Постанова

від 09.10.2012 по справі 2а-4361/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2012 року 2а-4361/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСТ-Трейд»

про стягнення коштів з рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (надалі -позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСТ-Трейд»(надалі -відповідач) про стягнення коштів у розмірі 92 514, 92 грн. з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника в рахунок погашення податкового боргу.

19 вересня 2012 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09.10.2012.

В судове засідання 9 жовтня 2012 року, повідомлені належним чином про розгляд справи, позивач та відповідач не з'явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 09.10.2012 № 10272 про проведення судового розгляду справи за відсутності представника позивача.

Відповідач, повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі та про розгляд справи належним чином.

Однак, конверт № 0113314721399, яким позивачу направлялась ухвала суду повернувся до суду з відміткою пошти -«за зазначеною адресою не проживає».

Ухвала суду направлялась відповідачу за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 2.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, однак не з'явився на судове засідання та на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСТ-Трейд»зареєстроване як юридична особа 10.10.2011 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 11.10.2011 за № 4121.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області податкові декларації з податку на додану вартість № 9028452446 від 21.05.2012 за квітень місяць 2012 року та № 10601 від 21.06.2012 за травень місяць 2012 року, якими самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі, відповідно, 14 694,00 грн. та 7 872, 00 грн.

У травні 2012 року позивачем проведено камеральну перевірку відповідача, з питань, даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2012 № 663/15-2/37868196/25.

У ході перевірки встановлено порушення відповідачем норм абзацу 8 статті 201.10 розділу V Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість вказаної в податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, в результаті чого включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2012 року податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які підлягають обов'язковій реєстрації відповідно до статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки заступником начальника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.05.2012 № 0002301502, згідно з яким відповідачу збільшено податок на додану вартість на загальну суму - 91 304, 15 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на адресу відповідача, однак конверт яким позивач направляв відповідачу податкове повідомлення-рішення повернувся з відміткою пошти ф. 20 «за зазначеною адресою не проживає». Підтвердження щодо оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

У липні 2012 року податковим органом була проведена камеральна перевірка відповідача щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт від 25.07.2012 № 1110/15-2/37868196/304.

Уході перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем вимог пункту 203.1 статті 203, підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 № 0003441502, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлене позивачем на адресу відповідача, однак конверт яким позивач направляв відповідачу податкове повідомлення-рішення повернувся з відміткою пошти ф. 20 «за зазначеною адресою не проживає». Підтвердження щодо оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Загальна сума заборгованості відповідача становить 92 514, 92 грн. з урахуванням переплати у розмірі 22 391, 49 грн., з яких: 14 694, 00 грн. -нараховано згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 21.05.201; 91 304, 15 грн. -нараховано згідно податкового повідомлення-рішення від 28.05.2012; 7 872, 00 грн. -нараховано згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 21.06.2012; 1 020, 00 грн. -нараховано згідно податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 та 16, 26 грн. -несплачена пеня.

Враховуючи несплачену відповідачем заборгованість, позивачем було надіслано відповідачу вимогу від 31.05.2012 № 554.

Вказана податкова вимога направлена позивачем на адресу відповідача, однак конверт яким позивач направляв відповідачу податкову вимогу повернувся з відміткою пошти ф. 20 «за зазначеною адресою не проживає». Підтвердження щодо оскарження відповідачем вказаної вимоги у суду відсутні.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, що складають предмет позову суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до норми п. п. 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92 514, 92 грн. з рахунків у банках обслуговуючих такого платника та додає до матеріалів справи картку платника податків де значиться лише один рахунок.

Враховуючи наведено, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі зазначає про стягнення з усіх банківських рахунків відповідача.

Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів суду недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на розрахунковому рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади»до законних інтересів господарюючих суб'єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб'єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСТ-Трейд» (код ЄДРПОУ - 37868196, місцезнаходження юридичної особи: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 2) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 92 514 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 92 коп. з рахунку обслуговуючого такого платника № 26009301968 у філії банку АТ «МЕРКУРІЙ» в місті Києві, МФО банку 300755.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Терлецька О.О.