Постанова

від 26.10.2006 по справі 9/124

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/124

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.10.2006                                                                                           № 9/124

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - МельникО.В. – адвокат, дов. б/н від 29.03.2006;

 від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітранс Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.06.2006

 у справі № 9/124 (Жирнов С.М.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітранс Україна"

 до                                                   Приватного підприємства "Логістик-Груп"

 про                                                  стягнення 31562,64 грн.

 03.10.2006 розгляд справи відкладався на підставі ст.ст.77,99 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 у справі №9/124 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що на підставі п.п. 2.3, 3.1 договору № 24/10/05 відповідачем було надано позивачу дві контракт-заявки від 25.10.2005 на здійснення перевезення та доставку вантажу транспортними засобами у міжнародному сполученні за маршрутом: Швеція – Україна, сума фрахту за заявками була узгоджена сторонами у розмірі 31 413 грн., порядок оплати – 7 банківських днів по факту надання оригінальних документів; виконання позивачем зобов'язання за договором № 24/10/05 та заявками від 25.10.2005 підтверджується доданими до матеріалів справи фотокопіями СМR №№ 3121, 3345, а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг)від 04.11.2005 та 08.11.2005 на суми 15 745 грн. та 15 668 грн. відповідно, підписаними повноважними представниками сторін; позивачем не подано суду доказів на підтвердження виконання умов договору № 24/10/05 щодо надання відповідачу оригіналів рахунків-фактур та СМR; як вбачається зі змісту актів здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаних повноважними представниками сторін, послуги по спірному перевезенню надані у повному обсязі та оплата отримана повністю, сторони претензій одна до одної не мають; таким чином, у позивача не виникло право на подання позову до суду, а з боку відповідача не вбачається порушення зобов'язання за договором та заявками щодо сплати вказаних у позовній заяві сум; за таких обставин в позові, як в частині стягнення основного боргу, так і в частині стягнення інших, похідних від нього, сум (річних та пені) та на підставі договору № 24/10/05 належить відмовити з віднесенням відповідно до ст. 49 ГПК України судових витрат, в тому числі витрат на послуги адвоката, на позивача.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 у справі № 9/124 з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та повернути справу на новий розгляд у новому складі суду.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що оскільки дата отримання відповідачем оригіналів СМR в актах передання-прийняття від 25.10.2005 та 26.10.2005 не вказана, то 31.03.2006 відповідно до ст. 530 ЦК України на адресу відповідача була надіслана претензія № 56/06 з вимогою сплатити суму боргу, проте відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Позивач стверджує, що надав суду докази передання відповідачу оригіналів СМR, зокрема, акти передання-прийняття оригіналів СМR №№ 3345, 3121, які були підписані повноважними представниками сторін.

Позивач зазначає, що складання актів передання-прийняття робіт (надання послуг) договором № 24/10/05 не передбачено, акт від 04.11.2005 представником відповідача не підписаний, а тому акти передання-прийняття робіт (надання послуг), на які посилається суд першої інстанції, юридичної сили не мають.

Заявник вказує, що ним було заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі № 9/124 або оголошення перерви для надання суду відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України нових доказів про те, що відповідачем оплата послуг позивача не здійснювалася, проте, суд першої інстанції не створив позивачу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованого та неповного рішення.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 31 336 грн. основного боргу, 30,90 грн. 3% річних, 195,74 грн. пені, 3 000 грн. витрат на послуги адвоката, 345,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з договором-доручення на надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 24/10/05 від 23.10.2005 цим договором регулюються взаємовідносини, що виникають між відповідачем, за договором замовником (експедитор), та позивачем, за договором виконавцем (експедитор), при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні; в межах даного договору позивач за дорученням і за рахунок коштів відповідача, за винагороду, надає експедиторські послуги, тобто організує перевезення найманим транспортом за маршрутом: Королівство Швеція-Україна.

Пунктом 2.3 договору № 24/10/05 передбачено, що на кожне окреме завантаження оформлюється факсимільна копія транспортного замовлення, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до цього договору.

Відповідачем були подані, а позивачем прийняті до виконання дві контракт-заявки від 25.10.2005 на здійснення перевезення вантажу за маршрутом: Королівство Швеція – Україна; ставки фрахтів – 15 745 грн. та 15 668 грн.; порядок здійснення оплати – 7 банківських днів за фактом надання оригіналів документів.

Пунктом 2.4 договору № 24/10/05 встановлено, що підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача та митних органів.

Позивачем вищевказані перевезення були виконані, що підтверджується СМR № 3121 від 26.10.2005, № 3345 від 25.10.2005.

Оригінали зазначених СМR були передані позивачем відповідачу за актами передання-прийняття без дати та номерів (а.с. 20, 22).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.03.2006 відповідачу була надіслана позивачем претензія № 56/06 від 30.03.2006 із вимогою про сплату боргу в сумі 31 336 грн.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити послуги позивача у строк до 08.04.2006.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг позивача належним чином не виконав.

Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними повноважними представниками сторін, передбачено, що послуги по спірному перевезенню надані у повному обсязі та оплата отримана повністю, сторони претензій одна до одної не мають, то у позивача не виникло право на подання позову до суду, а з боку відповідача не вбачається порушення зобов'язання за договором № 24/10/05 та заявками від 25.10.2005 щодо сплати вказаних у позовній заяві сум, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, відповідач повинен був оплатити послуги позивача у строк до 08.04.2006.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 5.1 договору № 24/10/05 передбачено, що розрахунки за фактично надані відповідачу транспортні послуги, здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах.

Додаткова угода про інший порядок розрахунків між сторонами відсутня.

Доказами оплати наданих послуг шляхом безготівкового розрахунку є платіжні документи, зокрема, платіжне доручення, витяг з особового рахунку, які відповідачем на вимогу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 у справі № 9/124 не були надані.

Крім того, акт передання-прийняття робіт (надання послуг) від 04.11.2005 повноважним представником відповідача не підписаний.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 31 336 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, річні нараховані за період з 31.03.2006 по 11.04.2006, проте, як вже було встановлено вище, прострочення оплати наданих послуг почалося з 08.04.2006, у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних в сумі 10,30 грн.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.5 договору № 24/10/05 за прострочення оплати відповідач сплачує пеню в розмірі, що визначається законодавством, нормативними актами.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто цим Законом встановлюється не розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання, а граничний розмір, який не може перевищувати розмір неустойки, у зв'язку з чим посилання позивача на цей Закон, як такий що встановлює розмір неустойки, є безпідставним.

Таким чином, оскільки ані договором, ані законом не встановлений розмір неустойки, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 195,74 грн. задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлена вимога про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000 грн.

29.03.2006 між позивачем та адвокатом Мельник О.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2821/10 від 28.04.2005, була укладена угода про надання правової допомоги № 01/06/06, за якою позивач, за угодою замовник, доручив, а адвокат Мельник О.В., за договором виконавець, прийняла на себе зобов'язання представляти інтереси позивача в усіх державних органах, установах та організаціях будь-якого підпорядкування та форми власності, крім того, як позивача по справі у Господарському суді м. Києва (за позовом ТОВ „Ітранс Україна” до Експедиційно-транспортного підприємства Приватне підприємство „Логістик-Груп”) з усіма правами, які надані позивачу на всіх стадіях процесу згідно з ГПК України, а при необхідності при розгляді справ в порядку нагляду та при виконанні рішень судів в порядку виконавчого провадження; вартість роботи (послуг) визначається за домовленістю сторін за умови попередньої оплати, яка становить 3 000 грн., до якої входить: складання процесуальних документів, у тому числі претензій, позовних заяв, запитів, звернень, отримання довідок та зняття копій з документів і таке інше – 2 000 грн.; прийняття участі в судових засіданнях в розмірі 1 000 грн.

Позивачем за платіжним дорученням № 238 від 11.04.2006 сплачено адвокату Мельник О.В. 3 000 грн.

В засідання суду 26.10.2006 представником позивача наданий акт виконаних робіт від 16.10.2006 до угоди № 01/06/06 від 29.03.2006 про надання правової допомоги, зі змісту якого випливає, що 3 000 грн. становлять витрати за послуги адвоката, що надавалися адвокатом Мельник О.В., як у зв'язку з розглядом справи № 9/124 в Господарському суді міста Києва, так і в Київському апеляційному господарському суді.

Таким чином, зі змісту угоди № 01/06/06, акту виконаних робіт від 16.10.2006 неможливо встановити розмір плати за послуги адвоката, що стосуються розгляду справи саме в суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 № 02-5/78).

Отже, враховуючи участь адвоката в розгляді справи судом першої інстанції, керуючись ознакою співрозмірності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 420 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 у справі № 9/124 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Логістик–Груп” (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, б. 6ж, кв. 326; рахунок № 26000435625001 в КРУ КБ „ПриватБанк”, МФО 321842; код ЄДРПОУ 32156674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ітранс Україна” (03164, м. Київ, вул. Кільцева дорога, б. 22; рахунок № 26004301291936у філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві”, МФО 322108; код ЄДРПОУ 32774495) 31 336 грн. основного боргу, 10,30 грн. річних, 313,46 грн. державного мита, 105,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 420 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.”

2.          Стягнути Приватного підприємства “Логістик–Груп” (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, б. 6ж, кв. 326; рахунок № 26000435625001 в КРУ КБ „ПриватБанк”, МФО 321842; код ЄДРПОУ 32156674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ітранс Україна” (03164, м. Київ, вул. Кільцева дорога, б. 22; рахунок № 26004301291936у філії „Ленінградське відділення Промінвестбанку у м. Києві”, МФО 322108; код ЄДРПОУ 32774495) 154,62 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 9/124 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.