Постанова

від 08.10.2012 по справі 2а/0470/9815/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9815/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Єременко Т.В., Рева І.Ю. Ганненко О.О., Сорокіна Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Груп" до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому останній просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022303 та № 0000032303 від 16.05.2012 року;

- визначити суму податкового кредиту (р10.1 р.17 Уточнюючого розрахунку за лютий 2012 року до декларації за лютий 2009 року) у розмірі 181 140,00 гривень;

- знизити податкові зобов'язання за лютий 2009 року на суму 1693,00 гривень;

- визначити суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 93 140,00 гривень.

Ухвалою суду від 21.08.2012 року позовну заяву залишено без руху.

17.09.2012 року позивач через відділ діловодства суду надав необхідні документи.

Ухвалою суду від 18.09.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.2 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки при поданні звітності позивач керувався діючим законодавством та роз'ясненнями Державної податкової служби України, у яких йдеться про можливість реалізувати право на бюджетне відшкодування з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової звітності. Позивач зазначає, що уточнений розрахунок поданий за лютий 2009 року, відповідні податкові накладні також були видані у 2009, тобто до вступу в дію норм Податкового кодексу України. Також позивач посилався на те, що оскільки відповідь на скаргу позивача Державна податкова служба у Дніпропетровській області від 26.07.2012 року надіслала із порушенням строку її розгляду лише 10.08.2012 року, то скарга вважається задоволеною на користь платника податків.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог позивача, вказуючи на те що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач у порушення п.п.198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищив податковий кредит лютого 2009 року на загальну суму 94 833,00 грн., у тому числі і за рахунок включення у лютому 2012 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок податкових накладних, які сформовано у лютому 2009 року на суму 94 833,00 грн. (позивачем не включено у відповідному звітному періоді - лютому 2009 року до податкового кредиту суму податку з ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, також зазначені податкові накладні не відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який подано до податкової декларації за лютий 2009 року). Відповідач зазначив про те, що позивачем не дотримано встановлений пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України 365 денний строк для формування податкового кредиту після виписки податкової накладної. Також відповідач наголосив на тому, що позивач не скористався своїм право на подання скарги на постачальника на затримку видачі податкових накладних.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо ( неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст. 2 КАС України).

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерджи Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість із заявленою сумою бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за березень 2009 року, заявленої згідно уточнюючих розрахунків за лютий та березень 2009 року заявленої згідно уточнюючих розрахунків за лютий та березень 2009 року поданих 28.02.2012 року, результати якої оформлено актом від 27.04.2012 року № 400/224/33407602, яким виявлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, у зв'язку з чим підприємством занижено суму податкових зобовязань у розмірі 93 140,00 грн., знижено податкові зобов'язання з ПДВ за лютий 2009 року на суму 1693,00 грн. Також у акті зазначено про те, що позивач не звертався зі скаргою на постачальників у відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з затримкою видачі податкової накладної, а тому останній не вправі реалізувати своє право на отримання податкового кредиту

На підставі акту перевірки від 27.04.2012 року № 400/224/33407602 відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000022303 та № 0000032303 від 16.05.2012 року

Також в судовому засіданні встановлено, що позивачем у лютому 2012 року шляхом подання уточнюючого розрахунку у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, проведено коригування податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 року на суму ПДВ (показник, який уточнюється 86 307,00 грн.) до збільшення (уточнений показник - 181 140,00 грн.) у розмірі 94 833,00 грн.

Сума 94 833,00 грн. була включена до складу податкового кредиту на підставі наступних податкових накладних:

- № 2 від 09.02.2009 року, продавець ПП «Будпартнер» (код ЄДРПОУ 33356087) загальна сума 94 000,00 грн. (ПДВ 15 666,67 грн.)

- № 4 від 10.02.2009 року, продавець ПП «Будпартнер» (код ЄДРПОУ 33356087) загальна сума 100 000,00 грн. (ПДВ 16 666,67 грн.)

- № 9021101 від 11.02.2009 року, продавець ЗАТ «Ново краматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599) загальна сума 150 000,00 грн. (сума ПДВ 25 000,00 грн.).

- № 9021102 від 11.02.2009 року, продавець ЗАТ «Ново краматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599) загальна сума 150 000,00 грн. (сума ПДВ 25 000,00 грн.).

- № 9022613 від 26.02.2009 року продавець ЗАТ «Ново краматорський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 05763599) загальна сума 75 000,00 грн. (сума ПДВ 12 500,00 грн.).

На дату подання позивачем уточнюючих розрахунків порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано ст.50 Податкового кодексу України, згідно до п.50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами п.102.5 наведеної норми заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічні положення містилися у п.5.1 ст.5, ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якої діяли до 01.01.2011р..

Тобто, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду (лютий 2009 року), так і на дату подання позивачем уточнюючого розрахунку (лютий 2012 року), чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2009 року були подані у лютому 2012 року, тобто, в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, та за відповідною формою. За таких обставин, суд вважає, що позивачем дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності.

Доводи відповідача про те, що позивач мав право на надання уточнюючого розрахунку протягом 365 днів з дня виписки податкових накладних, суд вважає безпідставним, оскільки такий висновок не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту, у п.198.6 якої встановлено, що у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно до вимог п.1 р.XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена норма набрала чинності з 1 січня 2011 року та не має зворотної дії.

Враховуючи, що спірним податковим повідомлення-рішенням відповідачем було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2009 року, порядок формування податкового кредиту за який визначено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що визначені статтею 198 ПКУ строки для формування податкового кредиту застосовуються лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011р.

Вищезазначене узгоджується з нормою статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в діях позивача відсутні порушення норм п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та, відповідно, відсутній факт неправомірного включення до податкового кредиту сум згідно податкових накладних, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів.

Крім того, позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій, за якими отримано податкові накладні у лютому 2009 року, надано до суду договори, акти виконаних робіт та податкові накладні, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у відповідності до яких у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Дані норми встановлюють право, а не обов'язок платника податків додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою постачальника, який відмовляється надати податкову накладну.

Суд зазначає, що не виконання платником податків зазначеного правила не позбавляє його можливості реалізувати право на отримання податкового кредиту, у разі отримання від постачальника податкової накладної із запізненням.

Аналогічну позицію займає і Верховний Суд України у постанові від 05.12.2011 року по справі № 21-245а11 (номер у ЄДРСР 20533650) зазначаючи, що якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Окрім того, згідно п.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазачених строків (п.56.9 ст. 56 ПК Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова служба у Дніпропетровській області 26.07.2012 року прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги позивача № 17610/10/10-014 на податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000022303 та № 0000032303, яким відмовила у задоволенні скарги позивача. З тексту даного рішення вбачається, що рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 14.06.2012 року № 13515/10/10-014 термін розгляду скарги позивача продовжений до 05.08.2012 року.

Суд з копії конверту, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні, встановлено, що рішення про результати розгляду первинної скарги позивача № 17610/10/10-014 від 26.07.2012 року фактично направлено позивачу лише 10.08.2012 року, що вбачається із штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, тобто після закінчення строку розгляду скарги.

Таким чином, оскільки відповідь на скаргу позивача була надіслана 10.08.2012 року, тобто поза строком на який було продовжено її розгляд, то скарга на податкові повідомлення рішення від 16.05.2012 року № 0000022303 та № 0000032303 вважається повністю задоволеною на користь позивача, а вказані податкові повідомлення-рішення скасованими.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог визначити суму податкового кредиту (р10.1 р.17 Уточнюючого розрахунку за лютий 2012 року до декларації за лютий 2009 року) у розмірі 181 140,00 гривень; знизити податкові зобов'язання за лютий 2009 року на суму 1693,00 гривень; визначити суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у розмірі 93 140,00 гривень, то дані вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню, оскільки після скасування судом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000022303 та № 0000032303 від 16.05.2012 року вказані вище показники автоматично будуть відновлені відповідачем у відповідності до поданого позивачем у лютому 2012 року уточнюючого розрахунку, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з ПДВ за лютий 2009 року. Крім того, адміністративний суд не в праві приймати рішення про встановлення юридичних фактів, в тому числі і щодо визначення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, про що позивач просить у позовній заяві.

Одночасно суд зазначає, що вірним найменування відповідача є Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, а не Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області як зазначено позивачем у позовній заяві.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення № 0000022303 та № 0000032303 від 16.05.2012 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» судовий збір у розмірі 1 185,41 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2012 року

Суддя С.В. Златін