Рішення

від 04.10.2012 по справі 5026/1179/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Справа № 09/5026/1179/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю: представника позивача - Попельнюх А.О., адвокат за договором, представника відповідача Цимбал С.І. за дорученням, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця Сємєшкіної Катерини Миколаївни, м.Черкаси до публічного акціонерного товариства "Черкаський автобус", м.Черкаси про стягнення 142005,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 142005,54 грн., тому числі: 128080,15 грн. заборгованості з оплати за поставлену продукцію відповідно до договору поставки № 070711/680-1 від 07.07.2011 року та договору № 120711/670 від 12.07.2011 року, 1285,81 грн. інфляційних втрат, 2968,65 грн. три проценти річних та 9670,93 грн. договірної пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору поставки №070711/680-1 від 07.07.2011 року позивач (продавець по договору) поставляв відповідачу (замовнику по договору) продукцію визначену договором, а відповідно до договору № 120711/670 від 12.07.2011 року позивач (виконавець по договору) виготовляв та систематично відвантажував (поставляв) продукцію відповідачу (замовнику по договору). Відповідач отримав поставлену продукцію, однак її вартість оплатив не у повному обсязі, внаслідок чого станом на дату подання позову утворився прострочений борг з оплати за отриману продукцію, який добровільно не сплачений, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України нараховані інфляційні втрати та 3% річних, а також договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

У заяві про припинення провадження відносно частини позовних вимог від 27 вересня 2012 року позивач вказав на сплату відповідачем після подання позовної заяви 114923,21 грн. основного боргу, тому просив припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, та стягнути з відповідача 27082,33 грн., у тому числі: 14442,75 грн. заборгованості з врахуванням індексу інфляції, 2968,65 грн. три проценти річних, 9670,93 грн. договірної пені та 1609,50 грн. судового збору. Також просив повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в сумі 1230,62 грн.

У заяві про уточнення позовних вимог від 04.10.2012 року позивач вказав на сплату відповідачем 124923,21 грн. основного боргу після подання позовної заяви, тому просить стягнути з відповідача 17082,33 грн., у тому числі: 3156,94 грн. основного боргу, 1285,81 грн. інфляційних втрат, 2968,65 грн. інфляційних втрат, 9670,93 грн. договірної пені та 1609,50 грн. судового збору. Також просив повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в сумі 1230,62 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву погодився із основною сумою боргу, яка вже майже сплачена позивачу, та не погодився із нарахуванням позивачем на суму боргу індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для належного виконання зобов'язання за договором, однак позивач не відповідав на листи та телефонні дзвінки відповідача щодо необхідності надання документів, які б підтверджували походження продукції, внаслідок чого відповідачу податковий орган відмовив у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити, щодо доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що доведеним є факт прострочення виконання грошового зобов'язання, тому відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, договірну пеню, відносини відповідача і податкової інспекції не впливають на правовідносини сторін;

- представник відповідача визнала суму основного боргу, щодо решти позовних вимог заперечила, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, вказала, що у податкової інспекції викликав сумнів товар, одержаний від позивача, на телефонні дзвінки вона не відповідала, поштова кореспонденція з її адреси поверталась без вручення, що унеможливило спростовування сумнівів податкової інспекції.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

07 липня 2011 року ПАТ "Черкаський автобус" (відповідач у справі, покупець) та ФОП Сємєшкіна К.М. (позивач у справі, продавець) уклали договір поставки №070711/680-1 (далі - Договір 1), відповідно до якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначену цим Договором продукцію, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку визначених цим договором, приймати названу продукцію та оплачувати її.

Згідно п.1.2 Договору 1 найменування продукції, загальну сума, ціна за одиницю, кількість, асортимент, якість та комплектність продукції, гарантійні зобов'язання та інше зазначено у специфікаціях та/або накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.2 Договору 1 встановлено, що покупець оплачує 100% вартості продукції на протязі 30 календарних днів з моменту її отримання шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок продавця. Фактом оплати є день надходження грошей на рахунок продавця.

Відповідно до п.3.1 Договору 1 поставка продукції за рахунок та транспортом продавця, місце передачі продукції адреса м.Черкаси, вул.Різдвяна, 292. Передача (прийом-передача) продукції здійснюється відповідно до терміну зазначеного у замовленні покупця.

У пункті 6.4 Договору 1 сторони домовились, що за несвоєчасне перерахування грошей на р/р продавця, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від загальної суми заборгованості.

У Специфікаціях до Договору 1 сторони визначили найменування, кількість, ціну, якість продукції, умови її поставки (транспорт покупця), гарантійні строки та упаковку.

12 липня ПАТ "Черкаський автобус" (відповідач у справі, замовник) та ФОП Сємєшкіна К.М. (позивач у справі, виконавець) уклали договір №120711/670 (далі - Договір 2), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язався виготовляти та систематично відвантажувати (поставляти) продукцію, а замовник зобов'язався приймати її та своєчасно здійснювати оплату.

Відповідно до п.1.2 Договору 2 найменування продукції, асортимент, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, якість, дата виготовлення, термін та умови поставки та інше визначаються у специфікаціях (додатках) та (або) у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору 2 продукція виготовляється із матеріалів виконавця згідно конструкторської документації.

У пункті 3.1 Договору 2 сторони домовились, що замовник зобов'язується оплатити вартість продукції протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та виставленого виконавцем рахунку на оплату продукції, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок виконавця. Фактом оплати є день надходження грошей на рахунок виконавця.

Відповідно п.4.1 Договору 2 поставка продукції здійснюється за рахунок та транспортом виконавця, місце передачі продукції - адреса замовника.

Пунктом 7.4 Договору 2 передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошей на р/р виконавця, замовник сплачує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу в залежності від загальної суми заборгованості.

У Специфікаціях до Договору 2 сторони визначили найменування, кількість, ціну, якість продукції, умови її поставки (згідно договору), гарантійний термін та упаковку.

На виконання умов Договору 1 та Договору 2 позивач у період з 14 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 489008,52 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, рахунками на оплату продукції, довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В порушення умов Договорів відповідач вартість отриманої продукції у встановлені Договорами строки сплатив не у повному обсязі. Згідно акту звірки взаємних розрахунків, складеного позивачем, у період з 21.07.2011 року по 02.03.2012 року відповідач сплатив (з врахуванням вартості повернутої продукції) лише 360928,37 грн., отже заборгованість становила 128080,15 грн. (489008,52 грн. поставлено - 360928,37 грн. оплачено).

06 квітня 2004 року позивач направила відповідачу претензію №1, у якій вказала на наявність заборгованості відповідача по Договорам станом на 31.03.2012 року в сумі 128080,15 грн. та запропонувала протягом семи днів сплатити суму заборгованості на її рахунок. Відповідач на претензію не відповів, у встановлений строк заборгованість не сплатив.

Після звернення позивача до господарського суду із даною позовною заявою (08 серпня 2012 року) відповідач, у період з 13 серпня 2012 року по 27 вересня 2012 року, сплатив позивачу 124923,21 грн., що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого залишок заборгованості по вищевказаних Договорах станом на день прийняття рішення становить 3156,94 грн. (128080,15 грн. - 124923,21 грн.), що визнано відповідачем у письмовому відзиві на позовну заяву та підтверджено його представником у судовому засіданні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар та санкцій за порушення грошового зобов'язання.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договори, на підставі яких виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою суд вважає господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору позивач у період з 14 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 489008,52 грн. Продукція покупцем прийнята без зауважень, частина продукції повернута, однак в установлені договорами строки - 30 календарних днів, оплату за поставлений товар відповідач у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на день подання позову (08 серпня 2012 року) утворився прострочений борг з оплати за продукцію в сумі 128080,15 грн. В процесі вирішення спору у період з 13 серпня 2012 року по 27 вересня 2012 року відповідач додатково сплатив позивачу 124923,21 грн. основного боргу, отже на день прийняття судом рішення борг з оплати за продукцію становить 3156,94 грн., що визнається відповідачем.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п.4.4 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що часткове погашення заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 124923,21 грн. здійснено відповідачем після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи у суді.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3156,94 грн. боргу з оплати за поставлену продукцію, а в частині стягнення 124923,21 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У Договорах сторони передбачили нарахування пені, у разі прострочення оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 9670,93 грн. на повну суму заборгованості - 128080,15 грн. за період 01.02.2012 року по 31.07.2012 року в межах шестимісячного строку нарахування із обмеженням подвійною обліковою ставкою НБУ. Розрахунок пені позивач здійснив від кінцевої суми боргу, яка є меншою у період, за який стягується пеня, що є його правом, тому суд погоджується з наведеним розрахунком.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період прострочення з листопада по квітень 2012 року в сумі 1285,81 грн. позивачем зроблено вірно і він відповідає обставинам справи.

Сторони не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми боргу за період з 01.11.2011 року по 09.08.2012 року (282 дні) в сумі 2968,65 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений від кінцевої суми боргу, яка є меншою у періоді, у якому нараховані 3% річних, що є правом позивача, тому суд погоджується з розрахунком позивача.

Доводи відповідача про необхідність звільнення його від сплати пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у зв'язку із відмовою податковою інспекцією в бюджетному відшкодуванні, суд вважає безпідставними і необґрунтованими, оскільки на підтвердження вказаних доводів надані лише копії листів відповідача від 28.03.2012 року, 28.04.2012 року та 10.08.2012 року, при цьому остання поставка продукції позивачем здійснена 30.09.2011 року і строк оплати по Договорам становив 30 календарних днів. Інших доказів, на підтвердження вказаних доводів, відповідачем на надано і не вказано інших причин тривалого невиконання договірних зобов'язань, а також не наведено інших підстав, встановлених ст.219 ГК України, для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 3156,94 грн. основного боргу, 1285,81 грн. інфляційних втрат, 2968,65 грн. трьох процентів річних та 9670,73 грн. договірної пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 2840,11 грн. судового збору.

Клопотання позивача про повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 1230,62 грн. з державного бюджету відхилено судом, оскільки при поданні позову судовий збір позивачем був сплачений вірно, у розмірі 2% ціни позову. Припинення провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку із сплатою відповідачем в процесі розгляду справи боргу, не впливає на розмір судових витрат, які підлягають покладенню на відповідача повністю.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Черкаський автобус" (м.Черкаси, вул.Різдвяна,292, ідентифікаційний код 05390419) на користь фізичної особи-підприємця Сємєшкіної Катерини Миколаївни (м.Черкаси, вул. Шевченка, 390 кв.180, ідентифікаційний номер 1338322043) - 3156,94 грн. основного боргу, 1285,81 грн. інфляційних втрат, 2968,65 грн. трьох процентів річних, 9670,73 грн. договірної пені та 2840,11 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 124923,21 грн. боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2012 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко