Рішення

від 02.10.2012 по справі 5015/2966/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/2966/12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            02.10.12                                                                                           Справа№ 5015/2966/12 Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна-Прінт», м.Дніпропетровськ до відповідача: Приватного підприємства «Політеп», м.Львів про стягнення 9056,25 грн. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна-Прінт», м.Дніпропетровськ до відповідача: Приватного підприємства «Політеп», м.Львів про стягнення 9056,25 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.07.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.08.2012 року. Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 30.08.2012р., від 29.08.2012р. та від 18.09.2012р. Позивачем явку уповноваженого представника не забезпечено, хоча його належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення №4903803993585. Відповідачем явку представника в судове засідання не забезпечено, хоча його належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про що свідчать повідомлення про вручення №7901811253181. Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. Судом встановлено наступне: 15.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Весна-Прінт»та Приватним підприємством «Політеп»укладено договір № 100 на розміщення рекламних матеріалів, наданих Відповідачем на рекламоносіях позивача, відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого відповідач, в свою чергу повинен був прийняти та оплатити послуги. За період з 31.06.2010 року по 31.10.2010 року позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується: актом № 310750 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2010 року по рахунку № 180615 від 18.06.2010 року на суму 3 800,00 грн., актом № 3009110 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від  30.09.2010 року по рахунку № 160915 від 16.09.2010 року на суму 3 800,00 грн., актом № 3009148 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 30.09.2010 року по рахунку № 160915 від 16.09.2010 року на суму 3 800,00 грн. та актом № 311058 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.10.2010 року по рахунку № 160916 від 16.09.2010 року на суму 3 800,00 грн. Таким чином Позивачем виконано рекламні послуги відповідачу за період з 31.06.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 15 200 грн. Проте відповідачем оплачено позивачу лише 7 600 грн., що підтверджується виписками банку від 30.07.2010 року та від 21.09.2010 року. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 7 600 грн. Факт того, що відповідач виконував умови договору підтверджується здійсненими оплатами за виконані позивачем послуги, а саме виписками банку від 29.07.2010 року та від 21.09.2010 року. Відповідно до пункту 4.2. договору, остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити не пізніше 10 числа поточного місяця експонування виконання послуг. Згідно пункту 4.4. договору: «Акти про завершення робіт за договором, підписані сторонами, є беззаперечними документами для здійснення поточних та остаточних розрахунків між виконавцем та замовником, в порядку та на умовах, визначених додатками до цього договору». Проте, станом на час вирішення спору відповідач оплати послуг за вказаний період не здійснено. Позивач вважає за необхідне застосування штрафних санкцій передбачених як умовами договору та чинним законодавством, яке починає перебігати з 11.10.2010 року. Позивач вирахував дату початку перебігу строку позовної давності виходячи з умов договору, а саме згідно п.п. 4.2. та 4.4. договору, де початок не сплачених робіт по акту виконання робіт від 30.09.2010 року, таким чином перебіг строку порушеного права позивача починається з 11.10.2010 року. Відповідно до пункту 6.2.4. договору, при недотриманні замовником строків оплати, Замовник виплачує пеню у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу, але не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ. Як вже зазначено вище, сума основного боргу складає 7 600 грн., відповідно, позивачем нараховано пеню, згідно умов договору за період з 09.01.2012 року по 09.07.2012 року виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені, на думку позивача, за період з 09.01.2012 року по 09.07.2012 року складає 490,56 гривень. Також позивачем нараховано, у відповідності  ч. 2 ст.625 ЦК України 613,60 грн. індексу інфляції за період з 01.11.2010 року по 01.04.2012 року і 367,92 грн. 3% річних за період з 10.10.2010 року по 20.05.2012 року. Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України Відповідно до ст.193 ГК України ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.229 ГК України, ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином вимоги позивача про стягнення 367,92 грн. 3 % річних, 613,60 грн. індексу інфляції підставні і підлягають до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до положень Цивільного кодексу України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки (ст.257), позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( ч.2 ст.258). Згідно  ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи, що термін позовної давності на нарахування штрафних санкцій почався з 11.10.2010 року, то позивачем пропущено річний термін позовної давності на нарахування пені, в зв'язку з цим суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення 474,73 грн. пені слід відмовити. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно ст.7 ЗУ «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки, позивачем при поданні позову сплачено 1668 грн. судового збору, проте повинно було бути сплачено 1609,50 грн., то суд приходить до висновку про повернення зайво сплаченого судового збору на суму 58,50 грн. Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача в частині задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.   Позов задоволити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Політеп»(79035, м.Львів, вул.Листопадна, 1/33, код ЄДРПОУ 20803793) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Весна-Прінт»(49038, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 68, код ЄДРПОУ 30669738) 7600 грн. боргу, 367,92 грн. 3 % річних, 613,60 грн. індексу інфляції, 1525,16 грн. судового збору. 3.   В задоволенні позову в частині стягнення 474,73 грн. пені –відмовити. 4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Весна-Прінт»(49038, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 68, код ЄДРПОУ 30669738) з Державного бюджету 58,50 грн. зайво слаченого судового збору. 5.    Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України. 6. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.       Повний текст рішення оформлено і підписано 08.10.2012р. Суддя                                                                                                               Станько Л.Л.