Постанова

від 25.09.2008 по справі 33/168-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/168-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.08                                                                                           Справа№ 33/168-А

10 год. 10 хв.79014; м. Львів, вул. Личаківська, 128Зал судових засідань № 501

Господарський суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф –Варта»(м. Львів)

до відповідача:Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова (м. Львів)

про :скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про сплату боргу від 22.05.2008 р. № Ю-213 та його рішення про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008 р. № 129/04/30993965

Суддя :                       Цікало А.І.При секретарі :        Герасименко В.С.

Представники:

Від позивача:Поміщик О. В. –представник (довіреність №21-1 від 21.07.2008 р.)

Від відповідача:Сівак О. О. –представник (довіреність № 3955/06-08 від 28.05.2008 р.)

Представникам сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51, 127  Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

В судовому засіданні 22.07.2008 р. представники сторін, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф – Варта»(м. Львів) до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова (м. Львів) про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про сплату боргу від 22.05.2008 р. № Ю-213 та його рішення про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008 р. № 129/04/30993965.

Ухвалою суду від 12.06.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 01.07.2008 р. Ухвалою суду  від 01.07.2008 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22.07.2008 р. В судовому засіданні 22.07.2008 р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2008 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 09.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 25.09.2008 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 12.06.2008 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 01.07.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 22.07.2008 р., від 09.09.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 09.09.2008 р. представник позивача представив суду журнал реєстрації перевірок (копію долучено до матеріалів справи).

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.06.2008 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 01.07.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 22.07.2008 р., від 09.09.2008 р. повністю не виконав, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.06.2008 р. до суду за вх. № 14703, від відповідача, поступило заперечення на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги.

09.09.2008 р. до суду за вх. № 19964 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

09.09.2008 р. до суду за вх. № 19965 від представника відповідача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ УПФУ в Личаківському районі.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

В судове засідання 01.07.2008 р. з'явився представник ДПІ у Личаківському районі м. Львова (Авдиківська А. В., довіреність № 3649/39/10-017 від 15.02.2008 р.) та представив суду витребуванні документи.

В судовому засіданні 22.07.2008 р. представники сторін, присутні в залі судового засідання, звернулись до суду з узгодженим клопотанням в якому просять суд продовжити термін розгляду справи понад строк встановлений ст. 122 КАС України та відкласти розгляд справи. Ухвалою суду від 22.07.2008 р., вказане клопотання сторін задоволено та продовжено термін розгляду справи.

Відповідно до п. 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова з 07.05.2008 р. по 16.05.2008 р. проводилась позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Сейф-Варта” щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 р.  по 16.05.2008 р.

За результатами перевірки було складено Акт №55 від 16.05.2008р. Відповідач не представив суду доказів ознайомлення позивача з актом.

На підставі вказаного акту позивачу було надіслано вимогу про сплату боргу № Ю-213 від 22.05.2008 р. про стягнення з нього недоїмки в сумі 70 556 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 89 коп.

22.05.2008 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, на підставі акту № 55 від 15.05.2008 р. (хоча такий було складено 16.05.2008 р.), було винесено рішення № 129/04/30993965 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Сейф-Варта” фінансових санкцій у розмірі 69 596 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 27 коп. за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

У акті перевірки вказано, що за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. підприємство не нарахувало і не сплатило страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 70555,89 грн.

Протягом 2004 р. ТзОВ „Компанія „Сейф-Варта” перебувало на спрощеній системі оподаткування і було платником єдиного податку.

До прийняття  Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” діяв  Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" відповідно до п. 6 котрого платники єдиного податку не були платниками збору до на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Протягом 2004 р. підприємство продовжувало сплачувати єдиний податок.

Відповідно до абз.7 п. 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” 42% від сум сплаченого єдиного податку перераховуються відділеннями Державного казначейства України до Пенсійного фонду України.

Частина коштів, що підлягали сплаті в якості страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачувалися підприємством у складі єдиного податку, чого в судових засіданнях не заперечив представник відповідача..

16.03.2006 р. Верховною Радою України  було прийнято Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року”.

Згідно зі ст.1 цього Закону суми внесків до Пенсійного фонду України суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року N 2285-І\/, не вважаються заборгованістю. Відтак, ці суми не можуть стягуватись як недоїмка по платежах до Пенсійного фонду України.

У 2004р. підприємство заплатило 21556 грн. єдиного податку. Із цієї суми 42% (9 053 (дев'ять тисяч п'ятдесят три) грн. 52 коп.) підлягали перерахуванню органами держаного казначейства України до Пенсійного фонду України. Таким чином, розмір заборгованості по платежах до Пенсійного фонду складає не 70555,89 грн., а 61502,37 грн.

Сума 9053,52 грн. (сума різниці між сумою боргу, визначеною у вимозі, і фактичною заборгованістю) донарахована і включена відповідачем до оспорюваної вимоги про сплату боргу від 22.05.2008р. № Ю-213.

Також відповідачем допущено помилки при обчисленні штрафних санкцій, які застосовано рішенням про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008р. № 129/04/30993965.

Підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування до II кварталу 2007 р., тобто знову ж таки сплачувало платежі по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню у складі єдиного податку. Однак, при здійсненні розрахунку штрафних санкцій за період з травня 2005 р. по липень 2006 р. включно цього факту не враховано. Таким чином, розмір штрафних санкцій у рішенні від 22.05.2008р. №129/04/30993965 також завищено.

Відповідно до п. 9 „Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом  малого підприємництва - юридичною особою”, затвердженого наказом ДПА України від 13.10.1998 р. N 476, після закінчення терміну дії Свідоцтва на право сплати єдиного податку і тому такі були витребувані в ДПІ у Личаківському районі м. Львова.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова представлено в судове засідання 01.07.2008 р. наступні свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства –юридичною особою (ТзОВ „Компанія „Сейф-Варта”), оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи:

-          № 1306005462 Серія А № 541731 видане 19.12.2003 р. на 2004 рік;

-          № 1306006046 Серія А № 442921 видане 17.12.2004 р. на 2005 рік;

-          № 1306009327 Серія А № 610774 видане 14.12.2005 р. на 2006 рік.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що в журналі реєстрації перевірок № 1, який ведеться позивачем (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), під № 3 є запис про проведення УПФУ в Личаківському районі м. Львова позапланової документальної перевірки. Згідно вказаного запису 02.03.2005 р. на підставі направлення (посвідчення) № 4 від 01.03.2005 р. працівник відповідача –Дідик О.І. приступив до проведення позапланової документальної перевірки. У вказаному журналі відсутній запис про закінчення такої перевірки.

В судових засіданнях представник відповідача не заперечив того, що така перевірка проводилась з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 р. по 02.03.2005 р., але вказав, що за її наслідками не складався відповідний акт, при цьому не надав суду відповідного обґрунтування обставин, які стали підставою для не складання такого.

Крім того, як вбачається з вказаного журналу, під № 5 є запис про проведення УПФУ в Личаківському районі м. Львова позапланової документальної перевірки позивача. Згідно вказаного запису 07.05.2008 р. на підставі направлення (посвідчення) від 06.05.2008 р., номер такого відсутній, працівник відповідача –Маковецька С.С. приступив до проведення позапланової документальної перевірки з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 р. по 16.05.2008 р. У вказаному журналі відсутній запис про закінчення такої перевірки.

Відповідач не надав суду пояснень щодо проведення двох перевірок за один і той самий період (з 01.01.2004 р. по 02.03.2005 р.) хоча такі неодноразово вимагались судом.

За наслідками позапланової документальної перевірки, відповідачем було складено Акт № 55 від 16.05.2008 р. Відповідач не представив суду доказів вручення (направлення) вказаного акту позивача.

Як вбачається із вказаного акту, працівник відповідача приступив до перевірки 07 травня 2008 року на підставі норм чинного законодавства та посвідчення (направлення) № 29 від 06 червня 2008 року.

Відповідач не надав суду пояснень щодо того, яким чином його представник у травні 2008 року проводив перевірку позивача на підставі посвідчення (направлення) про перевірку виданого в червні 2008 р., хоча такі неодноразово вимагались судом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Відповідно до п.п. 14.4. п. 14 „Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України” (надалі Інструкція) затвердженої Постанова правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 року N 16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 р. за N 998/6189, контроль на підприємствах, в установах та організаціях проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування збору, платіжних доручень про перерахування сум збору на рахунок Пенсійного фонду, документів, що пов'язані зі сплатою збору за ставками, визначеними підпунктами 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 пункту 3 цієї Інструкції (далі - додаткові ставки), інших розрахункових документів.

Перевірці підлягають документи за весь період з моменту проведення попередньої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи попередня перевірка, за наслідками якої не було складено відповідний акт, проводилась в березні 2005 року за період з 01.01.2004 р. по 02.03.2005 р. Тобто наступна перевірка повинна була проводитись за період з 03.03.2005 р. по 16.05.2008 р.

Згідно п.п. 14.7. п. 14 Інструкції, за наслідками перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером підприємства. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтерові підприємства, другий - залишається в органі Пенсійного фонду. За наявності заперечень чи зауважень з боку підприємства його керівник і головний бухгалтер підписують акт із зауваженнями, що подаються до органу Пенсійного фонду в письмовій формі.

Відповідач не представив суду доказів вручення, направлення посадовим особам позивача, чи відмови останніх від підписання Акту перевірки № 55 від 16.05.2008 р., який став підставою для винесення оскаржуваних вимоги та рішення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф –Варта»(м. Львів) до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (м. Львів) про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про сплату боргу від 22.05.2008 р. № Ю-213 та його рішення про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008 р. № 129/04/30993965 є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 128, 130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. п. 1, 3, 6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                                      П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф – Варта»(м. Львів) до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова (м. Львів) про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про сплату боргу від 22.05.2008 р. № Ю-213 та його рішення про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008 р. № 129/04/30993965 –задоволити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про сплату боргу від 22.05.2008 р. № Ю-213 і його рішення про застосування фінансових санкцій від 22.05.2008 р. № 129/04/30993965.

3.          Стягнути з Державного бюджету України у встановленому чинним законодавством України порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф –Варта»(юридична адреса: вул. Зелена, 115 «Б», м. Львів, 79035; фактична адреса: вул. Є. Коновальця, 33, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 30993965) –3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4.          Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Цікало А.І.