Постанова

від 24.04.2007 по справі 43/596

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/596

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.04.2007                                                                                           № 43/596

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Сарайєв О.Р. – представник, дов. б/н від 13.12.2006;

 від відповідача - Івженко С.С. – представник, дов. б/н від 02.04.2007;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Веда-Т"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2006

 у справі № 43/596 (Пасько М.В.)

 за позовом                               Спільне українсько-угорське підприємство "Укртара-Воланпак" у формі закритого акціонерного товариства

 до                                                   Приватне підприємство "Веда-Т"

 про                                                  стягнення 82755,94 грн.

 Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2007 № 01-23/1/2, від 24.04.2007 № 01-23/1/14 склад судових колегій змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 03.04.2007 в судовому засіданні оголошено перерву, а 12.04.2007 розгляд справи відкладено на 24.04.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 у справі № 43/596 допущену описку щодо дати оскаржуваного рішення в ухвалі апеляційного господарського суду від 05.03.2007, змінено на правильну дату: "08.11.2006".

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі №43/596 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58 154,28 грн. основного боргу, 1 987,38 грн. збитків від інфляції, 1 019,51 грн. 3% річних, 69,74 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу припинено на підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору від 01.01.2004 № 01/01-04 розрахувався частково, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями витягів із особового рахунку, тому відповідно до ст.ст. 11, 525, 526 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення основного боргу  в сумі 58 154,28 грн. підлягають задоволенню; позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відповідають нормам ст. 625 ЦК України та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду; у зв'язку із частковою сплатою відповідачем частини заборгованості у сумі 10 000 грн. після порушення провадження у справі, в частині стягнення 10 000 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору; за тих обставин, що оскільки строк виконання відповідачем обов'язку щодо проведення оплати за отриманий товар по видатковій накладній № РН-0000298, сторонами не визначений, то позивачем не доведено, що на дату звернення до суду його право в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6 470,40 грн. за цією видатковою накладною було порушено, тому вимоги в частині стягнення з відповідача 6 470,40 грн. задоволенню не підлягають; віднесення до складу збитків витрат на юридичне обслуговування суперечить вимогам закону, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою за договором; ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі № 43/596 змінити в частині зменшення основного боргу на 4 500 грн., що були перераховані на рахунок позивача з відповідним зменшенням інфляційних нарахувань та 3% річних з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовано тими доводами, що твердження у рішенні про ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не відповідає дійсності, оскільки відзив було надано у судове засідання 18.09.2006, а копія відзиву надіслана позивачу; 13.11.2006 за платіжним дорученням № 348 на рахунок позивача перераховано 4 000 грн. за договором № 01/01-04 від 01.01.2004, також 17.11.2006 за платіжним дорученням № 356 на рахунок позивача було перераховано 500 грн. основного боргу за позовом.

У письмовому доповненні від 23.04.2007 до апеляційної скарги заявник зазначає про те, що судом не досліджено недотримання позивачем положень ст.ст. 638, 654 ЦК України, п.п. 4.8, 11.1 договору № 01/01-04, який у односторонньому порядку змінив ціну на послуги без згоди відповідача та без належного оформлення додаткових угод, як того вимагає чинне законодавство і договір, у зв'язку з чим позивачеві належало сплатити суму 452 509,06 грн., тобто відповідач переплатив позивачу суму в розмірі 116 879,60 грн.

На думку заявника, судом не було взято до уваги, що у актах виконаних робіт та податкових накладних не зазначено про існування суми боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи доводи відповідача, посилається, зокрема, на те, що відповідачем зазначено дату рішення помилкову – 13.11.2006, а правильною є дата рішення – 08.11.2006, про що було винесено судом першої інстанції ухвалу від 08.12.2006, якою виправлено описку у вступній частині рішення., таким чином очевидним є той факт, що 08.11.2006, тобто на день винесення рішення, сума основного боргу за договором № 01/01-04 становила 58 154,28 грн.; оскільки суми інфляційних втрат та 3% річних були розраховані позивачем на день подання позову до суду, то вимоги скаржника стосовно їх зменшення не підлягають задоволенню.

Позивачем надано письмове пояснення від 19.04.2007 на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 12.04.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу із доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмове пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з позовними вимогами про стягнення з відповідача 74 624,68 грн. основного боргу, 3 055,23 грн. інфляційних втрат, 1 576,03 грн. 3% річних, 3 500 грн. збитків, 830 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із врахуванням поданих позивачем заяв про зміну позовних вимог у порядку ст. 22 ГПК України від 27.09.2006, 26.10.2006, 06.11.2006 позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 58 154,28 грн. основного боргу, 2 822,30 грн. інфляційних втрат, 1 457,73 грн. 3% річних, 6 470,40 грн. заборгованості за накладною № РН-0000298 від 15.03.2006, 3 500 грн. збитків, 830 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 01/01/-04 про переробку давальницької сировини від 01.01.2004, метою якого, згідно із п. 1.1 договору, сторони передбачили надання послуг по виготовленню позивачем, за договором виконавцем, гофроящиків, гофролистів, прокладок із давальницької сировини відповідача, за договором замовника.

Згідно із п. 2.4 договору № 01/01-04 щомісячно до 5-го числа наступного за звітним періодом місяця, сторони складають акт виконаних робіт з надання послуг та витрат сировини, акт з надходження та витрачання сировини відповідача, виходячи із норм витрачання та кількості виготовленої продукції і акт вартості виконаних робіт.

Відповідно до документів про випуск продукції та про розрахунки вартості послуг, які за змістом є актами передання-прийняття послуг, адже у них закріплено висновок про кількість та вартість наданих послуг протягом конкретного місяця, підписаних сторонами та скріплених печатками, відповідачем одержано від позивача послуг згідно із договором № 01/01-04 за грудень 2005 р., січень та лютий 2006 р. на загальну суму 102 162 грн.

Пунктом 5.3 договору № 01/01-04 сторони погодили умову про те, що відповідач проводить остаточний розрахунок за послуги по виготовленню продукції до 6-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем оплата послуг проводилась частково та несвоєчасно, про що свідчать наявні у справі витяги із особового рахунку позивача.

Частково заборгованість відповідача за договором № 01/01-04 зменшилась внаслідок здійснення сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог згідно із актом від 23.06.2006.

На час прийняття рішення – 08.11.2006, сума основного боргу відповідача за договором № 01/01-04 становила суму 58 154,28 грн.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення 58 154,28 грн. основного боргу, 1 987,38 грн. інфляційних втрат, 1 019,51 грн. 3% річних є такими, що відповідають вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, умовам договору № 01/01-04 та підтверджені матеріалами справи.

Із висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 500 грн. збитків, спричинених оплатою послуг з надання правової допомоги, апеляційна інстанція погоджується та вважає їх такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення його прав у частині стягнення заборгованості по видатковій накладній № РН-0000298 у сумі 6 470,40 грн., апеляційна інстанція не погоджується як із таким, що не відповідає чинному законодавству.

Згідно із видатковою накладною № РН-0000298 від 15.03.2006 позивач передав, а відповідач одержав через свого представника, діючого на підставі довіреності № 423779 від 15.03.2006, гофрокороби в асортименті на загальну суму 6 470,40 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Видаткова накладна № РН-0000298 від 15.03.2006 свідчить про укладання сторонами та виконання позивачем договору купівлі-продажу гофрокоробів, адже статтею 655 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу може бути не лише консенсуальним, а й реальним (продавець передає, а покупець приймає майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином обов'язок відповідача оплатити товар, одержаний за видатковою накладною № РН-0000298 від 15.03.2006 настав вже 16.03.2006, тобто до часу пред'явлення позову.

Докази оплати відповідачем товарів, одержаних за накладною № РН-0000298 від 15.03.2006 відсутні, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначеної у цій накладній суми вартості одержаних відповідачем товарів у розмірі 6 470,40 грн. є такими, що відповідають нормам ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, тому підлягають задоволенню.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

В протоколі судового засідання від 08.11.2006 зазначено про оголошення суддею вступної та резолютивної частин рішення, в матеріалах справи № 43/596 є вступна та резолютивна частини рішення від 08.11.2006 у справі № 43/596, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2006 у справі № 43/596 виправлено описку у вступній частині рішення від 08.11.2006 дату прийняття рішення замість помилково зазначеної – "13.11.06" на "08.11.06".

Отже, оскільки судом першої інстанції рішення у справі № 43/596 прийняте 08.11.2006, то обґрунтовано не було враховано суми, перераховані відповідачем після прийняття рішення: 13.11 2006 та 17.11.2006, які будуть враховані в процесі виконання рішення.

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат за період із січня 2006 р. по червень 2006 р. та про стягнення річних за період із січня 2006 р. по 16 серпня 2006 р., тобто по час пред'явлення позову, а часткові перерахування відповідачем заборгованості здійснювались після пред'явлення позову, тобто за межами періоду нарахування інфляційних втрат та річних, то такі перерахування відповідачем заборгованості не впливають на розмір позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та річних.

В розділі 4 договору № 01/01-04 сторонами погоджено розміри вартості виконаних робіт за видами робіт залежно від кількості замовлених виробів,  матеріалів, які надаються відповідачем, виду станка, на якому виготовляється виріб.

Твердження відповідача про те, що позивачеві належало сплатити суму 452 509,06 грн. є голослівним, без посилань на будь-які документи, без зазначення видів робіт та матеріалів, інших відомостей, які впливають на встановлення розмірів цін згідно із умовами договору № 01/01-04.

Сторонами підписані та скріплені печатками документи про рух сировини, про розрахунок вартості послуг, про випуск продукції та витрати сировини, у яких зазначено найменування, кількісні показники матеріалів, перелік робіт, їх кількісні показники, вартість.

Отже немає підстав стверджувати про одностороннє застосування позивачем цін на послуги. Та обставина, що ціни на послуги за договором № 01/01-04 застосовані за погодженням обох сторін також підтверджується складенням сторонами акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2006, у п. 1 якого сторонами констатується факт наявності у відповідача боргу згідно із договором № 01/01-04 станом на 23.06.2006 у сумі 84 188,28 грн.

Оскільки законодавчо не закріплено відображення у актах виконаних робіт та податкових накладних суми існуючого боргу, то не має юридичного значення наявність чи відсутність таких відомостей у зазначених документах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2006 у справі №43/596 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Веда-Т" (04214, м. Київ, пр-т Оболонський, 40, кв. 217; 02217, м. Київ, вул. Драйзера, 20, кв. 80; рахунок № 2600802773 в АБ „АЖІО”, МФО 300175; код ЄДРПОУ 24374283) на користь Спільного українсько-угорського підприємства "Укртара-Воланпарк" у формі закритого акціонерного товариства (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 58-А; рахунок № 260073039901 в АК „Промінвестбанк” в м. Києві, МФО 300012; код ЄДРПОУ 04634535) 58 154,28 грн. основного боргу, 6 470,40 грн. заборгованості за накладною № РН-0000298 від 15.03.2006, 1 987,38 грн. інфляційних втрат, 1 019,51 грн. 3% річних, 776,32 грн. державного мита, 110,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу припинити.

В задоволенні решти позову відмовити.”

2.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.          Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Ропій  Л.М.