Постанова

від 17.08.2006 по справі 4/127

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/127

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.08.2006                                                                                           № 4/127

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Мороз П.Ю.-юрисконсульт (дов. № 240 від 23.06.2006)

 від відповідача - Аніканова Н.В. – комерційний директор

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство-13068"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2006

 у справі № 4/127 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство-13068"

 до                                                   Приватне підприємство "КА 2"

 про                                                  стягнення 1625,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2006 у справі №4/127 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що із матеріалів справи, зокрема актів приймання-передачі робіт за період 2003 – 2005 роки, вбачається, що нараховані суми позивачем (орендодавцем) були виплачені в повному обсязі на підставі виставлених орендодавцем рахунків, в кожному акті, підписаному орендодавцем та орендарем, зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають; крім того, відповідач надав в судовому засіданні акт звірки взаєморозрахунків від 12.04.2006 за період з 10.01.2005 по 11.04.2006, з якого вбачається, що станом на 12.04.2006 заборгованість позивача складає 4 842,61 грн.; відповідач довів суду та підтвердив документально, що ним відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 договору від 10.12.2002 орендна плата сплачена в повному обсязі згідно з виставленими рахунками позивача і тому посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору є безпідставним.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2006 у справі № 4/127 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вимога позовної заяви, на думку заявника, полягає в стягненні з відповідача відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору від 10.12.2002 збитків, пов'язаних з інфляцією, а не орендної плати, яка зазначена в актах приймання-передачі робіт та акті звірки.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 1 625,37 грн.

Згідно з останнім уточненим розрахунком суми позову від 17.04.2006, поданим в засіданні суду першої інстанції 18.04.2006, ціна позову складає 1 600,14 грн. та становить загальну суму коригування орендної плати та індекс інфляції за період з 14.02.2003 по 17.03.2006 з відрахуванням сплачених таких сум за жовтень, листопад, грудень 2005 р.

Позивач у розрахунку суми позову, суму, яку просить стягнути з відповідача, зазначає як збитки, пов'язані з інфляцією. В позовній заяві підставами позову позивачем вказано умови п. п. 2.1,2.2 укладеного сторонами договору оренди від 10.12.2002, яким передбачено, що сплаті підлягає орендна плата з наступним щомісячним коригуванням на індекс інфляції, що не було враховано позивачем в рахунках, виставлених відповідачу на сплату орендної плати.  

Згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 10.12.2002 позивач, за договором орендодавець, передав, а відповідач, за договором орендар, прийняв у тимчасове платне цільове користування приміщення загальною площею 185,66 грн., яке розташоване на другому поверсі приміщення майстерні та території позивача по вул. Механізаторів, 2 в м. Києві для розміщення офісу, магазину, складу.

Пунктом 8.1 вказаного договору передбачено, що договір вступає в силу з 15.01.2003 та діє до 01.01.2008.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 6.1 договору від 10.12.2002 встановлено, що розмір орендної плати за період з 15.01.2003 по 01.01.2004 складає 3 958,27 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 20%), з наступним щомісячним коригуванням на індекс інфляції, і не може бути змінений з ініціативи позивача з інших причин; розмір орендної плати з 01.01.2004 складає 5 442,62 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 20%), наступним щомісячним коригуванням на індекс інфляції; орендна плата перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача або вносить йому в касу щомісячно наперед не пізніше 10-го числа поточного місяця, згідно з виставленим рахунком; відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі, передбачені цим договором.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу; до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем протягом періоду оренди нежитлового приміщення сплачувалася орендна плата без коригування на індекс інфляції, як це передбачено п.п. 2.1, 2.2 договору від 10.12.2002, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оренда плата в розумінні п.п. 2.1, 2.2 зазначеного договору (з коригуванням на індекс інфляції) сплачувалася частково, що підтверджується актами приймання-передачі робіт, наявними в матеріалах справи, в яких зазначено суму розміру орендної плати без щомісячного коригування на індекс інфляції, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про сплату орендної плати відповідачем згідно з умовами п.п. 2.1, 2.2 договору від 10.12.2002 в повному обсязі не відповідає наявним у справі доказам.

Твердження сторін, зазначене в актах приймання-передачі робіт, про відсутність претензій однієї сторони до іншої стосується суми орендної плати без коригування на індекс інфляції, а тому не можуть підтверджувати факту сплати відповідачем повної суми орендної плати, тобто орендної плати із щомісячним коригуванням на індекс інфляції.

Із матеріалів справи не вбачається погодження сторонами змін до п.п.2.1, 2.2 договору від 10.12.2002 щодо виключення умови про щомісячне коригування розміру орендної плати на індекс інфляції. Пунктом 9.5 договору від 10.12.2002 встановлено, що всі зміни у цей договір вносяться шляхом підписання сторонами додаткової угоди, однак така угода відсутня.

З витягу із особового рахунку позивача (а.с. 25) вбачається, що відповідачем була сплачена індексація орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2005 р. в сумі 163,27 грн.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № СФ-3620 від 07.11.2005 та № СФ-00115 від 17.03.2006 для сплати суми індексації орендної плати за період з 15.01.2003 по 17.03.2006, які відповідачем не оплачувалися у зазначених сумах.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач одержував вимоги позивача про сплату суми індексації, про що свідчать, зокрема, копія листа відповідача від 13.01.2006 за № 1301/02, фінансовий чек на поштове відправлення та опис вкладення у цінний лист за № 17.03.2006.

Оскільки позивачем рахунки на сплату суми індексації орендної плати не виставлялись щомісячно то не підлягає застосуванню умова п. 2.4 договору щодо строку обов'язку відповідача сплатити суму індексації, тому підлягає застосуванню норма ст. 530 ЦК України, із врахуванням якої навіть строк виконання вимоги про сплату суми індексації, пред'явленої відповідачу згідно із документами про поштове відправлення 17.03.2006, на час винесення рішення судом першої інстанції закінчився. Отже обов'язок відповідача сплатити позивачу суму індексації матеріалами справи підтверджений.

          Як встановлено судом, враховуючи конкретний щомісячний розмір індексу інфляції за вказаний позивачем період, загальний розмір суми індексації орендної плати за заявлений в позовній заяві, із врахуванням уточнення, позивачем період з 14.02.2003 по 17.03.2006 складає 1 748,28 грн., а не 1 763,41 грн. як зазначено позивачем.  

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині суми індексації орендної плати за період з 14.02.2003 по 17.03.2006, окрім сплаченої відповідачем суми за період з жовтня по грудень 2005 року, що становить 1 585,01 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2006 у справі №4/127 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

    „Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „КА 2” (03035, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А; рахунок 26002303121701 в АКБ „ТАС-Комерцбанк” в м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 30021564) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13068” (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2; рахунок 260050221006341 в Залізничному відділенні Київської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012; код ЄДРПОУ 05475191) 1 585,01 грн. заборгованості, 101,04 грн. державного мита, 116,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „КА 2” (03035, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А; рахунок 26002303121701 в АКБ „ТАС-Комербанк” в м. Києві, МФО 300164, код ЄДРПОУ 30021564) на користь Відкритого акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13068” (03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2; рахунок 260050221006341 в Залізничному відділенні Київської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012; код ЄДРПОУ 05475191) 50,52 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 4/127 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.