Рішення

від 04.10.2012 по справі 12/51(23/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.10.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

04 жовтня 2012 року Справа № 5028/12/51(23/19)/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова",

вул. Оболонська, 38, кв. 36, м. Київ, 04071

Юридичну особу представляє: Комунальний енергогенеруючий підрозділ

"Чернігівська теплоелектроцентраль" Товариства з обмеженою відповідальністю

фірми "ТехНова", вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014

Відповідач: Приватне багатопрофільне підприємство "МІП",

вул. Борисенка, 47-А, м. Чернігів, 14000

вул. Чернишевського, 15-А, кв. 17, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 27482,14 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Єсипенко О.Г. довіреність № 166 від 03.11.2011 представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 25 583,11 грн. боргу, 1557,96 грн. пені, 29,84 грн. інфляційних, 311,23 грн. 3% річних, згідно Договору № 1206 від 01.02.2008 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Розпорядженням керівника апарату суду № 02-01/68 від 24.09.2012 року "Про передачу справи", у зв"язку з перебуванням судді Цюкало Ю.В. у відрядженні, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 24.09.2012 року було призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 5028/23/19/2012.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи, дану справу передано на розгляд судді Лавриненко Л.М., з присвоєнням порядкового № 5028/12/51(23/19)/2012.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалами суду 06.09.2012 року та від 25.09.2012 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до наданого позивачем, в судовому засіданні 25.09.2012 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного багатопрофільного підприємства "МІП" - 14000, м. Чернігів, вул. Чернишевського, 15-А, кв. 17.

Ухвали суду від 06.09.2012 року та від 25.09.2012 року, направлені на адресу, вказану позивачем в позовній заяві: вул. Борисенка, 47-А, м. Чернігів, 14000, повернулись до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Ухвала суду від 25.09.2012 року, направлена на адресу Приватного багатопрофільного підприємства "МІП", згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження - 14000, м. Чернігів, вул. Чернишевського, 15-А, кв. 17, повернулась до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Таким чином відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового зсідання.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2012 року надала письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Ухвалою суду від 25.09.2012 року, сторони були повідомлені, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 04.10.2012 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

В судовому засіданні 04.10.2012 року було здійснено огляд оригіналів: договору №1206 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 року з додатками до нього; рахунків-фактур від 30.04.2011 року, 31.03.2012 року, 29.02.2012 року, 30.04.2012 року; списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів про направлення рахунків-фактур боржнику; витягу з рахунку щодо часткової оплати заборгованості; актів зняття показань приладів обліку від 29.04.2011 року, 30.03.2012 року; акту від 15.04.2012 року про відключення теплопостачання.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2008 року між сторонами було укладено договір № 1206 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку № 1 до договору: магазин непродовольчих товарів по вул. Примакова, 2, опалювальною площею 383,7 м.кв., а споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених цим договором.

Згідно до п.5.1 Договору № 1206 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 року, облік спожитої споживачем теплової енергії здійснюється із теплоносієм постачальника приладом обліку; із гарячою водою на господарсько-побутові потреби -не має.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 1206, розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської Ради № 156 від 15.06.2009 року були внесені зміни до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради від 30.09.2008 року № 263 „Про тарифи на послуги теплопостачання в м. Чернігові" та встановлено тариф на послуги теплопостачання в розмірі: 443,02 грн. для бюджетних установ та 492,24 грн. за 1 Гкал, для інших споживачів. В додатку до рішення виконкому 156 від 15.06.2009 року визначено норми споживання тепла на опалення та підігрів води.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №144 від 30.09.2011р. було встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „ТехНова" з 01.10.2011р. тарифи на теплову енергію, зокрема для потреб інших споживачів: 422,55 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012 року, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „ТехНова" з 01.03.2012р. тарифи на теплову енергію, зокрема для потреб інших споживачів (крім населення): 506,10 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 1206 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 року, позивач поставив відповідачу за період з 01.04.2011 року по 30.04.2012 року теплової енергії на суму 26 143 грн. 43 коп., що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: № 01206 від 30.04.2011 року на суму 2220,00 грн.; №01206 від 29.02.2012 року на суму 17 652,85 грн.; №01206 від 31.03.2012 року на суму 4342,34 грн.; №01206 від 30.04.2012 року на суму 1928,24 грн., доданих до матеріалів справи та помісячними актами зняття показань приладів обліку теплової енергії по опаленню і гарячому водопостачанню, копії яких додані до матеріалів справи.

Вище перелічені рахунки-фактури за теплову енергію були направлені відповідачу, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальними чеками від 12.05.2011 року, 14.03.2012 року, 11.04.2012 року, 15.05.2012 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.6.5.-6.7. Договору № 1206 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2008 року, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача (постачальника) щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50 % вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.2.2. Договору № 1206, відповідач взяв на себе зобов"язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

У відповідності до п.3.2.22. Договору № 1206, відповідач зобов"язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію, згідно тарифами п.6.1 цього договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми боргу, відповідач в порушення умов договору за отриману теплову енергію розрахувався частково, сплативши 560 грн. 32 коп., заборгованість становить 25 583 грн. 11 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1557 грн. 96 коп. за період з 29.02.2012 року по 31.08.2012 року, відповідно до п.п. 6.9., 7.2.3. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.9. Договору передбачено, що у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені було допущено арифметичні помилки та не враховано, що в 2012р. 366 днів, а день сплати 15.04.2012р. є вихідним днем , тому суд доходить висновку, що пеня за прострочку виконання зобов'язання за період з 29.02.2012 року по 31.08.2012 року підлягає стягненню в розмірі 1553 грн. 49 коп.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача три відсотки річних в розмірі 311 грн. 23 коп. за період з 29.02.2012 року по 31.08.2012 року за несвоєчасні розрахунки та 29 грн. 84 коп. інфляційних втрат за період з 16.05.2011 року по 31.03.2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію стягується борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 29 грн. 84 коп. інфляційних втрат за період з 16.05.2011 року по 31.03.2012 року, є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою при розрахунку трьох відсотків річних та не врахуванням, що в 2012р. 366 днів, а день сплати 15.04.2012р. є вихідним днем , суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних за період з 29.02.2012 року по 31.08.2012 року підлягають задоволенню в сумі 310 грн. 42 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав і за спожиту теплову енергію своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд, з урахуванням вищезазначеного, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 25 583,11 грн. боргу, 1553,49 грн. пені, 29,84 грн. інфляційних та 310,42 грн. 3% річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 19 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "МІП", вул. Борисенка, 47-А, м. Чернігів, 14000; вул. Чернишевського, 15-А, кв. 17, м. Чернігів, 14000 (р/р 2630000176377 Банк „Демарк" м. Чернігів, МФО 353575, код ЄДРПОУ 24836536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова", 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 38, кв. 36 (р/р № 26000001000729 у ПАТ „Банк „Демарк" м. Чернігів, МФО 353575, код ЄДРПОУ 21680602) 25 583,11 грн. боргу, 1553,49 грн. пені, 29,84 грн. інфляційних, 310,42 грн. 3% річних та 1609 грн. 19 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 04.10.2012 року.

СУДДЯ Л.М. Лавриненко