Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а/0470/9612/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9612/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

представників позивача Д'якова І.А., Шевченко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що підставою винесення податкового повідомлення - рішення №0000420220 від 31.07.2012 виступає акт № 2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" (код ЄДРПОУ 32944149) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгстройінвест» (код 34366845) та ТОВ «Алекс-А ЛТД» (код 33443792) за лютий 2011 току», складений Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби. Зазначений акт позивач вважає незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, висновки податкового органу щодо неправильного та безпідставного формування ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" податкового кредиту лютого 2011 року не відповідають дійсним обставинам, а дії податкового органу щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" з ТОВ «Торгстройінвест» та ТОВ «Алекс-А ЛТД», такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, на думку позивача, є протиправними.

Представники Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 06.08.2004.

13.08.2004 ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" взято на податковий облік за №164 Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську.

Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгстройінвест» та ТОВ «Алекс-А ЛТД» за лютий 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки № 2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012.

Перевіркою встановлено:

1. ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" порушено ст.203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні природного газу у ТОВ «Алекс-А ЛТД».

2. Порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.198.1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 9295 грн., у тому числі: за березень 2011 року у сумі 9295 грн.

ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" подало заперечення до акту перевірки № 2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Листом від 27.07.2012 №15569/10/22-215 про надання відповіді на заперечення відповідач зазначив, що висновки щодо виявлених порушень по акту перевірки № 2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012 відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пп. 78.1.111 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

П.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу ДПІ у м. Дніпродзержинську від 02.07.2012 №567 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ"» та направлення на перевірку від 02.07.2012 № 354 пред'явлено головному бухгалтеру ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" ОСОБА_1 02.07.12.

Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_3 та в присутності головного бухгалтера ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" ОСОБА_1.

Що стосується виявлених перевіркою порушень судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між ТОВ « Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» в грудні 2010 року - лютому 2011 року мали місце господарські операції з поставки природного газу, які регулювались договорами купівлі-продажу природного газу № 02/12/01-ПГ від 02.12.2010 року та № 27/01/01- ПГ від 27.01.2011 року.

ТОВ «Алекс-А ЛТД» поставлено відповідні обсяги природного газу, а ТОВ Завод «ТехноНІКОЛЬ» прийнято природний газ та сплачено грошові кошти.

Реальність укладених угод підтверджується відповідною первинною документацією позивача: договорами купівлі-продажу, актами виконаних робіт та прийому-передачі, податковими накладними.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок, що ТОВ "Завод "ТехноНІКОЛЬ" порушено ст.203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні природного газу у ТОВ «Алекс-А ЛТД».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» на укладення договорів з контрагентами (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Викладені в акті перевірки судження перевіряючого про порушення платником податків вимог статей 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, між ТОВ « Алекс-А ЛТД» та ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» в грудні 2010 року - лютому 2011 року мали місце господарські операції з поставки природного газу, які регулювались договорами купівлі-продажу природного газу № 02/12/01-ПГ від 02.12.2010 року та № 27/01/01- ПГ від 27.01.2011 року.

Сторонами належним чином та в повному обсязі виконані договірні зобов'язання.

Так, ТОВ «Алекс-А ЛТД» поставлено відповідні обсяги природного газу, а ТОВ Завод «ТехноНІКОЛЬ» прийнято природний газ та сплачено грошові кошти, що підтверджується відповідними первинними документами: актами прийому-передачі, податковими накладними.

Позивач зазначив, що приймаючі до уваги специфічність товару природного газу, що поставлявся, природний газ за нерегульованими тарифами може поставлятись виключно за умови узгодження додаткових поставок з НЕК «Укренерго» та виключно газотранспортними системами України.

ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» з метою підтвердження транспортування газу, наданого ТОВ «Алекс А-ЛТД» та фактичного здійснення поставок природного газу об'ємом 20 000 тис.куб. надав суду:

1. акт ПАТ «Дніпропетровськгаз» про прийняття послуг з транспортування природного газу за лютий 2011 року від 28.02.2011.

2. акт Криворізького ЛВУМГ УМГ «Харківтрансгаз» про виконання робіт про транспортуванню природного газу по магістральних газопроводах за лютий 2011 року від 28.02.2011.

Щодо існування адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці природного газу, судом встановлено, що при укладанні зазначеного вище договору від постачальника ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» були отримані правовстановлюючі документи ТОВ «Алекс-А ЛТД», а саме:

ѕ Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Алекс-А ЛТД» серія А 01 № 624725

ѕ Статут ТОВ «Алекс-А ЛТД» із зазначенням предмету діяльності «постачання природного газу за нерегульованим тарифом».

ѕ Ліцензія серія АВ № 527139, видана Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ), що надає право на зайняття діяльністю по постачанню природного газу за нерегульованим тарифом.

Крім того, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств організацій України, станом на момент здійснення господарських операцій, ТОВ Алекс-А ЛТД» було зареєстровано в ЄДРПОУ та не перебувало у стані припинення.

Крім того, відповідно до інформації, що міститься на веб - сайті Державної податкової служби, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Алекс-А ЛТД» було дійсним до 05.03.2012 року, а тому станом на момент здійснення господарської операції з поставки природного газу, ТОВ «Алекс-А ЛТД» мало право на виписку податкових накладних та нарахування податкових зобов'язань.

Податковим органом, під час винесення акту № 2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012 не взято до уваги наведені вище обставини та той факт, що ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» надано вичерпний перелік документів на підтвердження здійснення позивачем правочину, спрямованого на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Судом не встановлений умисел посадових осіб ТОВ «Завод «ТехноНІКОЛЬ» з іншими контрагентами щодо укладення правочинів, а також суперечливість правочинів інтересам держави та суспільства, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем неправомірно як підставу для висновків акту №2022/109/22-206/32944149 від 12.07.2012 враховано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.09.2011 № 1952/2307/33443792 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Алекс-А ЛТД» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період грудень 2010 року, лютий - квітень 2011 року», відповідно висновку якого правочини між ТОВ «Алекс-А ЛТД» та його контрагентами є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати третіх осіб та зазначено, що всі правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Так, у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодитись з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та іншими контрагентами є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "ТехноНІКОЛЬ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2012.

Суддя В.С. Парненко