Постанова

від 10.07.2007 по справі 7/181

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/181

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2007                                                                                           № 7/181

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - ГладишеваІ.В. – представник, дов. №04/9 від 20.11.2006;

 від відповідача - ВівсяникА.М. – представник, дов. б/н від 05.06.2007;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітронікс-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2007

 у справі № 7/181 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Едікт"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітронікс-Україна"

 про                                                  стягнення 14994 грн.

 На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 19.06.2007 розгляд справи відкладався на 10.07.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 у справі №7/181 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 710 грн. збитків, 4 284 грн. пені, 150 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання за договором № 0Е-88 виконав належним чином, відповідно до п.п. 1.1 та 2.4.4 договору в період з 28.10.2006 по 08.11.2006 включно здійснив перевезення за заявками відповідача, про що є відмітки вантажоодержувача у товарно-транспортних накладних; всього вартість наданих послуг позивачем відповідачу становить 10 710 грн.; відповідач в порушення умов договору вартість послуг в розмірі 10 710 грн. у встановлений договором строк не сплатив, чим завдав позивачу збитки в розмірі несплаченої суми; позовні вимоги про стягнення 4 284 грн. пені за період з 15.11.2006 по 03.02.2007 відповідають вимогам законодавства, умовам договору та підлягають задоволенню; як вбачається товарно-транспортної накладної від 08.11.2006 серія 02АБГ № 259814, перевезений вантаж одержав та прийняв на відповідальне зберігання представник вантажоодержувача; акт приймання-передання на відповідальне зберігання № РН-0001076 від 08.11.2006 не приймається судом в якості доказу нестачі вантажу, оскільки містить виправлення, внесені в односторонньому порядку; акт приймання товару вантажоодержувачем від 09.11.2006 складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки не містить підпису водія перевізника, підпису представників незацікавленої сторони та відтиску печатки у місці, передбаченому змістом акту, крім того акт від 09.11.2006 складено пізніше, ніж акт № РН-0001076 від 08.11.2006; таким чином відповідачем не надано суду належних доказів невиконання позивачем умов договору.

В апеляційній скарзі та письмовому нормативному обґрунтуванні відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 у справі № 7/181 змінити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та зустрічний позов ТОВ „Сітронікс-Україна” до ТОВ „Едікт” про стягнення вартості втраченого вантажу задовольнити, стягнути з ТОВ „Едікт” вартість втраченого при перевезенні вантажу в сумі 24 896,45 грн. та судові витрати.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що позивачем при організації перевезень вантажу, що належить відповідачу, втрачено вантажу на загальну вартість 24 896,45 грн., що підтверджується актом приймання-передачі на відповідальне зберігання № РН-0001076 від 08.11.2006.

Відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна від 08.11.2006 серія 02АБГ № 259814 містить підпис перевізника та не містить підписів вантажоодержувача – ТОВ „Акустика”.

Заявник вказує, що відповідно до ст.ст. 594-595 ЦК України 24.11.2006 направив позивачу повідомлення про притримання грошових коштів за перевезення, у зв'язку з тим, що позивач не відшкодував відповідачу збитки, заподіяні втратою вантажу.

Відповідач стверджує, що на момент прийняття рішення у даній справі вимоги зустрічного позову не розглянуті та судове рішення по зустрічним вимогам не прийняте, у зв'язку з чим судом порушені норми ст. 55 Конституції України, ст.ст. 60, 84 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що графа товарно-транспортної накладної від 08.11.2006 серія 02АБГ № 259814 містить підпис представник вантажоодержувача та скріплена печаткою ТОВ „Акустика”, а не печаткою перевізника як стверджує відповідач; виправлення, внесені в акт № РН-0001076, не мають силу доказу нестачі, оскільки внесені в односторонньому порядку; акт приймання товару вантажоодержувачем від 09.11.2006 складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; довідка відповідача № 14 від 04.03.2007 про нестачу вантажу складена зацікавленою особою; згідно зі ст. 235 ГК України до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором, а договором № ОЕ-88ТЕ не передбачено жодної оперативно-господарської санкції.

Розглянувши апеляційну скаргу і письмове нормативне обґрунтування відповідача, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 710 грн., штрафних санкцій у розмірі 4 284 та судових витрат.

05.04.2007 позивачем було подане уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 710 грн., штрафних санкцій в розмірі 4 284 грн. та судових витрат.

Згідно з п. 1.1 генерального договору № ОЕ-88ТЕ від 20.06.2006 позивач, за договором експедитор, за плату і за рахунок відповідача, за договором клієнта, зобов'язався здійснювати організацію внутрішніх та міжнародних автомобільних перевезень і транспортно-експедиторське обслуговування вантажів відповідача відповідно до замовлень (заявок), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідачем були подані позивачу такі заявки на перевезення вантажу:

-          заявка від 23.10.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Дніпропетровськ, сума фрахту 1 100 грн.;

-          заявка від 30.10.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Дніпропетровськ – Донецьк - Луганськ, сума фрахту 4 200 грн.;

-          заявка від 31.10.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Харків - Полтава, сума фрахту 1 830 грн.;

-          заявка від 01.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Львів, сума фрахту 1 100 грн.;

-          заявка від 02.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Донецьк, сума фрахту 300 грн.;

-          заявка від 03.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Львів - Київ, сума фрахту 300 грн.;

-          заявка від 08.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: Київ – Дніпропетровськ, сума фрахту 1 850 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані перевезення за товарно-транспортними накладними № 259807 від 27.10.2006, № 259808 від 30.10.2006, № 259809 від 31.10.2006, № 259811 від 01.11.2006, № 259812 від 02.11.2006, № 259814 від 08.11.2006 на загальну суму 10 380 грн.

Пунктом 3.3 договору № ОЕ-88ТЕ передбачено такий порядок розрахунків: протягом 5 банківських днів після доставки вантажу вантажоодержувачу згідно з виставленим рахунком-фактурою, відміткою вантажоодержувача в товарно-транспортній накладній, якщо інше не обумовлене в заявці.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості перевезення вантажів не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10 380 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1.1 договору № ОЕ-88ТЕ передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг, вказаних в п. 3.3, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від недоплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені, передбачений п. 4.1.1 договору № ОЕ-88ТЕ, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період з 15.11.2006 по 03.02.2007, то апеляційним господарським судом застосовується норма ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, у зв'язку з чим обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 15.11.2006 по 03.02.2007 в сумі 386,76 грн., що розрахована з суми боргу в розмірі 10 380 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 у справі № 7/181 зобов'язано позивача надати копії накладних за перевезеннями автомобілем № 424-07 ТС на суму 330 грн., заявок на перевезення за маршрутами: м. Київ – м. Львів, м. Львів – м. Київ.

На виконання зазначеної ухвали позивачем 10.07.2007 були надані копії заявок від 01.11.2006 та від 03.11.2006 на виконання перевезень за маршрутами: м. Київ – м. Львів, м. Львів – м. Київ, однак, копії товарно-транспортної накладної на перевезення автомобілем № 424-07 ТС на суму 330 грн. за маршрутом: м. Львів – м. Київ, про яку зазначено в позовній заяві, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неподання позивачем без поважних причин витребуваної апеляційним господарським судом копії товарно-транспортної накладної на перевезення автомобілем № 424-07 ТС на суму 330 грн. за маршрутом: м. Львів – м. Київ на виконання заявки від 03.11.2006 перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду позовних вимог про стягнення 330 грн. основного боргу за заявкою від 03.11.2006 та 12,30 грн. пені, що розраховується з 330 грн. боргу за період з 15.11.2006 по 03.02.2007, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення не було досліджено факту виконання чи невиконання позивачем перевезення вантажу за заявкою від 03.11.2006 за маршрутом: м. Львів – м. Київ, а також висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 284 грн. за період з 15.11.2006 по 03.02.2007 відповідають вимогам законодавства, суперечить положенням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, враховуючи викладене та виходячи з наступного.

Обставини щодо збитків відповідача, пов'язаних із втратою або нестачею вантажу, не є об'єктом дослідження у даній справі, оскільки предметом цієї справи є стягнення заборгованості з оплати вартості перевезення вантажу та пені за невиконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Оскільки відповідач зобов'язаний здійснити оплату наданих позивачем послуг, а не передати річ, що підлягає оплаті позивачем, посилання відповідача на ст.ст. 594, 595 ЦК України є безпідставним.

Крім того, згідно зі ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Договір № ОЕ-88ТЕ не містить положень щодо можливості забезпечення виконання зобов'язання шляхом притримання.

Саме порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 60, 84 ГПК України не призвело до прийняття неправильного рішення щодо позову ТОВ „Едікт” до ТОВ „Сітронікс-Україна” про стягнення 14 994 грн., у зв'язку з чим дана обставина не може були підставою для скасування рішення відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки вимоги зустрічного позову не були предметом розгляду в суді першої інстанції, підстави для його розгляду апеляційним господарським судом відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись п. 5 ст. 81, ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітронікс-Україна” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2007 у справі № 7/181 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітронікс-Україна” (03055, м. Київ, вул. Шулявська, 5; код ЄДРПОУ 33641998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едікт” (91020, м. Луганськ, вул. Лутугінська, 121б, н.п. № 1; код ЄДРПОУ 21762837) 10380 грн. основного боргу, 386,76 грн. пені, 107,67 грн. державного мита, 84,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітронікс-Україна” 330 грн. основного боргу та 12,30 грн. пені залишити без розгляду.

В решті позову відмовити.”

3.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 7/181 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.