Рішення

від 02.10.2012 по справі 5011-33/11985-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/11985-2012 02.10.12 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство

"Земля і життя"

товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл"

про стягнення 1 962 751,55 грн.

Представники:

від позивача: Черняк Т.М. - представник за довіреністю № 798/114-10-110 від 25.05.2012 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Кіндер В.А. -представник за довіреністю б/н від 17.09.2012 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" про стягнення 1 962 751,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2009 року між закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів «Індар»(далі - позивач, позикодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Земля і Життя»(далі -відповідач-1, позичальник за договором) укладено договір позики № ФІН -11/02/09.

За вказаним договором позики позикодавець надав позичальнику безвідсоткову позику в сумі 2 684 478,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути отриману позику згідно наступного графіку: до 14.02.2009 року - 400 000,00 грн.; до 31.03.2009 року - 200 000,00 грн.; до 30.04.2009 року - 200 000,00 грн.; до 31.05.2009 року - 470 000,00 грн.; до 30.06.2009 року - 470 000,00 грн.; до 31.07.2009 року - 470 000,00 грн.; до 31.08.2009 року - 474 478,98 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору щодо повернення позики, 28.08.2009 року між позикодавець та позичальником укладено додаткову угоду до договору позики, відповідно до якої позичальник зобов'язався повернути отриману позику згідно такого графіку: до 28.02.2010 року - 50 000,00 грн.; до 31.03.2010 року - 50 000,00 грн.; до 30.04.2010 року - 200 000,00 грн.; до 31.05.2010 року - 200 000,00 грн.; до 30.06.2010 року - 200 000,00 грн.; до 31.07.2010 року -200 000,00 грн.; до 31.08.2010 року - 200 000,00 грн.; до 30.09.2010 року - 984 478,98 грн.

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, позичальник не виконав в повному обсязі зобов'язання по поверненню позики, а здійснив лише часткове повернення позики в розмірі 1 006 200,00 грн. , в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позикодавцем в розмірі 1 678 278,98 грн.

11.02.2009 між закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів «Індар» (кредитор за договором), товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Земля і Життя»(боржник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл»(далі -відповідач-2, поручитель за договором) укладено договір поруки № ФП 1-02-09, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку боржником щодо повернення отриманого за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року (основний договір). Розмір обов'язку боржника за основним договором складає 2 684 478,98 грн., які повинні бути сплачені боржником кредитору в порядку та на умовах, передбачених основним договором.

28.08.2009 року між сторонами договору поруки укладено додаткову угоду до договору поруки № ФП 1-02-09 від 11.02.2009 року.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10-ти днів з моменту вимоги.

04.09.2009 року за вих. № 1032/114-09-110 позивач надіслав на адресу поручителя листа з повідомленням про виникнення у позичальника перед кредитором заборгованості в розмірі 2 084 478,98 грн., по сплаті позики, та з вимогою сплатити вказану суму заборгованості. Проте зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вищевикладеного, приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" звернулось до суду з вимогою про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" заборгованості в розмірі 1 678 548,98 грн., 3 % річних в розмірі 121 361,57 грн. та інфляційних витрат в розмірі 162 841,00 грн. за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/11985-2012, розгляд справи призначено на 18.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-1 та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 02.10.2012 року.

В судове засідання 02.10.2012 року з'явились представники позивача і відповідача-2 та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" заборгованість в розмірі 1 678 548,98 грн., 3 % річних в розмірі 121 361,57 грн. та інфляційні витрати в розмірі 162 841,00 грн. за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року, а також 39 255,04 грн. судового збору. Крім того представник позивача в повному обсязі підтримав вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, викладені в тексті прохальної частини позовної заяви, відповідно до яких просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" в межах 2 002 007,23 грн.

Вказані вимоги позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник відповідача-2 надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідач-1 в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача-1 суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.02.2009 року між закритим акціонерним товариством «По виробництву інсулінів «Індар»(далі - позивач, позикодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Земля і Життя»(далі -відповідач-1, позичальник за договором) укладено договір позики № ФІН -11/02/09.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статуту приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар»(нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів від 20.04.2012 року (протокол № 1/12), приватне акціонерне товариство «По виробництву інсулінів «Індар» створено шляхом зміни найменування закритого акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «Індар», яке створене на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 29.01.1997 року № 82 «Про організацію виробництва вітчизняних інсулінів»згідно з рішенням загальних зборів від 14.08.1997 року, та є його правонаступником.

Відповідно до п.1.1. договору позики, позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 2 684 478,98 грн. без ПДВ, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти відповідно до графіку, а саме: до 14 лютого 2009 року - 400 000,00 грн., до 31 березня 2009 року - 200 000,00 грн., до 30 квітня 2009 року - 200 000,00 грн., до 31 травня 2009 року - 470 000,00 грн., до 30 червня 2009 року - 470 000,00 грн., до 31 липня 2009 року - 470 000,00 грн. Залишок заборгованості в розмірі 474 478,98 грн. позичальник має повернути до 31 серпня 2009 року.

Згідно п. 2.2 договору позики, повернення коштів позикодавцю здійснюється позичальником самостійно.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору щодо повернення позики, 28.08.2009 року між позикодавець та позичальником укладено додаткову угоду до договору позики, відповідно до якої позичальник зобов'язався повернути отриману позику згідно такого графіку: до 28.02.2010 року - 50 000,00 грн.; до 31.03.2010 року - 50 000,00 грн.; до 30.04.2010 року - 200 000,00 грн.; до 31.05.2010 року - 200 000,00 грн.; до 30.06.2010 року - 200 000,00 грн.; до 31.07.2010 року -200 000,00 грн.; до 31.08.2010 року - 200 000,00 грн.; до 30.09.2010 року - 984 478,98 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства, позичальник не виконав в повному обсязі зобов'язання по поверненню позики, а здійснив лише часткове повернення позики в розмірі 1 006 200,00 грн. , в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позикодавцем в розмірі 1 678 278,98 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованість за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року в розмірі 1 678 278,98 грн., позичальника перед позикодавцем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Відповідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позики, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 162 841,00 грн. та 3% річних в розмірі 121 361,57 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, наданий позивачем є не вірним, тому суд наводить власний розрахунок 3 % річних та суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 02.04.2009 - 29.04.2009 100000.00 1.009 900.00 30.04.2009 - 30.05.2009 300000.00 1.005 1500.00 31.05.2009 - 29.06.2009 770000.00 1.011 8470.00 30.06.2009 - 30.07.2009 1240000.00 0.999 -1240.00 31.07.2009 - 27.08.2009 1710000.00 0.998 -3420.00 31.03.2010 - 29.04.2010 50000.00 0.997 -150.00 30.04.2010 - 30.05.2010 250000.00 0.994 -1500.00 31.05.2010 - 29.06.2010 450000.00 0.996 -1800.00 30.06.2010 - 30.07.2010 650000.00 0.998 -1300.00 31.07.2010 - 30.08.2010 850000.00 1.012 10200.00 30.09.2010 - 06.04.2011 2034748.00 1.050 101737.40 07.04.2011 - 03.06.2011 1960548.98 1.021 41171.53 04.06.2011 - 27.08.2011 1678548.98 0.987 -21821.14 04.06.2011 - 27.08.2011 1678548.98 0.987 -21821.14 Всього: 110 926,65 Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 400000.00 14.02.2009 - 15.02.2009 2 3 % 65.75 200000.00 31.03.2009 - 01.04.2009 2 3 % 32.88 100000.00 02.04.2009 - 29.04.2009 28 3 % 230.14 300000.00 30.04.2009 - 30.05.2009 31 3 % 764.38 770000.00 31.05.2009 - 29.06.2009 30 3 % 1898.63 1240000.00 30.06.2009 - 30.07.2009 31 3 % 3159.45 1710000.00 31.07.2009 - 27.08.2009 28 3 % 3935.34 50000.00 31.03.2010 - 29.04.2010 30 3 % 123.29 250000.00 30.04.2010 - 30.05.2010 31 3 % 636.99 450000.00 31.05.2010 - 29.06.2010 30 3 % 1109.59 650000.00 30.06.2010 - 30.07.2010 31 3 % 1656.16 850000.00 31.07.2010 - 30.08.2010 31 3 % 2165.75 1050000.00 31.08.2010 - 29.09.2010 30 3 % 2589.04 2034748.00 30.09.2010 - 06.04.2011 189 3 % 31608.28 1960548.98 07.04.2011 - 03.06.2011 58 3 % 9346.18 1678548.98 04.06.2011 - 27.08.2011 85 3 % 11726.85 Всього: 71 048,70 З огляду на вищевикладене та наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" перед приватним акціонерним товариством "По виробництву інсулінів "Індар" за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року в розмірі 1 678 278,98 грн., суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 110 926,65 грн. та 3% річних в розмірі 71 048,70 грн. відповідно до розрахунку суду.

Вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 51 914,99 грн. та 3 % річних в розмірі 50 312,87 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

11.02.2009 між закритим акціонерним товариством по виробництву інсулінів «Індар» (кредитор за договором), товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Земля і Життя»(боржник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл»(далі -відповідач-2, поручитель за договором) укладено договір поруки № ФП 1-02-09, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку боржника щодо повернення отриманого за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року (основний договір).

28.08.2009 року між сторонами договору поруки укладено додаткову угоду до договору поруки № ФП 1-02-09 від 11.02.2009 року.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 2.3. договору поруки, розмір обов'язку боржника за основним договором складає 2 684 478,98 грн., які повинні бути сплачені боржником кредитору в порядку та на умовах, передбачених основним договором.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10-ти днів з і моменту вимоги.

У відповідності до положень п. 2.4. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором виключно на суму основного боргу і не поручається за можливу сплату неустойки, штрафних санкцій, упущеної вигоди та інших можливих платежів. Розмір відповідальності поручителя складає 2 684 478,98 грн.

Згідно п. 3.1. договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10-ти днів з моменту вимоги та з дотриманням строків виконання обов'язків боржника за основним договором.

04.09.2009 року за вих. № 1032/114-09-110 позивач надіслав на адресу поручителя листа з повідомленням про виникнення у позичальника перед кредитором суми заборгованості в розмірі 2 084 478,98 грн., по сплаті позики, та з вимогою сплатити вказану суму заборгованості. Проте зазначена вимога залишена поручителем без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" заборгованості перед приватним акціонерним товариством "По виробництву інсулінів "Індар" за договором позики № ФІН -11/02/09 від 11.01.2009 року, встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" заборгованості в розмірі 1 678 548,98 грн., інфляційних витрат в розмірі 110 926,65 грн. та 3% річних у розмірі 71 048,70 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і життя" (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 16-А, ідентифікаційний код 32333121) та товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 31605539) на користь приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 21680915) заборгованість в розмірі 1 678 548 (один мільйон шістсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 98 коп., інфляційні витрати в розмірі 110 926 (сто десять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 65 коп. та 3% річних у розмірі 71 048 (сімдесят одна тисяча сорок вісім) грн.70 коп., а також судовий збір в розмірі 37 210 (тридцять сім тисяч двісті десять) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.10.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий