Рішення

від 08.12.2008 по справі 5020-6/115-5/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-6/115-5/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" грудня 2008 р. справа № 5020-6/115-5/380

          за позовом: Товариства з  обмеженою відповідальністю „Готель Севастополь” (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 8)

до відповідача: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

                    Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

                    Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

треті особи:

-          Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації  (вул. Радянська, 9, місто Севастополь, 99011)

про визнання права на проведення приватизації, визнання нечинним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 №11/915 та зобов'язання прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності-будівлі готелю „Севастополь”, розташованого по пр. Нахімова, 10 у м. Севастополі,  у перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викуп

Суддя: І.В. Євдокимов

Представники сторін:

Позивач - Мартиновський Роман Юрійович, представник, довіреність №  б/н   від 18.07.08,  ТОВ "Готель "Севастополь";

Відповідач -  Сарахман Сергій Олександрович, начальник відділу правового забезпечення та аналізу використовування комунальної власністі, довіреність №  б/н   від 10.01.08,  Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

Відповідач - не з'явився,  Севастопольська міська державна адміністрація;

Відповідач - не з'явився,  Севастопольська міська Рада;

Третя особа - не з'явився,  Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації;

Суть спору:

17.07.2008 (вх.№1842) Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель „Севастополь” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління культури і туризму  Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права на проведення приватизації, визнання нечинним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.07.1990 №11/915 та зобов'язання прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності-будівлі готелю „Севастополь”, розташованого по пр. Нахімова, 10 у м. Севастополі,  у перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Ухвалою суду від 17.07.2008 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.07.2008.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 78 від 11.08.2008 справа 20-6/115 , яка знаходилася у провадженні судді Лазарева С.Г.,  у зв'язку з відбуттям у щорічну чергову відпустку, передана до провадження судді Євдокимова І.В.

Ухвалою суду від 14.08.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

В ході судового розгляду відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача уточнив (вх. № 12561 від 03.09.2008 р.) позовні вимоги в частині обгрунтування способу приватизації із посиланням на вимоги ст. 777 Цивільного кодексу України.

Відповідачі позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що за даними Відділу культурної спадщини Управління культури Севастопольської міської державної адміністрації житловий будинок, розташований по пр. Нахімова,  10 є пам'ятником архітектури та включений до Реєстру нерухомих об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю та зараховано у Державному Реєстру нерухомих пам'яток України.

Представники відповідачів –Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'ясненні їх процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                              встановив:

Рішенням Севастопольської міської Ради № 195 від 02 березня 1999 року окреме індивідуально визначене майно орендного підприємства „Готельне господарство”, що знаходилось у готелі „Севастополь”, було включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягали приватизіції шляхом викупу у 1999 році. Регіональним відділенням фонду державного майна у м. Севастополі на підставі зазначеного рішення було проведено приватизацію вказаного майна, та 13.05.1999 р. укладено договір купівлі-продажу № 307/40-К із ОП „Готельне господарство”.

Відповідно до п. 1 Статуту ТОВ „Готель „Севастополь”, воно є правонаступником орендного підприємства „Готельне господарство”.

27 грудня 2001 між ТОВ „Готель „Севастополь” (орендар), та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 р. є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець), укладений договір № 332-01 оренди нерухомого майна - готельної частини відокремленої будівлі готельного комплексу „Севастополь” загальною площею 6057,5 кв.м, що розташоване в м.Севастополі за адресою проспект Нахімова, 8.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 02.01.2001 р., вартість об'єкту оренди на момент укладення договору складає 2351000,00 грн.

Термін дії договору встановлений до 02 січня 2017 року.

28 травня 2008 року позивач письмово звернувся на адресу Фонду комунального майна (вх. № 3406 від 05.06.2008 р.) та Севастопольської міської Ради (вх. № 03-09/1594 від 29.05.2008 р.) із заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нерухомого майна - будівлі готелю по проспекту Нахімова, 8 у м. Севастополі, мотивуючи своє звернення тим, що на час приватизації окремого індивідуально визначеного майна орендним підприємством „Готельне господарство” у 1999 р. не було вирішене питання про приватизацію будівлі готелю.

Листом від 11.06.2008 р. (вих. № 2138) Фонд комунального майна повідомив позивача, що будинок № 8 по проспекту Нахімова включений до Реєстру нерухомих пам'яток об'єктів культурної спадщини національного та місцевого значення по м. Севастополю, у зв'язку із чим питання про його включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, може бути розглянуто лише після зняття обмежень, які діють відповідно до Закону України № 2391-IV „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005 р.

Листом від 13.06.2008 р. (вих. № 03-09/1594) Севастопольська міська Рада також повідомила позивача про неможливість включення орендованого ним приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з тих самих мотивів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до положень статті 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992 р. (з подальшими змінами і доповненнями) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та  підконтрольними.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного майна” покупцями об'єктів приватизації можуть бути, зокрема, юридичні особи, зареєстровані на території України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають, відповідно, у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, або шляхом викупу.

Рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 р. затверджено Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, пунктами 6.19, 6.20 якого передбачено, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є органом приватизації по об'єктам права комунальної власності.

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено, що державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

Відповідно до діючої Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-III (в редакції від 27.11.2003, далі - Програма), а саме п. 51, передбачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, позивачу на підставі договору оренди надано у оренду нерухоме майно –готельна частина відокремленої будівлі готельного комплексу „Севастополь” загальною площею 6057,5 кв.м, що розташоване в м.Севастополі за адресою проспект Нахімова, 8.

Згідно зі статтею 5 Програми, до об'єктів приватизації групи «А»відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

З урахуванням зазначеного, будівлю готелю „Севастополь” слід віднести до групи «А»об'єктів приватизації.

За п. 48 Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” та цієї Програми.

Стаття 7.1.6. договору оренди між ТОВ „Готель „Севастополь”, та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) від 27 грудня 2001 року передбачає право орендаря на приватизацію об'єкта оренди у відповідності до закону.

Севастопольська міська Рада, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ” є органом, який здійснює функції щодо розпорядження комунальною власністю. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців, якими, згідно з ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного майна” можуть бути, зокрема,  юридичні особи, зареєстровані на території України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 7 Закону, орган приватизації, яким є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  виступає органом приватизації по об'єктам права комунальної власності від імені та за дорученням Севастопольської міської Ради відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 339 від 12 листопада 2002 року, зобов'язаний розглянути подану заяву і, в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включити підприємство до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації шляхом викупу.  

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. по справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначено, що положення частин першої, третьої статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема, шляхом викупу.

Вимога позивача про приватизацію шляхом викупу не суперечить зазначеному рішенню та повністю відповідає положенню останнього речення п. 51 діючої Державної програми приватизації, яка надає орендарю, у разі прийняття рішення про приватизацію, вимагати її проведення шляхом викупу.

Крім того, ця вимога узгоджується з положеннями частини 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Згідно із положеннями статей 1, 15 Закону України „Про приватизацію державного майна” та статті 23 Закону „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, приватизація здійснюється шляхом відчуження майна на підставі договору купівлі-продажу. Отже, у позивача  - ТОВ „Готель «Севастополь”, як наймача приміщення, що приватизується, є переважне право на викуп цього майна на умовах, визначених законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не тільки не відмовлявся від права на  викуп вказаного майна, а й вимагає цього із посиланням на норми перелічених законодавчих актів.

Як вбачається із матеріалів справи, відмовляючи ТОВ „Готель „Севастополь” у приватизації, та заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі посилаються, як на єдину підставу для відмови у приватизації вказаним шляхом, на наявність законодавчої заборони на приватизацію об'єктів культурної спадщини, встановлену Законом України №2391-IV „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005 р.

Водночас, вказаний Закон втратив силу з прийняттям та набуттям сили Законом України №  574-VI  від 23.09.2008 р.  „Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”, тобто із 17.10.2008 р. У зазначеному Законі заборона на приватизацію будівлі готелю „Севастополь” по проспекту Нахімова, 8 у м. Севастополі відсутня. Таким чином, будь-яких законодавчих перешкод для приватизації орендованого об'єкту позивачем на час розгляду справи у суді не існує.

Стосовно вимог позивача про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 р. „Про затвердження Переліку пам'ятників архітектури і містобудівництва місцевого значення ” в частині  віднесення до вищезазначеного переліку будинку № 8 по проспекту Нахімова у м. Севастополі суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення, що оскаржується позивачем, виконавчий комітет Севастопольської міської Ради народних депутатів, послався на положення Закону України № 3600-IX  від 13.07.1978 р. „Про охорону і використання пам'яток історії та культури ”, що діяв на той момент. Статтею 1 Закону встановлено, що пам'ятками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність та які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

У відповідності до статті 17 названого Закону, віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджується Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджується виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Пунктами 3.3 та 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури (затв. наказом Міністерства культури СРСР № 203 від 13.05.1986 р., зі змінами та доповненнями, внесеними наказом міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектурі № 295/104 від 13.05.2004 р.) встановлено, що належність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку нерухомих пам'ятників історії і культури.

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, який відповідно до п. 9 включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників. На кожний нерухомий пам'ятник і знов виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характер сучасного використовування, ступеня збереження пам'ятника або знов виявленого об'єкту, наявність наукової документації, місце її зберігання, короткий опис і ілюстративний матеріал. На кожний нерухомий пам'ятник складається паспорт, який є обліковим документом, що містить суму наукових відомостей і фактичних даних (пункти 15, 16  Інструкції).

В ході розгляду справи ані відповідачами, ані третьою особою ученої картки, паспорту та інших документів, які б підтвердили правомірність віднесення будівлі готелю „Севастополь” до пам'ятників архітектури та містобудівництва місцевого значення, надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що будівлю готелю „Севастополь” розташовану по пр.Нахімова, 8 у м. Севастополі віднесено до категорії пам'ятників архітектури та містобудування необгрунтовано, з порушенням встановленого порядку, тому рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів № 11/915 від 17.07.1990 р. „Про внесення до Переліку пам'ятників архітектури та містобудування місцевого значення містобудівного комплексу міського кільця міста Севастополя” у частини включення до цього переліку будинку № 8 по проспекту Нахімова, підлягає визнанню нечинним.

Відповідно до положень ст. 268 Цивільного кодексу України, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ТОВ „Готель „Севастополь” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідачів витрати по сплаті державного мита в сумі по 85,00 грн на кожного і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118,00 грн у рівних частинах –по 39,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Севастополь” право на проведення приватизації будівлі готелю «Севастополь», розташованої по проспекту Нахімова будинок № 8 у місті Севастополі, загальною площею 6057,5  кв.м, шляхом викупу.

3. Зобов'язати Севастопольську міську Раду (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845) протягом місяця після набуття цим рішенням законної сили, прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - будівлі готелю „Севастополь”, розташованої по проспекту Нахімова будинок № 8 у місті Севастополі, загальною площею 6057,5 кв.м у перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.

4. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Севастополь” (99011, м. Севастополь, проспект Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 03358372, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 24872845, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Севастополь” (99011, м. Севастополь, проспект Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 03358372, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 04055587, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Севастополь” (99011, м. Севастополь, проспект Нахімова, 8, код ЄДРПОУ 03358372, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) державне мито у сумі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.12.2008

Розсилка:

1.          ТОВ  „Готель Севастополь” (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 8)

2.          Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

3.          Севастопольська міська державна адміністрація (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

4.          Севастопольська міська Рада (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

5.          Управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації  (вул. Радянська, 9, місто Севастополь, 99011)

6.          Справа

7.          наряд