Постанова

від 01.10.2012 по справі 6550/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 жовтня 2012 р. справа № 2-а- 6550/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Вільховий Ю.Ф.,

представника відповідача - Корнієвський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Агропродторг" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Агропродторг" (далі -ПрАТ "Агропродторг") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування повністю податкових повідомлень - рішень №0007202305, №0007222305, №0007212305 від 30.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що встановлення в акті №6279/2305/30755093 від 26.12.2011 року «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Агропродторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року нікчемності правочинів укладених між ПрАТ "Агропродторг" та контрагентами, визначеними в акті перевірки та застосування наслідків нікчемного правочину не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 року (далі - Закон України №168/97-ВР), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон України №334/94-ВР), пункту 140.2 ст.140 Податкового кодексу України, ст.216 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України. Позивач зазначив, що акт містить посилання щодо завищення податкових зобов'язань за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 87603,00 грн., в т.ч. листопад 2010 року на суму 27110,00 грн., грудень 2010 року на суму 60493,00 грн., постачальником за 4 квартал 2010 року є ТОВ «Трейд-Ойл»та зроблений висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «Агропродтрог»та ТОВ «Трейд-Ойл», проте Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі №2а-5412/11/2070, яка залишена без змін Ухвалою Харківського адміністративного апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року, визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо коригування(зменшення) податкових зобов'язань ПрАТ «Агропродтрог». Також позивач посилається на те, що дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань позивача за лютий 2011 року в сумі 18204,00 гривень, та коригування (зменшення) податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 18155,00 гривень є протиправними та висновок щодо завищення доходів на 91020,00 грн. по ТОВ «Трейд-Агрохолдінг»безпідставним та необґрунтованим, також зазначає, щодо безпідставності завищення валових витрат на суму 2623632,00 грн. за угодами з ТОВ «Трейд-Ойл»та ТОВ «Трейд-Агрохолдінг». Позивач посилається на норми ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.2001 року №2374-III, ст.ст. 70, 77 Уніфікованого Закону про переказний i простий вексель від 07.06.1930 року №358 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»від 6 липня 1999 року №826-XIV (далі - Уніфікований закон), в порушення яких відповідачем встановлено завищення валових витрат на суму 933750,00 грн., заниження податку на прибуток у сумі 233438,00 грн., завищення податкового кредиту на 186750,00 грн. внаслідок використання вексельних розрахунків з ПП «Каф-Буд». Також позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що акт перевірки ґрунтується на документах яких не існує

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в ході проведення перевірки було зроблено висновок щодо неможливості встановлення факту доставки соняшника від ТОВ «Далпорт Україна»та СФГ «Дельта», тобто суми, які віднесені до валових витрат та податкового кредиту не підтверджені відповідними первинними документами, внаслідок чого порушено п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР. Також, представник відповідача послався на те, що ПрАТ «Агропродторг»в порушення п.п.139.1.1, п.п.139.1.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.10.2 «г»та п.п.138.10.3 «г»п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України завищило витрати у 3 кварталі 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. З огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає дії податкового органу щодо виявлення вказаних порушень ПрАТ "Агропродторг" законними та обґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Агропродторг" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради від 09.03.2000 року (реєстраційний №14801200000001818)

Судом встановлено, що ПрАТ "Агропродторг" перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі наказу на проведення планової виїзної документальної перевірки від 08.11.2011 року №2308, направлень від 18.11.2011 року №2216, від 18.11.2011 року №2215, від 18.11.2011 року №2224, від 17.11.2011 року №1711, а також наказу на продовження планової перевірки від 15.12.2011 року №2690 виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно з п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2011 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 18.11.2011 року по 22.12.2011 року була проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ "Агропродторг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2011 року за №6279/2305/30755093, яким встановлено порушення підприємством позивача п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.1, п.5.3, ст.5 Закону України №334/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 997080,00 грн., у тому числі: 3-й квартал 2010 року - заниження на 918417,00 грн., 4-й квартал 2010 року -заниження на 78663,00 грн., порушення п.п.139.1.4, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.138.10.2 «г», п.п.138.10.3 «г», п.3 Підрозділу 4 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшено збиток на суму 723116,00 грн., у тому числі по періодах 2 квартал 2011 року на суму 723116,00 грн., порушено ч.1, 5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, внаслідок чого валовий дохід недійсний за період 4 кварталу 2010 року в сумі 438015,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 251550,00 грн., валові витрати недійсні за період 4 кварталу 2010 року в сумі 438015,00 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 251550,00 грн., порушено п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 410230,37 грн., в тому числі по періодах: липень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 316083,31 грн., вересень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 94147,06 грн.

За наслідками акту перевірки від 26.12.2011 року за №6279/2305/30755093 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0007202305, №0007222305, №0007212305 від 30.12.2011 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ПрАТ "Агропродторг" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була подана первісна скарга, Рішенням Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 03.03.2012 року за №601/10/10-212 (отриманим 05.03.2012 року) ПрАТ «Агропродторг»було відмовлено у задоволенні скарги. Позивачем була подана повторна скарга до ДПС України, рішенням якої від 17.05.2012 року за №8460/6/10-2115 у задоволенні скарги було відмовлено.

Судом встановлено, що в 3 кварталі 2010 року також постачальником є СФГ «Дельта». Судом було з'ясовано, що висновки акту перевірки є необґрунтованими оскільки зроблені на підставі не існуючих документів, а саме: в акті зазначено, що під час перевірки перевіряючими встановлено, що протягом перевіряємого періоду ПрАТ «Агропродтрог»мало взаємовідносини з СФГ «Дельта»код ЄДРПОУ 30343845, а саме ПрАТ «Агропродторг»уклав угоду купівлі-продажу соняшника з СФГ «Дельта»та згідно укладеної угоди за відвантажений товару було виписані видаткові накладні на загальну суму 980 000,0 грн. в т.ч. ПДВ 163333,33 грн.:

№ б/н від 10.09.2010 року соняшник 26,840 т по 2708,33 грн. за тону на загальну суму 87230,00 грн. в т.ч ПДВ 14538,33 грн. - видаткової накладної із таким номером не існує;

№ б/н від 16.09.2010 року соняшник 19,720 т по 2875,00 грн. за тону на загальну суму 68034,00 грн. в тч. ПДВ 11339,0 грн. - видаткової накладної із таким номером не існує;

№ б/н/ від 20.09.2010 року соняшник 97,293 т по 2997,81 грн. за тону на загальну суму 350000,00 грн. в т.ч ПДВ 58333,33 грн. -цієї видаткової накладної взагалі не існує;

№ б/н від 28.09.2010 року соняшник 27,0007 т по 2997,81 грн. за тону на загальну суму 97153,50 грн. в т.ч. ПДВ 16192,25 грн. - цієї видаткової накладної взагалі не існує;

№ б/н від 02.11.2010 року соняшник 20,080 т по 3333,33 грн. за тону, на загальну суму 80320,00 грн. в т.ч. ПДВ 13386,67 грн. - видаткової накладної із таким номером не існує;

№ б/н від 13.11.2010 року соняшник 42,480 т по 3500,00 грн. за тону, на загальну суму 178416,00 грн. в т.ч. ПДВ 29736,0 грн. - цієї видаткової накладної взагалі не існує;

№ б/н від 03.11.2010 року соняшник 8,75 т по 3875,00 грн. за тону на загальну суму 33919,20 грн. в т.ч. ПДВ 5 653,20 грн. - цієї видаткової накладної взагалі не існує;

№ б/н від 29.11.2010 року соняшник 20,340 т по 3479,49 грн. за тону на загальну суму 84927,30 грн. в т.ч ПДВ 14154,55 грн. - видаткової накладної із таким номером не існує.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що одним з постачальників ПрАТ «Агропродторг»за 3 квартал 2010 року є ТОВ «Далпорт Україна». Відповідно до умов укладених договорів між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Далпорт Україна», доставка товару здійснюється ТОВ «Далпорт Україна», отже твердження відповідача щодо нікчемності даних договорів на підставі відсутності первинної транспортної документації, є необґрунтованим. Таким чином висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту за період липень 2010 року, вересень 2010 року на суму 410230,37 грн. є необґрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що одним із постачальників ПрАТ «Агропродторг»за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року є ТОВ „Трейд-Ойл", який обліковується в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Трейд-Ойл»станом на 04.10.2011 року (електронний запит № 11296851) знаходиться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом з'ясовано, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року по справі №2а-5412/11/2070, яка залишена без змін Ухвалою Харківського адміністративного апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань ПрАТ «Агропродтрог»: листопад 2010 року на суму 27110,00 грн., грудень 2010 року на суму 60493,00 грн., січень 2011 року 25370,00 грн., лютий 2011 року -16004,00 грн., коригування (зменшення) податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 27110,00 грн., грудень 2010 року на суму 60493,00 грн. січень 2011 року - 16386,00 грн., лютий 2011 року на суму 15769,00 грн. В якості підстав прийняття зазначених рішень, вказано, що висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів укладених між ПрАТ «Агропродтрог»та ТОВ «Трейд-Ойл»спростовується зібраними по справі доказами».

Також судом було з'ясовано, що під час перевірки позивачем були надані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ Трейд-Ойл», що зазначено в самому акті перевірки, розрахунок за надані товари підприємство позивача здійснювало в повному обсязі, виконання умов договорів підтверджено податковими накладними, товар в подальшому використовувався у господарській діяльності ПрАТ «Агропродторг».

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між підприємством Позивача та ТОВ «Трейд-Ойл», з матеріалів справи судом було встановлено, що: між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд Ойл»був укладений договір №06/12-1ПЖ, відповідно до якого ПрАТ «Агропродторг»придбав макуху соняшникову в кількості 120 т. за ціною 1666,67 грн. за тону на загальну суму 200000,00 грн., окрім цього ПДВ 20% - 40000,00, а всього на суму 240000,00 грн., факт розрахунку підтверджується випискою ХОУ Ощадбанку від 09.12.2010 року, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000487 від 09.12.2010 року, №РН-0000483 від 08.12.2010 року, №РН-0000481 від 07.12.2010 року, №РН-0000476 від 06.12.2010 року, податковими накладними №376 від 09.12.2010 року, №374 від 08.12.2010 року, №372 від 07.12.2010 року, № 368 від 06.12.2010 року.

Судом також було встановлено, що між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд-Ойл»був укладений договір №11/11-1П, відповідно до якого ПрАТ «Агропродторг»придбав соняшник врожаю 2010 року, в кількості 40,980 т. за ціною 3307,70 грн. за тону на загальну суму 135549,42 грн., окрім цього ПДВ 20% - 27109,88 грн., всього на суму 162659,30 грн., факт розрахунку підтверджується платіжним дорученням №410 від 11.11.2010 року, факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000392 від 11.11.2010 року, податковою накладною №300 від 11.11.2010 року.

В подальшому товар ПрАТ «Агропродторг»було передано в переробку згідно накладних №363 від 11.11.2010 року та №362 від 11.11.2010 року на ЗАТ «Іванчуківське Хлібоприймальне підприємство».

Також, Позивачем та ТОВ «Трейд Ойл»був укладений договір №22/12-1ПЖ від 22.12.2010 року, відповідно до якого ПрАТ «Агропродторг»придбав макуху соняшникову в кількості 64 т., за ціною 1666,67 грн. за тону, на загальну суму 106666,67 грн., окрім цього ПДВ 20% - 21333,33, всього на суму 128000,00 грн., факт розрахунку підтверджується випискою ХОУ Ощадбанку від 24.12.2010 року, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000545 від 23.12.2010 року, №РН-0000542 від 22.12.2010 року, податковими накладними №428 від 23.12.2010 року, №427 від 22.12.2010 року.

Придбані ПрАТ «Агропродторг»у ТОВ «Трейд -Ойл»товарно-матеріальні цінності, продані підприємством Позивача Товариству з обмеженою відповідальністю «ТВІН ТАУН», про що свідчать видаткова накладна №902 від 06.12.2010 року, рахунок - фактура №589 від 06.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №8548/1 від 06.12.2010 року; видаткова накладна №901 від 06.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №8848 від 06.12.2010 року, видаткова накладна № 908 від 07.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №8852 від 07.12.2010 року, довіреність № 40 від 09.12.2010 року, видаткова накладна №909 від 08.12.2010 року, рахунок - фактура №596 від 08.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №8854 від 08.12.2010 року, рахунок - фактура №599 від 09.12.2010 року, видаткова накладна №912 від 09.12.2010 року, товарно - транспортна накладна №8856 від 09.12.2010 року, видаткова накладна №913 від 09.12.2010 року, товарно-транспортна накладка №8857 від 09.12.2010 року, видаткова накладна №948 від 22.12.2010 року, рахунок-фактура №623 від 22.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №053343 від 22.12.2010 року, видаткова накладна №949 від 22.12.2010 року, товарно - транспортна накладна №№053344 від 22.12.2010 року, видаткова накладна №957 від 23.12.2010 року, рахунок - фактура №626 від 23.12.2010 року, товарно-транспортна накладна №053349 від 23.12.2010 року.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд Ойл»був укладений договір купівлі-продажу № 111901, відповідно до якого Позивач придбав макуху соняшникову в кількості 52,520 т., за ціною 1560,00 грн., за тону, на загальну суму 81931,20 ПДВ 20% - 16386,24, всього на суму 98317,44 грн., факт розрахунку підтверджується випискою ХОУ Ощадбанку від 19.01.2011 року. Факт передачі товару також підтверджується видатковою накладною №РН-0000047 від 19.01.2011 року, податковою накладною №33 від 19.01.2011 року.

В подальшому товар ПрАТ «Агропродторг»був використаний в господарській діяльності, а саме: його було продано на підставі договору поставки № 1701-11/ПЖ від 17.01.2011 року ТОВ «Альянс Дніпро», відповідно до видаткових накладних №35 від 20.01.2011 року, №38 від 21.01.2011 року, товарно-транспортних накладних РКП №053484 від 20.01.2011 року, РКП №053487 від 21.01.2011 року, податкових накладних №25 від 20.01.2011 року, №28 від 21.01.2011 року.

Також, між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд Ойл»був укладений договір купівлі - продажу №110202 від 02.02.2011 року, відповідно до якого ПрАТ «Агропродторг»придбав макуху соняшникову в кількості 50,540 т. за ціною 1560,00 грн. за тону на суму 78842,40 грн., ПДВ 20% - 15768,48 грн., всього на суму 94610,88 грн. Факт розрахунку підтверджується випискою ХОУ Ощадбанку від 02.02.2011 року, факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000090 від 02.02.2011 року, податковою накладною №2 від 02.02.2011 року.

В подальшому зазначений товар Позивачем було використано в господарській діяльності, а саме було продано на підставі договору поставки № 3101Ж1 від 31.01.2011 року ГП «Державна продовольчо-зернова корпорація України»Ізюмському державному комбінату хлібопродуктів, відповідно до видаткових накладних №60 від 02.02.2011 року. № 62 від 02.02.2011 року, товарно - транспортних накладних РКП №053468 від 02.02.2011 року, РКП №053469 від 02.02.2011 року, податкових накладних №3 від 02.02.2011 року, №5 від 02.02.2011 року.

Суд також зазначає, що доказів обізнаності позивача та ТОВ «Трейд-Ойл»з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських зв'язків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до суду не було подано.

Таким чином, суд приходить до висновку про реальність виконання угод, укладених між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд Ойл».

Судом також встановлено, що постачальником у 1 кварталі 2011 року є також ТОВ «Трейд- Агрохолдінг». Судом встановлено, що між ПрАТ «Агропродторг»та ТОВ «Трейд - Агрохолдінг»17 лютого 2011 року укладено договір № 111702 купівлі - продажу, відповідно до якого позивач придбав у ТОВ «Трейд - Агрохолдінг»макуху соняшникову на загальну суму 108928,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 18154,8 грн. Виконання зазначеного договору підтверджується видатковою накладною № РН -0000046 від 17 лютого 2011 р., податковою накладною № 16 від 17 лютого 2011 р. та рахунком - фактурою № СФ - 0000014 від 17 лютого 2011 року на загальну суму 108928,80 грн.

14 лютого 2011 року між позивачем та ФО - П ОСОБА_4 укладено договір постачання №1402Ж2, на підставі якого 17 лютого 2011 року частина придбаного у ТОВ «Трейд - Агрохолдінг»товару була реалізована ФО - П ОСОБА_4, що підтверджується видатковою накладною № 137 від 17 лютого 2011 року та податковою накладною № 69 від 17 лютого 2011 року та на підставі договору №1502ЖЗ від 15 лютого 2011 року, інша частина придбаного у ТОВ «Трейд - Агрохолдінг»товару була реалізована ПП «Транс міссія», що підтверджується видатковою накладною №134 від 17 лютого 2011 року та податковою накладною №57 від 17 лютого 2011 року. Постачання зазначеного товару підтверджується товарно - транспортними накладними від 17 лютого 2011 року №414420, №414417. Зазначені вище податкові накладні, за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, оскільки містять всі необхідні реквізити. Будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні не встановлено, що не заперечувалось представниками відповідача під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України №168/97-ВР, передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Діючим законодавством не передбачено необхідності коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що контрагентом порушені вимоги податкового законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Таким чином дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань позивача за лютий 2011 року в сумі 18204,00 гривень, та коригування (зменшення) податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 18155,00 гривень є протиправними та висновок щодо завищення доходів на 91020,00 грн. по ТОВ «Трейд-Агрохолдінг»є необґрунтованим і спростовується зібраними по справі доказами.

Судом також встановлено, що твердження відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 933750,00 грн., заниження податку на прибуток у сумі 233438,00 грн., завищення податкового кредиту на 186750,00 грн. внаслідок використання вексельних розрахунків з ПП «Каф-Буд», є таким що ґрунтується на невірному тлумаченні змісту норм матеріального права.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від 5 квітня 2001 року №2374-III (далі -Закон України №2374-III) передбачено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Видавати переказні i прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Таким чином, першою подією у векселедавця згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР буде оприбуткування товарів (робіт, послуг). Тобто датою збільшення валових витрат платника податку -векселедавця є дата оприбуткування товарів за ціною, визначеною договором.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України №2374-III передбачено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, після видачі простих векселів за поставлені товари (роботи, послуги) грошові зобов'язання щодо платежу припиняються i дата погашення векселя, тобто остаточний розрахунок за поставлені товари чи надані роботи (послуги) вказується на векселі, або у разі якщо термін платежу не вказано -за пред'явленням (абзац другий ст. 76 Уніфікованого Закону).

Оскільки до простого векселя застосовуються такі ж положення, як i до переказних векселів, у разі якщо вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо строку позовної давності (ст. 77 Уніфікованого Закону), то позовні вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років із дня терміну платежу відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону.

Статтею 34 Уніфікованого Закону, встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Таким чином, валові доходи підприємства збільшаться на суму заборгованості за поставлені товари та надані роботи (послуги) відповідно до п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР тільки після закінчення трьох років із дня терміну платежу за наданими по зазначеній операції простими векселями. На момент перевірки термін позовної давності за вексельною заборгованістю не сплинув.

Відповідно до ст..216 Цивільного кодексу України, застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину, можливо лише в судовому порядку.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що твердження відповідача щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 723116,00 грн. є таким що ґрунтується на невірному тлумаченні змісту норм матеріального права.

Пунктом 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2. Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Пункт 139.1.1. ПКУ встановлює перелік витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності і не пов'язує їх врахування для визначення об'єкта оподаткування із фінансовими результатами діяльності підприємства у даному періоді.

На підставі викладеного, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток у розмірі 1246350,00 грн., в тому числі за основним платежем -997080,00 грн., за штрафними санкціями -249270,00 грн., зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 723116,00 грн., збільшення суми грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 512787,50 грн., в тому числі за основним платежем -410230,00 грн., за штрафними санкціями -102557,50 грн. та коригування (зменшення) податкових зобов'язань позивача за лютий 2011 р. в сумі 18204 гривень, та коригування (зменшення) податкового кредиту за лютий 2011 р. на суму 18155 гривень та висновок щодо завищення доходів на 91 020,00 грн. спростовуються зібраними по справі доказами та є необґрунтованими.

Щодо встановленого перевіркою порушення ПрАТ «Агропродторг»вимог ч.1, 5 ст.203, п.1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9) суд зауважує наступне. В силу положень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ПрАТ «Агропродторг»та вищепереліченими контрагентами визнані судом недійсними.

А відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірного правочину недійсним.

Таким чином, договори укладені між ПрАТ «Агропродторг»та вищепереліченими контрагентами, а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0007202305, №0007222305, №0007212305 від 30.12.2011 року дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не мала належних підстав для визначення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ПрАТ «Агропродторг»штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Агропродторг»документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ПрАТ «Агропродторг»здійснені документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог в розмірі 2146,00 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Агропродторг" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0007202305, №0007222305, №0007212305 від 30.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Приватного акціонерного товариства "Агропродторг" (вул. Сумська, буд. 80, Харків, 61002, код 30755093) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2012 року.

Суддя Біленський О.О.