Рішення

від 05.12.2008 по справі 17/513-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/513-07нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.08           Справа № 17/513-07нр.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс», м. Суми

до 1-го  відповідача: Сумської міської ради, м. Суми

    2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамейя», м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Сумського міського управління земельних ресурсів, м. Суми

Про визнання права на користування земельною ділянкою та визнання недійсним договору

Суддя Лущик М.С.

За участю секретаря с/з Сидорук А.І.

За участю представників сторін:

Від позивача:      Ломака Ю.М.  

Від 1-го відповідача:  не з'явився.

Від 2-го  відповідача: Клочко С.В.

Від третьої особи:  не з'явився.

          Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд визнати за ним право на користування земельною ділянкою під нерухомістю та в частині , необхідній для обслуговування цієї нерухомості, яка розташована за адресою м.Суми, вул. Прикордонна, 47; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Канівець Л.О. за реєстраційним номером 742, укладений між Сумською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Керамейя” на оренду останнім земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Суми, вул. Прикордонна, 47, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

          Позивачем при попередньому розгляді справи двічі (04.12.07р., а.с.24 – 28 т.2 та 06.12.07р., а.с.108 – 118 , т.2) було подано заяви про уточнення позовних вимог, згідно яких він  змінював підстави та предмет позову.

          Під час нового розгляду справи позивачем 25.11.2008р. заявлялося клопотання про витребування у відповідача – 1 засвідченої копії рішення Сумської міської ради від 27.06.07р. № 647 – МР, яке судом відхилено за безпідставністю, так як у матеріалах справи наявна зазначена копія.

           Позивачем 25.11.2008р. заявлялося клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ „Сумський завод гумотехнічних виробів” та ВАТ „Сумишинопереробка”. Зазначені особи заяв до суду з цього приводу не заявляли, представники відповідачів заперечували проти залучення цих осіб третіми особами на їх стороні, а суд відхилив дане клопотання за безпідставністю.

          Позивачем 25.11.2008р. вдруге ( первісне заявлялося при попередньому розгляді справи і було вирішене рішенням господарського суду від 11.12.2007р. ) заявлено клопотання про призначення судової експертизи, яке судом відхилено як необґрунтоване.  

          Востаннє позивачем 28.11.08р. подана заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, згідно якої він просить суд: визнати за ним право користування земельними ділянками під нерухомістю, яка знаходиться за адресою м.Суми, вул. Погранична, 47 та в частині, необхідній для обслуговування даної нерухомості загальними площами 0,146 га та 0,951 га , яке перейшло до нього на підставі ст. 377 ЦК України; визнати   недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.07.2007 року та договір про внесення змін до договору оренди від 13.08.07р. , що укладені між Сумською міською радою та ТОВ „Керамейя”; визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 27.06.07р. №647 – МР „Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ „Сумський завод гумотехнічних виробів” та надання в оренду земельної ділянки по вул. Пограничній, 47 ТОВ „Керамейя”.   

          Як позивач, так і відповідачі неодноразово подали суду письмові пояснення.

          Справа розглядалася судами неодноразово.

          Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.10.08р. залучено у якості другого відповідача ТОВ „Керамейя”.

          Розглянувши заявлені позивачем вимоги та дослідивши докази на їх підтвердження, заперечення відповідачів та третьої особи та дослідивши докази на їх підтвердження, суд встановив:

З в'язку  з реорганізацією 3-ї особи – Сумського міського управління земельних ресурсів слід вважати третьою особою – управління земельних ресурсів м. Суми Державного комітету України із земельних ресурсів.

          В постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року по даній справі були наведені вказівки:

          - стосовно першої позовної вимоги касаційний суд погодився з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання за позивачем  права власності чи права постійного користування земельною ділянкою як таких, що виникли;

          - стосовно визнання права на оформлення користування – позивачем не наведено правової норми, на підставі якої у нього виникло таке право;

          - судами не досліджувалися обставини щодо переходу до позивача певного права на земельну ділянку від відчужувача відповідних об'єктів нерухомості;

          - судами не досліджувалося дотримання при укладанні спірного договору конкурентних засад згідно ч.6 ст.16 Закону України „Про оренду землі” ;

          - суди не дослідили питання про дійсність відповідного рішення Сумської міської ради про передачу землі в оренду з огляду на його оскарження позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області (справа № 28/80 – 08);

          - ТОВ „Керамейя” у справі залучалася як третя особа ,  в той час як повинна була б бути відповідачем;

          - судами не з'ясовано, на чию користь позивач вимагав здійснити вилучення земельної ділянки.

          Відповідно до статті 11112 ГПК України вказівки , що містяться у постанові касаційної інстанції , є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

          Судом встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 25 квітня 2007 року №522 – МР  ТОВ „Керамейя” було надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Суми, вул. Прикордонна, 47, орієнтовною площею 26, 0000 га. Дане рішення ніким не оскаржувалося і є чинним.

          На замовлення ТОВ „Керамейя” Державним підприємством „Сумський науково – дослідний проектний інститут землеустрою” було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „Керамейя” під розміщення заводу по виробництву будівельних матеріалів по вул. Прикордонна, 47 на території Сумської міської ради.

          Як вбачається  із матеріалів справи, даний проект землеустрою було погоджено із Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, Сумським міським управлінням земельних ресурсів, Південно – Східним регіональним відділом охорони навколишнього природного середовища в Сумській області, Сумською міською санітарно – епідеміологічною станцією, Управлінням культури та туризму Сумської обласної державної адміністрації. Після виправлення зауважень даний проект отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації (висновок від 31 травня 2007 року №787).

          На підставі наданого ТОВ „Керамейя” проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Сумською міською радою було прийняте рішення від 27 червня 2007 року № 647 – МР „ Про припинення права користування земельною ділянкою ВАТ „Сумський завод гумотехнічних виробів” та надання в оренду земельної ділянки по вул. Прикордонній, 47 ТОВ „Керамейя” площею 25,6602 га терміном на 5 років. Цільове призначення земельної ділянки: землі підприємств іншої промисловості під розміщення заводу по виробництву будівельних матеріалів.

          На підставі рішення Сумської міської ради від 27 червня 2007 року №647 – МР між Сумською міською радою та ТОВ „Керамейя” було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки від 11 липня 2007 року.    

Відповідно до ч.1 та 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності з приписами ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Тобто чинним земельним законодавством чітко визначено, що набуття права оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин та зважаючи на ненадання позивачем доказів виникнення у нього прав у порядку, встановленому законодавством, підстави для визнання за ТОВ «Імпульс» права користування та оформлення права користування спірною земельною ділянкою відсутні.

Досліджуючи обставини щодо переходу до позивача певного права на земельну ділянку від відчужувача відповідних об'єктів нерухомості , суд зважає на наступне. Позивач, як на підставу своїх вимог про визнання за ним права на користування даною земельною ділянкою, посилається на договір купівлі-продажу від 23.12.2004р., за яким він набув у власність від ТОВ „Сумиінвестпром” об'єкти нерухомості – нежитлові приміщення за адресою м.Суми, вул.Погранична, 47. При цьому в договорі зазначено, що дані приміщення розташовані на земельній ділянці Сумської міської ради. Згідно довідки Сумського міського управління земельних ресурсів від 23.12.04р. № 4647/01 – 20, копію якої подано позивачем (а.с.147, т.3), право власності або право користування (в тому числі на умовах оренди) на земельну ділянку по вул.Погранична, 47 за ТОВ „Сумиінвестпром” не зареєстровано.       

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано ТОВ „Імпульс” 07.02.2005р. На цей момент діяла редакція ст.120 Земельного кодексу України, відповідно до якої при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Отже, були закріплені самостійні правові режими земельної ділянки і розташованих на ній об'єктів нерухомості. І перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягнув за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля, чи права користування цією ділянкою, а потребував спеціального правового опосередкування. Якщо власник будівлі використовував відповідну земельну ділянку на умовах оренди, то виникнення земельних прав у набувача будівлі повинно було здійснюватись шляхом укладення нового договору оренди з усіма правовими наслідками. При цьому, відносини щодо укладення нового договору оренди виникають у встановленому порядку лише за згодою орендодавця (власника земельної ділянки). Проте, позивач до лютого 2007 року не вживав жодних дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, розташованою під його нерухомістю, чим не виконав вимоги закону, чинного на той час.

Редакція ст.120 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, а саме „Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування”, діє з 20.06.2007р. Тобто, ця редакція набрала чинності вже через 2,5 роки після укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості та через 4 місяці після подання заяви ТОВ „Імпульс” до Сумської міської ради на оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Суд також встановив, що ТОВ „Сумиінвестпром” , яке було попереднім до ТОВ „Імпульс” власником  об'єктів нерухомості , в свою чергу, придбало зазначені об'єкти нерухомості у ліквідатора ВАТ „Гумотехніка” під розбирання (пункт 1.1 договору). Само ТОВ „Імпульс” також придбавало дані об'єкти для їх подальшого демонтажу, про що свідчать рішення Виконкому Сумської міської ради від 25.10.05р. № 589 , протокол обстеження технічного стану цих об'єктів (а.с.105 – 106, т.1) та лист ТОВ „Імпульс” від 23.05.07р. на ім'я міського голови м.Суми (а.с. 120 – 121, т.1) , у якому зазначається , що розібрано 15,7% складського приміщення та 31,8% пожежного депо. Зазначені докази наявні в матеріалах справи. Таким чином, посилання позивача в заяві від 28.11.08р. на те, що відповідач – 1 втрутився в його повноваження як власника та за нього визначав долю цього майна, суд сприймає як безпідставні. Виконавчий комітет Сумської міської ради у рішенні № 589 дозволяє, а не зобов'язує ТОВ „Імпульс” здійснити демонтаж приміщень, а крім того, це рішення самостійно не оскаржується, не є предметом спору, проте, на думку суду, у сукупності з іншими доказами, вказує на дійсні наміри ТОВ „Імпульс” щодо цього майна до початку здійснення по сусідству з ним господарської діяльності ТОВ „Керамейя”.        

З іншого боку, між ТОВ „Керамейя” та ВАТ „Сумський завод гумотехнічних виробів” 22.09.06р. був укладений договір купівлі – продажу об'єктів нерухомості . У пункті 1.7 даного договору зазначено, що згідно довідки від 22.09.06р. №1713 Сумського міського реєстраційного відділення ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України” право приватної власності або користування на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти купівлі – продажу, за продавцем не зареєстровано. Зазначене підтверджується також листом Управління земельних ресурсів Сумської міської ради від 24.07.07р. № 927/01 – 01, наявним у матеріалах справи. Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідні права на дану земельну ділянку будь – хто з попередніх власників об'єктів нерухомості належним чином не оформив.     

Стосовно посилання позивача на положення ст.377 ЦК України слід зазначити наступне .

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України , придбання особою будівлі або споруди нерозривно пов'язано з переходом до набувача права власності на відповідну ділянку. При цьому мають виконуватися дві умови: а) збереження цільового призначення забудованої земельної ділянки; б) визначення в договорі розміру земельної ділянки, яка переходить до нового власника. Посилання в ч.1 ст.377 ЦК України на договір дає підстави суду зробити висновок про те, що хоча в ЦК мова не йде про окремі правочини, за якими має переходити право на земельну ділянку, така земельна ділянка не може переходити до нового власника автоматично. Такий перехід має опосередковуватися певним правочином. Однак, на відміну від ЗК України , згідно з ЦК України це може бути не окремий договір купівлі-продажу  земельної ділянки, а єдиний договір, в якому визначається правовий режим обох об'єктів – земельної ділянки та будівлі або споруди, що на ній розміщені.

Крім того, у ч.2 ст.377 ЦК зазначено, що у разі, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування земельною ділянкою, тобто право оренди земельної ділянки. Стаття 93 ЗК України дає визначення цьому поняттю: право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, у будь-якому разі, перехід права власності або права користування (права оренди) на земельну ділянку повинен супроводжуватися певним правочином: або договором купівлі-продажу, або договором оренди.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до вищенаведених приписів ЦК України та ЗК України належним чином право користування спірною земельною ділянкою оформило ТОВ „Керамейя”, а не ТОВ „Імпульс”.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі Сумська міська рада, як орендодавець передала, а ТОВ «Керамейя», як орендар, прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку по вул.Погранична, 47.

          Суд враховує в цій частині позовних вимог обов'язкові для нього вказівки суду касаційної інстанції про те, що зважаючи на ненадання позивачем доказів виникнення у нього прав у порядку, встановленому ст.125 ЗК України, у позивача відсутні підстави для їх визнання як таких , що виникли. При новому розгляді справи позивач не надав належних додаткових доказів в обґрунтування своїх вимог в цій частині. Стосовно ж визнання права на оформлення користування  суд не вбачає наведення позивачем при новому розгляді справи, як і при попередньому розгляді, правової норми, на підставі якої у нього виникло таке право – на оформлення користування. Крім того, при новому розгляді справи позивач не наполягав на цій раніше заявленій позовній вимозі про визнання права саме на оформлення користування, виклавши остаточну редакцію своїх позовних вимог у заяві від 28.11.2008 року.

          Досліджуючи питання стосовно набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, як того вимагала ч.6 ст.16 Закону України „Про оренду землі”, суд доходить до висновку, що за своєю правовою природою дане питання лежить у площині публічно – правових відносин і не може бути вирішене в межах господарського процесу. Крім того, позивач вже звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (справа №А28/80 – 08), у якій серед інших була позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Сумської міської ради щодо ухилення від проведення конкурсу чи аукціону на право отримання в оренду даної земельної ділянки. Даний позов позивач у подальшому не підтримав, тому він був залишений зазначеним судом без розгляду. Але, розглядаючи даний аспект з позицій норм цивільного права, суд погоджується з відповідачем – 2 у тому, що порушення зазначеної норми само по собі не призводить до такого правового наслідку, як недійсність угоди, адже про настання таких наслідків в згаданому Законі відповідна норма відсутня.

Суд також враховує, що  відповідно до частини 6 статті 16 Закону України „Про оренду землі”, чинної у спірний період, у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Разом з тим, частиною 7 зазначеної статті було встановлено , що порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством. Дана редакція статті 16 діяла до 28.12.07р. На момент винесення оскаржуваних позивачем договору та рішення Сумської міської ради відповідне законодавство, яке б встановлювало такий порядок,  було відсутнє. Починаючи з 28.12.07р. протягом 2007 – 2008 років стаття 16 даного Закону неодноразово змінювалася. І тільки 03.06.08р. було прийнято Закон України № 309 – VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким статтю 16 Закону України „Про оренду землі” було викладено у новій редакції, згідно якої набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. З посиланням на даний закон 30.07.08р. Сумська міська рада рішенням № 1741 внесла зміни до рішення Сумської міської ради від 11.07.07р. № 668 „Про Положення про порядок проведення земельних конкурсів (аукціонів) в м. Суми”, яким зазначене питання було врегульоване.  

          Таким чином, застосовуючи приписи статті 19 Конституції України, суд вважає, що відповідач – 1 не порушив конкурентні засади, оскільки у період подання ТОВ „Імпульс” та ТОВ „Керамейя” відповідних заяв сам порядок проведення конкурсу чи аукціону на набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах законодавством не був врегульований та розроблений, відтак неможливим є порушення того, чого не існувало. Зазначене у повній мірі відноситься як до позовної вимоги щодо недійсності договору, так і до вимоги про визнання недійсним рішення Сумської міської ради № 647 – МР.

Крім того, виконуючи вказівку Вищого господарського суду України про необхідність врахування під час розгляду даної справи результатів розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 28/80 – 08 за позовом ТОВ „Імпульс” до Сумської міської ради та Управління земельних ресурсів м. Суми, суд встановив наступне.

В матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.08р. по справі № А28/80 – 08 (а.с.149 т.3). З цієї ухвали видно, що позовними вимогами ТОВ „Імпульс” до відповідачів у порядку адміністративного судочинства були наступні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо ухилення від розгляду заяв по наданню на умовах оренди земельної ділянки під нерухомість, що належить ТОВ „Імпульс” та яка розташована за адресою: м.Суми, вул. Погранична, 47; визнати протиправними дії Сумської міської ради щодо прийняття рішення від 27.06.07р. №647 – МР в частині надання в оренду земельної ділянки за вказаною адресою; визнати протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо ухилення від прийняття будь – яких рішень відповідно до поданих заяв №43 від 06.02.07р., №153 від 23.05.07р., №195 від 02.07.07р.; визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ухилення від проведення конкурсу чи аукціону на право отримання в оренду даної земельної ділянки; визнати нечинним та скасувати рішення від 27.06.07р. №647 – МР Сумської міської ради в частині надання в оренду земельної ділянки за вказаною адресою ТОВ „Керамейя”. В даній ухвалі зазначено також, що від позивача надійшло клопотання про відкликання позовної заяви, у зв'язку з чим даний суд залишив позовну заяву без розгляду. Дана ухвала ніким не оскаржувалася. Після цього позивач вдруге оскаржив дане рішення Сумської міської ради №647 – МР від 27.06.07р. безпосередньо у даній справі, доповнивши заявою від 28.11.08р. позовну заяву відповідною вимогою.

Також суд погоджується з відповідачем – 2 у тому, що оскаржуваним договором права або інтереси позивача не порушено, оскільки наявним в матеріалах справи Договором від 13.08.07р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.07.07р. (а.с.81, т.1) визначено: „На користування земельними ділянками площею 0,6233 га, площею 0,0996 га, на яких розташовані нежитлові приміщення СФ ТОВ „Імпульс” встановлюється заборона до часу демонтажу цих приміщень та погашення права власності на них, в тому числі в будь – який інший спосіб. В разі непогашення права власності на протязі двох місяців право користування цими земельними ділянками припиняється шляхом прийняття рішення Сумською міською радою про вилучення цих земельних ділянок  з користування ТОВ „Керамейя” на черговій сесії”. Крім того, суд враховує, що позивач оскаржує спірний договір відповідно до його заяви від 28.11.08р. в цілому, у той час як у нього відсутній юридичний інтерес до майже 97 % земельної ділянки , законним орендарем якої є ТОВ „Керамейя”. Оскільки визначення предмету та підстав позову згідно зі статтею 22 ГПК України є виключною компетенцією позивача, а сам позивач протягом всього часу розгляду справи не був обмежений у своїх правах, неодноразово змінював свої вимоги , суд діє у межах позову і вважає його вимоги у цій частині необґрунтованими ще й з цієї причини.

Як передбачено у ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскаржуваний позивачем договір повністю відповідає вищенаведеним приписам закону, підписаний уповноваженими особами, дотримана нотаріальна форма, спрямований на реальне настання правових наслідків. Суд вважає, що позивач не довів наявність передбачених законом підстав недійсності даного договору. Крім того, вимога про визнання недійсним Договору про внесення змін до Договору від 13.08.2007р. спрямована всупереч інтересам самого позивача, адже даним додатковим Договором врегульовані правовідносини між сторонами , які стосуються частки земельної ділянки, на якій розташована власність позивача. За таких умов визнання недійсним цього додаткового Договору відновлювало б право на користування цією часткою земельної ділянки у ТОВ „Керамейя”, що суперечить інтересам самого позивача. У свою чергу, ні ТОВ „Керамейя”, ні Сумська міська рада до суду з таким клопотанням або вимогою не зверталися.     

Щодо вимоги про вилучення земельної ділянки від ТОВ „Керамейя”, яку розглядали суди при попередньому розгляді і яка досліджувалася Вищим господарським судом України, то згідно заяви від 28.11.08р. позивач зазначену позовну вимогу не підтримує.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в  судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що в межах заявленого позову позивач не довів обставини, на які він посилався в обґрунтування своєї позиції, і такий висновок стосується всіх без винятку позовних вимог, викладених у заяві від 28.11.08р.

В зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.          

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові -  відмовити.

Суддя                                                                       Лущик М.С.