Рішення

від 01.10.2012 по справі 5023/3742/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3742/12 вх. № 3742/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Тищенко А.В. за довіреністю від 02.07.2012 року

відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Слово РК", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення заборгованості в розмірі 8800,00 грн., пені в сумі 62480,00 грн. та 3% річних в сумі 102,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Слово РК", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 8800,00 грн., пені в сумі 62480,00 грн. та 3% річних в сумі 102,71 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором оренди нежитлового приміщення №2/01/12-1 від 01.01.2012 року, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів, з урахуванням чого просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.09.2012 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 01.10.2012 року о 10:30 годині.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 26.09.2012 року повернулась ухвала суду від 21.08.2012 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2012 р. між Приватним підприємством «СЛОВО РК» (Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 2/01/12-1 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 88 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, літ. «А-14».

Крім того, відповідно до Акту приймання-передачі від 01.01.2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 88 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, літ. «А-14».

01.06.2012 р. сторонами була укладена Додаткова угода про розірвання Договору оренди № 2/01/12-1 від 01.01.2012 р.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2012 року приміщення було повернуто Орендодавцю відповідно до Акту повернення приміщення.

Зважаючи на вищенаведене загальний строк користування Орендарем приміщенням за договором оренди № 2/01/12-1 від 01.01.2012 р. склав п'ять місяців.

Згідно з п .2.1. Договору оренди орендна плата начисляється з моменту передачі об'єкту за актом приймання передачі об'єкта в оренду.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди орендна плата складала 4400 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.5. Договору оренди Орендар був зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісяця до 25-го числа кожного місяця за наступний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умовам договору та діючому законодавству, лише частково сплатив орендну плату, а саме: 11.01.2012 р., 27.01.2012 р. та 13.02.2012 р. орендарем було перераховано на поточний рахунок Орендодавця суму орендної плати за перші три місяці оренди у розмірі 13 200,00 грн., про що свідчать банківські виписки, які містяться в матеріалах справи. (а.с.18-20). Проте, орендна плата за квітень 2012 та травень 2012 р. в розмірі 8 800,00 грн. відповідачем сплачена не була.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимоги ст.759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості за орендну плату, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 8800,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, 3% річних в сумі 102,71 грн., та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 62480,00 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних у розмірі 102,71 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 4.2. Договору оренди за порушення строків сплати передбаченим чинним Договором платежів Орендар сплачує на користь останнього пеню у розмірі 5 % від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, передбачено, Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 62480,00 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки 5% перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 216,39 грн., в частині стягнення 62263,61 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230, 285 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, інн НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «СЛОВО РК» (61082, м.Харків, проспект Московський, б. 232, кв. 41, код ЄДРПОУ 34466538) суму заборгованості з орендної плати за квітень 2012 та травень 2012 р. в розмірі 8 800,00 грн., 3% річних в сумі 102,71 грн., пені в розмірі 216,39 грн., судовий збір в розмірі 205,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 62263,61 грн. пені - відмовити.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Буракова А.М.

5023/3742/12