Постанова

від 07.10.2008 по справі 20/90/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/90/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.10.08                                                                                               Справа №20/90/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі – Пересаді О.В.

за участю представників:

позивача:не з'явився;

відповідача: Кузнєцов А.О. довіреність № 177714 від 05.04.2008 року;

                      Савранська А.В. паспорт СВ 350530 від 20.03.2001 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Савранської Алли Володимирівни, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008 року у справі № 20/90/08

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Весна», м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи – підприємця Савранської Алли Володимирівни, м.Запоріжжя

про стягнення суми 24 599, 55 грн.

     Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду за № 1900 від 07.10.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Яценко О.М., суддів: Кагітіна Л.П., Колодій Н.А..

     Колегія суддів прийняла справу до провадження.

     За згодою представника відповідача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2008 року (суддя Гандюкова Л.П.) позовні задоволені частково: присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Савранської А.В. на користь ВАТ “Весна” суму 6 555 грн. 60 коп. основного боргу, суму 9 450 грн. неустойки. В іншій частині позову відмовити. При прийнятті рішення суд ослався на положення статей 20, 549,610,611,651,652 ЦК України, статті 232,224 ГК України та положення укладеного між сторонами договору.

     Фізична особа – підприємець Савранська А.В., м.Запоріжжя не погоджуючись з рішенням господарського суду звернулась до апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Запорізької області зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Зазначає, що судом не з'ясовано предмету договору оренди, відповідачу не передавалось в оренду приміщення площею 105 кв.м.. Судом неправомірно застосовані положення статті 785 ГК України, позивачем не надано доказів, що відповідач своєчасно не звільнила приміщення. Крім того, в матеріалах справи містяться документи в підтвердження того, факт, що в період  з 11.09.2007 року по 11.12.2007 року в приміщенні, що було предметом договору оренди проводились ремонтні роботи ініційовані орендодавцем, а відтак, орендатор не міг там знаходитись, і сума неустойки нарахована безпідставно. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008 року по справі № 20/90/08 відмовити позивачу у стягненні 6 555 грн. 60 коп. основного боргу, суму 9 450 грн. неустойки, в решті рішення залишити без змін.

     Представник відповідача в судових засіданнях, доводи апеляційної скарги підтримав, просить рішення суду першої інстанції скасувати.      

     ВАТ «Весна», м. Запоріжжя повноважного представника до судового засідання не направило, у заяві та клопотанні направлених на адресу Запорізького апеляційного господарського суду просять розглянути справу за відсутності їх представника. У наданих запереченнях з проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають їх необґрунтованими, а рішення господарського суду таким, що прийнято у відповідності до діючого законодавства. Наголошує, що позивачу в оренду було передано приміщення саме площею 105 кв.м.. Кириленко В.В. та Тугузова Л.І. не є особами уповноваженими діяти від імені ВАТ «Весна», а тому правочини цих осіб не породжують зобов'язань для ВАТ «Весна». Зазначає, оскільки відповідачем до суду не надано жодних належних доказів, які б свідчили про припинення або розірвання договору оренди, про повернення майна відповідно до вимог законодавства, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати.        

     Крім того, позивач не заперечує проти відмови суду першої інстанції в задоволенні вимог про стягнення збитків за проведення поточного ремонту приміщення, оскільки судом першої інстанції після вивчення всіх обставин справи та оцінки доказів правильно встановлено відсутність всіх ознак для стягнення збитків. Просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 08 квітня 2008 року по справі №20/90/08 без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

     Згідно ст. ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

     Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

    11 жовтня 2006 року між ВАТ «Весна», м. Запоріжжя (орендодавець за договором, позивач за даною справою) та фізичною особою – підприємцем Савранською А.В. (орендар за договором, відповідач за даною справою) укладено договір оренди нерухомого майна №41/06, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: місто Запоріжжя, вул. Новобудов, 3, загальною площею 105 кв.м. для розташування складського приміщення іграшок. Стягнення заборгованості за договором оренди, суми пені, неустойки та збитків було предметом розгляду у суді першої інстанції.

     Суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     У відповідності до положень статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.8.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 11 вересня 2007р.

Згідно з п.п. 5.1,5.2 орендна плата становить 1 575 грн. за календарний місяць, сплачується орендарем з урахуванням індексації щомісячно авансом до 15 числа місяця, що передує звітному.

Відповідно до п.п. 4.1.2,4.1.6,4.1.11 орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені договором; після закінчення строку дії договору повернути орендодавцю об'єкт  оренди в стані, придатному для його експлуатації протягом  двох робочих днів з моменту закінчення строку дії цього договору згідно акту прийому-передачі; провести поточний ремонт об'єкта оренди не менше, ніж 1 раз протягом строку дії цього договору, або відшкодувати орендодавцю витрати, необхідні для здійснення такого ремонту.

     Відповідно до п.6.3 за прострочення сплати орендної плати, оплати інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 передбачено, що після закінчення строку дії цього договору або його припинення орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди в стані, придатному для його експлуатації (з урахуванням нормального зносу), протягом двох робочих днів з моменту закінчення строку дії цього договору або його припинення згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди.

     Відповідачем прийняті на себе зобов'язання в повній мірі не виконувались, у тому числі сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі орендну плату, у зв'язку з чим має заборгованість у сумі 6 555,60 грн..

У вересні 2007р. відповідачем отримано від позивача лист №276 від 10.09.2007р., відповідно до якого орендодавець вказує, зокрема, що заборгованість з орендної плати за травень, червень, липень, серпень 2007р. становить 6 555,60 грн., тому він відмовляється від договору, та вимагає повернення приміщення за актом прийому-передачі.

     Доказів виконання договірних зобов'язань належним чином, а саме сплати суми 6 555,60 грн. боргу з орендної плати за період з 11.10.2006р. по 10.08.2007р. відповідачем не надано, орендну оплату у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

     Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

     В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору сума заборгованості за період з 11.10.2006р. по 10.08.2007р складає 6 555,60 грн..

     Факт наявності заборгованості у розмірі 6 555,60 грн. на момент розгляду справи у суді першої інстанції, підтверджується матеріалами справи і правомірно присуджені судом першої інстанції до стягнення.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

     Стосовно стягнення суми пені в розмірі 18 грн. 95 коп. нарахованої за 211 днів (з 15.05.2007р. до 11.12.2007р.) у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6.3 за прострочення сплати орендної плати, оплати інших платежів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

    Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що  позивач мав право нараховувати пеню щомісячно з моменту порушення зобов'язання, тому він не доказав вимоги в частині стягнення пені. Із наданого розрахунку вбачається, що позивач нараховував пеню за 211 днів з 15.05.2007р. на суму боргу 6 555,60 грн. Але, станом на 15.05.2007р. основний борг відповідача по орендній платі не становив 6555,60 грн., оскільки такий борг був станом на 10.08.2007р. за таких обставин, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні вимог по стягненню суми пені.

     У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі, шляхом подання позову про відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься у статті 22 ЦК України.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом-правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною-наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї противоправної поведінки і її наслідків.

     Як свідчать матеріали справи, у підтвердження факту наявності збитків позивач посилається на п.4.1.11. договору оренди щодо обов'язку орендаря провести поточний ремонт об'єкта оренди не менше, ніж один раз протягом строку дії цього договору або відшкодувати орендодавцю витрати, необхідні для здійснення такого ремонту, а також на укладений ВАТ “Весна” (замовником) договір підряду №12/6 від 16.10.2007р. на виконання поточного ремонту. Стверджує, що згідно з кошторисом вартість робіт складає 8 575 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Але із документів наданих в підтвердження наявності факту та суми збитків не вбачається, що роботи підрядною організацією виконувалися саме в тому приміщенні, яке було в оренді у відповідача, оскільки як слідує із договору оренди приміщення знаходяться в багатоповерховій будівлі, яка має декілька корпусів (4 корпус, 1 поверх), а договір підряду містить лише визначення загальної площі 105 кв.м. Крім того, кошторис розроблено відповідно до площі 106,75 кв.м., що перевищує площу, вказану як в договорі оренди, так і в договорі підряду. Колегія суддів також критично ставиться до наданих у підтвердження оплати платіжних доручень, у тому числі  №1003 від 05.11.2007р., оскільки призначення платежу визначено інший договір №12/6 від 26.09.2007р. Як вбачається із долученого до позовної заяви договору (як пояснив представник позивача –помилково), позивач укладав інші договори підряду, у тому числі, №12/6 /09-12 від 26.09.2007р.           

     Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що позивачем не доведено склад правопорушення (наявність причинного зв'язку між противоправною поведінкою відповідача і збитками, їх розмір) та відповідно те, що відповідач повинен нести відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді збитків 8 575 грн. за здійснення ремонту. Крім того, в суді апеляційної інстанції , позивач погодився із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності заявлення ним до стягнення суми збитків, не наполягає на задоволенні позовних вимог в цій частині.

     Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час звернення позивача до суду строк дії договору закінчився. Відповідачем після отримання від позивача повідомлення №276 від 10.09.2007р. про відмову від договору і вимоги повернути орендоване майно, а також після закінчення 11.09.2007р. строку дії договору оренди обов'язок покладений на нього п.п. 4.1.6, 8.8.3 договору щодо складення акту приймання-передачі та повернення майна орендодавцеві виконаний не був. Докази повернення спірного приміщення надані вже суду апеляційної інстанції, підписаний сторонами акт приймання –передачі від 09.09.2008 року, тобто на момент прийняття рішення судом першої інстанції спірне приміщення повернуто не було. При цьому суд приймає до уваги, що направлене 10.08.2007 року позивачем повідомлення про відмову від договору (яке долучене до матеріалів справи) було повернено позивачу, тому він повторно направив повідомлення 10.09.2007р. і саме це повідомлення отримано відповідачем і оригінал якого надано відповідачем для огляду в судовому засідання. Таким чином, отримання повідомлення про відмову від договору співпало з закінченням строку договору, і оскільки орендодавець фактично відмовився від договору, тому договір є припиненим, підстави для його розірвання відсутні.  

     Стосовно розміру приміщення, який оспорюється відповідачем, колегія суддів зазначає наступне: із договору оренди і акту приймання-передачі слідує, що відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 105 кв.м., при цьому сторони погодили, що схема розташування об'єкта є додатком до договору. Ця схема підписана відповідачем, тому сторони погодили індивідуальні ознаки приміщення, і договір містить істотну умову щодо складу орендованого майна. Крім того, в акті приймання-передачі приміщення від 09.09.2008 року, який підписаний відповідачем та акті від 09.09.2008 року наданому відповідачем в підтвердження відсутності проведення ремонтних робіт в спірному приміщенні позивачем зазначено розмір раніше орендованих приміщень в розмірі 105 кв. м., а відтак необґрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги щодо невизначеності площі приміщення, що було предметом договору оренди.

     Крім того, при обґрунтуванні позовних вимог в частині стягнення суми збитків позивачем надані документи про проведення ремонтних робіт в спірних приміщеннях, а відтак малоймовірним є той факт, що відповідач знаходилась у спірних приміщеннях під час проведення ремонтних робіт.

     Разом з цим, колегія суддів констатує, що рішення суду підлягає скасуванню в частині присудження до стягнення суми неустойки в розмірі 9 450 грн. 00 коп. з огляду на таке:

     Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

     За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

     Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

     Тобто обов'язковою умовою для застосування неустойки є неповернення або несвоєчасне повернення орендованої речі.

    При цьому необхідно враховувати положення статті 762 ЦК України відповідно до якої наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає,  можливість користування майном істотно зменшилася.

     Як свідчать матеріали справи, заявою від 18.04.2007 року, тобто до закінчення строку дії договору, відповідач зверталась до Генерального директора Ящинського П.А. із проханням прийняти орендовані приміщення за актом приймання –передачі, з огляду на не виконання позивачем пункту 3.1.2 договору оренди. Цим самим листом повідомила, що спірні приміщення звільнила 30.03.2007 року приміщення розміром 87 кв. м, а 10.04.2007 року приміщення 18 кв.м. (а.с.71). При цьому про повернення приміщення розміром 18 кв. м. представниками позивача складено акт приймання-передачі. Тобто позивач був своєчасно попереджений про небажання відповідача продовжувати орендні правовідносини та бажання останнього передати приміщення орендодавцю.

     Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що Кириленко В.В. та Тугузова Л.І. не мали права приймати спірні приміщення, оскільки є неповноважними особами. Як свідчать матеріали справи при первісній передачі в оренду при складенні акту-приймання –передачі приміщення в оренду був присутній та підписав акт Кириленко В.В. (а.с.13, зв. сторона), а відтак саме до нього зверталась відповідач при намаганні повернути спірне приміщення.

     З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині стягнення суми неустойки на підставі статті 785 ЦК України, в решті рішення суду є законним та обґрунтованим.

     Керуючись ст. ст. 101- 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця Савранської Алли Володимирівни, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008 року у справі № 20/90/08 задовольнити частково.

     Рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008 року у справі № 20/90/08 скасувати частково в частині присудження до стягнення суми неустойки в розмірі 9 450 грн. та прийняти нове рішення наступного змісту:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Савранської Алли Володимирівни (69095, м.Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 114, кв. 34, ідентифікаційний номер 2386214808) на користь Відкритого акціонерного товариства “Весна” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 3, код ЄДРПОУ 14311941, р/р 26000380101 в АБ “Металург”, МФО 313582) суму 6 555 грн. 60 коп. основного боргу, суму 66,42 грн. витрат на сплату державного мита, суму 31 грн. 86 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

     В іншій частині позову відмовити.

     Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

     Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Весна”(69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 3, код ЄДРПОУ 14311941, р/р 26000380101 в АБ “Металург”, МФО 313582) на користь Савранської Алли Володимирівни (69095, м.Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 114, кв. 34, ідентифікаційний номер 2386214808) 79,95 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.

     Видати  наказ.

     Видачу відповідних наказів доручити господарському суд Запорізької області.