Постанова

від 03.10.2012 по справі 2-а-4943/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-4943/10/1470

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді -Домусчі С.Д. судді -Шевчук О.А. за участю секретаря Ісько Я.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "Надія-АПК" до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Надія-АПК" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та просило визнати протиправними дій відповідача по проведенню з 09.07.2010 по 19.07.2010 невиїзної документальної перевірки позивача; визнати протиправними дій відповідача по визнанню та визначенню в акті перевірки від 19.07.2010 нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами у березні 2010 року; визнати протиправними дій відповідача по визнанню недійсними даних позивача наведених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року позов був задоволений частково , визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва по проведенню з 09.07.2010 по 19.07.2010 невиїзної документальної перевірки позивача, за наслідками якої складено акт перевірки №1126/23-300/36813113 від 19.07.2010 р., у задоволенні інших позовних вимог було відмовлено

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу , в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову -відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 року було замінено відповідача його правонаступником Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївський області ДПС .

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з підпунктами 1 та 2 ч. 1, ч. 2 ст. 11-2 зазначеного Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно п.11 ст. 11 вказаного Закону органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України

Згідно ст..11-1 Закону України від 04.12.1990, № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що відповідачем вручено ліквідатору ТОВ «Надія - АПК»лист (повідомлення) про надання пояснень та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2010 по 31.03.2010, однак відповідні пояснення позивачем надані не були (а.с.8 зворотній бік).

Після чого, в період з 09.07.2010 по 19.07.2010 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо перевірки правових відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 по 31.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1126/23-300/36813113 від 19.07.2010 року , згідно з яким ТОВ «Надія-АПК»в березні 2010 року в своїй податковій звітності з ПДВ відображає факти придбання товарів (послуг) по ланцюгам постачання від ТОВ «Грандзерно»(код ЄДРПОУ 36700757, м. Миколаїв) на суму ПДВ 3240430,00 грн. В результаті проведених заходів встановлено, що операції з поставки товарів (послуг) в адресу ТОВ «Надія-АПК»мають ознаки «безтоварних», оскільки ТОВ «Грандзерно»(код ЄДРПОУ 36700757, м. Миколаїв) згідно оперативної інформації не має основних засобів складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є «вірогідними ямами»та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. ТОВ «Надія-АПК»не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власні або орендовані земельні ділянки, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є «вірогідними ямами»та не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом, правочини, здійснені ТОВ «Надія-АПК»з контрагентами-постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків (п.5, ст.203 ЦК України), та згідно ч. 1 ст.203 ЦК України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Надія-АПК»з контрагентами-покупцями також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності».Крім того, підприємством ТОВ «Надія-АПК»до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва декларація з податку на прибуток з додатком К1/1 за І квартал 2010 року не надана. Інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання основні засоби відсутня.

Згідно пункту 2.3.4. наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо)".

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що термін «фіктивне підприємство»визначений Кримінальним Кодексом України ,як злочин , відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона , а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду ,який набув законної сили , а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних в якості свідків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що помилковими та обґрунтованими припущеннями є висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладеного договору ,так як це не підтверджено належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення ,із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання його недійсним відсутне, позивачем надано достатніх та допустимих доказів наявності зв'язку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача ,тобто, наявності реального характеру відповідних операцій, разом із наявністю у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому постачальниками товарів та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплатою постачальникам вартості товару з урахуванням ПДВ ,що є достатньою підставою для визначення податкового кредиту, та вважає, що сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування , а проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо перевірки правових відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 по 31.03.2010. є протиправною, так як були відсутні законні пістави для її проведення в такому порядку.

Крім того, згідно п.п. 4.4.1.п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року ( в ред. від 01.04.2003 року) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що позовні вимоги в частині визнання правочинів нікчемними та визнання даних в декларації з ПДВ за березень 2010 року недійсними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають , так як акт перевірки №1126/23-300/36813113 від 19.07.2010 не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, оскільки не має ознак здійснення владних управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень щодо позивача з боку відповідача, оскільки не породжує права та обв'язки у позивача. Оскаржуваний акт не є рішенням суб'єкту владних повноважень, яке підпадає під компетенцію адміністративних судів при вирішенні справ адміністративної юрисдикції, а є письмовою фіксацією дій ревізорів-інспекторів, оскільки не містить приписів чи вимог про зобов'язання позивача виконати будь які дії.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування постанови суду .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя пис/

Судді: