Ухвала

від 29.08.2012 по справі 2а-1518/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 р.Справа № 2а-1518/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Архангельського М.Ю.

представника відповідача Ткаченко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-1518/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення №0000102310 від 01.02.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000112310 від 01.02.2012 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, у зв'язку із закінченням реорганізації, замінено первинного відповідача - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію на належного відповідача - правонаступника Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська лісопромислова компанія" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0000102310 від 01.02.2012 року та податкове повідомлення - рішення №0000112310 від 01.02.2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 185, ст. 188, ст. 192, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія", зареєстроване Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 29.06.2004 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 43), виписка з ЄДРПОУ (а.с. 47). ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" має код 33002408. Основним видом діяльності за КВЕД є: 51.53.1 оптова торгівля деревиною (а.с. 44).

Позивач знаходиться на податковому обліку в Дергачівській МДПІ Харківської області з 07.07.2004 р., про що свідчить довідка (а.с. 46). ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 27819221 від 14.07.2004 р., індивідуальний податковий номер 330024020112 (а.с. 45).

В період з 23.01.2012 року по 24.01.2012 року, на підставі повідомлення від 13 січня 2012 року за № 2 та наказу від 13 січня 2012 року за №15, виданого Дергачівською МДПІ Харківської області, керуючись п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, фахівцем Дергачівської МДПІ у Харківській області проведено позапланову невиїзну перевірку TOB "Слобожанська лісопромислова компанія" (код ЄДРПОУ 33002408) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №37/23-104/33002408 від 24.01.2012 року, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем ст.203, 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "Промтехноопт" з постачальниками та покупцями встановлює неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій TOB "Слобожанська лісопромислова компанія" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України в перевіряємому періоді; ст. 185, ст. 188, ст. 192, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 53629 грн. За результатами перевірки зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) в сумі 12617 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 16901,00 грн. (т. 1 а.с. 30-42)

На підставі зазначеного акту перевірки, Дергачівською МДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102310 від 01.02.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12617,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 3154,00 грн. (т.1 а.с. 6) та податкове повідомлення-рішення №0000112310 від 01.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21126,25 грн., з яких: за основним платежем - 16901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4225,25 грн. (т. 1 а.с. 7).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень №0000102310 від 01.02.2012 року та №0000112310 від 01.02.2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з TOB "Промтехноопт".

01.09.2011 р. між позивачем, TOB "Слобожанська лісопромислова компанія" (покупець) та TOB "Промтехноопт" (постачальник) укладено договір купівлі - продажу № 45 (а.с.51), предметом якого є поставка автошин, запчастин до автомобілів, офісних меблів.

В межах даного правочину, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р., TOB "Промтехноопт" на адресу ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" поставлено шини, фактичне відвантаження яких підтверджується видатковими накладними: № РН-12/09 від 12.09.2011 р., № РН-26/09 від 26.09.2011 р. ( т. 1 а.с. 52, 57).

На адресу ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" постачальником TOB "Промтехноопт" були виписані податкові накладні, наявні в матеріалах справи: № 482 від 12.09.2011 р., № 812 від 26.09.2011 р. (т. 1 а.с. 54, 60).

Згідно п. 1.2 п. 1 договору № 45 від 01.09.2011 р., найменування товару, його кількість, асортимент, види, марки, ціна за одиницю і по позиціях, загальна вартість, терміни і умови постачання товару передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Матеріали справи містять специфікацію № 1 від 12.09.2011 р., № 2 від 26.09.2011 р. (а.с. 53, 58). Фактичне транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: № РН-12/09 від 12.09.2011 р., № РН-26/09 від 26.09.2011 р., подорожніми листами: № 606097 від 12.09.2011 р., № 606129 від 26.09.2011 р. (т. 1 а.с.55, 59, 56, 61).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконано позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 1346 від 14.09.2011 р. на суму 90448,99 грн. № 1401 від 28.09.2011 р. на суму 52250,00 грн. № 1505 від 21.10.2011р на суму 179075,13грн. (т. 1 а.с.62-64).

В подальшому придбаний товар було використано при організації власної господарської діяльності, а саме: шини були установлені на автомашини та прицепи підприємства, що підтверджується наказом № 32-1 від 07.09.2011 р. (а.с. 65), актом технічного стану автошин на ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" (а.с. 66), наказом № 32 від 31.08.2011 р. (а.с. 67), актами списання № 0-00000486/1 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/2 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/3 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/4 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/5 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/6 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/7 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/8 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/9 від 30.09.2011 р., № 0-00000486/10 від 30.09.2011 р. ( т. 1 а.с. 68-87).

Матеріали справи свідчать, що послуги шиномонтажу проводились ПП "Акварель", з яким позивачем укладено договір про надання послуг на обслуговування автошин № 15 від 05.04.2011 р. (а.с. 88). Виконання умов зазначеного договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000125 від 30.09.2011р. на суму 5000,00 грн. (а.с. 89, 90), рахунком-фактурою № СФ-0000168 від 30.09.2011 р. (а.с. 91), податковою накладною № 469 від 30.09.2011 р.(а.с. 92).

Роботи по збору та перевезенню для подальшої утилізації відпрацьованих автошин в кількості 65 шт. проведено TOB "НВП "Екосфера" згідно договору №04/0512-11 від 05.12.2011 р., укладеного з ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" ( т. 1 а.с. 93). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: ліцензію TOB "НВП "Екосфера", акт приймання - здачі робіт від 08.12.2011 р., податкову накладну № 19068 від 06.12.2011 р. (а.с. 94-97).

Факт подальшої реалізації товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами: № 19 від 04.01.2011 р. з ДП "Гадячський ЛГ" (а.с. 98-107), № 20 від 04.01.2011 р. з ДП "Полтавське лісове господарство" (а.с. 108-116), № 27 від 01.03.2011 р. з ДП "Миргородське лісове господарство" (а.с. 117-125), № 25 від 04.01.2011 р. з ДП "Гутянське лісове господарство" (а.с. 126-135).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому, нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного позивачем з ТОВ "Промтехноопт", податковий орган обґрунтовує на підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011 р. TOB "Промтехноопт" код 37092055, згідно висновків якого, за вересень 2011 року діяльність ТОВ "Промтехноопт" має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб; відсутні основні фонди, у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів; платник не знаходиться за місцезнаходженням; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи відповідача, оскільки згідно довідки з ЄДРЮО та ФОП № 597370 відомості про відсутність ТОВ "Промтехноопт" за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені, відсутність у штаті ТОВ "Промтехноопт" відповідної кількості працівників, основних фондів, необхідних для виконання укладених угод, не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ "Промтехноопт" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями специфікацій, копіями договорів поставки та надання послуг, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт, актами списання, накладними тощо.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Слобожанська лісопромислова компанія" та ТОВ "Костарика-10" за договором купівлі-продажу № 45 від 01.09.2011 року, підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 53629 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 01.02.2012 року №0000102310 та №0000112310 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення від 01.02.2012 року №0000102310 та №0000112310, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2012р. по справі № 2а-1518/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.