Рішення

від 02.10.2012 по справі 9/070-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 9/070-12

За позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Старе-Інвест»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 43 991, 34 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Грек А.Б. (дов. № 2 від 06.02.2012 р.)

Від відповідача ОСОБА_3 (угода № 21/12 від 18.09.2012 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Старе-Інвест»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 43 991, 34 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2012 р. порушено провадження у справі № 9/070-12 та призначено розгляд справи на 04.09.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; довідку з Державного казначейства України про зарахування судового збору в Бюджет України; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

03.09.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з від'їздом відповідача до іншої країни та неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

У судове засідання 04.09.2012 р. представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився та надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2012 р.; зобов'язано позивача подати -докази отримання відповідачем вимоги № 30-1 від 30.12.2011 р. та претензії № 23/1 від 23.02.2012 р.; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 18.09.2012 р. представники сторін з'явилися та надали суду частину документів, витребуваних ухвалами суду та пояснення по суті позовних вимог.

Зі змісту пояснення відповідача вбачається, що розрахунки між позивачем та відповідачем проводилися як в безготівковій, так і в готівковій формі, тому суму, на яку виставлена претензія, відповідач не підтверджує.

Крім того, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладене, судом клопотання позивача про продовження строку розгляду спору розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 18.09.2012 р. продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.; зобов'язано позивача подати докази отримання відповідачем вимоги № 30-1 від 30.12.2011 р. та претензії № 23/1 від 23.02.2012 р.; зобов'язано відповідача подати: пояснення щодо часткової оплати товару згідно рахунків-фактур № 9 від 04.03.2011 р. та № 16 від 15.04.2011 р.; докази оплати товару згідно видаткових накладних № 09/1 від 04.03.2011 р. та № 16/1 від 15.04.2011 р. в готівковій формі.

У судове засідання 02.10.2012 р. представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Торговий дім «Старе-Інвест»(далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач) в усній формі було укладено договір поставки палів С-110-30-10у (бетон Б-30) на об'єкт будівництва по АДРЕСА_2 в м. Києві.

Судом досліджено надані представником позивача оригінали видаткових накладних, які оглянуті в судовому засіданні, та копії, які долучені до матеріалів справи, та встановлено, що, позивач поставив товар (палі С-110-30-10у (бетон Б-30) в кількості 56 штук) на загальну суму 76 471,34 грн. (37 916,67 грн. згідно видаткової накладної № 09/1 від 04.03.2011 р. та 38 554,67 грн. згідно видаткової накладної № 16/1 від 15.04.2012 р.), а відповідач прийняв його без заперечень щодо кількості, якості та ціни.

Зі змісту вищезазначених видаткових накладних вбачається, що товар був прийнятий ФОП ОСОБА_1, оскільки видаткові накладні № 09/1 від 04.03.2011 р. та № 16/1 від 15.04.2012 р. були підписані ФОП ОСОБА_1 та скріплені її мокрою печаткою.

Посилання представника відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 не підписувала вказаних видаткових накладних та не скріплювала їх своєї мокрою печаткою суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до положень норм чинного законодавства України відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Доказів викрадення печатки або звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки ФОП ОСОБА_1 до суду не надала.

Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 жодного разу не посилалася на незаконне використання її печатки як ФОП та не зверталася до жодних органів державної влади з відповідною заявою про анулювання печатки чи видачу нової.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що печатка ФОП ОСОБА_1 на видаткових накладних № 09/1 від 04.03.2011 р. та № 16/1 від 15.04.2012 р. використовувалась незаконно та без відома власника печатки.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 32 480,00 грн. (2 480,00 грн. згідно платіжного доручення № 14 від 16.03.2011 р.; 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 23 від 15.04.2011 р., 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 26 від 27.04.2011 р. та 3 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 33 від 26.05.2011 р.).

Зі змісту вищезазначених платіжних доручень вбачається, що відповідачем здійснювалися розрахунки за отриманий товар згідно рахунків-фактури № 9 від 04.03.2011 р. та № 16 від 15.04.2011 р., які були виставлені позивачем на підставі відповідних видаткових накладних.

Тобто, відповідач своїми діями щодо часткового розрахунку за кожним із рахунків-фактури підтвердив факт укладення між сторонами в усній формі договору поставки товару та факт отримання палів С-110-30-10у (бетон Б-30) в кількості 56 штук.

Посилання представника відповідача на те, що перерахування позивачу 2 480,00 грн. згідно платіжного доручення № 14 від 16.03.2011 р. було здійснено за автопослуги, а не за отриманий товар (палі), суд також вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідачем не було надано суду жодних доказів існування між сторонами інших господарських відносин, крім відносин поставки палів.

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП «Торговий дім «Старе-Інвест»становить 43 991,34 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Тобто, фактично між сторонами на підставі ст. ст. 202, 203, 205 ЦК України виникли правовідносини поставки.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України

від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Враховуючи положення ЦК України та те, що відповідач прийняв спірний товар без зауважень та частково розрахувався за нього, то суд вважає, що відповідач своїми діями підтвердив вчинення між сторонами правочину в усній формі.

Проте, оскільки між сторонами не виникло факту вчинення правочину в письмовій формі, то 30.12.2011 р. позивач у порядку ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача вимогу щодо негайної сплати заборгованості у розмірі 43 991, 34 грн., шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок ПП «Торговий дім «Старе-Інвест».

Вищезазначена вимога була отримана відповідачем 17.01.2012 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.12.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін

Таким чином, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 24.01.2012 р.

Однак, за ствердженням позивача, відповідач жодної відповіді на вимогу не надав та у встановлений строк не здійснив розрахунків за отриманий товар.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати отриманого товару, 23.02.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 23/1 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 43 991,34 грн. на протязі семи днів з моменту отримання претензії.

Вказана претензія була отримана відповідачем особисто 04.03.2012 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.02.2012 р.,

Проте, відповідач вдруге відповіді на претензію не надав, вимогу позивача не виконав та не погасив існуючу заборгованість.

Зі змісту наданих відповідачем письмових пояснень по справі вбачається, що відповідач заперечує суму на яку виставлена претензія з посиланням на те, що розрахунки за отриманий товар здійснювалися ФОП ОСОБА_1 як по безготівковому розрахунку, так і за готівку.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням вищезазначених статтей, відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар, в тому числі шляхом здійснення готівкового розрахунку, в зв'язку з чим вказані твердження відповідача не можуть бути прийняті судом в якості доказів погашення заборгованості.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно, проте відповідач за поставлений товар належним чином та своєчасно не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Торговий дім «Старе-Інвест»щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Старе-Інвест»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Горького, буд. 42, офіс 403, ідентифікаційний код 33133925) заборгованість у розмірі 43 991 (сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 34 коп. та судові витрати у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 05.10.2012 р.