Постанова

від 10.07.2007 по справі 22/416-05-11282-8/62-13/885

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/416-05-11282-8/62-13/885

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2007                                                                                           № 22/416-05-11282-8/62-13/885

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Чикригін О.В.- представник, дов. б/н від 04.07.2007;

 від відповідача - Короєд С.О. – представник, дов. № 03 від 12.02.2007,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2007

 у справі № 22/416-05-11282-8/62-13/885 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Підприємство "ГеоЛогістікс Україна" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс"

 про                                                  визнання договору дійсним та стягнення збитків у розмірі 16210,12 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 19.06.2007 розгляд справи відкладено на 10.07.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 у справі №22/416-05-11282-8/62-885 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 210,12 грн. збитків, 9 999 грн. пені, 2 875,11 грн. індексу інфляції, 878,01 грн. 3% річних, 384,62 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог провадження у справі припинено відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Рішення мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором № 2303/01-ОД від 23.03.2005 виконав, включаючи додаткові послуги по заявці щодо охорони вантажу з 31.03.2005 протягом 8-ми діб; враховуючи проведення передоплати за рахунком № 305 від 22.03.2005 на суму 16 825,38 грн., борг відповідача становить 16 210,12 грн.; в результаті невиконання відповідачем умов договору, позивачу було завдано збитків у розмірі несплаченої суми; в результаті невиконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, у останнього виникла заборгованість перед фірмою "Geologistics Services, Inc." у розмірі 1 200 доларів США; позивачем подана заява про відмову від позовних вимог, зазначених в п. 1 позовної заяви, щодо визнання дійсним договору-доручення № 2303/01-ОД на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем, заявки – додатку від 17.03.2005 до вказаного договору та заявки № 2-224 від 02.03.2005.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 у справі № 22/416-05-11282-8/62-13/885 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на невиконання судом вимог ст. 84 ГПК України.

Заявник стверджує, що договір і заявка, на які посилається позивач, були підписані зі сторони відповідача неуповноваженою особою; заявка від 17.03.2005 не має відношення до договору, оскільки складено до укладення і підписання договору; ані заявка від 17.03.2005, ані договір від 23.03.2005 не містять усіх істотних умов договору транспортного експедирування, що передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а тому не можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Заявник посилається на те, що позивачем не було надано жодного документу на підтвердження виконання робіт для відповідача і матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів зазначеного;     відповідно до умов договору сторони не узгодили тарифів на оплату виконаних позивачем робіт, акти виконаних робіт відповідачем не підписувались.

Заявник стверджує, що позивачем не доведено доказами жодного факту спричинення відповідачем йому збитків.

Заявник вважає, що позивач надав йому послугу саме на суму попередньої оплати у розмірі 16 825,38 грн., а наявність заборгованості відповідача перед позивачем та її розмір матеріалами справи не доведені.

На думку заявника, суд не повинен був застосовувати ст.ст. 22, 526, 527 ЦК України, оскільки позивачем матеріалами справи не доведено наявність зобов'язання.

У додатковому письмовому пояснення відповідач стверджує, що між сторонами було укладено договір доручення; згідно з п. 4.3.3 договору-доручення від 23.03.2005 всі додаткові витрати, які виникнуть при перевезенні вантажу, оплачуються замовником на підставі наданих виконавцем відповідних фінансових документів, проте жодних документів, які б підтверджували факт надання відповідачу послуг та розмір витрат позивача відповідачу не надано.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з позовними вимогами до відповідача про визнання договору-доручення № 2303/01-ОД від 23.03.2005 на транспортно-експедиторське обслуговування між позивачем та відповідачем, заявку – додаток від 17.03.2005 до договору № 2303/01-ОД, заявку – додаток від 31.03.2005 по організації охорони вантажу, заявку № 2-224 від 02.03.2005 між позивачем та фірмою Geologistics services дійсними; про відшкодування матеріальної шкоди, понесеної позивачем у розмірі 16 210,12 грн.; про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачу у зв'язку із заборгованістю перед фірмою Geologistics services у розмірі 9 999 грн.

27.02.2007 позивачем подано заяву про збільшення суми позовних вимог та стягнення 2 875,11 грн. інфляційних витрат за період з 08.04.2005 по 31.01.2007, 878,01 грн. 3% річних за період з 08.04.2005 по 26.02.2007.

22.03.2007 позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог, зазначених у п. 1 позовної заяви, щодо визнання дійсними договорів, перерахованих у даному пункті.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.03.2005 сторонами укладено договір-доручення № 2303/01–ОД.

Згідно з п. 1 договору № 2303/01–ОД предметом цього договору є доручення відповідачем, за договором замовником, організації послуг позивача, за договором виконавця, по здійсненню міжнародного та внутрішнього транспортування вантажів відповідача транспортом позивача та його субпідрядників; даний договір регулює взаємовідносини між позивачем та відповідачем, пов'язані із здійсненням транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а також надання інших послуг за взаємною згодою.

Сторонами погоджено заявку на транспортування та виконання послуг від 17.03.2005 до договору № 2303/01–ОД, згідно з якою позивач зобов'язався виконати роботи, пов'язані із транспортно-експедиторським обслуговуванням транспортування  моторної яхти Максум 4100SCA.

В п. 14 заявки від 17.03.2005 сторонами погоджено умову про те, що вартість транспортно-експедиторського обслуговування, включаючи винагороду позивача та ПДВ, без митного оформлення, становить 5 300 дол.

В п. 16 заявки від 17.03.2005 зазначено, що 60% вартості послуг оплачується шляхом внесення передоплати на поточний рахунок або в касу позивача, залишок суми відповідач сплачує позивачу протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту передання-прийняття робіт відповідно до договору.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 305 від 22.03.2005 на передоплату 16 825,38 грн. за транспортно-експедиторське обслуговування.

За платіжним документом № 4077 від 28.03.2005 відповідачем перераховано позивачу зазначену суму – 16 825,38 грн.

Згідно з актом, складеним сторонами 01.04.2005, позивачем було прийнято яхту для охорони.

Відповідно до акту, складеного сторонами 08.04.2005, було здійснено перепломбування вантажу, у зв'язку із проведення огляду вантажу відповідними службами, та здійснено передання позивачем вантажу і прийняття його відповідачем, про що в акті зроблена відповідна відмітка, скріплена підписами посадових осіб сторін та відтисками їх печаток.

Позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 06.06.2005, у якій вказано про існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 16 210,12 грн. за виконані роботи згідно з договором № 2303/01-ОД, заявкою від 17.03.2005, яка є додатком до договору, на загальну суму 33 035,50 грн. Також у претензії зазначено про те, що акти виконаних робіт №№ 190 – 192 від 27.04.2005, що були передані відповідачу по факсимільному зв'язку, відповідачем не підписані.

У відповіді від 04.07.2005 за № 148 відповідачем відхилено претензію позивача з посиланням на те, що не надані документи, на які є посилання у претензії, а формулювання у актах передання-прийняття робіт, переданих по факсу, не розкривають об'єму передплачених робіт.

Згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту укладеного сторонами договору та заявки вбачається, що між сторонами укладено договір змішаний: транспортного експедирування з елементами договору доручення.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, актів від 01.04.2005, 08.04.2005, документів, складених для виконання транспортно-експедиторського обслуговування вантажу відповідача, у тому числі розпорядження № ODS 034893 S  від 28.03.2005 компанії "Мерсу Україна" про здійснення позивачем транспортно-експедиторських робіт, у якому зазначено, що вантаж прибув у контейнері MAEU 3201069, тобто вказано про вантаж відповідача, про що свідчать відомості про вантаж у митній декларації, гр. 31, на звороті (а.с. 221, т. 1), актів від 07.04.2005, 08.04.2005, 19.04.2005, платіжного доручення № 1195 (а.с. 213-216, т. 1), інших матеріалів справи, позивачем надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування відповідно до заявки від 17.03.2005.

Оскільки у заявці від 17.03.2005 сторони не передбачили обов'язок позивача та таку умову оплати транспортно-експедиторських послуг, як додання позивачем до актів передання-прийняття робіт належним чином засвідчених копій документів із зазначенням змісту та об'єму наданих послуг, на що посилався відповідач у відповіді на претензію позивача, то такі вимоги відповідача є безпідставні, тому відповідачем необґрунтовано було залишено надіслані позивачем акти передання-прийняття робіт без підпису.

Також із матеріалів справи не вбачається наявності у відповідача конкретних заперечень щодо об'єму наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг.

Як вже зазначалось, в п. 16 заявки від 17.03.2005 сторонами погоджено умову про те, що залишок суми вартості наданих послуг відповідач сплачує позивачу протягом 2-х банківських днів з моменту підписання акту прийняття-передання виконаних робіт відповідно до договору.

Як стверджує позивач, акти прийняття-передання робіт, підписані позивачем, передані відповідачу факсимільним зв'язком 28.04.2005, проти чого не заперечує відповідач.

У заявці від 17.03.2005 сторонами не погоджено умову про те, коли настає обов'язок відповідача здійснити платіж у разі ухилення від підпису актів  передання-прийняття робіт.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення  вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем пред'явлена відповідачу вимога здійснити остаточні розрахунки за надані послуги в претензії від 06.06.2005, таким чином прострочка платежу почалася з 14.06.2005.

Нормами законодавства розрізняються поняття господарського зобов'язання та збитків, їх визначення закріплено в ч. 1 ст. 173 та в ч. 2 ст. 224 ГК України. Змістом позовної заяви підтверджується те, що позивачем пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 16 210,12 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 2303/01-ОД та заявкою від 17.03.2005, отже найменування цієї суми у позовній вимозі як сума майнових збитків або шкоди, є помилковим.

Позивачем безпідставно збільшено суму заборгованості до 16 210,12 грн., оскільки, виходячи із курсу долару США до гривні, встановленого НБУ за станом на дату виставлення рахунку № 305 – 22.03.2005 та дату настання обов'язку сплатити залишок суми платежу, основний борг становить суму 16 060,01 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 16 060,01 грн. основного боргу відповідають нормам ст. 193 ГК України та ст.ст. 526,  629 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем безпідставно нараховуються інфляційні втрати та річні з 08.04.2005 без врахування умов заявки від 17.03.2005, яка, як вже зазначалось, є додатком до договору.

Отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних відповідають вимогам ст. 625 ЦК України, однак розмір їх підлягає зменшенню з урахуванням зменшення розміру основного боргу та періоду прострочення, внаслідок чого стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 2 870 грн. та 874 грн. річних.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позовній заяві позивач стверджує про те, що крім виконання послуг, передбачених заявкою від 17.03.2005, ним також були надані відповідачеві додаткові послуги по організації охорони вантажу з 31.03.2005 протягом 8-ми діб, за які відповідач зобов'язаний сплатити грошові кошти.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювались в інтересах клієнта.

Однак, матеріалами справи не підтверджено того, що позивачем погоджені із відповідачем умови про розмір плати за додаткові послуги з охорони вантажу.

Надану копію гарантійної розписки відповідача про оплату охорони яхти із розрахунку 100 доларів США за одну добу з 31.03.2005 до дати закінчення виконання послуг немає підстав визнати доказом погодження із позивачем розміру плати, оскільки у зазначеному документі не вказано, що гарантійну розписку видано саме позивачеві.

Крім того, із акту від 01.04.2005 вбачається, що вантаж – яхта прийнятий під охорону 01.04.2005 о 20 год. 15 хв., а відповідно до гарантійної розписки плата гарантується з 31.03.2005.

У рахунку позивача № 351 від 15.04.2005 значиться передоплата за організацію охорони 8 діб у розмірі 3 504 грн. без ПДВ, проте не зазначено розмір передоплати.

Також у позовній заяві вказано про простій контейнерного обладнання.

У рахунку позивача від 15.04.2005 № 351 зазначена сума передоплати понаднормативного використання контейнерного обладнання протягом 3-х діб – 657 грн. без ПДВ.

Із акту виконаних робіт від 21.03.2005 (а.с. 182, т. 1), вбачається, що позивач та "Maersk Eastern Europe Aps" погодили розмір плати за послуги по понаднормативному використанню контейнерного обладнання у загальній сумі 185 доларів США.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач був згоден на понаднормативне використання контейнерного обладнання та немає доказів погодження позивача із відповідачем розміру плати за такі послуги.

Отже позивачем не доведено матеріалами справи того, що плата за понаднормативне використання контейнерного обладнання є документально підтвердженими витратами, понесеними позивачем в інтересах відповідача в цілях виконання договору транспортного експедирування, як це передбачено Законом, тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає.

Про інші додаткові витрати, понесені позивачем, які не входять до складу плати за надання транспортно-експедиторських послуг, передбаченої у заявці від 17.03.2005,  у позовній заяві позивач не зазначає.

В позовній заяві позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у позивача виникла заборгованість за заявкою-додатком № 2-224 від 02.03.2005 до договору № 0710/03-01 від 07.10.2003 перед Geologistics services, за що з 20.04.2005 по 08.08.2005, включно, до позивача застосовуються  штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої складає 1 980 доларів США, що відповідає 9 999 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, у матеріалах справі відсутні докази витрат, зроблених позивачем по сплаті зазначеної ним пені у розмірі 1 980 доларів США.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України в ухвалі апеляційного господарського суду від 20.05.2007 від позивача вимагалися документи, підтверджуючі позовні вимоги про стягнення 9 999 грн. збитків, однак позивач не подав витребувані матеріали, необхідні для вирішення спору, про наявність поважних причин не повідомив.

Оскільки витребувані судом у позивача документи, підтверджуючі наявність у позивача збитків у розмірі 9 999 грн. є необхідними для вирішення спору, поважні причини для неподання їх відсутні, то позовні вимоги у даній частині підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, в тому числі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У заяві від 22.03.2007 позивачем вказано про відмову від позовних вимог, зазначених у п. 1 позовної заяви лише щодо визнання дійсними договорів, а щодо решти вимог цього пункту відмова не заявлена, отже ці вимоги підлягають розгляду.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, однак такого способу, як визнання дійсним заявки, що є додатком до договору, зазначеним переліком не передбачено.

Також не встановлено такого засобу захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів статтею 20 ГК України.

Отже вимога про визнання дійсною заявку – додаток від 17.03.2005 до договору – доручення № 2303/01-ОД, заявку-додаток від 31.03.2006, як окрема самостійна вимога не відповідає вимогам законодавства, а оцінка відповідності зазначених заявок чинному законодавству та відповідні висновки надаються в процесі розгляду позовних вимог, які ґрунтуються на цих заявках.

Заявка № 2-224 від 02.03.2005 укладена між позивачем та фірмою "Geologistics Services, Inc., таким чином відповідач не порушував та не оспорював права і охоронювані законом  інтереси позивача, у зв'язку з чим у позивача не виникло право на позов до відповідача згідно зі ст. 1 ГПК України.

Отже позовні вимоги про визнання заявок від 17.03.2005, від 31.03.2005 та від 02.03.2005 задоволенню не підлягають, як такі, що не відповідають нормам законодавства.

Із доводами апеляційної скарги частково немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи такі обставини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту заявки від 17.03.2005 сторонами погоджено умову про те, що дана заявка є додатком до договору № 2303/01-ОД від 23.03.2005, отже твердження відповідача про те, що зазначена заявка не має відношення до договору № 2303/01-ОД не відповідає матеріалам справи.

Відповідач надав довіреність № 1503-05 від 15.03.2005 відповідачу на проведення останнім експедирування вантажів із проходженням портових та митних формальностей, а також транспортування вантажів, які надходять на адресу відповідача; матеріалами справи підтверджено, що сторони вчиняли дії по виконанню договору № 2303/01-ОД та заявки від 17.03.2005, отже якби навіть вказані договір та заявка і були підписані неповноважною особою, то ч. 2 ст. 241 ЦК України передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У договорі № 2303/01-ОД та заявці від 17.03.2005 сторонами погоджено умови про предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки договір № 2303/01-ОД та заявка від 17.03.2005 підписані обома сторонами та скріплені печатками, обома сторонами здійснені дії по їх виконанню, то немає підстав для висновку про те, що зазначені договір та заявка не укладені.

Недотримання всіх вимог ст. 84 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки згідно зі ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Апеляційна інстанція частково не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що висновок про підтвердження матеріалами справи наявності збитків у позивача в розмірі 9 999 грн. не відповідає матеріалам справи; зазначення у резолютивній частині суми 9 999 грн. пенею не відповідає заявленим позивачем позовним вимогам; також відсутні докази наявності підстав для задоволення додаткових витрат позивача; висновок про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними заявок від 17.03.2005, від 31.03.2005, 02.03.2005 відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України є безпідставним, оскільки від цих позовних вимог відповідач не відмовлявся.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п. 4 ст. 80, п. 5 ст. 81, ст.ст. 99, 101, 103 – 104 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 у справі № 22/416-05-11282-8/62-13/885 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 24; код 19475970) на користь Підприємства "ГеоЛогістікс Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65012, м. Одеса, вул. Приморська, 4/89, поштова адреса: 65012, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 2 А; код 32696255) 16 060 грн. 01 коп. основного боргу, 2 870 грн. інфляційних втрат, 874 грн. річних, 198,04 грн. державного мита, 77,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За позовом в частині позовних вимог про визнання дійсним договору – доручення № 2303/01-ОД  на транспортно-експедиторське обслуговування від 23.03.2005 провадження у справі припинити.

Позов в частині позовних вимог про стягнення 9 999 грн. збитків залишити без розгляду.

В решті частини позову відмовити.”

2. Стягнути з Підприємства "ГеоЛогістікс Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65012, м. Одеса, вул. Приморська, 4/89, поштова адреса: 65012, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 2 А; код 32696255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 24; код 19475970) 65,20 грн. за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 22/416-05-11282-8/62-13/885 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.