Ухвала

від 30.08.2012 по справі 11/2690/1497/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Тютюн Т.М.,

суддів Журавля О.О., Стрижко С.І.,

за участю прокурора Гуменюк Л.М.,

захисника ОСОБА_1,

виправданого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Орджонікідзе Нікопольського району

Дніпропетровської області,

що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

проживає за адресою: АДРЕСА_2, не судимий,

визнаний невинним в пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.3683 КК України і виправданий за відсутністю в його діянні складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасовано.

Арешти на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, накладені постановами старшого слідчого прокуратури Дніпровського району міста Києва від 26 січня 2012 року з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а саме: Ѕ частину будинку АДРЕСА_2 земельну ділянку № АДРЕСА_2 (СТ «Нивки», кадастровий номер 8000000000:75:756:0015) площею 957 кв.м. у Святошинському районі м. Києва; нежиле приміщення АДРЕСА_3 - скасовано.

Справа № 11/2690/1497/2012

Категорія: ч.4 ст.3683 КК України

Головуючий у першій інстанції: Журибеда О.М.

Доповідач: Тютюн Т.М.

Судом вирішено питання про судові витрати і речові докази.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в одержанні хабара, поєднаному з вимаганням, за наступних обставин.

Згідно з протоколом № 2 загальних зборів членів Садівницького товариства «Нивки» (далі - СТ «Нивки») від 20.04.2008 року ОСОБА_2 призначений на посаду голови правління товариства.

Відповідно до статуту СТ «Нивки», затвердженого 5.07.1997 року загальними зборами, ОСОБА_2 як голова правління повинен був: вносити на розгляд загальних зборів питання, які правління некомпетентне вирішувати; стежити за своєчасністю сплати членами товариства встановлених платежів та внесків; вести підрахунок майнових та грошових заощаджень, розпоряджається ними в рамках прибутково-видаткового кошторису, затвердженого загальними зборами; здійснювати контроль за виконанням членами товариства статуту, існуючого законодавства та рішень державних органів України щодо колективних садів; розглядати заяви на переоформлення садових ділянок.

Таким чином ОСОБА_2 був наділений повноваженнями з поточного керівництва діяльністю товариства, тобто організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, і був службовою особою.

Встановлено, що у листопаді 2002 року ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0347 га, розташовану в СТ «Нивки» за адресою: АДРЕСА_4

У подальшому ОСОБА_6, дізнавшись, що за вказаною адресою в її користуванні фактично знаходиться не 0,0347, а 0,0847 га, звернулась до колишнього голови правління СТ «Нивки» ОСОБА_7 з проханням надати їй дозвіл на приватизацію 0,05 га, на що отримала згоду, і ОСОБА_4 було внесено до бази Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації як користувача земельної ділянки площею 0,05 га.

Після цього у 2004 році з метою приватизації зазначеної частини земельної ділянки ОСОБА_4 отримала позитивні висновки відповідних органів виконавчої влади та замовила проект землеустрою щодо відведення їй у приватну власність земельної ділянки як члену СТ «Нивки» для ведення садівництва.

Дізнавшись про вказані події, наприкінці грудня 2010 року у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення шляхом одержання від ОСОБА_4 хабара за надання документів, необхідних для здійснення приватизації земельної ділянки площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_4

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_2 наприкінці грудня 2010 року зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що їм необхідно зустрітися з приводу законності проведення приватизації земельної ділянки. При цьому зазначив, що ОСОБА_4 повинна приїхати до нього додому - до будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, на що остання погодилась.

25 грудня 2010 року близько 11 години ОСОБА_2 під час зустрічі з ОСОБА_8 за місцем його проживання повідомив, що вона здійснює незаконну приватизацію земельної ділянки площею 0,05 га. Після цього ОСОБА_2 з метою надання своїм діям вагомості та впевненості повідомив, що не надасть довідку про членство в СТ «Нивки» та виписку з протоколу загальних зборів СТ «Нивки» про те, що ОСОБА_4 є членом даного СТ, а також не надасть членську книжку СТ, які необхідні для здійснення приватизації земельної ділянки, у разі, якщо остання не внесе добровільний вступний внесок у СТ «Нивки» в розмірі 5 000 гривень, передбачений статутом, а також особисто йому не надасть 10 000 гривень. При цьому, побоюючись свого викриття, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що попередньо вона повинна буде написати заяву з проханням прийняти вказані грошові кошти як добровільний внесок.

На таку вимогу ОСОБА_4 спочатку відповіла відмовою, мотивуючи тим, що у неї відсутні грошові кошти. Почувши це, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вимагання та одержання хабара, почав погрожувати ОСОБА_4, що у разі, якщо остання не надасть грошові кошти, то, взагалі, не отримає документи, необхідні для приватизації земельної ділянки. Побоюючись настання негативних наслідків для себе, ОСОБА_4 була вимушена погодитись на вимоги ОСОБА_2

Також, розуміючи, що для надання довідки ОСОБА_4 потрібна згода правління СТ «Нивки», ОСОБА_2 26 грудня 2010 року запросив до себе додому членів правління ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Під час засідання ОСОБА_2, продовжуючи злочинні дії, спрямовані на протиправне збагачення шляхом вимагання та одержання хабара, увів в оману членів правління СТ «Нивки», повідомивши їм, що у ОСОБА_4 велика заборгованість за користування земельною ділянкою, що не відповідало дійсності, запропонував погодити надання ОСОБА_4 довідки про те, що остання є членом товариства, за умови сплати добровільного вступного внеску в СТ «Нивки» в розмірі 5 000 гривень, а також безповоротного благодійного внеску на розвиток інфраструктури СТ «Нивки» в розмірі 10 000 гривень.

ОСОБА_4, усвідомлюючи, що дії ОСОБА_2 є незаконними, 18 січня 2011 року звернулась з письмовою заявою до УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві з приводу вимагання головою правління СТ «Нивки» ОСОБА_2 хабара в розмірі 15 000 гривень за надання документів, необхідних для здійснення приватизації земельної ділянки.

Цього ж дня близько 19 години ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_2, що їде до нього забрати документи, а саме, довідку про те, що вона є членом СТ «Нивки», та витяг з протоколу зборів СТ «Нивки». На це ОСОБА_2 повідомив, що спочатку їй необхідно їхати до бухгалтера СТ «Нивки» ОСОБА_12 та передати їй особисто грошові кошти в сумі 15 000 гривень, та лише після цього він надасть їй необхідні для приватизації документи.

Близько 20 години 45 хвилин ОСОБА_4, попередньо домовившись з ОСОБА_12, під'їхала до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_5 та на вимогу ОСОБА_2 написала дві заяви на ім'я останнього, а саме, з проханням прийняти вступний внесок у СТ «Нивки» в розмірі 5 000 гривень та безповоротний благодійний внесок на розвиток інфраструктури СТ «Нивки» в розмірі 10 000 гривень, після чого передала ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 15 000 гривень та вони разом направилися до будинку ОСОБА_2, щоб отримати необхідні документи.

Перебуваючи всередині приватного будинку ОСОБА_2, ОСОБА_12, ознайомившись з довідкою про те, що ОСОБА_4 є членом СТ «Нивки» відповідно до протоколу № 2 від 19.02.2002 року, та витягом з протоколу № 2 від 19.02.2002 року загальних зборів СТ «Нивки», засвідчила дані документи своїм підписом та передала їх ОСОБА_4

Одразу після цього на вулиці АДРЕСА_2 ОСОБА_2 було затримано співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та під час огляду місця події всередині амбарної книги СТ «Нивки», яка знаходилась в руках ОСОБА_12, виявлено грошові кошти в сумі 15 000 гривень.

Також 15 січня 2011 року о 3 годині 56 хвилин ОСОБА_2 за допомогою персонального комп'ютера зробив протокол № 12/10 від 26.12.2010 року, в якому зазначив, що засідання правління СТ «Нивки» вирішило надати довідку на ділянку 147-а за умови сплати лише вступного внеску, що підтверджується висновком експерта № 54/ікт від 9.03.2011 року.

У подальшому 19 січня 2011 року о 10 годині 14 хвилин, тобто після порушення кримінальної справи та допиту в якості підозрюваного, ОСОБА_2, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, переробив протокол № 12/10 від 26.12.2010 року, зазначивши, що засідання правління СТ «Нивки» вирішило надати довідку на ділянку 147-а за умови сплати добровільного вступного внеску в СТ «Нивки» в розмірі 5 000 гривень та погашення всієї заборгованості по членським внескам або благодійного внеску на розвиток інфраструктури у розмірі 10 000 гривень.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового слідства було кваліфіковано за ч.2 ст.368 КК України (в редакції від 21.12.2010 року) як одержання службовою особою хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням.

Під час судового слідства прокурор змінив пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7.04.2011 року № 3207-VI Кримінальний кодекс України було доповнено ст.3683 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність службових осіб приватного права.

І відповідно до нового обвинувачення ОСОБА_2, за викладених раніше обставин, будучи службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, одержав неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, що поєднано з вимаганням, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.3683 КК України.

Виправдуючи ОСОБА_2 за ч.4 ст.3683 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що статут СТ «Нивки», затверджений 5.07.1997 року загальними зборами, про який вказує орган досудового слідства в пред'явленому обвинуваченні, не містить поняття голови правління. Крім того, існує статут, затверджений 22.06.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 і діяв у межах наданих йому повноважень, виконуючи рішення правління товариства про надання довідки ОСОБА_8, що також підтверджено показаннями свідків.

Суд відкинув висновок комп'ютерно-технічної експертизи № 54/ікт від 9.03.2011 року з огляду на те, що датою створення файлів є 15.01.2011 року, а тому корегування тексту протоколу 19.01.2011 року не може розцінюватися як намагання уникнути кримінальної відповідальності.

До того ж, як зазначено у вироку, та обставина, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про необхідність внесення грошових коштів у сумі 5 000 гривень як вступний внесок і 10 000 гривень особисто йому, не знайшла свого підтвердження і спростовується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_2 наполягав на внесенні коштів у касу товариства через бухгалтера, що і було зроблено з дотриманням відповідної процедури, і внесено відповідну інформацію до амбарної книги СТ «Нивки».

На переконання суду, не є доказом доведеності винуватості ОСОБА_2 і протокол огляду місця події від 18.01.2011 року, місцем якого є подвір'я біля будинку на АДРЕСА_2 оскільки передача коштів відбулася за місцем проживання ОСОБА_12 і книга з грішми була принесена з будинку останньої до місця затримання ОСОБА_2 на вимогу працівників міліції, а також висновок судово-хімічної експертизи № 18хс від 2.02.2011 року як такий, що не відноситься до одержання коштів ОСОБА_2

Будь-яких інших доказів, як зазначено у вироку, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.3683 КК України, органом досудового слідства не надано та не здобуто в ході судового слідства.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати як незаконний і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

Як зазначає прокурор, при постановленні вироку суд допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, вимоги ст.324 КП України. Так, виправдуючи ОСОБА_2 за відсутністю в його діянні складу злочину, суд не вирішив питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, адже доказами в справі доведено отримання неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень. Також прокурор стверджує про порушення вимог ст.334 КП України, оскільки вирок не містить формулювання пред'явленого обвинувачення, яке визнане судом недоведеним.

Крім того, на переконання апелянта, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при наявності суперечливих доказів у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_4 вона вносила грошові кошти на вимогу ОСОБА_2, а не за власною ініціативою, оскільки попереднім і діючим статутами садового товариства будь-якої плати за видачу довідки не передбачено, і згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 заборгованості у ОСОБА_4 перед товариством не було. Прокурор звертає увагу і на те, що судом проігноровано показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, з яких випливає, що ОСОБА_2 на засіданні правління за власною ініціативою поставив питання про видачу ОСОБА_4 довідки після внесення 15 000 гривень, і про заборгованість їм відомо лише з слів ОСОБА_2, а також протокол огляду та прослуховування, з якого вбачається, що ОСОБА_12 була здивована сумою, яку мала сплатити ОСОБА_4 за довідку.

Від захисника ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляцію прокурора, в яких він просить виправдувальний вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляцію - без задоволення, а також винести окрему ухвалу на адресу Генеральної прокуратури України, якою звернути увагу на встановлені по справі порушення закону з боку працівників прокуратури м. Києва, ОВС УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та прокуратури Дніпровського району м. Києва, а також ОСОБА_4, які своїми протиправними діями сприяли незаконному затриманню та притягненню ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Як зазначає захисник, апелянт не згадує установлений досудовим та судовим слідством факт, що грошові кошти у розмірі 10 000 гривень та 5 000 гривень прийняті бухгалтером СТ «Нивки» ОСОБА_12 від ОСОБА_4 в касу товариства на підставі рішення правління та заяв останньої з відповідним оформленням внесення сум до касової книги на тій сторінці, де протягом дев'яти років фіксувалися всі грошові кошти, які вносила ОСОБА_4, і напроти кожної суми стоїть її підпис. Вважає, що суд дав правильну оцінку всім доказам у справі, постановив законний та обґрунтований вирок, і жодних підстав для його скасування немає.

У запереченнях на апеляцію виправданий ОСОБА_2 просить залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення, та наводить доводи, аналогічні викладеним у запереченнях його захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який повністю підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення захисника ОСОБА_1 та виправданого ОСОБА_2, які просили залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни як законний та обґрунтований, провівши судові дебати, надавши виправданому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування з наступних підстав.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, та якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Так, відповідно до вимог ст.ст.21, 43 КПК України обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують, і слідчий та прокурор зобов'язані надати йому можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.

Згідно з ст.132 КПК України у постанові про притягнення як обвинувачення, крім іншого, повинно бути зазначено, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому.

Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Слідчим при пред'явленні ОСОБА_2 обвинувачення, а також прокурором при зміні обвинуваченні в суді ці вимоги закону не дотримані.

Пред'являючи ОСОБА_2 обвинувачення спочатку в одержанні хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням, а в подальшому - одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, що поєднано з вимаганням, орган досудового слідства та прокурор не зазначили, в чому саме виразилося використання ОСОБА_2 службового становища або які надані йому повноваження, якими він наділений на підставі законів та інших нормативно-правових актів, зокрема статуту, ним було використано.

І, підсумовуючи, що ОСОБА_2 як голова правління СТ «Нивки» був наділений повноваженнями по поточному керівництву діяльності садового товариства, тобто організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, орган досудового слідства та прокурор послалися на статут товариства, затверджений загальними зборами СТ «Нивки» 5.07.1997 року (т.1 а.с.88-96), в якому, взагалі, не визначено повноваження голови правління. Разом з тим, на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_2 діянь був чинний статут у редакції, затвердженій загальними зборами СТ «Нивки» 22.06.2008 року (т.3 а.с.22-31), копія якого була долучена до матеріалів справи в ході судового слідства за клопотанням ОСОБА_2

Однак вказана обставина повністю проігнорована прокурором при винесенні постанови про зміну обвинувачення від 2.02.2012 року.

До того ж, орган досудового слідства, покладаючи в основу обвинувачення показання свідка ОСОБА_4, не дав належної оцінки тому, що остання протягом провадження в кримінальній справі, в тому числі в поясненнях, зазначала, що ОСОБА_2 за видачу документів, необхідних для приватизації земельної ділянки площею 0,05 га, вимагав сплатити 5 000 гривень в якості вступного внеску та 10 000 гривень - добровільний внесок на розвиток інфраструктури (т.1 а.с.20-22, 120-123, 124-129).

А тому, формулюючи пред'явлене обвинувачення таким чином, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що не надасть жодної довідки про членство в СТ «Нивки» та ніяких виписок з протоколу загальних зборів СТ «Нивки» про те, що остання є членом даного товариства, а також не надасть членської книжки, які необхідні для здійснення приватизації земельної ділянки, у разі, якщо вона не внесе добровільний вступний внесок у СТ «Нивки» в розмірі 5 000 гривень, передбачений статутом, а також особисто йому не надасть 10 000 гривень у вигляді хабара, орган досудового слідства вдався до припущень.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 пред'явлено неконкретне обвинувачення, що ґрунтується на припущеннях, і, як наслідок, порушує його право на захист.

До того ж, кваліфікуючи дії ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 як вимагання хабара, орган досудового слідства відповідно до вимог ст.49 КПК України мав визнати останню потерпілою, виходячи з того, що інкримінованим ОСОБА_2 злочином ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди.

Отже, за умови підтримання у такому вигляді обвинувачення, на переконання колегії суддів, мало місце порушення прав потерпілої, яка, серед іншого, в разі зміни обвинувачення, мала право підтримувати його у раніше пред'явленому обсязі.

Вказані істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону з боку органу досудового слідства залишилися поза увагою прокурора при затвердженні обвинувального висновку і суду - під час розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст.22, 64-66 КПК України прокурор і слідчий зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також інші обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. В числі обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства, шляхом збирання і подання доказів виключно в порядку, встановленому процесуальним законом, є час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого та мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Згідно з ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема: не допитані певні особи, не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази на підтвердження чи спростування таких обставин.

Колегія суддів вважає, що орган досудового слідства також порушив вимоги ст.ст.22, 64 КПК України, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 категорично заперечував свою винуватість в одержанні як хабара, так і неправомірної вигоди, і вказував, що тільки у 2010 році дізнався про те, що ОСОБА_4 з 2002 року користується ділянкою № 147-а площею 0,05 га, і протягом усього часу не вносила вступний внесок в сумі 5 000 гривень за вказану ділянку та не платила членські внески в сумі 7 гривень за сотку в місяць. ОСОБА_4 є членом СТ «Нивки», але платила внески за користування ділянкою № 147 площею 0,0347 га, яка належить їй на праві приватної власності та примикає до земельної ділянки № 147-а. Ділянка № 147-а відсутня в списку членів СТ, тому він повідомив ОСОБА_4, що як голова правління не має повноважень згідно статуту видати їй довідку про те, що вона є членом товариства та користується на території СТ земельною ділянкою № 147-а, а повинен винести вирішення цього питання на засідання правління. Він запропонував ОСОБА_4 просити правління не застосовувати до неї штрафні санкції і дозволити ліквідувати заборгованість шляхом внесення вступного внеску в розмірі 5 000 гривень та 10 000 гривень в якості благодійного внеску, що передбачено статутом. На вказану пропозицію ОСОБА_4 погодилася. У зв'язку з цим 26 грудня 2010 року на засіданні правління СТ «Нивки» він доповів про звернення ОСОБА_4, і було прийнято рішення про дозвіл на внесення нею зазначених коштів та видачу довідок.

І відповідно до показань ОСОБА_4 25 грудня 2010 року під час бесіди ОСОБА_2 сказав їй, що вона здійснює незаконну приватизацію земельної ділянки площею 0,05 га, що розташована по АДРЕСА_4 на що не має права. Після чого погрожував, що скасує всі зібрані нею документи та не надасть відповідних довідок і документів, які необхідні для приватизації даної земельної ділянки, якщо вона не внесе кошти у згаданому раніше розмірі, а також, що сума 15 000 гривень не є остаточною, і він погодить це з членами правління. При цьому ОСОБА_4 не заперечувала, що у 2002 році придбала земельну ділянку площею 0,0347 га, але фактично володіла та користувалася ділянкою площею 0,08347 га.

Також орган досудового слідства послався як на доказ винуватості ОСОБА_2 на показання свідка ОСОБА_12, що ОСОБА_4 не повинна була сплачувати внески за користування земельною ділянкою площею 0,05 га, оскільки у СТ «Нивки» відсутні документи, що підтверджують право володіння цією ділянкою, і на показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що про заборгованість ОСОБА_4 їм нічого відомо не було і про це вони дізналися з слів ОСОБА_2

Разом з тим, питання наявності чи відсутності заборгованості у ОСОБА_4 перед СТ «Нивки» залишилося не з'ясованим, адже відповідно до чергового кадастрового плану землекористувачем земельних ділянок АДРЕСА_4 з кадастровими номерами 75:755:018 та 75:755:091 є ОСОБА_4 (ОСОБА_4). Ділянка 75:755:018 площею 0,0347 га належить їй на праві власності, що підтверджується даними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу від 19.11.2002 року (т.1 а.с.58, 226, 227).

Не встановлено органом досудового слідства і на якій правовій підставі ОСОБА_4 користувалася ділянкою площею 0,05 га, за яких обставин ділянці присвоєно окремий № 147-а, а також належність вказаної земельної ділянки, як не надано і правової оцінки діям ОСОБА_4 з цього приводу.

Наведені вище неповнота та однобічність досудового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону органом досудового слідства та судом, є істотними, оскільки перешкодили суду дати належну юридичну оцінку діям ОСОБА_2 й постановити законний та обґрунтований вирок, і відповідно до вимог ст.ст.368, 370, 374 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів вважає неможливим повернення справи на новий судовий розгляд, оскільки для усунення вказаних порушень необхідно провести ряд слідчих дій у такому обсязі, який за умови проведення його судом фактично буде свідчити про покладення на нього обов'язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки така функція суду невластива.

Під час додаткового розслідування необхідно усунути зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки, після чого вирішити питання про наявність чи відсутність у діянні ОСОБА_2 складу злочину і, в залежності від цього, дати його діям належну юридичну оцінку, пред'явивши конкретне обвинувачення відповідно до вимог ст.132 КПК України.

Що стосується доводів в апеляції прокурора, то вони, здебільшого, стосуються оцінки доказів, і не перевіряються апеляційним судом, оскільки справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Між тим, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а тому апеляція прокурора задовольняється частково - щодо необхідності скасування вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року щодо виправданого ОСОБА_2 скасувати, і повернути справу прокурору Дніпровського району м. Києва на додаткове розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без зміни - підписку про невиїзд.

Судді:

Тютюн Т.М. Стрижко С.І. Журавель О.О.