку за Специфікацією № 6, борг за якою вже погашено);

платіж від 09.08.2011 р. на 170000 російських рублів;

платіж від 12.08.2011 р. на 350000 російських рублів;

платіж від 17.08.2011 р. на 300000 російських рублів;

платіж від 19.08.2011 р. на 200000 російських рублів;

платіж від 26.12.2011 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 30.12.2011 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 07.03.2012 р. на 50000 російських рублів;

платіж від 12.04.2012 р. на 50000 російських рублів,

на загальну суму 1370000 російських рублів.

2) за Специфікацією № 8 (рахунок №172 від 13.06.2011 р. на суму 2138214 російських рублів) Відповідачем не було здійснено жодної оплати.

Таким чином, Відповідачем не була здійснена оплата за товар в сумі 512810 російських рублів за Специфікацією № 7 та в сумі 2138214 російських рублів за Специфікацією № 8. Строк на оплату минув.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково дослідна компанія перспективного планування "Укрресурси" про стягнення 2651024 російських рублів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково дослідна компанія перспективного планування "Укрресурси", м. Луганськ, вул.Дзержинського, б. 1 «В», офіс 405, ідентифікаційний код 31594784 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРБІС", м. Орша, вул.Белінського, б.2, к.21, Вітєбскої області, Республіки Білорусь, ідентифікаційний код 144173992000 борг 2138214 російських рублів, витрати на сплачений судовий збір 13304 грн. 43 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 04.10.12 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 08 жовтня 2012 р.

Суддя Є.А.Лісовицький