Рішення

від 03.10.2012 по справі 5011-7/11792-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/11792-2012 03.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодекс-плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр навчально-методичної літератури»

про стягнення 500 000,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін :

від позивача: Тагільцева Г.В.-довіреність б/н від 27.08.2012;

від відповідача : Усик М.М. -директор; Калинська Н.О. -довіреність б/н від 11.09.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодекс-плюс»звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Центр навчально-методичної літератури»про стягнення 500 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір № 06/04-1 поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., а після закінчення дії договору відповідач не повернув зазначені кошти.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 400 000,00 грн. -основного боргу, 100 000,00 грн. -штрафу, 10 000,00 грн. -судового збору.

Ухвалою від 30.08.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.09.2012.

19.09.2012 представник позивача у судовому засіданні надав документи по справі.

19.09.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 03.10.2012.

В судовому засіданні 03.10.2012 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про сплату основного боргу в розмірі 400 000,00 грн., а проти стягнення штрафних санкцій заперечував.

В судовому засіданні 03.10.2012 представник позивача підтвердив сплату відповідачем основного боргу, а іншу частину позову про стягнення 100 000,00 грн. -штрафу і 10 000,00 грн. -судового збору підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги про стягнення 100 000,00 грн. штрафу та 10 000,00 грн. судового збору не визнав, та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кодекс-плюс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Кодекс-плюс», кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр навчально-методичної літератури»(далі по тексту -відповідач, ТОВ «Центр навчально-методичної літератури»», позичальник) укладено договір № 06/04-1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (дала по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу (позику), а останній зобов'язується використати її за цільовими призначенням і повернути позику у визначений дійсним Договором строк.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума позики за даним Договором становить 800 000,00 грн. (вісімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

Як слідує з п. 4.1. та 4.2. Договору кредитор зобов'язаний надати позику, вказану в п. 3.1 Договору поетапно частинами, за усною домовленістю сторін. Позика надається у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк надання позики позичальнику становить 120 днів по кожній частині наданої позики.

Згідно пунктів 6.1. та 6.2. Договору по закінченні строку, вказаного в п. 5.1. дійсного Договору, позичальник зобов'язується протягом 2 днів повернути суму позики повністю. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Дійсний Договір набуває чинності з моменту отримання позики або її частини і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував грошові кошти на рахунок відповідача в розмірі 4000 000,00 грн. на підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 50 від 13.04.2012 (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач у встановлений Договором строк не повернув фінансову допомогу в розмірі 4000 000,00 грн.

Судом встановлено, що Договір який уклали сторони за своєю юридичною природою є договором позики.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3. ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу грошові кошти в розмір 400 000,00 грн., згідно умов Договору, а відповідач після закінчення строку дії Договору не повернув грошові кошти в розмірі 400 000,00 грн.

03.10.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про сплату основного боргу на підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 3389 від 12.09.2012 на суму 400 000,00 грн. (копія платіжного доручень містяться в матеріалах справи), а також просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій, аргументуючи це тим, що позивач не виконав умови договору та передав відповідача в якості фінансової допомоги лише половину зазначеної суми, в зв'язку з чим відповідач поніс значні збитки за недостатності обігових коштів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку що основний борг в розмірі 400 000,00 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 40 000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що клопотання відповідача про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач керуючись п. 8.2 Договору просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 100 000,00 грн.

Відповідно до п. 8.2. Договору в разі порушення строків повернення, встановлених у п.п. 5.1., 6.1. Договору позичальник сплачує кредиторові штраф в розмірі 25% від простроченої суми.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 100 000,00 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр навчально-методичної літератури» (03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14, код ЄДРПОУ 36538551, р/р 26003237928100 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодекс-плюс»(08325, Київська обл., село Щасливе, вул. Шкільна, буд. 17, код ЄДРПОУ 37747555, р/р 260053011671 в ПАТ «КБ «Актив-банк», МФО 300852) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. -штрафу, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. -судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 08.10.2012 р.