Рішення

від 03.06.2008 по справі 5/090-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/090-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" червня 2008 р.                                                                          Справа № 5/090-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога”, с. Малополовецьке, Фастівський р-н.

про стягнення  91351,90 грн.

за участю представників:

позивача:Мозговий О. П. –дов. від 12.02.2008р.

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства компанія “Райз” (далі –позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” (далі –відповідач) про стягнення 91351,90 грн., з яких 63271,04 грн. –заборгованості, 6240,43 грн. пені, 15600 грн. збитків, 6240,43 грн. 20%  річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача присутній в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судове засідання 03.06.2008р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Однак, у відзиві на позовну заяву, який останнім був наданий в судовому засіданні 20.05.2008р. позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 04-04 від 04.04.2007р. є фактично договором приєднання, який суперечить актам цивільного законодавства та укладений внаслідок збігу несприятливих для відповідача обставин.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту № 04-04 від 04.04.2007 року (далі – договір), відповідно до умов якого позивач –постачальник зобов'язався передати у власність відповідача –покупця сільськогосподарську техніку (далі –товар) на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк та під процент, а відповідач зобов'язався прийняти товар, сплатити його вартість (ціну), а також проценти за користування товарним кредитом.  (п. 1.1 договору).

Ціну договору становить ціна товару та сума нарахованих процентів за користування товарним кредитом. Ціна товару вказана в додатку № 1. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її еквівалент в іноземній валюті –USD або EUR (надалі еквівалент). Конкретна валюта еквіваленту вказується в додатку № 1 (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.1.1 договору, у випадку якщо відповідач своєчасно не розрахувався і не здійснив попередню оплату в розмірі, передбачену договором, він зобов'язаний погодити з позивачем нову ціну товару та сплатити її в порядку, передбаченому договором. Обов'язки позивача в цьому випадку виникають лише після такого погодження та отримання суми попередньої оплати від відповідача.

Відповідач згідно п. 2.2 договору зобов'язався сплачувати вартість товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача або, за письмовою згодою позивача, шляхом передачі векселів (векселя), які позивач погодиться прийняти в якості розрахунку  за товар. Проценти за користування товарним кредитом сплачуються грошовими коштами, або, за погодженням сторін, в іншій формі.

У відповідності до п. 2.3 договору відповідач зобов'язався проводити оплату вартості товару в наступному порядку:

передоплатою в термін до 07.12.2007р. шляхом: сплати грошових коштів в розмірі 19500 грн.;

провести другий платіж в строк до 01.08.2007р. шляхом: сплати грошових коштів в розмірі 58500 грн.

На виконання умов договору та додатку до нього позивач згідно накладної № ВН/010/325 від 06.04.2007р. передав відповідачу товар –висівні секції АС819042 у кількості 8 одиниць загальною вартістю 78000 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯНБ № 105485 від                  06.04.2007 р. вказаний товар отримав.

Позивачем відповідно до умов договору, зокрема, п. 2.5-2.8 договору були нараховані відповідачу проценти  за користування товарним кредитом на загальну суму 4771,04 грн.

Таким чином, вартість поставленого позивачем відповідачу товару з урахуванням нарахованої суми процентів за користування товарним кредитом становила 82771,04 грн. (78000 + 4771,04 = 82771,04 грн.).

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар та сплати процентів за користування товарним кредитом виконав частково на суму 19500 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом на час звернення позивача до суду становить 63271,04 грн. (78000 + 4771,04 грн. –19500 грн. = 63271,04 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 63271,04  грн. заборгованості за поставлений товар та зі сплати процентів за користування товарним кредитом.

          Позивач посилаючись на п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості за період з 02.08.2007р. по    29.01.2008р., сума якої за розрахунком позивача складає 6240,43 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягає пеня  в розмірі 5218,60 грн. за період з 02.08.2007р. по 29.01.2008р.  В решті суми пені суд відмовляє.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 20 процентів річних від простроченої суми.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості ціни товару та сплаті відсотків покупець сплачує на користь позивача 20% річних з простроченої суми.

          Згідно розрахунку позивача 20 процентів річних з простроченої суми за період з 02.08.2007р. по 29.01.2008р. складають 6240,43 грн. Вказаний розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач посилаючись на п. 7.3 договору просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 20 відсотків від ціни товару сума яких за розрахунком позивача складає 15600 грн.

У відповідності до п. 7.3 договору відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по договору. Сторони договору встановили розмір збитків позивача в твердій сумі 20 процентів від ціни товару.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобов'язання, має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 5 ст. 225 ГК України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків  порушення зобов'язання сторонами.

Оскільки, чинним законодавством сторонам надано право передбачати в договорі можливість відшкодуванням збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором, то вимога позивача про стягнення 15600 грн. збитків є правомірною та обґрунтованою.

Заперечення відповідача проти позову, які полягають в тому, що спірний договір поставки сільськогосподарської техніки на умовах товарного кредиту, укладений з позивачем, є договором приєднання, а тому відповідач не мав можливості вільного волевиявлення відносно умов договору не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, твердження відповідача, що товариство не могло запропонувати свої умови договору безпідставні і не обґрунтовані, оскільки сторони вільні у виборі способів господарювання та контрагентів, позивач не є монополістом на ринку відповідних товарів і у відповідача був вибір щодо вступу з ним в господарські правовідносини.

Позивач наголошує на взаємній згоді щодо умов договору, вільне волевиявлення всіх сторін договору поставки щодо всіх умов договору. Це підтверджується договором поставки, що підписаний обома сторонами без зауважень та додаткових пропозицій.

Крім того, ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. В ч. 2 вищезазначеної статті вказано, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. В ч. 3 вищезазначеної статті зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Щодо посилань відповідача, що п. 2.2 договору поставки визначає зобов'язання в еквіваленті іноземної валюти всупереч вимогам ч. 2 ст. 198 ГК України то вони спростовуються умовами договору, зокрема, його п. 2.1, відповідно до якого сторони договору встановили ціну договору в гривнях, і лише визначили її грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 198 ГК України, ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За таких обставин, заперечення відповідача при вирішенні спору не приймаються судом до уваги як безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 63271,04  грн. основного боргу, 6240,43 грн. грн. 20% річних, 5218,60 грн. пені та 15600 грн. збитків. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога” (08555, Київська область, Фастівський р-н.,                 с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, 7 код ЄДРПОУ 30786226) на користь Закритого акціонерного товариства компанія “Райз” (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) 63271 (шістдесят три тисячі двісті сімдесят одну) грн. 04 коп. заборгованості, 6240 (шість тисяч двісті сорок) грн. 43 коп. 20% річних, 5218 (п'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 60 коп. пені, 15600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. збитків, 903 (дев'ятсот три) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Подоляк Ю.В.