Постанова

від 29.08.2008 по справі 2а-4035/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4035/08

Справа № 2а-4035/08

УКРАЇНА

Харківський окружний

адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Бережний Р.М.

1-го Відповідача: ОСОБА_1

2-го Відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну

заяву Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова до 1.

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 2. Товариства з

обмеженою відповідальністю «Компанія Селіон» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Ленінському  районі м. Харкова, звернувся до

адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути в доход держави

все одержане відповідачами за угодою б/н від 01.04.2006 р., посилаючись на

нікчемність укладеної угоди.

В процесі судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, та

просив суд стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_2 на користь держави грошові кошти у розмірі 1452470,69 грн., які є

еквівалентні вартості товару, отриманому ним за угодою б/н від 01.04.2006 р. та

стягнути з ТОВ „Компанія Селіон” на користь держави грошові кошти у розмірі

1452470,69 грн., отримані нею за угодою б/н від 01.04.2006 р.

Представник 1-го відповідача, ФОП ОСОБА_2, в судовому

засіданні позовні вимоги не визнав, свою позицію виклав у запереченнях на

позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

2-й відповідач, ТОВ «Компанія Селіон», у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими

повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження згідно довідки

органу реєстрації, однак були повернуті поштою з відміткою про причину повернення «за зазначеною

адресою не знайдено».

Згідно з ст. 35 Кодексу

адміністративного судочинства України відповідач є

належно повідомлений про дату, час та місце

судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі судовому

засіданні не скористався.

Суд вважає, що нез'явлення

відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,

виходячи з такого.

Судом встановлено, що на обліку у

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ) перебуває ФОП ОСОБА_2,

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом

Харківської міської ради від 08.12.2005 р., про що зроблений відповідний запис

у журналі обліку реєстраційних справ за НОМЕР_1.

На підставі направлення від

06.03.2007 р. № 246, виданого Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова,

фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка

фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності,

повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових

платежів) позивачем за період з 13.12.2005 р. по 31.12.2006 р.

В ході перевірки встановлено, що між

ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Селіон» 01.04.06 р. укладений договір постачання

нафтопродуктів б/н.

Згідно з вищевказаною угодою ФОП

ОСОБА_2 виступав покупцем, а ТОВ «Компанія «Селіон» - постачальником

нафтопродуктів.

На виконання даного договору

постачальником було складено податкові накладні на загальну суму 1452470,69

грн., у тому числі ПДВ у сумі 242078,45 грн., а саме:

від 06.04.06 № 31 на загальну суму

110728,75 грн. у тому числі ПДВ 18454,79 грн.;

від 14.04.06 № 39 на загальну суму 75301,94 грн. у тому

числі ПДВ 12550,32 грн.;

від 18.04.06 №54 на загальну суму

94986,60 грн. у тому числі ПДВ 15831,10 грн.;

від 20.04.06 № 58 на загальну суму

106163,40 грн. у тому числі ПДВ 17693,90 грн.;

від 25.04.06 № 62 на загальну суму

143290,00 грн. у тому числі ПДВ 23881,67 грн.;

від 03.05.06 № 74 на загальну суму

183615,85 грн. у тому числі ПДВ 30602,64 грн.;

від 05.05.06  № 78 на загальну

суму 180 896,95 грн., у тому числі ПДВ 30149,49 грн.

від 10.05.06  № 81 на загальну суму 157 252,50 грн., у тому

числі  ПДВ 26208,75 грн.

від 12.05.06 № 84 на загальну суму

76 507,50 грн., у тому числі ПДВ 12751,25 грн.

від 15.05.06 № 88 на загальну суму

68714,10 грн., у тому числі ПДВ 11452,35 грн.

від 17.05.06 № 91 на загальну суму

90807,70 грн., у тому числі ПДВ 15134,62 грн.

від 22.05.06 № 95 на загальну суму

94455,40 грн., у тому числі ПДВ 15742,57 грн.

від 22.05.06 № 96 на загальну суму

69750,00 грн., у тому числі ПДВ 11625,00 грн.

Проведення розрахунків по укладеному

договору підтверджуються наданими квитанціями до прибуткового касового ордеру:

від 03.04.06 р. № 217 на суму 40000,00 грн.; від 04.04.06 р. № 218 на суму

44800,00 грн.; від 06.04.06 р. № 221 на суму 30000,00 грн.; від 07.04.06 р. №

223 на суму 25000,00 грн.; від 10.04.06 р. № 224 на суму 20000,00 грн.; від 11.04.06

р. № 225 на суму 20000,00 грн.; від 12.04.06 р. № 227 на суму 25000,00 грн.;

від 14.04.06 р. № 229 на суму 20000,00 грн.; від 17.04.06 р. № 230 на суму

20000,00 грн.; від 18.04.06 р. № 232 на суму 20000,00 грн.; від 19.04.06 р. №

233 на суму 20000,00 грн.; від 20.04.06 р. № 234 на суму 35000,00 грн.; від

21.04.06 р. № 235 на суму 20000,00 грн.; від 23.04.06 р. № 236 на суму 20000,00

грн.; від 24.04.06 р. № 237 на суму 22000,00 грн.; від 25.04.06 р. № 238 на

суму 28670,00 грн.; від 26.04.06 р. № 240 на суму 30000,00 грн.; від 27.04.06

р. № 241 на суму 30000,00 грн.; від 28.04.06 р. № 242 на суму 30000,00 грн.;

від 03.05.06 р. № 282 на суму 87000,00 грн.; від 04.05.06 р. № 282 на

суму 65000,00 грн.; від 05.05.06 р. № 284 на суму 60000,00 грн.; від 06.05.06

р. № 286 на суму 90000,00 грн.; від 10.05.06 р. № 288 на суму 155000,00 грн.;

від 11.05.06 р. № 289 на суму 50000,00 грн.; від 12.05.06 р. № 290 на суму

48000,00 грн.; від 15.05.06 р. № 292 на суму 47000,00 грн.; від 16.05.06 р. №

293 на суму 55000,00 грн.; від 17.05.06 р. № 294 на суму 25000,00 грн.; від

18.05.06 р. № 296 на суму 25000,00 грн.; від 19.05.06 р. № 297 на суму 30000,00

грн.; від 22.05.06 р. № 298 на суму 30000,00 грн.; від 23.05.06 р. № 300 на

суму 20000,00 грн.; від 24.05.06 р. № 302 на суму 20000,00 грн.; від 25.05.06

р. № 303 на суму 20000,00 грн.; від 26.05.06 р. № 305 на суму 20000,00 грн.;

від 29.05.06 р. № 306 на суму 20000,00 грн.; від 30.05.06 р. № 308 на суму

20000,00 грн.; від 31.05.06 р. № 310 на суму 30000,00 грн.; від 01.06.06 р. №

312 на суму 20000,00 грн.; від 02.06.06 р. № 313 на суму 30000,00 грн.; від

05.06.06 р. № 314 на суму 50000,00 грн.; від 06.06.06 р. № 315 на суму 21280,62

грн.

На підставі податкових накладних, які

видані продавцем ТОВ «Компанія «Селіон» покупець ФОП ОСОБА_2 включив до

податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 242 078,45 гривень.

ТОВ «Компанія «Селіон», код ЄДРПОУ

33886299, зареєстровано Солом'янською РДА м. Києва 06.12.2005 р. за №

10731020000007399, взято на облік в Державній податковій інспекції у

Солом'янському районі міста Києва 08.12.2005 р. № 18749. ТОВ «Компанія «Селіон»

зареєстровано платником ПДВ з 29.12.2005 р., номер свідоцтва платника ПДВ

36121846.

З метою перевірки правильності

відшкодування з бюджету сум ПДВ та правильності відображення

взаєморозрахунків між суб'єктами господарювання за придбані товари ДПІ у

Ленінському  районі м. Харкова направлені

листи до інших податкових інспекцій,

зокрема до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо підтвердження взаєморозрахунків

з ТОВ „Компанія Селіон" (код ЄДРПОУ 33886299

(далі - „Компанія „Селіон"). Згідно

матеріалів, які надійшли до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Солом'янському районі м. Києва (лист від

06.04.2007р. № 2849/7/23-1008), рішенням Солом'янського районного суду м. Києва

від 12.12.2006 року визнано недійсними з моменту  реєстрації  Статут 

ТОВ „Компанія  Селіон",  зареєстрований  Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва за № 10731020000007399 від

06.12.2005 року та  свідоцтво платника ПДВ № 36121846 від 29.12.05р.

з моменту внесення до  реєстру платників ПДВ -

29.12.05 р.

При винесенні даного рішення

Солом'янським районним судом м. Києва встановлено, що Статут ТОВ „Компанія Селіон" містить

недостовірні відомості, а саме - юридична адреса ТОВ „Компанія Селіон" (м. Київ,

вул. Солом'янська, 5) не відповідає дійсності, так як за вказаною адресою

ТОВ не перебуває, засновник - ОСОБА_3 ніякого

відношення до нього, його створення, реєстрації та діяльності не має, статутний

фонд не формував, участі у роботі ТОВ не

приймав, ніякої господарської діяльності не вів, управління

підприємством здійснювалося невідомими особами.

ТОВ «Компанія Селіон» внесено до

Єдиного державного реєстру 06.12.2005 р.

ФОП ОСОБА_2 внесений до Єдиного

державного реєстру 08.12.2005 р.

На час розгляду справи відомості

щодо припинення відповідачів до Єдиного державного реєстру не внесено.

Таким чином, на момент здійснення угод відповідно до п.4 ст.91 ЦК України

юридичні особи - відповідачі у справі мали цивільну правоздатність.  Цивільна правоздатність юридичної особи

виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного

державного реєстру запису про її припинення.    

Крім того, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

(ЄДРПОУ), були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і

можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено

відповідних змін.

Спірні угоди між відповідачами по справі, були укладені в той час, коли

відповідачі перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій

України та мали цивільну правоздатність. Крім того, підприємство ТОВ «Компанія

Селіон» було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може

вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181

Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у

письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій

формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181

Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній

формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами

господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.       

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить

умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є

обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим

для виконання сторонами.

Дослідивши спірну угоду, заслухавши пояснення сторін суд вважає, що угода

укладена відповідно до вимог чинного законодавства та відповідає вимогам ч.1

ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст.

179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і

досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Судом не встановлені факти, які

свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та

що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за

фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Свідоцтвом існування та виконання правочину є наявність виписаних податкових

накладних від ТОВ «Компанія Селіон» на адресу ФОП ОСОБА_2

На час складання податкових накладних ТОВ «Компанія Селіон» було

зареєстровано у якості платника ПДВ, тому мало право виписувати податкові

накладні.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія Селіон» відповідають вимогам

п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та

«Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України

від 30 травня 1997 року №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23

червня 1997р. за №233/2037.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному

судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які

беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного

вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін,

третіх осіб та їхніх представників, показаннями свідків, письмових і речових

доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 71 КАС України, 

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивач - ДПІ у Ленінському районі Харківської області не довела те, що

спірні угоди укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства.       

Рішенням Солом'янського районного

суду м. Києва від 12 грудня 2006 року, у справі №2-4262/2006 рік за позовом ОСОБА_3 до

ТОВ «Компанія Селіон» було визнано недійсним Статут ТОВ «Компанія Селіон»,

зареєстрований Солом'янською райдержадміністрацією м. Києва за №

10731020000007399 від 06.12.2005 року з моменту його реєстрації, визнано

недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Селіон» від 06.12.2005

року з моменту його реєстрації, визнано свідоцтво про реєстрацію платника

податку на додану вартість ТОВ «Компанія Селіон» № 36121846 від 29.12.2005 року

з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Суд зазначає, що факт того, що будь-яка особа, що представляла

інтереси підприємства не мала відношення до укладання угод, а також бухгалтерських

і фінансових документів з використанням печатки підприємства судом не

встановлювався.

У відповідності до п. 6 Постанови

Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод

недійсними" (із змінами внесеними

відповідно постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992р. та №15 від 25.05.1998р.) до угод, які

укладені з метою, завідомо суперечною інтересам

держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема належать угоди,

приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

При цьому, відповідно до Постанови

Пленуму Вищого господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення

однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 р. №1056

доказами спрямованості умислу суб'єкту оспорюваних угод на

приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема,

надані податковими органами

відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною

адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку

установчих (статутних) документів про неподання податкової звітності до органів

державної податкової служби про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Позивачем в позовній заяві не

вказано, та під час розгляду справи також не доведено, чи був умисел на досягнення

суперечної інтересам держави та суспільства мети саме у обох сторін по

оскаржуваній угоді, чи у однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел.

Позивач не  довів суду, яку саме

протиправну антидержавну та антисуспільну мету мали відповідачі під час

укладення оскаржуваної  угоди, чи обидва

відповідачі мали цю мету, чи тільки один з 

них, в чому конкретно виразився умисел відповідачів (чи одного

відповідача) на досягнення суперечної 

інтересам України та Українського суспільства мети.

 Твердження позивача про умисел відповідачів ухилитись від

сплати податків дають підстави вважати, що позивач вважає дії посадових осіб

відповідачів правопорушеннями. За своїми ознаками такі правопорушення, на

існуванні яких наполягає позивач, мають ознаки злочинів, зокрема, підробки

документів, ухилення від сплати податків. Такі злочини передбачають наявність в

діях винних осіб умислу.

Відповідно до статті 62 Конституції

України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана

кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і

встановлено обвинувальним  вироком суду.

За таких обставин допустимим доказом

на підтвердження наявності мети та умислу в діях осіб, що представляли

відповідачів або одного з них, був би обвинувальний вирок суду.

Позивач не заперечує проти того, що в

податковому та бухгалтерському обліку ФОП ОСОБА_2 оспорювана угода відображена

належним чином. 

Таким чином, умислу на приховування

податків у сторін угоди не було.

В той же час, суд зазначає, що оскільки посадові особи підприємства ТОВ

«Компанія Селіон» визнані непричетними до складання будь-яких документів від

імені підприємства з застосуванням втраченої печатки, а позивачем не надано

доказів здійснення протиправних дії від імені підприємств іншими особами, то

умисел у підприємства відсутній, а отже, і мети, завідомо суперечної інтересам

держави і суспільства, у підприємства не було, а відтак посилання позивача на

ст.207, ст.208 ГК України не відповідає обставинам справи.  

Щодо несплати відповідачами податків, то відповідно до ст.10 Закону України

«Про податок на додану вартість», безпосередньо платник податку несе

відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум

податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно

до закону. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному

здійсненні угоди не може впливати на податковий кредит покупця та не може бути

підставою для притягнення його до відповідальності. Чинним законодавством України

не передбачений обов'язок сторони по угоді перевіряти достовірність даних, які

вказуються контрагентом в його первинних документах та контролювати сплату ним

податків.

За таких обставин, покупець (ФОП ОСОБА_2) не може нести відповідальність як

за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про

них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця

щодо такої.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за

сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі

сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не

вчинення правочину.

Частиною 1 ст.208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це

правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна

може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,

встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є

конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення

правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є

цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що

відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть

застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК - протягом шести

місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня

порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення

господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, угода укладена 01.04.2006 р., а виявлена

30.03.07 р. (акт перевірки), що перевищує строки, встановлені ст.250 ГК

України.

На підставі викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи

на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ДПІ у Ленінському районі міста Харкова до 1. Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, 2.ТОВ „Компанія Селіон”

про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 на

користь держави грошових коштів у розмірі 1452470,69 грн., які є еквівалентні

вартості товару, отриманому ним за угодою б/н від 01.04.2006 р. та стягнення з

ТОВ „Компанія Селіон” на користь держави грошових коштів у розмірі 1452470,69

грн., отримані нею за угодою б/н від 01.04.2006 р. - відмовити в повному

обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про

апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному

обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної

скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений

для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви

про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не

була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства

України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03.09.2008 р.

Суддя                                                                                                                 Я.В.П'янова