Постанова

від 02.10.2012 по справі 0508/2014/2012

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

0508/2014/2012

Справа № 4/0508/2194/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 октября 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого -судді Лагода К.О.,

при секретарі -Щукіної А.С

з участю прокурора -Сазонова Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність суб'єкта владних повноважень в.о. начальника управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність суб'єкта владних повноважень прокурора прокуратури Донецької області, посилаючись на наступне.

02.06.2012 року ОСОБА_1 письмово звернувся до прокурора Донецької області із заявою (повідомленням) у порядку статті 95 КПК України, у якій вказав на наявність ознак злочину у діях невідомих йому осіб, ймовірно працівників УСБУ в Донецькій області, а саме злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України («Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»), або ч.1 ст.371 КК України («Завідомо незаконні затримання, привід або арешт»), просив цих осіб встановити та притягнути до кримінальної відповідальності. Прокурором зазначену заяву було отримано 06.06.2012 року (копія заяви, фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення додається). У зв'язку з тим, що по закінченню терміну перевірки, встановленим ст.97 КПК України він не отримав будь-якого повідомлення про результати розгляду вищевказаної заяви, 22.06.2012 року ним на адресу прокурора Донецької області була надіслана письмова заява у якій містилось прохання надати на його адресу інформацію про прийняте прокуратурою Донецької області процесуальне рішення за фактами протиправних дій, вказаних у заяві про вчинення злочину від 02.06.2012 року, а також вказати дату та номер реєстрації цієї заяви у книзі обліку заяв і повідомлень про злочини прокуратури Донецької області. Враховуючи що протягом тривалого часу він не отримав жодної відповіді з прокуратури Донецької області про розгляд вказаних вище заяв, 14.07.2012 року він звернувся на адресу Генерального прокурора України зі скаргою на порушення посадовими особами прокуратури Донецької області порядку та строків розгляду його заяви про вчинення злочину від 02.06.2012 року.

16.08.2012 року на його адресу надійшов лист №21/1-287ж-12-40052-11 від 07.08.2012 року, за підписом в.о. начальника управління прокуратури Донецької області області ОСОБА_2, зі змісту якого він зрозумів, що заява від 02.06.2012 року, про протиправні дії невідомих йому осіб, у відповідності до вимог ст.97 КПК України ним не розглядалась, і факти вказані у заяві про вчинення злочину - не перевірялись.

Свою відмову в організації проведення перевірки його заяви від 02.06.2012 року та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України в.о. начальника управління прокуратури області ОСОБА_2 у листі №21/1-287ж-12-40052-11 від 07.08.2012 року мотивував тим, що вказана заява від 02.06.2012 року начебто не містить фактичних даних щодо вчинення злочину.

У кінцевій частині вказаного листа в.о. начальника управління прокуратури Донецької області області ОСОБА_2 було зазначено, що заява ОСОБА_1 про вчинення злочину від 02.06.2012 року була направлена до Центрально-Міського суду міста Горлівки не у порядку вимог статті 97 КПК України, а у порядку інших статей КПК України.

Зазначив, що при цьому, вищевказаною службовою особою була надана недостовірна інформація про своєчасне повідомлення його про вказані дії.

Вважає надану відповідь необ'єктивною та такою, що протирічить чинному законодавству.

Також зазначив, що у своїй заяві від 02.06.2012 року він повідомляв прокурора Донецької області про незаконне позбавлення його невідомими особами волі та примусової доставки з місця його колишньої роботи, розташованої у м. Горлівка до СВ прокуратури Донецької області, тобто про вчинення вказаними особами суспільно небезпечного винного діяння, передбаченого кримінальним кодексом України, при цьому вказував у заяві дату та місце вчинення цього діяння, просив прокурора встановити цих осіб та притягти їх до кримінальної відповідальності.

У заяві були вказані його анкетні дані, домашня адреса, заява була підписана та надана підписка за неправдивий донос. Тобто, вказана заява відповідала усім вимогам, передбаченим ст. 95 КПК України і містила фактичні дані про вчинення злочину.

За наслідками розгляду повідомлення в.о. начальника управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2 до цього часу заявником не отримано копії відповідної постанови. В результаті такої бездіяльності він, як заявник, позбавлений права на отримання за результатами розгляду відповідної постанови, у порядку ст. 97 КПК України, для можливого подальшого оскарження цієї постанови.

Просив визнати незаконною бездіяльність в.о. начальника управління прокуратури Донецької області ОСОБА_2, щодо неприйняття рішення у порядку та у строк, визначений законом та зобов'язати прийняти рішення, копію якого направити заявнику.

У судове засідання заявник не з'явився, просив скаргу розглядати за його відсутності.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, оскільки вражає, що приводів та підстав проводити перевірку у порядку ст. 97 КПК України не вбачалось. Пояснив, що відносно заявника порушено кримінальну справу за ст. 190 ч. 3, ст. 364 КК України, у зв'язку із чим 17.11.2010р. його було затримано, що передбачено Законом України «Про міліцію», Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»та Законом України «Про Службу безпеки України», тому, прокуратурою Донецької області не проводилась перевірка в порядку ст. 97 КПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи по заявам ОСОБА_1, доводи заявника, вислухавши думку прокурора, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11-12.03.2011 року, вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, визначено, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В Кримінально-процесуальному кодексі Україні містяться норми, які регулюють процесуальний розгляд скарг на постанови правоохоронних органів про порушення справ, відмову в їх порушенні та закриття справ -це статті 236-2, 236-6, 236-8 КПК України.

Судом встановлено, що 02.06.2012р. ОСОБА_1 звернувся до прокурора Донецької області із заявою про вчинення злочину відносно нього, вказавши, що 17.11.2010р. невідомі йому люди, ймовірно працівники УСБУ України в Донецькій області, у м. Горлівка, будучи озброєними вогнепальною зброєю та спецзасобами, незаконно позбавили його волі та примусово доставили у Центрально-Міський РВ Горлівського МУ ГУМВС України у Донецькій області. Більш докладну інформацію заявник був готовий надати підчас розгляду його заяви.

07.08.2012р. в.о. начальника управління прокуратури області старший радник юстиції ОСОБА_2, на виконання доручення Генеральної прокуратури України, направив ОСОБА_1 відповідь, роз'яснивши, що його заява, не містить фактичних даних щодо вчинення злочину, а відповідно не є підставою для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Із наглядового провадження вбачається, що згідно листа Генеральної прокуратури України за підписом старшого прокурора управління розгляду звернень та прийому громадян В. Атаманюк, надіслано за належністю до прокуратури Донецької області звернення ОСОБА_1 для організації ретельної перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Встановлено, що прокуратурою Донецької області відповідну перевірку не проведено, доводи викладені ОСОБА_1 у заяві, яка відповідала вимогам ст. 95 КПК України, із зазначенням часу, місця та обставин скоєння, на думку ОСОБА_1, злочину, не перевірено, у зв'язку із чим, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 55, 124 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 23.05.2001 року № 6-рп/2001, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати бездіяльність прокурора прокуратури Донецької області щодо не прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України -незаконною.

Зобов'язати прокурора прокуратури Донецької області виконати вимоги ст.. 97 КПК України та прийняти відповідне рішення, копію якого направити Заявнику у передбачені законодавством строки.

На постанову може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через даний суд протягом 7 діб після оголошення.

Постанова надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя К.О. Лагода