КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3154/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"25" вересня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представників позивача -Когут В.С., Матвєєвої С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф Принт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф Принт»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати акт про проведення позапланової перевірки від 22.07.2011 року за № 352-22-2-36507125 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 08.08.2011 року № 0000642302.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2012 року провадження у справі в частині скасування акту про проведення позапланової перевірки від 22.07.2011 року за № 352-22-2-36507125 закрито (п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф Принт»задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 08.08.2011 року № 0000642302.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 липня 2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мега-Поліграф Принт»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТОРГОВТ»ДІМ «ДОАР»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 339 730,00 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 339 730,00 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 352-22-2-36507125 від 22.07.2011 року (а.с. 13-24), на підставі якого, ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000642302 від 08.08.2011 року, яким ТОВ «Мега-Поліграф Принт»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 339 731,00 грн., у тому числі, 339 730,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 26).
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатом розгляду скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 10424/10/25-114 від 24.10.2011 року, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000642302 від 08.08.2011 року - без змін (а.с. 43-47).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) (далі по тексту ухвали -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 01.01.2011 року ТОВ «Торговий дім «ДОАР»та ТОВ «Мега-Поліграф Принт»були укладені:
- договір б/н від 01.01.2011 року, предметом якого є виконання ТОВ «Торговий дім «ДОАР»поліграфічних робіт з друку газети «Мега-Прес Торговий ряд». Відповідно до протоколу угоди про договірну ціну на виконання поліграфічних робіт з друку газети «Мега-Прес Торговий ряд» від 01.01.2011 року (додаток № 1 до договору): ціна одного екземпляра газети без ПДВ 20 % складає 2,45 грн., ПДВ 20 % - 0,49 грн., загальна вартість з ПДВ 20 % - 2,94 грн. за один екземпляр газети. Відповідно до протоколу угоди про договірну ціну на виконання поліграфічних робіт з друку газети «Мега-Прес Торговий ряд»від 01.01.2011 року (додаток № 3 до договору): ціна одного екземпляра газети без ПДВ 20 % складає 2,75 грн., ПДВ 20 % - 0,55 грн., загальна вартість з ПДВ 20 % - 3,30 грн. за один екземпляр газети;
- договір б/н від 01.01.2011 року, предметом якого є розробка ТОВ «Торговий дім «ДОАР»макету газети «Мега Прес Торговий ряд» у відповідності до наданих ТОВ «Мега-Поліграф Принт»матеріалів та передача останньому розробленого макету у вигляді комп'ютерних файлів у форматі (*.psd, layers), 300 dpi., CMYK. Відповідно до протоколу угоди про договірну ціну на виконання розробки макета газети «Мега-Прес Торговий ряд»від 01.01.2011 року (додаток № 1 до договору): ціна за розробку одного макету газети без ПДВ 20 % складає 2 900,00 грн., ПДВ 20 % - 580,00 грн., загальна вартість з ПДВ 20 % - 3 480,00 грн.;
- договір б/н від 01.01.2011 року, предметом якого є виконання ТОВ «Торговий дім «ДОАР»кур'єрської доставки рекламно-інформаційних матеріалів ТОВ «Мега-Поліграф Принт» . Відповідно до протоколу угоди про договірну ціну на виконання робіт від 01.01.2011 року (додаток № 1 до договору): ціна на виконання кур'єрської доставки рекламно-інформаційних матеріалів без ПДВ 20 % складає 1,45 грн., ПДВ 20 % - 0,29 грн., загальна вартість з ПДВ 20 % - 1,74 грн. за доставку одного екземпляру. Відповідно до протоколу угоди про договірну ціну на виконання робіт від 01.01.2011 року (додаток № 2 до договору): ціна на виконання кур'єрської доставки рекламно-інформаційних матеріалів без ПДВ 20 % складає 2,00 грн., ПДВ 20 % - 0,40 грн., загальна вартість з ПДВ 20 % - 2,40 грн. за доставку одного екземпляру.
Крім цього, 04.01.2011 року, між ТОВ «Торговий дім «ДОАР»та ТОВ «Мега-Поліграф Принт»було укладено договір б/н, відповідно до якого ТОВ «Торговий дім «ДОАР», у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі та додатках до нього зобов'язується виконати роботу щодо кольороподілу, виготовлення фотоформ, виготовлення кольоропроб, а замовник зобов'язується у порядку та на умовах визначених в цьому договорі прийняти і оплатити ці роботи. Згідно п. 3 Договору, здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання акту виконаних робіт у строку не пізніше 7 робочих днів після передачі ТОВ «Мега-Поліграф Принт»результатів робіт/послуг.
Разом з цим, на думку колегії суддів вказані цивільно-правові угоди не створюють цивільно-правових наслідків та містять ознаки фіктивності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Так, з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки відповідачем, відповідно до довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.06.2011 року № 30/15-225н «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Торговий дім «ДОАР»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків наведеними у додатку № 1 за березень 2011 рік»було встановлено, що кількість працюючих у ТОВ «Торговий дім «ДОАР»за склала 1 особу, основні засоби у ТОВ «Торговий дім «ДОАР»відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність у останнього трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей необхідних для здійснення господарської діяльності.
На підтвердження факту надання послуг по вищезазначеним цивільно-правовим угодам, позивачем були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.03.2011 року, від 03.03.2011 року, від 04.03.2011 року, від 10.03.2011 року, від 15.03.2011 року, від 17.03.2011 року, від 22.03.2011 року, від 24.03.2011 року, від 28.03.2011 року, від 31.03.2011 року, видаткові накладні № 57 від 02.03.2011 року, № 58 від 09.03.2011 року, № 56 від 16.03.2011 року, № 61 від 23.03.2011 року, № 54 від 30.03.2011 року та податкові накладні від 01.03.2011 року № 162, від 02.03.2011 року № 293, від 03.03.2011 року № 418, від 04.03.2011 року № 539, від 09.03.2011 року № 773, від 10.03.2011 року № 894, від 15.03.2011 року № 1259, від 16.03.2011 року № 1489, від 17.03.2011 року № 1614, від 22.03.2011 року № 1987, від 23.03.2011 року № 2095, від 24.03.2011 року № 2211, від 28.03.2011 року № 2570, від 30.03.2011 року № 2937, від 31.03.2011 року № 3061, від 31.03.2011 року № 3062, від 31.03.2011 року № 3054, від 31.03.2011 року № 3063.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що у розмінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV), акти приймання-здачі робіт є документами первинного бухгалтерського обліку, вимоги до яких встановлені у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.
Так, згідно вказаної норми права, документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) колегія суддів встановила, що останні оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV. Зокрема, у вказаних актах не відображено місце їх складання.
Крім цього, з договору б/н від 01.01.2011 року про кур'єрську доставку рекламно-інформаційних матеріалів та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по цьому договору, не вбачається куди саме було здійснено доставку товару.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту перевезення закупленого у контрагента товару та не надано жодного документа про оприбуткування та зберігання придбаного товару, що позбавляє можливості зробити висновок про фактичне надання послуг.
Крім цього, позивачем не надано доказів щодо ділової мети закупки товарів (газет, рекламно-інформаційних матеріалів) та послуг (замовлення робіт щодо кольороподілу, виготовлення фотоформ, кольоропроб, тощо). Документів, які підтверджують подальше використання товарів і послуг у власній господарській діяльності апелянтом не надані.
Підтверджуючих документів, що надають право на формування податкового кредиту ТОВ «Мега-Поліграф Принт» та документів, які б могли підтвердити реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ «Торговий дім «ДОАР», ні перевіряючим під час перевірки, ні суду надані не були.
Отже, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності реальності поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Мега-Поліграф Принт»від контрагента ТОВ «Торговий дім «ДОАР», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф Принт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Поліграф Принт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.
Повний текст постанови складено та підписано -01.10.12р.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.09.2012 |
Оприлюднено | 10.10.2012 |
Номер документу | 26353219 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Федорова Г. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні