Рішення

від 01.10.2012 по справі 5017/2297/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2297/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлов О.І. (представник діючий на підставі довіреності)

від відповідача: Дорось Ю.В. (представник діючий на підставі довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД";

до відповідача: Дочірнього підприємства „ЧАБАНКА";

про стягнення 51358,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 03.08.2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Дочірнього підприємства „ЧАБАНКА", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 75092,90 грн., з яких 68770,71 грн. -основна заборгованість, 6322,19 грн. -пеня та стягнути з відповідача судові витрати. В цій же заяві позивач просив, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі позовних вимог, що знаходяться на банківських рахунках відповідача у «Марфін банк».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" та ДП „ЧАБАНКА" договору поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість. В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що факт ухилення відповідачів від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем свідчить про можливість, що у разі невжиття відповідних заходів виконання рішення буде ускладнено в подальшому.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/2297/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

28.08.2012 року до канцелярії господарського суду від ДП „ЧАБАНКА" надійшов відзив на позов вх. ГСОО № 26529/2012 (а.с. 28-30), згідно якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що протягом червня 2012 року ДП „ЧАБАНКА" було здійснено проплату у сумі 22727,00 грн., отже, заборгованість відповідача на момент розгляду справи є меншою ніж заявлено позивачем до стягнення. Крім того, відповідач просить суд, з огляду на положення ст. 267 Господарського кодексу України, враховуючі відсутність у відповідача документів на поставлений товар щодо його якості та походження та ухилення позивача від надання таких документів, у задоволенні позовних вимог ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" відмовити в повному обсязі.

За результатами розгляду заявленого позивачем клопотання, в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, судом було відмолено у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів, а лише зазначено про порушення виконання зобов'язань ДП „ЧАБАНКА" за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів ; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у розмірі 75092,90 грн., які знаходяться на рахунку відповідача.

У судовому засіданні 03.09.2012 року представник відповідача подане 28.08.2012 року до суду клопотання про призначення судом у справі судово-товарознавчої експертизи (вх. ГСОО №26528/2012) в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, підтримав та просив суд призначити відповідну експертизу з приводу поставленого за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р. обладнання, а саме стосовно якості обладнання та відповідності його нормативним документам з стандартів якості діючих на території України. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на відсутність у нього документів, підтверджуючих якість поставленого позивачем обладнання.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2012р. проти зазначеного клопотання відповідача заперечував, що вбачається з наданих в судовому засіданні пояснень та просив суд у задоволенні клопотання ДП „ЧАБАНКА" про призначення судово-товарознавчої експертизи - відмовити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача у судовому засіданні 03.09.2012р., подане в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні з огляду на наступне:

Згідно до заявлених позивачем вимог предметом позову у справі №5017/2297/2012, зокрема, є стягнення грошових коштів за фактично поставлене обладнання за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р., згідно акту приймання-передачі відповідного товару від 15.09.2011 року, який підписаний сторонами без будь-яких заперечень. Отже, за таких обставин, якісний склад поставленого обладнання не є предметом розгляду у даній справі та не встановлює обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У судовому засіданні 03.09.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 01.10.2012 року.

01.10.2012 року до канцелярії суду від ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД", в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №29653/2012 від 01.10.2012р.) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 46043,71 грн. заборгованості та 5314,93 грн. пені за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р.

У судовому засіданні від 01.10.2012 року представник відповідача заявив усне клопотання, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просив суд зобов'язати позивача надати документи, які посвідчують якість та походження обладнання поставленого за договором.

Суд, розглянувши клопотання відповідача у судовому засіданні 01.10.2012р., заявлене в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість заявленого клопотання, а також враховуючи, що витребувані документи не встановлюють будь-яких обставин у вирішенні справи по суті, оскільки відповідачем ніяким чином не заперечується факт отримання спірного обладнання. При цьому, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не доведено невідповідність якості поставленого обладнання за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р., з огляду на підписаний сторонами акт приймання-передачі товару з зазначенням відсутності претензій щодо його якості у ДП „ЧАБАНКА", а лише висловлено припущення щодо наявності правопорушень з боку позивача про ненадання документації на товар, а тому таке клопотання розцінюється судом, як спроба до збільшення процесуального строку розгляду справи.

У судовому засіданні 01.10.2012 року представник позивача заявлені позовні вимоги, викладені в редакції заяви вх. ГСОО №29653/2012 від 01.10.2012р. підтримав, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2012 року, проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд у задоволені позовних вимог ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.09.2011 року між ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" (надалі - постачальник) та ДП „ЧАБАНКА" (надалі - покупець) укладено договір поставки №ПЗЧ-1 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався реалізувати покупцю обладнання у кількості та асортименті, передбаченому специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, в обумовлений договором строк, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити поставлене обладнання.

Відповідно до п. 2.1 договору, обладнання на день укладення даного договору передано покупцю в межах договору оренди майна б/н від 10.01.2011 та договору зберігання майна б/н від 10.01.2011р. Оформлення передачі обладнання заданим договором здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі з одночасним розірванням договору оренди майна б/н від 10.01.2011 та договору зберігання майна б/н від 10.01.2011р.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість обладнання, що постачається покупцю становить 68770,71 грн., без ПДВ.

Положеннями п. 3.2 договору визначено, що розрахунки за обладнання здійснюється між постачальником та покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 31 грудня 2011 року.

На виконання умов вищезазначеного договору, згідно специфікації до договору поставки № ПЗЧ-1 від 15.09.2011р., за актом приймання-передачі від 15.09.2011 року (а.с. 9) ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" передало, а уповноваженою особою відповідача отримано обладнання на загальну суму 68770,71 грн., вказані обставини жодним чином не заперечуються сторонами у справі. Крім того, згідно відомостей зазначених у даному акті сторони претензій щодо якості та кількості переданого обладнання не мають.

Як встановлено матеріалами справи, в порушення вимог вказаного договору, ДП „ЧАБАНКА" за фактично отримане обладнання розрахувалась частково, сплативши лише 22727,00 грн., шляхом здійснення періодичних платежів у період з 06.06.2012р. по 19.06.2012р., що підтверджується платіжними дорученнями за вказаний період, інших платежів відповідачем за спірними поставками, як стверджує позивач, здійснено не було.

Разом з тим, у платіжних дорученнях на загальну суму 22727,00 грн. (а.с. 58-60) призначенням платежу відповідачем визначено -за оренду майна, між тим, як стверджує ДП „ЧАБАНКА" зазначення такого призначення платежу було помилковим та ці кошти були сплачені саме за поставлене обладнання за договором №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р.

При цьому, враховуючи, що позивачем грошові кошти у сумі 22727,00 грн. зараховано в якості часткової оплати вартості поставленого за договором №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р. обладнання та зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем, отже, суд враховує позицію ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" щодо здійснення відповідачем даних проплат, оскільки одночасно з передачею обладнання та складанням між сторонами відповідного акту раніше укладені договори - договір оренди майна б/н від 10.01.2011 та договір зберігання майна б/н від 10.01.2011р., за домовленістю сторін, є розірваними.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, на момент звернення з позовом, ДП „ЧАБАНКА", в порушення умов договору поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р., своєчасно та в повному обсязі за фактично отримане обладнання не розрахувалось, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" у розмірі 46043,71 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Крім того, доводи відповідача про відсутність підстав для сплати вартості поставленого обладнання, з огляду на відсутність у нього документів підтверджуючих якість та походження поставленого обладнання судом до уваги не приймаються, оскільки обладнання прийнято ДП „ЧАБАНКА" без будь-яких заперечень щодо його якості та кількості, що вбачається із акту приймання-передачі даного обладнання, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 46043,71 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5314,93 грн., встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив кількість днів існування заборгованості, так за період нарахування пені з 23.03.2012р. по 06.06.2012р. нарахування пені здійснював за 86 днів, тоді як вірно 75 днів. В зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та, встановив, що загальна сума пені, становить 5038,96 грн.

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить -5038,96 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 46043,71 грн. та пені у розмірі 5038,96 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50 покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „ЧАБАНКА" (67570, смт Чорноморське, вул. Гвардійська, буд. 50, ід. код 33568185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" (65026, м. Одеса, пр-т Шевченко, буд. 12/1, ід. код 33085730) 46043/сорок шість тисяч сорок три/грн. 71 коп. заборгованості за договором поставки №ПЗЧ-1 від 15.09.2011р. та 5038/п'ять тисяч тридцять вісім/грн. 96 коп. пені.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства „ЧАБАНКА" (67570, смт Чорноморське, вул. Гвардійська, буд. 50, ід. код 33568185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗОЛОТА СЕРЕДИНА ЛТД" (65026, м. Одеса, пр-т Шевченко, буд. 12/1, ід. код 33085730) 1601/одна тисяча шістсот одна/грн. 45 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.