Рішення

від 02.10.2012 по справі 5015/3321/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/3321/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            02.10.12                                                                                           Справа№ 5015/3321/12 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Папір-Мал”, м.Львів до відповідача:  Приватного підприємства „Топ-Сіті”, м.Львів про: стягнення 72175грн. 82 коп.                                                                                                           Суддя  Гоменюк З.П.                                                                  Секретар судового засідання Половко М.Б. Представники: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився            Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Папір-Мал” до Приватного підприємства „Топ-Сіті” про стягнення 64924 грн. 80 коп. основного боргу,   5044грн. 81 коп. пені, 649 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 1557грн. 00коп. 3% річних.           Ухвалою суду від 10.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.09.2012р. Ухвалою суду від 13.09.2012р. розгляд справи відкладено на 02.10.2012р. в зв'язку з неявкою представника відповаідача в судове засідання.           Представник позивача в судове засідання 02.10.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, в судовому засіданні 13.09.2012р. підтримав заявлені позовни вимоги, просить позов задоволити.           Відповідач в судове засідання 02.10.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.  Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі повернута поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання”. Докази вручення (повернення) ухвали суду від 12.03.2012р. станом на 02.04.2012р. відсутні. Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2 офіс 304. На вимогу ухвали суду від 10.08.2012р. позивачем подано суду витяг  Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статті 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” станом на 12.09.2012р. місцезнаходженням Приватного підаприємства „Топ-Сіті” є: 79017, Львівська обл., м.Львів, Личаківський  район, вул.Водогінна, буд.2. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228). Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.   Станом на 02.10.2012р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.           Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті. Розглянувши матеріали справи, суд встановив.     20.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Папір-Мал” (продавець) та Приватним підприємством „Топ-Сіті” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №20, відповідно до п.1. якого позивач зобов'язувався виготовити і продати (передати у власність), а відповідач купити (прийняти власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором паперову продукцію санітарно-гігієнічного призначення.           Термін дії договору до 31 грудня 2012 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1. договору).           Відповідно до п.2.3 договору оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою платежу. Розрахунок за відвантажений товар покупець повинен здійснити не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання товару на складі продавця.           Відповідно до п.3.7 покупець зобов'язаний вказати в накладній дату фактичного отримання товару. Якщо в накладній не зазначена дата фактичного отримання партії товару, сторони домовились датою отримання партії товару покупцем вважати дату виписки накладної продавцем.           На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 64924грн. 80коп., що підтверджується видатковою накладною №1079 від 21.09.2011р.           Однак, відповідач своїх зобов”язань за договором не виконав, оплату за отриману продукцію не здійснив, претензію №03-335 від 28.03.2012р. залишив без відповіді та задоволення.           Відповідно до складеного сторонами 27.03.2012р. акту звірки розрахунків, заборгованість відповідача становила 64924грн. 80коп.  Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини. У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           Згідно п.6.3 договору в разі порушення строку оплати партії товару покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожен день (добу) прострочення. З огляду на викладене, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5044грн. 81коп. за період з 06.10.2011р. по 06.04.2012р. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 649грн. 21коп. інфляційних втрат та 1557грн. 00коп. 3 % річних  за період з 06.10.2011р. по 31.07.2012р. Розглянувши дані вимоги, суд вважає їх обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.  З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позов обгрнутований та підлягає задоволенню повністю. Оскільки спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на нього відповідно до ст.49 ГПК України. Керуючись ст.ст. 11, 530, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193,229,230,231,343 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задоволити повністю.         2. Стягнути з Приватного підприємства „Топ-Сіті”, м.Львів, вул.Водогінна,2  (ідентифікаційний код 34605657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Папір-Мал”, вул.Неманихіна,2 , м.Малин,  Житомирська обл. (ідентифікаційний код 30477405) 64924грн. 80 коп. основного боргу, 5044 грн. 81 коп. пені, 649 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 1557грн. 00коп. 3% річних та 1609грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України. 3. Видати позивачу ухвалу на повернення з державного бюджету зайво сплаченого за платіжним дорученням № 87 від 27.07.2012р.  судового збору в розмірі 43грн. 50коп.           Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України. Суддя                                                                                                     Гоменюк З.П. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.10.2012р.