Постанова

від 03.10.2012 по справі 4465/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 жовтня 2012 р. № 2-а- 4465/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горшкова О.О.

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.

за участю представників сторін: позивач-Чиркова С.О., відповідач -Еферова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест - 2006" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест - 2006", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Зміївському районі Харківської області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000542310/0 від 29.07.2010 року на суму 37229,80 грн., № 0000542310/1 від 07.10.2010 року., № 000542310/2 від 28.12.2010 року; № 0000572310/0 від 29.07.2010 року на суму 34198,50 грн., № 0000572310/1 від 07.10.2010 року, № 0000572310/2 від 28.12.2010 року; № 0000582310/0 від 29.07.2010 року на суму 20438 грн., № 0000582310/1 від 07.10.2010 року, № 0000582310/2 від 28.12.2010 року; № 0092331701/0 від 29.07.2010 року, № 0092331701/1 від 07.10.2010 року, № 0092331701/2 від 30.12.2010 року на суму 836599,50 грн.; № 0105671701/0 від 30.12.2010 року, № 0105671701/1 на суму 147635,22 грн.; та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000592310 від 29.07.2010 року на суму 932122,50 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за результатами перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест - 2006" в частині позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000592310 від 29.07.2010 року на суму 932 122,50 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, у період з 16.06.2010 року по 14.07.2010 року співробітниками ДПІ у Зміївському районі Харківської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Форест - 2006" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено Акт №1112/23/34255758 від 19.07.2010 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- пп.4.1.1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР), в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток всього у сумі 30696 грн., у тому числі за III квартал 2008 року в сумі 4649 грн.. за IV квартал 2008 року в сумі 1311 грн., за II квартал 2009 року в сумі 5333 грн., за IV квартал 2009 року в сумі 6778 грн., за І квартал 2010 року в сумі 12625 грн.

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 32549 грн., у тому числі: за І квартал 2008 року в сумі 6908 грн., за червень 2008 року в сумі 1094 грн., за липень 2008 року в сумі 3332 грн., за вересень 2008 року в сумі 387 грн., за грудень 2008 року в сумі 1044 грн., за квітень 2009 року в сумі 4267 грн., за грудень 2009 року в сумі 5417 грн., за січень 2010 року в сумі 10000 грн., за березень 2010 року в сумі 100 грн.

При цьому в акті перевірки № 882/15-027/34255758 від 17.07.2008 р. відображено заниження ПДВ за І квартал 2008 року та донараховано підприємству 8289,60 грн., в т.ч. основного платежу - 6908 грн. та фінансових санкцій - 1381,60 грн.

- ст.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 (далі -Указ № 727/98), в результаті чого підприємством в перевіряємому періоді занижено суму єдиного податку в розмірі 14455 грн., в тому числі: за 1 квартал 2008 р. - завищено на 29 грн., за II квартал 2008 р. - занижено на 14484 грн.

- п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, підприємством допущено перевищення термінів звітування по отриманим підзвіт готівковим коштам в сумі 1869380 грн.

- п.2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме, по підприємству здійснювалася видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів в сумі 1859110 грн.

- п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІУ (далі -Закон України № 889-ІУ), в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму - 278866.5 грн., в т. ч. за 2009р. на суму - 241417.76 грн. за І кв.2010р. на суму - 37448,73 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області прийняті, серед іншого, податкові повідомлення-рішення:

№ 0000542310/0 від 29.07.2010 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 42557,8 грн., у т.ч. за основним платежем -30696 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -11861,8 грн.;

№ 0000572310/0 від 29.07.2010 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 38461,5 грн., у т.ч. за основним платежем -25641 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -12820,5 грн.

№ 0000582310/0 від 29.07.2010 року про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у загальному розмірі 21697 грн., у т.ч. за основним платежем -14455 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7242 грн.

№ 0092331701/0 від 29.07.2010 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 836599,5 грн., у т.ч. за основним платежем -278866.5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 557733 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за наслідками перевірки порушеннями, провів процедуру адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДПІ у Зміївському районі Харківської області від 06.10.2010 року № 3026/10/25-25 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення рішення від 29.07.2010 року № 0000542310/0, № 0000572310/0, № 0000582310/0, № 0092331701/0 без змін. З метою встановлення платнику податків нових граничних строків сплати суми податкового зобов'язання, податковим органом 07.10.2010 року були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000542310/1, № 0000572310/1, № 0000582310/1, № 0092331701/1 на ту ж саму суму податкового зобов'язання, що і попередні.

Позивач, не погодившись із рішенням ДПІ у Зміївському районі Харківської області за результатами розгляду первинної скарги, подав скаргу до ДПА у Харківській області.

Рішенням ДПА у Харківській області від 22.12.2010 року №4784/1025-103 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін. З метою встановлення платнику податків нових граничних строків сплати суми податкового зобов'язання, податковим органом 28.12.2010 року були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000542310/2, № 0000572310/2, № 0000582310/2 та 30.12.2010 року № 0092331701/1 на ту ж саму суму податкового зобов'язання, що і попередні. Також, ДПА у Харківській області було додатково збільшено раніш нараховану суму податку з доходів найманих працівників у загальному розмірі 147 635,22 грн. (у т.ч. за основним платежем -49211,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -98423,48 грн.), в зв'язку з чим, податковим органом 30.12.2010 року було додатково прийнято податкове повідомлення-рішення № 0105671701/0.

Позивач, не погодившись із рішенням ДПА у Харківській області про збільшення суми позивачу податкового зобов'язання у загальному розмірі 147 635,22 грн. та прийняттям податкового повідомлення-рішення № 0105671701/0 від 30.12.2010 року подав скаргу.

Рішенням ДПА у Харківській області від 09.02.2011 року №527/10/25-103 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0105671701/0 від 30.12.2010 року - без змін.

Також позивач звернувся із скаргами на податкові повідомлення-рішення № 0000542310/2, № 0000572310/2, № 0000582310/2 та № 0092331701/1 до ДПА України, які на підставі рішень від 27.01.2011 року № 1819/6/25-0315 та 08.02.2011 року № 2629/6/25-0215 були залишені без розгляду.

Провівши процедуру адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду із вище зазначеним позовом.

Враховуючи, що предметом оскарження в даній справі є правомірність нарахування суми податкового зобов'язання за декілька правопорушень, суд дійшов висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення окремо по кожному із них.

Так, перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення №0000542310/0 від 29.07.2010 року (№0000542310/1 від 07.10.2010 року, №0000542310/2 від 28.12.2010 року), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 вказаного Закону валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України № 334/94-ВР, до валового доходу входять загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону передбачений перелік доходів з інших джерел, але він є не виключним.

Визначення терміну "доходи" містить пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87, відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі,- що обслуговує платника податків: або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив підстави для віднесення коштів до складу валового доходу із фактом отримання даних коштів від іншої особи придбаний товар, виконані роботи, отримані послуги тощо.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу спірної суми грошового зобов'язання слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем у період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року суми податку на прибуток у загальному розмірі 30696 грн., яке виникло внаслідок того, що підприємством було занижено задекларовані показники у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 122783 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2008 року - на 18594 грн., за IV квартал 2008 року - 5218 грн., за II квартал 2009 року - 21333 грн., за IV квартал 2009 року - 27083 грн. таза І квартал 2010 року - 50500 грн.

Суд зазначає, що підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, слугувало те, що позивачем в порушення пп.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР не було включено до складу скоригованого валового доходу:

- за ІІІ квартал 2008 року суму 12500 грн. по надходженням 04.07.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 11 від 04.07.2008 р. в сумі 15000 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2500 грн. ); 4158,33 грн. по надходженням 07.07.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 8 від 07.07.2008 р. в сумі 4990 грн. ( в т.ч. ПДВ - 831,67 грн.); за III квартал 2008 року суму 1935,83 по надходженням 29.09.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 37 від 29.09.2008 р. в сумі 2323 грн. ( в т.ч. ПДВ - 387,17 грн.);

- за IV квартал 2008 року суму 5218,33 грн. по надходженням 03.12.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 57 від 02.12.2008 р. в сумі 6262 грн. (в т.ч. ПДВ - 1043,67 грн.) та суму плати за залишок коштів на рахунку в сумі 27,22 грн. (01.07.2008 р. - 0.14 грн., 01.08.2008 р. - 0,07 грн., 10.09.2008 р, - 0,04 грн., 30,09.2008р. -0,02 грн., 31.10.2008 р. -26.85 грн.. 28.11.2008 р. - 0,06 грн., 30.12.2008 р. - 0,04 грн.);

- за II квартал 2009 року суму 16583,33 грн. по надходженням 01.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 в сумі 19900 грн. ( в т.ч. ПДВ -3316,67 грн.); 3666.67 грн. по надходженням 24.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 4 від 24.04.2009 р. в сумі 4400 грн. ( в т.ч. ПДВ - 733,33 грн.); 1083,33 грн. по надходженням 29.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 в сумі 1300 грн. ( в т.ч. ПДВ 216,67 грн.);

- за IV квартал 2009 року суму 20833,33 грн. по надходженням 15.12.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 31 від 15.12.2009 р. в сумі 25000 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4166,67 грн.); 6250 грн. по надходженням 25.12.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 137 від 25.12.2009 року в сумі 7500 грн.( в т.ч. ПДВ - 1250 грн.) та суму плати за залишок коштів на рахунку в сумі 26,81 грн. (29.04.2009 р. - 0,07 грн.. 29.05.2009 р. - 0,06 грн., 26.06.2009 р. - 0,01 грн., 31.07.2009 р. - 0,04 грн., 31.08.2009 р. - 1,50 грн., 30.09.2009 р. - 0,06 грн., 30.10.2009 р. - 0,10 грн., 30.11.2009 р.- 12,60 грн., 30.12.2009 р. - 12,35 грн., 31.12.2009 р. - 0.02 грн.);

- за І квартал 2010 року суму 50000 грн. (по надходженням 14.01.2010 - 30000 грн., в т.ч. ПДВ - 5000 грн.; 15.01.2010 р. - 3000 грн., в т.ч. ПДВ - 500 грн., 28.01.2010 р. - 27000 грн., в т.ч. ПДВ - 4500 грн. ) від ТОВ «Альтернативне тепло і технології» на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжних доручень № 3 від 14.01.2010 р.. № 4 від 15.01.2010 р., № 140 від 28.01.2010 р. та 500 грн. по надходженням 30.03.2010 р. від ПП «Про Енерджі Інжиніринг»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 22 від 30.03.2010 р. в сумі 600 грн. ( в т.ч. ПДВ - 100 грн. ).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, частина коштів, які були включені податковим органом до складу валового доходу, були отримані позивачем не як оплата за отримані товару (роботи, послуги), а як повернення надмірно сплачених коштів.

Дана обставина підтверджується зокрема листом ТОВ «Альтернативне тепло і технології» № 48 від 14.07.2010 року, відповідно до якого підприємство підтвердило, що у деяких платіжних дорученнях щодо перерахування коштів позивачу, було помилково зазначено призначення платежу, а саме: у платіжному дорученні від 04.07.2008 року на суму 15000 грн. замість «Повернення надмірно сплачених коштів за меблі по рахунку №25 від 01.07.2008 року»було помилково зазначено «Передплата за столи по рахунку №25 від 01.07.2008 року», у платіжному дорученні від 07.07.2008 року на суму 4990 грн. замість «Повернення надмірно сплачених коштів за меблі по рахунку №25 від 01.07.2008 року»було помилково зазначено «Передплата за столи по рахунку №25 від 01.07.2008 року», у платіжному дорученні від 01.04.2009 року на суму 19900 грн. замість «Повернення надмірно сплачених коштів за меблі по рахунку №47 від 30.03.2009 року»було помилково зазначено «Передплата за меблі по рахунку №47 від 30.03.2009 року», у платіжному дорученні від 24.04.2009 року на суму 4400 грн. замість «Повернення надмірно сплачених коштів за мати мінералізовані по рахунку №28/56 від 23.04.2009 року»було помилково зазначено «Передплата за бухгалтерські послуги», у платіжному дорученні від 15.12.2009 року на суму 255000 грн. замість «Повернення сплачених коштів за метал по рахунку № 71 від 15.12.2009 року через невідповідність вимогам замовленого товару»було помилково зазначено «Передплата за метал по рахунку № 71 від 15.12.2009 року», у платіжному дорученні від 25.12.2009 року на суму 7500 грн. замість «Повернення сплачених коштів за метал по рахунку № 72 від 25.12.2009 року через невідповідність вимогам замовленого товару»було помилково зазначено «Передплата за метал по рахунку № 72 від 25.12.2009 року», у платіжному дорученні від 14.01.2010 року на суму 30000 грн. замість «Повернення сплачених коштів за трубу по рахунку № 3 від 13.01.2010 року через невідповідність вимогам замовленого товару»було помилково зазначено «Передплата за трубу по рахунку № 3 від 13.01.2010 року», у платіжному дорученні від 15.01.2010 року на суму 3000 грн. замість «Повернення сплачених коштів за трубу по рахунку № 3 від 13.01.2010 року через невідповідність вимогам замовленого товару»було помилково зазначено «Передплата за трубу по рахунку № 3 від 13.01.2010 року», у платіжному дорученні від 28.01.2010 року на суму 27000 грн. замість «Повернення сплачених коштів за метал по рахунку № 6 від 28.01.2010 року через невідповідність вимогам замовленого товару»було помилково зазначено «Передплата за метал по рахунку № 6 від 28.01.2010 року». Факт надходження даних коштів на розрахунковий рахунок позивача підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку у банку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сам факт отримання позивачем грошових коштів у загальному розмірі 136790 грн. (у т.ч. ПДВ 22798,33 грн.), які були повернуті позивачу від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»як надмірно сплачені або сплачені за неякісний товар у загальному розмірі 136790 грн. (у т.ч. ПДВ 22798,33 грн.) не може свідчити про отримання позивачем доходу, оскільки таке джерело надходження коштів фактично не впливає на майновий стан платника.

Таким чином, грошові кошти у сумі 113991,67 грн. (136790 грн. - 22798,33 грн.) були правомірно не включені позивачем до складу скоригованого валового доходу за ІІІ квартал 2008 року, І- IV квартал 2009 року, І квартал 2010 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР в частині не включення до складу скоригованого валового доходу за ІІІ- IV квартал 2008 року та ІІ квартал 2009 року грошових коштів у розмірі 8791,33 грн. (122783 грн. - 113991,67 грн.). Позивачем правомірність встановленого в цій частині порушення вимог діючого законодавства під час розгляду справи не заперечувалось.

З урахуванням наданого контролюючим органом розрахунку нарахування суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на прибуток, суд дійшов висновку про заниження позивачем суми даного податку у розмірі 2197 грн. та як наслідок правомірності нарахування на підставі даного порушення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1439,9 грн.

В зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення №0000542310/2 від 28.12.2010 року (№0000542310/0 від 29.07.2010 року, №0000542310/1 від 07.10.2010 року) в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 38 920,9 грн. (42557,8 грн. - 2197 грн.), у т.ч. за основним платежем -28499 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -10421,9 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованим.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000572310/0 від 29.07.2010 року (№0000572310/1 від 07.10.2010 року, 0000572310/2 від 28.12.2010 року), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно п.1.4 Закону України № 168/97-ВР, поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу".

Відповідно до положень пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктом п. 4.1 статті 4 Закону України N 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1. п. 7.2. ст. 7 Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що законодавець чітко визначив підстави для включення суми податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань відповідного періоду із фактом отримання даних коштів від іншої особи за придбаний товар, виконані роботи, отримані послуги тощо.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу спірної суми грошового зобов'язання слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем у період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року задекларованих показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються з ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів»на загальну суму 32549 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року в сумі 6908 грн., за червень 2008 року в сумі 1094 грн., за липень 2008 року в сумі 3332 грн., за вересень 2008 року в сумі 387 гри., за грудень 2008 року в сумі 1044 грн., за квітень 2009 року в сумі 4267 грн., за грудень 2009 року в сумі 5417 грн., за січень 2010 року в сумі 10000 грн.. за березень 2010 року в сумі 100 грн.

При цьому, як було зазначено в акті перевірки, заниження підприємством ПДВ за І квартал 2008 року, та як наслідок нарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 8289,60 грн. (в т.ч. основного платежу - 6908 грн. та фінансових санкцій - 138 1,60 грн.) було відображено в акті перевірки від 17.07.2008 р. № 882/15-027/34255758.

Суд зазначає, що підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, слугувало те, що позивачем в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України N 168/97-ВР не було включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ:

- за І квартал 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 6908.16 грн. по проведеній реалізації на користь КП «Харківські теплові мережі »відповідно до накладної № 8/050308 від 05.03.2008 р. (Дане порушення відображено в акті перевірки № 882/15-027/34255758 від 17.07.2008 року та донараховано підприємству 8289,60 трн., в т.ч. основного платежу - 6908 грн. фінансових санкцій - 1 381,60 грн.);

- за червень 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 1094,17 грн. по надходженням 11.06.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 2 від 11.06.2008 р. в сумі 6565 грн. Крім того, встановлено несвоєчасне надання декларації за червень 2008 року до податкового органу (Дане порушення відображено в акті перевірки № 925/15-027/34255758 від 04.08.2008 р. та донараховано підприємству 170 грн. штрафних санкцій);

-за липень 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 2500 грн. по надходженнях 04.07.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 11 від 04.07.2008 р. в сумі 15000 грн. ( в т.ч. ПДВ - 2500 грн.) та суму податку на додану вартість в розмірі 831,67 грн. по надходженням 07.07.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології »на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 8 від 07.07.2008 р. в сумі 4990 грн. ( в т.ч. ПДВ - 83 1.67 грн. );

- за вересень 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 387,17 грн. по надходженням 29.09.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 37 від 29.09.2008 р. в сумі 2323 грн.;

- за грудень 2008 року суму податку на додану вартість в розмірі 1043,67 грн. по надходженням 03.12.2008 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 57 від 02.12.2008 р. в сумі 6262 грн.;

- за квітень 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 3316.67 грн. по надходженням 01.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 в сумі 19900 грн. ( в т.ч. ПДВ - 33 16,67 грн.), 733,33 грн. по надходженням 24.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжні1 доручення № 4 від 24.04.2009 р. в сумі 4400 грн. ( в т.ч. ПДВ - 733,33 грн.), 216.67 грн. по надходженням 29.04.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 в сумі 1300 грн. ( в т.ч. ПДВ - 216,67 грн.);

- за грудень 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 4166,67 грн. по надходженням 15.12.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 1 від 15.12.2009 р. в сумі 25000 грн. ( в т.ч. ПДВ-4166,67 грн.) та суму податку на додану вартість в розмірі 1250 грн. по надходженням 25.12.2009 р. від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 137 від 25.12.2009 р. в сумі 7500 грн. (в т.ч. ПДВ- 1250 грн.);

- за січень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 10000 грн. (по надходженням 14.01.2010 - 30000 грн., в т.ч. ПДВ - 5000 грн., 15.01.2010 р. - 3000 грн.. в т.ч. ПДВ - 500 грн., 28.01.2010 р. -27000 грн., в т.ч. ПДВ - 4500 грн.) від ТОВ «Альтернативне тепло і технології »на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжних доручень № 3 від 14.01.2010 р., № 4 від 15.01.2010 р., № 140 від 28.01.2010 р.;

- за березень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 100 грн. по надходженням 30.03.2010 р. від ПП «Про Енерджі Інжиніринг»на рахунок підприємства № 26009004236 згідно платіжного доручення № 22 від 30.03.2010 р. в сумі 600 грн.

З приводу правомірності включення податковим органом грошових коштів отриманих від ТОВ «Альтернативне тепло і технології»у розмірі 22798 грн. до складу податкових зобов'язань з ПДВ, суд зазначає, що підстави визнання судом неправомірності даних дій є ідентичними із тими, що були описані вище, а саме під час розгляду питання щодо правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення №0000542310/0 від 29.07.2010 року (№0000542310/1 від 07.10.2010 року, №0000542310/2 від 28.12.2010 року).

Оскільки дані кошти були отримані позивачем не як оплата за отримані товари (роботи, послуги), а як повернення надмірно сплачених коштів або сплачених за неякісний товар, що зокрема підтверджується листом ТОВ «Альтернативне тепло і технології»№ 48 від 14.07.2010 року, то вони не можуть бути включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки не свідчать про отримання позивачем доходу, на підставі того, що їх надходження фактично не впливає на майновий стан платника.

Таким чином, грошові кошти у сумі 22798 грн. були правомірно не включені позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що встановлене за наслідками проведеної перевірки порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України N 168/97-ВР є правомірними лише в частині не включення позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року суми у розмірі 9751 грн. (у т.ч. 6908 грн. на підставі акту перевірки № 882/15-027/34255758 від 17.07.2008 року).

В зв'язку з наведеним, беручі до уваги наданий контролюючим органом розрахунок нарахованої суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення №0000572310/2 від 28.12.2010 року (№0000572310/0 від 29.07.2010 року, №0000572310/1 від 07.10.2010 року) в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34197 грн., у т.ч. за основним платежем -22798 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -11399 грн.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на підставі податкових повідомлень-рішень №0092331701/0 від 29.07.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/2 від 30.12.2010 року) та №0105671701/0 від 30.12.2012 року, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України № 889-1V визначено, що дохід - сума будь - яких коштів, вартість матеріального або нематеріального майна, інших активів, що мають цінність.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 зазначеного Закону податковий агент- юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу про оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України № 889-ІУ до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Пунктом 3.4 статті 3 Закону України № 889-ІУ визначено, що при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою К=100 / (100-Сп), де Сп -ставка податку, встановлена для-таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість, акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих у встановлений строк.

Згідно із п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України № 889-ІУ визначено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 є особа, що надала такі суми.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.

Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується ( пп. 9.10.3 п. 9.10 ст.9 Закону).

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення №0092331701/0 від 29.07.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/2 від 30.12.2010 року), слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України № 889-ІУ, яке виявилось у тому, що у період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року з каси підприємства директору ОСОБА_3 були видані грошові кошти в сумі 1859110,0 грн., які в послідуючому не були повернуті до каси, та не було надано звіти про їх використання.

Також рішенням ДПА у Харківській області від 22.12.2010 року №4784/1025-103 за наслідками розгляду повторної скарги позивача було додатково збільшено раніш нараховану суму податку з доходів найманих працівників у загальному розмірі 147 635,22 грн. (у т.ч. за основним платежем -49211,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -98423,48 грн.). Підставою для донарахування даної суми грошового зобов'язання, що в послідуючому виявилось у прийнятті ДПІ у Зміївському районі Харківської області додаткового повідомлення рішення від 30.12.2010 року № 0105671701/0, слугували висновки ДПА у Харківській області про неврахування перевіряючими вимог п.3.4. ст.3, п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України № 889-ІУ під час нарахування податку з доходів фізичних осіб на кошти, отримані директором ОСОБА_3 на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Суд не погоджується із вищезазначеними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час судового розгляду було надано та долучено до справи оригінали звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт за період з 2009 року по І квартал 2010 року разом з оригіналами відповідних квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Посилання відповідача на відсутність даних документів під час проведення перевірки, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808 встановлено, що перед початком проведення документальної перевірки діяльності платника податків за місцезнаходженням податкового органу посадова особа, відповідальна за проведення перевірки, зобов'язана прийняти надані платником податків оригінали документів, пов'язаних із здійсненням діяльності за період, що перевіряється. Зазначені документи приймаються за описом, складеним платником податків за власним бажанням. Опис наданих для перевірки документів складається у двох примірниках особисто платником податків у присутності посадової особи, відповідальної за проведення перевірки. В описі в обов'язковому порядку зазначається кожний переданий документ із указанням його найменування, номера та дати видачі. У разі наявності значної кількості однотипних документів, наприклад, накладних на придбання товару, в описі допускається запис із зазначенням назви однотипних документів (накладна), їх кількості, за який період діяльності вони надані та кількості аркушів. У кінці опису платником податків повинно бути зазначено, що для проведення перевірки документи надані в повному обсязі, інші документи, пов'язані із здійсненням діяльності, відсутні. Посадова особа, яка здійснює перевірку, ознайомившись із наданими для перевірки документами, перевіривши їх наявність за описом, робить у ньому запис про прийняття для проведення документальної перевірки документів, пов'язаних із здійсненням діяльності, зазначає дату їх прийняття та ставить особистий підпис. У разі відмови платника податків від особистого складання опису такий опис складається посадовою особою, відповідальною за проведення перевірки, у присутності платника податків. При цьому цей факт зазначається в акті перевірки.

Тобто, згідно із вимогами вищезазначеного порядку встановлено, що законодавець передбачив можливість складення опису документів, які передаються платником податків на перевірку, безпосередньо таким платником податків, а в разі відсутності у платника податку бажання складати опис документів обов'язок по складенню опису покладається на податковий орган.

Як було встановлено під час розгляду справи, під час проведення перевірки опис документів, що надаються на перевірку, складено не було.

Тобто, через порушення податковим органом порядку оформлення результатів перевірок в частині не складення опису документів, що надаються на перевірку, суд не має можливості перевірити доводи відповідача про відсутність у позивача на час проведення перевірки звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт за період з 2009 року по І квартал 2010 року разом з оригіналами відповідних квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось під час розгляду справи контролюючим органом, копії вищезазначених документів були надані платником податків до первинної скарги, проте не були прийняті до уваги.

Підставою для даних висновків контролюючого органу слугувала отримана від ДПІ у Київському районі м.Харкова інформація, згідно із якої в ходів проведеного опитування директора ТОВ «Альтернативне тепло і технології»ОСОБА_4, останній зазначив, що в період з 2007 року по 2010 рік директор ТОВ «Форест - 2006»ОСОБА_3 надавала послуги по веденню бухгалтерського обліку ТОВ «Альтернативне тепло і технології». У зв'язку з його хворобою, він кілька разів передавав печатку свого підприємства директору ТОВ «Форест - 2006»ОСОБА_3, вся бухгалтерська документація і статутні документи знаходяться у неї, ТОВ «Альтернативне тепло і технології»продаж товарів ТОВ «Форест - 2006»не здійснювало, він фінансові документи не підписував, ніякі прибуткові касові ордери він не підписував, грошові кошти в касу підприємства не надходили. Також Науково - дослідним експертно -криміналістичним центром при ГУМВС України в Харківській області встановлено, що рукописні записи та підписи на квитанціях до прибуткових касових ордерів від імені громадянина ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Альтернативне тепло і технології», виконані, вірогідно, не громадянином ОСОБА_4 (висновок спеціаліста від 20.09.10 року № 456).

Разом з тим, суд не приймає до уваги надані директором ТОВ «Альтернативне тепло і технології» ОСОБА_4 пояснення, як належний та допустимий доказ наявності в дія позивача порушення вимог діючого законодавства, виходячи з наступного.

Поняття доказів закріплено у ст. 69 КАС України, відповідно до частини 1 якої зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зі змісту ч.3 ст. 70 КАС України слідує, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів в рамках якої справи були відібрані дані пояснення та гр. ОСОБА_4 під час їх надання не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, суд дійшов висновку, що вони одержані з порушенням закону, а відтак вони не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ.

З приводу висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 20.09.10 року № 456, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 84 Податкового кодексу - експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються: підстави для залучення експерта; прізвище, ім'я та по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Разом з тим, під час розгляду справи було встановлено, що ні з рішенням про залучення експерта, ні з висновком спеціаліста Науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 20.09.10 року № 456 відповідач позивача не ознайомив. Крім того, під час проведення експертизи, експерт (спеціаліст) не попереджувався про кримінальну відповідальність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки висновок спеціаліста був складений з порушенням вимог діючого законодавства, то суд не приймає його як належний та допустимий доказ по справі.

Крім того, відповідно до ст. 82 КАС України визначено, що у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що обставини, які встановлені під час розгляду справи, не відомі під час проведення експертизи, а тому її висновки хоч і можуть бути використані під розгляду справи, проте не можуть слугувати єдиною підставою для винесення судового рішення, оскільки розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене, оскілки під час розгляду справи була встановлена відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування податковим органом суми податкового зобов'язання за даним платежем, в зв'язку з чим, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0092331701/0 від 29.07.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/2 від 30.12.2010 року) та №0105671701/0 від 30.12.2012 року є незаконними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з єдиного податку на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 29.07.2010 року на суму 20438 грн. )№ 0000582310/1 від 07.10.2010 року, № 0000582310/2 від 28.12.2010 року), суд дійшов висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з єдиного податку слугували викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.3 Указу № 727/98, яке виявилось у тому, що підприємством не було включено до розрахунку сплати єдиного податку суму виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок підприємства в червні 2008року, в результаті чого занижено суму єдиного податку в розмірі 14455,00грн.

Суд погоджується з висновками податкового органу про вищезазначені порушення, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу справляння єдиного податку на момент виникнення спору були унормовані приписами Указу № 727/98

Відповідно до ст. 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Указу № 727/98 встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України N 168/97-ВР; 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Статтею 4 Указу встановлено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва -юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку.

Суд зазначає, що позивач у спірном періоді працював за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та сплачував єдиний податок за ставкою 6 % з виручки, отриманої від реалізації продукції.

В силу ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, висновки Верховного Суду України з питання застосування положень Указу викладені в постановах від 06.03.2012р. по справі №21-34а12, від 06.03.2012р. по справі №21-911во10, від 28.02.2012р. по справі №21-828во10, від 19.01.2010р. по справі №21-1966во09, від 13.04.2010р. по справі №21-483во10 та відповідно до яких "Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді".

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як було встановлено під час проведеної перевірки, згідно із інформації про суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на рахунок підприємства у ІІ кварталі 2008 року надійшло 313879,69 грн., в зв'язку з чим, сума єдиного податку складає 18833 грн. Позивачем у ІІ кварталі 2008 році суму єдиного податку було сплачено у розмірі 4349 грн.

Таким чином, з урахуванням переплати у І кварталі 2008 року у розмірі 29 грн., позивачем у 2008 році було занижено суму єдиного податку у розмірі 14455,00грн.

Доводи позивача про відсутність підстав для нарахування суми грошового зобов'язання, у зв'язку з тим, що згідно із заявою від 27.06.2008 р. №18 (вх. ДПІ від 27.06.2008 р. № 2153/10) підприємством відмовилось від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності у зв'язку з укладенням договору на значну суму, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно із вимогами п.8 Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою, затвердженого наказом ДПА України від 12.10.99 р. №555, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.10.1999 р. за №709/4002 зазначено, що відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб'єкт малого підприємництва може здійснювати з початку наступного звітного ( податкового ) періоду (кварталу).

Норма щодо переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності лише з наступного звітного періоду, (кварталу) закріплена також у ст. 5 Указу № 727/98.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у ІІ кварталі 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, то у нього був обов'язок щодо сплати єдиного податку у розмірі 6 % від виручки, отриманої від реалізації продукції.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність встановлених за результатами перевірки порушень позивачем вимог ст.3 Указу № 727/98, та як наслідок законності визначення позивачу суми грошового зобов'язання з єдиного податку на підставі винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 29.07.2010 року на суму 20438 грн. )№ 0000582310/1 від 07.10.2010 року, № 0000582310/2 від 28.12.2010 року).

В зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині є незаконними та необгрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області №0000542310/2 від 28.12.2010 року (№0000542310/0 від 29.07.2010 року, №0000542310/1 від 07.10.2010 року), №0000572310/2 від 28.12.2010 року (№0000572310/0 від 29.07.2010 року, №0000572310/1 від 07.10.2010 року), №0092331701/2 від 30.12.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/0 від 29.07.2010 року) та №0105671701/0 від 30.12.2012 року були прийняті не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0000542310/2 від 28.12.2010 року (№0000542310/0 від 29.07.2010 року, №0000542310/1 від 07.10.2010 року), №0000572310/2 від 28.12.2010 року (№0000572310/0 від 29.07.2010 року, №0000572310/1 від 07.10.2010 року), №0092331701/2 від 30.12.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/0 від 29.07.2010 року) та №0105671701/0 від 30.12.2012 року.

В свою чергу суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства в частині нарахування та сплати єдиного податку, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 0000582310/0 від 29.07.2010 року на суму 20438 грн. )№ 0000582310/1 від 07.10.2010 року, № 0000582310/2 від 28.12.2010 року).

З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2006"до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби №0000542310/2 від 28.12.2010 року (№0000542310/0 від 29.07.2010 року, №0000542310/1 від 07.10.2010 року) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест-2006"суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 38 920,9 грн., у т.ч. за основним платежем 28499 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10421,9 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби №0000572310/2 від 28.12.2010 року (№0000572310/0 від 29.07.2010 року, №0000572310/1 від 07.10.2010 року) в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест-2006"суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34197 грн., у т.ч. за основним платежем 22798 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 11399 грн.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби №0092331701/2 від 30.12.2010 року (№0092331701/1 від 07.10.2010 року, №0092331701/0 від 29.07.2010 року) та №0105671701/0 від 30.12.2012 року, на підставі яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест-2006"визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест-2006"(63401, Харківська обл., м.Зміїв, проа. Залізничний, б. 7/а, код. ЄДРПОУ 34255758) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сорок три) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.