Рішення

від 08.10.2012 по справі 17/093-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 17/093-12

За позовом Комунального підприємства теплових мереж „Бориспільтепломережа"

до Приватного підприємства „Міра"

про стягнення 10 000грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Криванчик В.О. (дов. № 288 від 12.03.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Комунальне підприємство теплових мереж „Бориспільтепломережа" (далі -позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства „Міра" (далі -відповідач) про стягнення 10 000грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною оплатою позивачем виконаних відповідачем послуг на підставі договору № 97-Ч від 22.11.2011р. на суму 10 000грн., у зв'язку з чим позивач вважає, що йому завдано матеріальну шкоду у сумі 10 000грн., яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2012р. порушено провадження у справі № 17/093-12, розгляд справи призначено на 08.10.2012р.

У судовому засіданні 08.10.2012р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судове засідання 08.10.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2011р. між Комунальним підприємством теплових мереж „Бориспільтепломережа" (Замовник) та Приватним підприємством „Міра" (Виконавець) укладено договір № 97-Ч від 22.11.2011р., згідно якого замовник зобов'язався доручити, а виконавець -виконати наступні послуги: погодження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та складання Державних актів на право постійного користування під існуючими котельними та бойлерною по вул. Глібова, 3 площею 0,2555 га, вул. Лермонтова, 1-Г площею 0,5634 га, Соцмістечко, 242 площею 0,38 га, вул. Запорізька, 13-б площею 0,3701 га, вул. Лютнева, 16-а площею 0,0463 га у м. Бориспіль Київської області (землі промисловості) у наступних інстанціях: - Відділ Держкомзему в м. Бориспіль (та проплата за довідки форми 6-зем і присвоєння кадастрових номерів); - Управління містобудування та архітектури м. Бориспіль.

Згідно п. 2.1. договору вартість вказаних послуг складає 10 000грн., ціна договірна. Замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця 26003160127 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805, ЄДРПОУ 32714625.

Термін дії договору: 1 рік (п. 3. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору виконавець приступає до виконання послуг згідно договору після оплати 100 % суми. Об'єми виконаних послуг закріплюються актом -прийому виконаних послуг.

На виконання договору № 97-Ч від 22.11.2011р. відповідачем виконані, а позивачем прийняті, послуги на загальну суму 10 000грн., що підтверджується актом наданих послуг від 13.12.2011р. (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку позивача претензій та повідомлень про порушення відповідачем умов договору.

Суд встановив, що за період з 01.01.2010р. по 01.06.2012р. Бориспільською об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Комунальному підприємстві теплових мереж „Бориспільтепломережа", за результатами якої складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності, в т.ч. використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи місцевого самоврядування за 2011 рік, в Комунальному підприємстві теплових мереж „Бориспільтепломережа" № 13-31/87 від 31.07.2012р. (а.с. 23-25).

У вказаному акті ревізії зазначено, що КПТМ „Броварителомережа" проведено оплату по акту наданих послуг від 13.12.2011р. в сумі 10 000грн., внаслідок оплати наданих відповідачем послуг, які надаються на безоплатній основі, позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 10 000грн.

Предметом позову є вимога про стягнення 10 000грн. збитків.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010р. у справі № 20/035-09.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду cкладу вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема: факту протиправної поведінки, оскільки відповідач на виконання договору № 97-Ч від 22.11.2011р. виконав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 10 000грн., що підтверджується актом наданих послуг від 13.12.2011р. (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Посилання позивача на те, що актом ревізії фінансово-господарської діяльності № 13-31/87 від 31.07.2012р. (а.с. 23-25), встановлено, що внаслідок оплати наданих відповідачем послуг, які надаються на безоплатній основі, позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 10 000грн. оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 550 20.04.2006р., акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Приписами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності № 13-31/87 від 31.07.2012р., який покладений в основу обгрунтування позовних вимог, не є підставою для визначення розміру матеріальних збитків, оскільки відносини між сторонами щодо розрахунків регулюються лише умовами спірного договору та законодавством України, яке регулює дані господарські відносини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 10 000грн. збитків є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 09.10.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко