Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а/0270/4455/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/0270/4455/12 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м.Вінниця 04 жовтня 2012 р.                                                                    Справа № 2а/0270/4455/12 Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                              Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у відсутність представників сторін матеріали справи за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    до:   приватного підприємства "Техноцукор"   про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ВСТАНОВИВ : Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до  приватного підприємства "Техноцукор" про  стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 2 осіб та самостійно розрахував  у звіті  суму адміністративно-господарських санкцій. Однак,  на час звернення до суду позивачем, відповідач погасив лише частину самостійно визначених  адміністративно-господарських санкцій, що зумовило позивача нарахуванню пені та зверненню до суду про примусове стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 28.09.2012 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду, про що належним чином повідомлено сторін. 04.10.2012 року представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та у письмовому провадженні. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши клопотання, яким просив розгляд справи здійснити у письмовому провадженні, одночасно зазначивши про визнання позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до положень частини 4 статті 122 КАС України особа,  яка  бере  участь  у  справі,  має  право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що сторонами подані  клопотання про розгляд справи без участі представників сторін,  суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється. Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази та клопотання відповідача про визнання позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав. Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Виходячи з даних положень Закону, та звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, на підприємстві відповідача  середньооблікова кількість  штатних працівників облікового складу осіб за рік становила 42 особи, тому він мав би створити 2 робочих місця для працевлаштування  інвалідів. Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2011 рік становила 14900,00 грн., фонд оплати праці штатних працівників 625,80 грн. Даним звітом відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 29800,0  грн. Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70. 14.03.2012 року  та 10.04.2012 року відповідачем самостійно було сплачено  частину суми адміністративно-господарських санкцій   в розмірі 9000,0 грн. Станом на 26.09.2012 року залишок заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій  становить 20800,0 грн.   Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007р., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 робочих місць, як наслідок, самостійно розрахував адміністративно-господарські санкції забезпечив встановлення нормативу 2-ох робочих місць для працевлаштування інваліда та сплатив не в повному обсязі адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 673,92 грн. Листом від 25.06.2012 року № 04-30/1638 Лівобережний міжрайонний центр зайнятості м. Вінниці повідомив відділення Фонду про те, що відповідач у 2011 році не подавав центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до абз. 2, 3, 4 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2011 році не подавались. Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 робочих місць. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення. Оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного. Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси. В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Враховуючи вищезазначене та визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі,  суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.    Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ : Адміністративний позов задовольнити. Стягнути з приватного підприємства "Техноцукор" (вул. Лебединського, 11, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 31601877, банківські реквізити: р/р 26005165153 а ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь  Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-А , м. Вінниця, 21100, одержувач:  Держбюджет м. Вінниці, р/р 31214230700002, код 38054707, банк одержувач: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2011 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 20800,0 грн. (двадцять тисяч вісімсот грн. 0 коп. ) та пеню в розмірі 673,92 грн. (шістсот сімдесят три грн. 92 коп.). Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя          Жданкіна Наталія Володимирівна