Рішення

від 04.10.2012 по справі 2683-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.2012Справа №5002-33/2683-2012

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 95034; АДРЕСА_2, 95022)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Анив»

(вул. Орджонікідзе, 12, м. Керч, АР Крим, 98313)

про стягнення 27 488.58 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 660269 від 05.09.11, ФОП ОСОБА_1;

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Анив»;

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим до товариства з обмеженою відповідальністю «Анив» та просить суд стягнути суму у розмірі 27 488.58 грн., а саме - заборгованість у розмірі 26 892.78 грн., пеню у розмірі 591.85 грн. та 0,1 % річних у розмірі 3,95 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару №196 від 24 березня 2011 року в частині своєчасної та повної оплати його вартості.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, оспорював факт отримання товару за договором за наданими позивачем накладними, просив у позові відмовити (а.с. 68).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

24 березня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Анив» (покупець) укладений договір поставки № 196, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку, визначеному умовами даного договору. Товар у відповідності з умовами даного договору поставляється партіями (а.с. 8).

Постачальник зобов'язується поставити товар на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою, яка зазначена у завірених покупцем копіях ліцензій, як місце здійснення торговельної діяльності, або за адресою, яка зазначена у довідці пункту 1.2 даного договору (пункт 3.1 договору) .

У відповідності до пункту 3.2 договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника силами та за рахунок постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару та відмітки покупця про отримання у накладній постачальника. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, у відповідності з накладною. Товаросупровідна документація - накладні є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.3 договору постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення.

Пунктом 4.1 договору визначено, що кількість та асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у витратній накладній на товар.

Ціна на товар зазначається постачальником у витратній накладній на товар. Загальна сума договору складається з суми товару, отриманого за усіма накладними/партіями товару (пункти 5.1, 5.2 договору).

Пунктом 6.1 визначено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом семи календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або, за узгодженням сторін, готівковими коштами через касу постачальника.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або дата оформлення касових документів (пункт 6.2 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати, отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожний день порушення строків оплати.

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - строки оплати вартості отриманого від постачальника товару на строк більше, ніж 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику проценти річних із розрахунку 0.1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем, по усіх накладних (партіям поставки) ( пункт 8.7 договору).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 36 109.78 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № ПКЧ-048976 від 19 липня 2011 року, № ПКЧ-050508 від 22 липня 2011 року, № ПКЧ-051844 від 26 липня 2011 року, № ПКЧ - 052975 від 29 липня 2011 року, № ПКЧ - 055115 від 05 серпня 2011 року, № ПКЧ - 056013 від 09 серпня 2011 року, № ПКЧ - 057384 від 12 серпня 2011 року, № ПКЧ - 057441 від 12 серпня 2011 року, № ПКЧ - 059826 від 19 серпня 2011 року, № ПКЧ - 059831 від 19 серпня 2011 року, № ПКЧ - 063194 від 30 серпня 2011 року, № ПКЧ - 064393 від 02 вересня 2011 року, № ПКЧ - 065127 від 06 вересня 2011 року, № ПКЧ - 066164 від 09 вересня 2011 року (а.с. 11 -24).

Але відповідач за поставлений товар у строки, визначені договором, не розплатився.

У відповідь на претензію позивача про сплату заборгованості № 14 від 07 лютого 2012, відповідач надіслав гарантійний лист вих. № 02/30 від 06 березня 2012 року, в якому зазначив, що повністю підтверджує заборгованість в сумі 28 593.56 грн. та зобов'язався погасити її у повному обсязі у строк до 31 травня 2012 року (а.с. 25-26).

Однак, заборгованість була оплачена відповідачем частково, в результаті чого за ним створилась заборгованість в сумі 26 892.78 грн..

Вказане з'явилося підставою для звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою, спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № 196 від 24 березня 2011 року було поставлено товар відповідачу, який був оплачений останнім лише частково, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 26 892.78 грн..

Факти поставки товару та наявності заборгованості за відповідачем у сумі 26 892.78 грн. підтверджується змістом гарантійного листа вих. № 02/30 від 06 березня 2012 року (а.с. 26).

Представник відповідача на запит суду не оспорював ані факт укладення договору, ані факт надсилання гарантійного листа, однак посилався на той факт, що такий лист було надіслано на адресу позивача помилково.

Суд таки доводи представника відповідача вважає неспроможними, оскільки не було надано будь-яких доказів того, що відповідач намагався спростувати інформацію, викладену у цьому листі, або, якщо він вважав, що така заборгованість не існує, не було надано доказів звернення до позивача із етою врегулювання розбіжностей у взаємних розрахунках.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Так, поставка позивачем відповідачу товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи, вартість якого повністю визнана відповідачем, про що зазначено у гарантійному листі вих. № 02/30 від 06 березня 2012 року.

Пунктом 6.1 визначено, що розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом семи календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або, за узгодженням сторін, готівковими коштами через касу постачальника.

Однак, відповідачем не надано суду доказів оплати товару.

Таким чином, враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 26 892.78 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 591.85 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 01 червня 2012 року по 23 липня 2012 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати, отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу, за кожний день порушення строків оплати.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано правильно та складає 591.85 грн., у зв'язку з чим саме у цій сумі підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних в сумі 3.95 грн., нараховані на суму заборгованості за період з 01 червня 2012 року по 23 липня 2012 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2 договору у випадку якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - строки оплати вартості отриманого від постачальника товару на строк більше, ніж 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику проценти річних із розрахунку 0.1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір 0.1 % річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 3.95 грн., та саме у цій сумі підлягає задоволенню.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, відсутність заперечень відповідача та доказів оплати стягуваних сум, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 09 жовтня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Анив» (вул. Орджонікідзе, 12, м. Керч, АР Крим, 98313, ЄДРПОУ 35770823, р/р 26005301394360 в ПІБ, МФО 324548) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АР Крим, 95034; АДРЕСА_2, АР Крим 95022, р/р НОМЕР_2 в КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021, ІПН НОМЕР_1) 26 892.78 суми боргу, 591.85 грн. пені, 3.95 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1 653.00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська