Рішення

від 08.10.2012 по справі 2/54/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 жовтня 2012 р. Справа № 2/54/2012/5003

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

до : Фермерського господарства "Кібела" 22550, Вінницька обл., Липовецький район, с. Струтинка

про стягнення 37 494,69 грн. за договором про надання послуг № 1-28-10/11 від 28.10.2011 р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Полтавець С.М. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" до Фермерського господарства "Кібела" про стягнення 37 494,69 грн. заборгованості за договором про надання послуг, з яких: 36 000,00 грн. основного боргу, 186,21 грн. - 3 % річних, інфляційних втрат в розмірі 108,00 грн. та 727,89 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.09.12 р. порушено провадження у справі № 2/54/2012/5003 та призначено засідання на 08.10.12 р.

В судове засідання з''явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовільнити, з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому відзиву та будь- яких клопотань до суду від останнього не надходило.

Слід зазначити, що вся судова кореспонденція, яка направлялась судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в матеріалах справи, повернулась до суду з відміткою поштового зв''язку "за вказаною адресою адресат не проживає".

Згідно даних позовної заяв, та, зокрема, Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців серії від 03.10.12 р. місцезнаходженням відповідача значиться 22550, Вінницька область, Липовецький район, с.Струтинка яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача - Фермерського господарства "Кібела" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 жовтня 2011 року між ТОВ "ДПЗКУ- МТС" (далі по тексту - "Позивач") та ФГ "Кібела" (далі по тексту - "Відповідач") був укладений Договір про надання послуг № 1-28-10/11 (далі по тексту - "Договір"), згідно з п. 1.1. якого Виконавець (Позивач) зобов'язується надати послуги з збирання сільськогосподарських культур (кукурудза) комбайнами Виконавця на сільськогосподарських полях Замовника (Відповідача) територією України, а Замовник (Відповідач) зобов'язується прийняти виконані послуги та оплатити вартість послуг Виконавця (Позивача), відповідно до умов укладеного Договору.

Відповідно до положень Договору Позивач якісно та вчасно надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур на площі 120 га., на загальну суму 36 000,00грн., що підтверджується актом приймання Замовником наданих послуг від Виконавця від 21 листопада 2011 року.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату Послуг Виконавця на підставі рахунків Виконавця у відповідності з умовами даного Договору.

Вартість послуг по збиранню сільськогосподарських культур (кукурудза) Виконавцем складає 250 грн. за один зібраний гектар, крім того ПДВ становить 50,00 грн.; вартість по Договору за один зібраний гектар разом з ПДВ складає 300,00 грн. (п.4.1. Договору від 28.10.11 р.)

Загальна вартість по Договору складає 37 500,00 грн., крім того ПДВ становить 7 500,00 грн.; загальна вартість по Договору разом з ПДВ 45 000,00 грн. Форма оплати - безготівковий розрахунок на р/р Виконавця (п.4.2., п.4.3. Договору).

Згідно пункту 4.4 Договору оплата послуг здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця.

Акт № 1-21-11 приймання Замовником наданих послуг від Виконавця на суму 36 000,00 грн. було підписано 21.11.2011 року.

Всупереч умов укладеного Договору Відповідачем послуги по збиранню сільськогосподарських культур оплочені не були, в результаті чого за останнім перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 36 000,00 грн.

Несплата відповідачем виниклої заборгованості в добровільному порядку змусила позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 186,21 грн. - 3% річних за період з 25.11.2011 р. по 27.07.2012 р., інфляційних збитків за цей же період в розмірі 108,00 грн. та 727,89 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за період з 25.11.2011 р. по 25.05.2012 р.

З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту- "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладеного договору між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов"язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1-21-11 від 21.11.11 р., який знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення норм Закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 36 000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ст.3 Договору сторони регламентували відповідальність за порушення умов Договору.

Зокрема, згідно п.3.2.1. Договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати Замовником Послуг Виконавця, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від вартості неоплачених Послуг за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3 % річних, пені та інфляції яка здійснювалась судом за допомогою ІПС Бази даних "Законодавство", судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 186,21 грн. - 3% річних за період з 25.11.2011 р. по 27.07.2012 р., інфляційних збитків за цей же період в розмірі 108,00 грн. та 727,89 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за період з 25.11.2011 р. по 25.05.2012 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI вiд 08.07.2011 р., згідно якого визначено, що у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 43,50 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Кібела" (22550, Вінницька область, Липовецький район, с.Струтинка, код ЄДРПОУ 34246062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) 36 000,00 грн. - основного боргу, 186,21 грн. - 3% річних, інфляційних збитків в розмірі 108,00 грн, 727,89 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) судовий збір в розмірі 43,50 грн. , сплачений згідно платіжного доручення № ДП - 0003694 від 09.08.12 р.

5. Дане рішення засвідчене підписом судді та гербовою печаткою суду є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) із Державного бюджету України судового збору в розмірі 43,50 грн. , сплаченого згідно платіжного доручення № ДП - 0003694 від 09.08.12 р.

Оригінал платіжного доручення № ДП - 0003694 від 09.08.12 р. знаходяться в матеріалах справи 2/54/2012/5003 (а.с.6 т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 09 жовтня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1

3 - відповідачу 22550, Вінницька обл., Липовецький район, с. Струтинка