Рішення

від 29.08.2012 по справі 5015/2834/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.12 Справа№ 5015/2834/12

За позовом : Приватного акціонерного товариства «Юнікон», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія Міос», м. Дрогобич

про стягнення заборгованості в сумі 14 137,86 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б .

Представники:

Від позивача: Шарапов Д.О.-представник за довіреністю № 4 від 21.06.2012р.;

Від відповідача : не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон»до Приватного підприємства «Компанія Міос»про стягнення заборгованості в сумі 14 137,86 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 24.07.2012 р.

В судовому засідання 24.07.2012р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.07.2012р. розгляд справи відкладено на 14.08.2012р., а 14.08.2012р. на 29.08.2012р.

В судове засідання 29.08.2012р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримує повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Позивач 13.08.2012р. подав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 259,87 грн., з яких 14 137,86 грн. -основна сума боргу та 122,01 -3 % річних. До заяви додав розрахунок суми основного боргу та 3 % річних.

29.08.2012р. позивачем подано супровідний лист вх.19067/12, в якому зазначено що відповідачем 13.08.2012р. частково погашено заборгованість у розмірі 14 000,00 грн. перед позивачем, як доплату за товари металопрокат згідно рахунку на передоплату ЮДГ02296 від 16.12.2011р., про що надали засвідчену копію банківської виписки.

В судове засідання 29.08.2012р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, вимог ухвали суду від 12.07.2012р. в повній мірі не виконав, через канцелярію суду подав пояснення (вх. 18610/12 від 22.08.2012р. ) по справі, в якому визнає заборгованість в сумі 14 000,00 грн., що підтверджується на його думку, актом звіряння розрахунків, станом на 20.08.2012р. підписаний ПП «Компанія Міос»та відправлено позивачу, також зазначив що вжито заходи до врегулювання спору із позивачем у добровільному порядку, зокрема 13.08.2012р. відповідач сплатив на рахунок позивача заборгованість у сумі 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1000472600 від 13.08.2012р. В частині стягнення 137,86 грн. заперечує.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

16.12.2011р. ПАТ «Юнікон»поставлений металопрокат (надалі товар) ПП «Кампанія Міос» на загальну суму 23 653,91 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЮДГ00081 від 16.12.2011р. та довіреністю № 87 від 16.12.2011р. (копії в матеріалах справи).

Позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу № 317-УДиИ/ЮрО від 27.02.2012р., де вказує, що відповідачем отримано товар на суму 31 728,50 грн. та на суму 23 653,91 грн.(загальна сума поставленого товару складає 55 382,41 грн.), про що свідчать видаткові накладні №ЮДГ0007 від 02.12.2011р. та № ЮДГ00081 від 16.12.2012р. та просить відповідача протягом семі днів погаси заборгованість за поставлений металопрокат, яка відповідачем залишена без розгляду.

Відповідачем частково погашено заборгованість, що підтверджується виписками з особового рахунку, подані позивачем (копії в матеріалах справи) на суму 41 382,41 грн.

Підчас розгляду справи у суді відповідач подав доказ часткової оплати заборгованості в сумі 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1000472600 від 13.08.2012р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунку від 25.02.2012р. поданого позивачем 24.07.2012р. вбачається загальна сума поставки товару складає -55 382,41грн. та 41 382,41 грн. - сума погашення відповідачем за поставку товару. Сальдо станом на 01.12.2011р. в сумі 137,86 грн. позивачем не обґрунтовано, належними та допустими доказами не підтверджено.

Станом на 29.08.2012р. заборгованість по основній сумі боргу відповідача перед позивачем відсутня (41 382,41 +14 000,00 = 55 382,41грн.)

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 статті 639 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 ГК України , господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд приходить до висновку, що в частині стягнення 14 000, 00 грн. провадження у справі слід припинити, у зв'язку добровільною сплатою відповідачем заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 1000472600 від 13.08.2012р.Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Щодо стягнення 137,86 грн. (сальдо станом на 01.12.2011р.) слід відмовити, враховуючи їх необґрунтуванність, та не подання належних і допустимих доказів в підтвердження зазначеної заборгованості.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення до суду існувала, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних на суму заборгованості в розмірі 14 137,86 грн., які становлять - в сумі 122,01грн. (Розрахунок -в матеріалах справи).

Враховуючи вище наведене, суд здійснив перерахунок 3% річних відповідно до суми заборгованості - 14 000,00 грн., які становлять 120,82 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 193, 219 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 202, 509, 526, 612, 625, 626, 639 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Міос»(82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, будинок 71; ідентифікаційний код 36378136) на користь Приватного Підприємства «Юнікон»(49005,Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А; ідентифікаційний код 23647276) 120,82 грн. -3% річних та 1609,50 -судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. В частині стягнення 14 000,00 грн. провадження у справі припинити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.09.2012 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.