Постанова

від 19.06.2007 по справі 24/654

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/654

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2007                                                                                           № 24/654

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 від відповідача - ШиманськаН.В. – представник, дов. №136 від 02.01.2007;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2006

 у справі № 24/654 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр Рітрама-Україна"

 про                                                  стягнення 16387,00 грн

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 31.05.2007 розгляд справи відкладався на 19.06.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі №24/654 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов заявки від 24.03.2006 та умов договору №РИ096/06 від 27.03.2006 відповідачем було організовано подання транспортного засобу під завантаження 29.03.2006, прийнято вантаж до перевезення та організовано перевезення вантажу за маршрутом: Італійська Республіка – Україна, що підтверджується інвойсом № 1133/051 від 27.03.2006, СМR № 51764 від 27.03.2006, CARNET TIR № ХВ49065613, але при отриманні вантажу було виявлено часткове пошкодження вантажу, що підтверджується актом експертизи № 1-1492, складеним експертом Київської торгово-промислової палати 05.04.2006, та засвідчується відповідною відміткою в СМR № 51764; на підставі того, що позивач неналежно виконав свої зобов'язання з виконання заявки від 24.03.2006, завдав відповідачу збитки, завдані знищенням та пошкодженням вантажу на загальну суму 36 647,96 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 31/472, та враховуючи умови п. 5.5 договору від 27.03.2006, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з організації перевезення на загальну суму 16 387 грн. задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі та письмовому додатковому поясненні позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі № 24/654 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального і матеріального права та прийняти нове рішення, яким вимоги позивача задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що суд першої інстанції у рішенні від 06.12.2006 в даній справі безпідставно посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 31/472, оскільки рішення у даній справі прийняте раніше, ніж у справі № 31/472.

Позивач зазначає, що згідно з п. 5.5 договору № РИ096/06 відповідач може зупинити розрахунок лише в частині оплати вартості послуг позивача (винагорода експедитора), але не в сумі вартості перевезення, яку позивач зобов'язаний сплатити перевізнику.

На думку позивача, виходячи зі змісту норм ст. 316 ГК України, 929 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідач не має права зупиняти розрахунки з позивачем, якщо ці розрахунки стосуються виконання позивачем доручень відповідача, оскільки такі розрахунки в будь-якому випадку мають бути проведені лише за рахунок відповідача.

Заявник вказує, що в порушення ст. 77 ГПК України суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив, що 05.12.2006 було оголошено перерву до 06.12.2006.

Заявник стверджує про те, що всупереч ст. 85 ГПК України 06.12.2006 судом рішення не приймалось та не оголошувалось.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скарги, посилаючись на те, що позивач в апеляційній скарзі безпідставно змінює підставу позову і вимагає сплату за транспортно-експедиторські послуги; неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором № РИ096/06 є підставою для звільнення відповідача від обов'язку з оплати позивачу послуг; на день розгляду апеляційної скарги позивача, сторонами не були вирішені питання стосовно строків і способів відшкодування позивачем завданих відповідачу збитків, у зв'язку з чим відповідач правомірно використовує своє право на притримання розрахунку згідно з п. 5.5 договору № РИ096/06; оскільки за договором № РИ096/06 сплаті підлягає вартість перевезення, що включає винагороду позивача, який діяв від власного імені у відносинах з перевізником, то відповідач правомірно притримав розрахунок з позивачем в повному обсязі; докази сплати позивачем вартості перевезення перевізнику відсутні.

В клопотанні, наданому до апеляційного господарського суду 06.06.2007, відповідач посилається на невиконання позивачем умов п.п. 3.5, 3.7, 3.9, 3.12 договору № РИО 96/06, ту обставину, що за станом на 04.06.2007 вартість пошкодженого вантажу та понесені відповідачем витрати не відшкодовані позивачем, що підтверджується відкритим виконавчим провадженням згідно із постановою від 18.04.2007; відповідач, керуючись ч. 6 ст. 193, ст. 9 Закону України „Про транспортно – експедиторську діяльність”, п.п. 5.1, 5.2 договору № РИО96/06, звернувся до позивача з листом від 01.06.2007 № 130, у якому повідомив про відмову від виконання зобов'язання з оплати транспортно – експедиторських послуг.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 16 387 грн. заборгованості за заявкою від 24.03.2006 та судових витрат.

Згідно із заявкою від 24.03.2006 відповідач, за заявкою замовник, замовив у позивача, за заявкою перевізника, організувати перевезення вантажу за маршрутом: Сасоферато (Італійська Республіка) - Київ (Україна), та зобов'язався сплатити вартість перевезення в сумі 2 650 євро за курсом НБУ.

Позивач зобов'язання з організації перевезення вантажу виконав, що підтверджується СМR № 51764.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.08.2006 позивачем була надіслана вимога про оплату транспортно-експедиторських послуг на суму 16 387 грн. від 15.08.2006 за № 1508/1, яка була отримана відповідачем 22.08.2006, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.08.2006 та повідомленням про вручення поштової кореспонденції за № 644790.

Згідно із ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 31/472, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007, встановлено, що перевезення вантажу за СМR  № 51764 організовано на виконання умов заявки від 24.03.2006 та на умовах, викладених у договорі № РИ096/06, укладеному 27.03.2006.

Згідно із п.п. 1.2, 5.1 договору № РИ096/06 за дорученням відповідача, за договором замовника, позивач, за договором експедитор, зобов'язався організувати перевезення переданого йому відповідачем або вказаним товаровідправником вантажу до місця призначення та передати (видати) його відповідачу або вказаному товароодержувачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах і в порядку, визначених даним договором; вартість перевезення та інших послуг визначається в заявках відповідача, узгоджених позивачем, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати транспортно-експедиторських послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 16 387 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2006 у справі № 9/30 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 07.11.2006, а ухвалою від 07.11.2006 розгляд справи відкладено на 05.12.2006. В засіданні суду 05.12.2006 за відсутності представників сторін судом першої інстанції оголошено перерву до 06.12.2006.

Як вбачається зі змісту протоколу від 06.12.2006 та оскаржуваного рішення, дане рішення було оголошено в засіданні суду 06.12.2006 відповідно до ч. 1 ст. 85 ГПК України, однак, враховуючи ту обставину, в рішенні від 06.12.2006 місцевий господарський суд посилається на факти, встановлені Господарським судом міста Києва у рішенні від 27.12.2006 у справі № 31/472, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, рішення у справі № 24/654 фактично було прийняте не раніше 27.12.2006 без участі сторін, повідомлених належним чином про місце засідання суду, що є підставою для скасування рішення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Із доводами відповідача немає підстав погодитись, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду зазделегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, яким інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, та обставина, що у позовній заяві не зазначено підставою позовних вимог також договір № РИО 096/06, а вказано лише заявку від 24.03.2006; не зобов'язує суд в судовому процесі обмежить лише розглядом тих обставин, на які вказує позивач у позовній заяві, адже частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 31/472 встановлено, що перевезення вантажу за СМR № 51764 організовано на виконання умов заявки від 24.03.2006 та договору РИ096/06, що є фактом згідно із ст. 35 ГПК України та не потребує доказування, то суду слід поряд із оцінкою заявки від 24.03.2006 також надати оцінку умовам зазначеного договору.

Оскільки позов ґрунтується на правовідносинах з угоди про транспортне експедирування а наявність такої угоди підтверджується погодженням заявки  від 24.03.2006 та укладенням договору № РИ096/06, то немає підстав оцінювати посилання позивача на договір № РИ096/06 як зміну підстав позову, тим більше, що відповідач обґрунтовує свої доводи саме умовами договору № РИО96/06.

Законодавством не передбачено, що відбувається припинення зобов'язання однієї сторони за договором транспортного експедирування оплатити надані послуги внаслідок неналежного виконання іншою стороною свого зобов'язання, тому задоволення позову відповідача до позивача про відшкодування збитків, спричинених пошкодженням вантажу, не впливає на існування обов'язку відповідача оплатити надані позивачем послуги відповідно до заявки від 24.03.2006 та договору № РИ096/06.

Згідно із п. 5.2 договору № РИ096/06 за кожну належним чином здійснену організацію перевезення вантажу замовник розраховується після отримання документу (акту виконаних робіт), що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитора, протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктом 2.4 договору № РИ096/06 передбачено, що належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків експедитором, є завірена печаткою перевізника копія товарно–транспортної накладної з відміткою відправника вантажу, перевізника та одержувача вантажу.

Оскільки факт здійснення міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом та передання вантажу вантажоодержувачу підтверджено відповідною відміткою у гр. 24 СМR № 51767; у договорі № РИ096/06 немає умови про те, яке саме здійснення організації перевезення вважається таким, що здійснене неналежним чином; пунктом 1.2 договору № РИ096/06 передбачено обов'язок відповідача сплатити надані послуги на умовах і в порядку, визначених даним договором, а пунктом 5.5 договору передбачено право затримки розрахунку з позивачем до визначення особи, з вини якої відповідачу нанесена шкода, то у відповідача немає підстав для твердження про відсутність у нього обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

Оскільки здійснення відповідачем обов'язку оплатити надані послуги з автомобільного перевезення вантажу не залежить від того, чи мало місце пошкодження вантажу та остання обставина не є необхідною умовою оплати перевезення, то підстави для застосування норми ч. 6 ст. 193 ГК України відсутні, і таким чином надсилання відповідачем позивачу листа від 01.06.2007 за № 130 не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2006 у справі № 31/472, встановлено вину у пошкодженні вантажу позивача та стягнуто із останнього збитки, спричинені пошкодженням вантажу, отже визначено особу, з вини якої відповідачу нанесена шкода, розмір збитків, спосіб виконання рішення, а строки виконання рішення встановлені законом, таким чином всі умови, що передбачають право відповідача на затримку розрахунку з позивачем у пункті 5.5 договору № РИ096/06 виконані, тому у відповідача немає права не здійснювати оплату послуг позивача.

Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на зобов'язаннях, що випливають із угоди про транспортне експедирування, укладеною між позивачем та відповідачем, то відсутність у справі доказів виконання позивачем своїх зобов'язань, що випливають із інших угод, укладених ним, не впливають на зобов'язання відповідача за вищезазначеною угодою, укладеною з позивачем.

Умовами договору та законодавством не встановлено, що невиконання рішення суду зі спору стосовно порушення зобов'язання однією стороною угоди звільняє іншу сторону від виконання нею свого обов'язку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейл Інтернешенел” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 у справі № 24/654 скасувати.

3.          Позов задовольнити повністю.

Сягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-центр Рітрама-Україна” (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж, корп. 2; код ЄДРПОУ 33886456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейл Інтернешенел” (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького/Драгоманова, 10/10; 02068, м. Київ, а/с 025; код ЄДРПОУ 33597373) 16 387 грн. основного боргу, 163,87 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-центр Рітрама-Україна” (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13-Ж, корп. 2; код ЄДРПОУ 33886456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейл Інтернешенел” (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького/Драгоманова, 10/10; 02068, м. Київ, а/с 025; код ЄДРПОУ 33597373) 81,94 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Справу № 24/654 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 25.06.07 (відправлено)