Постанова

від 04.10.2012 по справі 3423/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-3423/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Душинової І.А.,

представника відповідача - Додчука М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (Новотроїцьке відділення) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Новотроїцький маслосирзавод" (далі - позивач, ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод") звернулось з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Генічеська МДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 10.08.2012 р. № 0000071502, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на 27135 грн., з яких за основним платежем - на 18090 грн., за штрафними санкціями - на 9045 грн., № 0000061502, яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на додану вартість на 53331,97 грн., з яких за основним платежем - на 35554,65 грн., за штрафними санкціями - на 17777,32 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і пояснила, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" у лютому, квітні 2012 року, висновки відповідача про нікчемність угод з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначила, що позивач придбав у ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" нафтопродукти (мазут), який в подальшому використаний у господарській діяльності для технологічних потреб підприємства, що виключає "безтоварність" операцій з купівлі-продажу. ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" надавало до перевірки документи на підтвердження придбання нафтопродуктів та подальшого їх використання. Товариством виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цих операцій з податкового кредиту та складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, так як для формування податкового кредиту у перевірених періодах позивач використав безтоварні операції з поставки нафтопродуктів від ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД". Відсутність фактичних поставок товарів не дозволяє використати їх у оподатковуваній господарській діяльності позивача і, як наслідок, не дозволяє враховувати ці операції при формуванні податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_3 (ревізор, яка проводила перевірки) підтвердила викладені в актах перевірок обставини щодо безтоварності вчинених ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" правочинів із ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД".

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" як платник податків перебуває на податковому обліку в Генічеській МДПІ (Новотроїцьке відділення) та є платником податку на додану вартість.

До видів діяльності, які мало право здійснювати ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод", належать: перероблення молока та виробництво сиру, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного транспорту.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів від 20.07.2012 р. № 167/15-3/00447586 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" за період лютий 2012 року, та від 30.07.2012 р. № 310/15-3/00447586 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" за період квітень 2012 року.

Відповідно до вказаних актів перевірки Генічеською МДПІ встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість лютого 2012 року сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання нафтопродуктів у ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" згідно податкової накладної від 29.02.2012 р. № 109 - сума ПДВ 18090 грн., а частину податкового кредиту з податку на додану вартість квітня 2012 року - за наслідками господарських відносин стосовно придбання нафтопродуктів у ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" згідно податкових накладних від 05.04.2012 р. № 28 (сума ПДВ - 17576,33 грн.), від 12.04.2012 р. № 68 (сума ПДВ - 17970,33 грн.). За отримані нафтопродукти позивач розрахувався у безготівковому порядку на всю суму поставки. ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" не декларує наявність трудових ресурсів та власних або орендованих засобів виробництва та зберігання товарів, на знаходиться за юридичною адресою.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання товарів від ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" позивачеві, що свідчить про порушення вимог п.198.1 ст.198 ПК України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цим операціям.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 23.02.2012 р., 05.04.2012 р., 12.04.2012 р. між ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" та ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" укладено договори поставки нафтопродуктів №№ 100, 355, 414. Відповідно до цих договорів позивач придбав мазут М-40 у кількості 16,200 т, вартістю, з урахуванням ПДВ - 108540 грн.; 15770 т - 105458 грн.; 16,100 т - 213328 грн.

Факт отримання мазуту підтверджується рахунками-фактурами № ТС-0000100 від 23.02.2012 р., № ТС-0000355 від 05.04.2012 р., № ТС-0000414 від 12.04.2012 р., видатковими накладними № 0000112 від 23.02.2012 р., № 0000346 від 05.04.2012 р., № 0000384 від 12.04.2012 р., податковими накладними № 109 від 23.02.2012 р., № 28 від 05.04.2012 р., № 68 від 12.04.2012 р.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ "ТМФ "Транспосервіс-ЛТД" за поставлений мазут, що підтверджується копіями платіжних доручень та накопичувальною відомістю по рахунку № 631.

Транспортування мазуту за умовами договорів підтверджено товарно-транспортними накладними № 23/02 від 23.02.2012 р., № 0389 від 05.04.2012 р., № 0349 від 12.04.2012 р..

Придбаний мазут облікований на складі підприємства згідно облікової відомості за періоди з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р. та використаний у господарській діяльності для технологічних потреб підприємства, що підтверджується звітом позивача до Державного статистичного спостереження про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перевезення нафти, актами зняття залишків ТММ за період лютий-червень 2012 року, матеріальними звітами комірника та головного інженера за період лютий-червень 2012 року.

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до Генічеської МДПІ податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує Генічеська МДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Генічеської МДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Генічеська МДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПАТ "Новотроїцький маслосирзавод" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 р. №№ 0000071520, 0000061502 є обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 р. №№ 0000071502, 0000061502.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Новотроїцький маслосирзавод" (код ЄДРПОУ 00447586) судовий збір у сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 67 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 жовтня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1