Ухвала

від 14.08.2012 по справі 2а-17839/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-17839/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.,

представника позивача - Старостіна О.Ю.,

представника відповідача - Сосонного В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-17839/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агенство "Багіра"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство "Багіра", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0005912305 від 01.12.2011 року на суму 35720,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0005902305 від 01.12.2011 року на суму 44650,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки №5126/2305/31340929 від 02.11.2011 року щодо порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 5, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач зазначав, що висновки акту є необґрунтованими, оскільки висновок про нікчемність угод та нереальність характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначена позиція спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство "Багіра" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 01.12.2011 року № 0005912305, від 01.12.2011 року № 0005902305.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство "Багіра" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.02.2001 року за №14801200000002127 (а.с.34), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків з 13.02.2011 р. за №12651 (а.с.35).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №121528, видами діяльності ТОВ РА «Багіра» за КВЕД є рекламна діяльність, інша поліграфічна діяльність, виробництво будівельних металевих конструкцій, інші види оптової торгівлі, прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку, ремонт інших побутових електричних товарів (а.с.32).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ РА «Багіра» (код 31340929) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "Промтехноопт" (код 37092055) за грудень 2010 року та ТОВ "Техно-Асавир" (код 36457640) за вересень, жовтень, грудень 2010 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку.

За результатами перевірки складений акт №5126/2305/31340929 від 02.11.2011 року (а.с.20-28), яким встановлено наступне:

- порушення п.п.3.1.1 п.1.3 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 7324,79 грн., жовтень 2010 року - 1495,00 грн., грудень 2010 року - 19755,99 грн.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, 5, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат за 3-4 квартали 2010 року на 142879,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 35720,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №5126/2305/31340929 від 02.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00051912305 від 01.12.2011 року, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 35720,00 грн., з якої -28576,00 грн. - основний платіж, 7144,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.30) та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0005902305 від 01.12.2011 року, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток - загальна сума 44650,00 грн., з якої -35720,00 грн. - основний платіж, 8930,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.31).

З акту перевірки №5126/2305/31340929 від 02.11.2011 року вбачається, що підставою для висновку щодо завищення податкового кредиту та завищення валових витрат за перевіряємий період стали висновки актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова контрагентів позивача - ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", а саме: від 07.04.2011 року №547/23-03-05/36457640, від 20.04.2011 року №721/23-03-05/37092055. Зазначено, що у контрагентів позивача ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", зокрема, не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" безпідставно виписані податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, а саме ТОВ РА "Багіра". Операції ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Висновками актів перевірки контрагентів позивача встановлено: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями, встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідачем на підставі актів перевірки ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", а саме: від 07.04.2011 року №547/23-03-05/36457640, від 20.04.2011 року №721/23-03-05/37092055 зроблено висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 7324,79 грн., жовтень 2010 року - 1495,00 грн., грудень 2010 року - 19755,99 грн. та щодо завищення валових витрат за 3-4 квартали 2010 року на 142879,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 35720,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки позивача №5126/2305/31340929 від 02.11.2011 року зазначено, що угоди, які укладалися та виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ РА "Багіра" з постачальниками ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Позивач, не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Техно-Асавир" (постачальник) та ТОВ РА "Багіра" (покупець), укладено договір №0802 від 02.08.2010 року про постачання продукції - щитових конструкцій (а.с.43).

Між ТОВ "Техно-Асавир" як замовником та ТОВ РА "Багіра" як виконавцем, укладено договір №1027 від 27.10.2010 року на розробку та виготовлення прикладного програмного забезпечення для побудови та розрахунку об'єктів реклами (а.с.59-63).

На виконання умов договорів ТОВ РА "Багіра" прийняло роботи та товари, сплативши їх вартість, а ТОВ "Техно-Асавир" виписані податкові накладні №902 від 15.09.2010 р., №916 від 20.09.2010 р., №923 від 22.09.2010 р., №1069 від 29.10.2010 р., №1231 від 14.12.2010 р. (а.с.44-47, 65), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами робіт/товарів. Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, грудень 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларацій з ПДВ за вересень, жовтень, грудень 2010 року.

Факт сплати отриманих від ТОВ "Техно-Асавир" робіт/товарів підтверджується актом здачі-передання робіт (а.с.66), видатковими накладними та платіжними дорученнями (а.с. 66, 48-58).

Між ТОВ "Промтехноопт" як виконавцем та ТОВ РА "Багіра" як замовником, укладено договір №112 від 01.12.2010 року щодо розповсюдження рекламного матеріалу на вулицях м.Харкова згідно адресної програми (а.с.67-69).

Між ТОВ "Промтехноопт" як постачальником та ТОВ РА "Багіра" як покупцем, укладено договір №112/1 від 01.12.2010 року на постачання поліграфічної продукції (а.с.72).

На виконання умов договорів ТОВ РА "Багіра" прийняло роботи/товари, сплативши їх вартість, а його контрагентом - ТОВ "Промтехноопт" виписані податкові накладні №72 від 06.12.2010 року (а.с.70), №68 від 06.12.2010 року (а.с.74).

Факт сплати та передання товарів та робіт підтверджується платіжним дорученням, видатковою накладною, актами приймання-передання (а.с.71, 73, 75, 77).

Податкові накладні №902 від 15.09.2010 р., №916 від 20.09.2010 р., №923 від 22.09.2010 р., №1069 від 29.10.2010 р., №1231 від 14.12.2010 р., №72 від 06.12.2010 року, №68 від 06.12.2010 року, виписані ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, які діяли на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир".

Щодо декларування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" за вересень 2010 року на суму 7324,79 грн., жовтень 2010 року - 1495,00 грн., грудень 2010 року - 19755,99 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир".

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що договори №0802 від 02.08.2010 року на постачання щитових конструкцій (а.с.43), №1027 від 27.10.2010 року на розробку та виготовлення прикладного програмного забезпечення для побудови та розрахунку об'єктів реклами (а.с.59-63), №112 від 01.12.2010 року щодо розповсюдження рекламного матеріалу (а.с.67-69), №112/1 від 01.12.2010 року на постачання поліграфічної продукції (а.с.72) між ТОВ РА "Багіра" та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" у встановленому законом порядку недійсними визнані не були.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ РА "Багіра", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Також, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відсутність у ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир" персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності не обмежує право підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Підстав для висновку про те, що ТОВ РА "Багіра" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, не встановлено.

Щодо декларування позивачем валових витрат у 3-4 кварталі 2010 року на суму 142879,00 грн., що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на прибуток у сумі 35720,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що договір №0802 від 02.08.2010 року постачання щитових конструкцій (а.с.43), договір №1027 від 27.10.2010 року на розробку та виготовлення прикладного програмного забезпечення для побудови та розрахунку об'єктів реклами (а.с.59-63), договори №112 від 01.12.2010 року щодо розповсюдження рекламного матеріалу (а.с.67-69) та №112/1 від 01.12.2010 року на постачання поліграфічної продукції (а.с.72), укладені між ТОВ РА "Багіра" та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", підписані сторонами та скріплені печатками, які відповідно до умов договорів визначають вартість наданих робіт/товарів та фіксують факт виконання робіт, постачання товару - якісно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що угоди, укладені між ТОВ РА "Багіра" та ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Техно-Асавир", є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №121528, видами діяльності ТОВ РА "Багіра" за КВЕД є рекламна діяльність, інша поліграфічна діяльність, виробництво будівельних металевих конструкцій, інші види оптової торгівлі, прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку, ремонт інших побутових електричних товарів (а.с.32).

Придбання товарів (робіт, послуг) по вищезазначеним договорам безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ РА "Багіра", що направлена на отримання доходу.

Також, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 року позов ТОВ "Промтехноопт" задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2010 року по 31.12.2010 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 20.04.2011 року №721/23-03-05/370092055. Скасовано наказ від 25.01.2011 року №56. Скасовано наказ від 08.03.2011 року №371.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 року позов ТОВ "Техно-Асавир" задоволено. Скасовано Наказ від 14.03.11 за №244 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640) винесений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірку ТОВ "Техно-Асавир" (код ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.09 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 07.04.11 за №547/23-03-05/36457640.

Згідно ч.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини , встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 01.12.2011 року № 0005912305, від 01.12.2011 року № 0005902305 не відповідають вимогам законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-17839/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.08.2012 р.