Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а-362/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р.Справа № 2а-362/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2012р. по справі № 2а-362/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ХЗШВ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 10.08.2011 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 1 770 833, 75 грн., у тому числі 1 416 667,00 грн. за основним платежем та 354 166,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ" залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 1 ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 21 Податкового кодексу України, п.1.7, п.2.3, пп. 2.3.4. "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок", затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 71, п.1 ч.1 ст. 9, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 року замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в липні 2011 року фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, на підставі наказу начальника ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2011р. №1463 «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ХЗШВ» (код ЄДРПОУ 36456736)», проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Сірмідсан» за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2011р. № 3435/1800/36456736, згідно висновків якого встановлено порушення ч.1, ч.5 ст. 203, ч. 1 ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками товарів (робіт, послуг) за рахунок нікчемних правочинів з ТОВ «Сірмідсан», порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 1416667 грн. згідно завищення у періоді з 01.07.2010р. суми податкового кредиту на суму 1416667 грн. за липень 2010 року.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 10.08.2011р., яким позивачу нараховано податок на додану вартість в розмірі 1770833,75 грн. ( в тому числі 1 416667,0 грн. за основним платежем та 354166,75 грн. за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення до податкових органів, його залишено без змін.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугували відображені в акті перевірки від 25.07.2011р. висновки відповідача про порушення позивачем декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1641556,0 грн. за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період відповідачем встановлено його завищення на суму 1416666,67 грн. в зв'язку з господарськими правовідносинами з ТОВ «Сірмідсан», з яким позивачем укладено договір про надання інформаційних та консультаційних послуг від 23.04.2010р. б/н.

У зв'язку із зазначеним договором виписано податкову накладну № 176 від 30.07.2010р. на суму 7083333,33 грн. (в тому числі ПДВ 1416666,67 грн.), суму податку по якій включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

Відповідачем взято до уваги, що згідно договору про надання інформаційних послуг та консультаційних послуг від 23.04.2010 року № б/н, розрахунки виконується клієнтом не пізніше тридцяти календарних днів після підписання акту виконаних робіт. ТОВ „ТД „ХЗШВ" листом повідомило, що станом на 01.11.2010 року існує кредиторська заборгованість перед ТОВ "Сірмідсан", яка складає 8 500 000грн. що є порушенням п. п 3.4 п.2 зазначеного договору.

Крім того, податковими органами встановлено факти не подання ТОВ „Сірмідсан" податкових декларацій, що, на думку відповідача, також свідчить про відсутність об'єкту оподаткування який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій.

Також відповідачем враховано отриманий від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лист від 28.01.2011 року №1052/7/15-651, згідно якого встановлено, що ТОВ „Сірмідсан" (код ЄДРПОУ 37026129) декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року не надало, а також відомості з бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно якої по ТОВ «Сірмідсан» існує розбіжність по податковому кредиту на суму 1416666,67грн., інформацію бази даних "'Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку па додану вартість", згідно якої ТОВ „Сірмідсан" має стан "8" (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Відповідачем встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Сірмідсан" є Гавриляк Володимир Миколайович, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 Згідно отриманої відповідачем інформації ним встановлено, що Гавриляк В.М. зареєстрований за іншою адресою.

Отже, відповідач дійшов висновку про те, що договір про надання інформаційних послуг від 23.04.2010 року № б/н не спричинив реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, в зв'язку з чим, у позивача було відсутнім право на віднесення сум, сплачених за ним, до суми податкового кредиту відповідного періоду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено фактичне виконання укладеної угоди з ТОВ "Сірмісдан".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкового повідомлення - рішення повідомлення-рішення № 0000012302 від 10.08.2011р., про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1770833,75 грн., в тому числі 1 416667,0 грн. за основним платежем та 354166,75 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Сірмідсан» укладено договір про надання інформаційних послуг та консультаційних послуг від 23.04.2010 року № б/н.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Сірмідсан» (за договором консультант) зобов'язується виконати на завдання позивача (за договором клієнт) роботи, що передбачені договором, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботі. Згідно договору, ТОВ «Сірмідсан», зокрема, зобов'язувався виконати роботи з розробки та впровадження технологій управління, маркетинговий аналіз ринків, управління грошовими потоками, дебіторською заборгованістю, тощо.

Між тим, вказаний договір не містить форми, в якій мають надаватись консультації, як вони оформлюються.

ТОВ "Сірмідсан" виписано ТОВ "ТД ХЗШВ" податкову накладну № 176 від 30.07.2010 року на суму 7083333,33 грн. ( в тому числі ПДВ 1416666,67 грн.), суму податку по якій включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи копії актів виконаних робіт, які мають дефекти форми, змісту та походження, а саме не вказано місце складання акту, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. (а.с. 21-25)

Крім цього, вказані акти не містять відомостей в якій формі було виконано роботи (письмовий звіт, висновок, проведення тренінгів, надання письмових довідок, усних консультацій або поєднання цих форм), не визначено вартість виконаних робіт з розрахунку яких нарахована винагорода, не доведено економічну вигоду у зв'язку з їх отриманням та факт використання зазначених послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Також, згідно дослідженого договору про надання інформаційних послуг та консультаційних послуг від 23.04.2010 року № б/н, розрахунки за ним виконується позивачем не пізніше тридцяти календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Проте, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, станом на 01.11.2010 року (тобто після формування податкового кредиту) існувала кредиторська заборгованість перед ТОВ "Сірмідсан", яка складала 8 500 000грн., що є порушенням п. п 3.4 п.2 зазначеного договору.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів придбання ТОВ "ТД ХЗШВ" послуг від ТОВ "Сірмідсан", оскільки надані позивачем документи не мають переліку отриманих послуг та їх фактичного використання ТОВ "ТД ХЗШВ" у своїй фінансово-господарській діяльності.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт виконання договору вказує на відсутність реального виконання договору.

Таким чином, сторони вказаних договорів ставили за мету не виконання цих договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Між тим, сторони, укладаючи договір про надання інформаційних послуг, не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виконання робіт (послуг), що передбачені договором, та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відносно доводів апеляційної скарги про невірне визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення номеру акту перевірки, за результатами якого прийнято це рішення, колегія суддів зазначає, що дана технічна помилка не може слугувати підставою для визнання незаконним та скасування прийнятого рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000012302 від 10.08.2011 року, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про скасування такого рішення є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ХЗШВ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2012р. по справі № 2а-362/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.