Рішення

від 27.09.2012 по справі 5006/44/62/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.12 р. Справа № 5006/44/62/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС», м. Донецьк

до дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мар'їнський автодор», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 16 488, 00 грн., пеня у розмірі 1260, 32 грн., 3% річних у розмірі 494, 64 грн.,

за участю представників:

від позивача: Пилипенко Ю.С., за довір. від 26.06.2012р.,

від відповідача: не з'явився.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІКС» звернулось до суду з позовом до дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мар'їнський автодор» про стягнення заборгованості в розмірі 16 488, 00 грн., пеня у розмірі 1260, 32 грн., 3% річних у розмірі 494, 64 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526, 530, 655 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 12 Закону України «Про адвокатуру». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання продукції від 17 червня 2011 року № 17-06. Позивач зазначив, що відповідачем не у повному обсязі сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до пункту 4.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 1260, 32 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних на суму 494, 64 грн. Загальна сума заборгованості становить 43 959, 16 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги. Також, 27 вересня 2012 року через канцелярію суду надав пояснення, згідно яких періодом нарахування пені зазначив з 07 липня 2011 року по 06 лютого 2012 року та періодом нарахування 3% річних - з 07 липня 2011 року по 07 липня 2012 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Причина неявки суду не відома, заперечень не надійшло.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІКС» (Постачальник) та філією «Мар'їнський автодор» дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець) був укладений договір на поставку продукції № 17-06 (надалі по справі-договір).

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами договору сторони визначили предмет та ціну поставки, умови передачі товару, порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується: передати у встановлені чинним договором строки у власність Покупця товар - пил інертну в кількості 140 тон за ціною 687, 00 грн. (з ПДВ 20%) за одну тону (ціна вказана без урахування транспортних послуг), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та в строки, встановлені чинним договором.

Згідно із пунктом 2.1 договору поставка товару Покупцю здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця. Дата накладної повинна відповідати даті прийняття товару на складі Покупця.

Прийняття-передача товару на складі Покупця здійснюється матеріально-відповідальною особою, на яку оформлена довіреність на отримання товару. У разі відсутності належним чином оформленої довіреності складається акт прийняття-передачі товару та підписується матеріально-відповідальними особами сторін, підпис яких завіряється керівником підприємства (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що Постачальник надає Покупцю документи, які підтверджують перехід права власності - накладні (акти прийняття-передачі) на товар та документи, які підтверджують податкові зобов'язання Постачальника: податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було здійснено постачання товару, що підтверджується видатковими накладними № 4 від 17 червня 2011 року на суму 8 244,00 грн. та № 5 від 29 червня 2011 року на суму 8 244, 00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Факт отримання відповідачем продукції також підтверджується підписом Топчиєва М.В., який діяв на підставі довіреності № 187 від 17 червня 2011 року.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 17 червня 2011 року по 10 вересня 2012 року на суму 16 488, 00 грн. (а.с.65).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, суд вважає його арифметично вірним.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 16 488,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1260, 32 грн. необхідно зазначити наступне.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару (не виконання зобов'язань, обговорених в п.3.1) Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконання зобов'язань за кожен день прострочення.

Як вбачається з пояснення представника позивача, наявного в матеріалах справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 07 липня 2011 року по 06 лютого 2012 року в розмірі 1260, 32 грн.(а.с.64).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлюється строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за період з 07 липня 2011 року по 06 лютого 2012 року за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах», суд визнає його не вірним, оскільки позивачем визначений період нарахування пені, який перебільшує шість місяців. За розрахунком суду розмір пені за період з 07 липня 2011 року по 06 січня 2012 року більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1260,32 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 494, 64 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 07 липня 2011 року по 07 липня 2012 року за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах» встановлено, що за розрахунком суду розмір 3% річних більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 494,64 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Таким чином, витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відшкодуванню підлягають лише фактичні витрати, тобто витрати, здійснені на дату прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 26 червня 2012 року між Пилипенко Юрієм Сергійовичем, діючого на підставі свідоцтва Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 02 березня 2011 року № 3826 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «МІКС» (Замовник) укладений договір про надання правової допомоги № 0223.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги Виконавець зобов'язується по завданню та в інтересах Замовника надавати йому правову допомогу, яка складається із юридичних послуг по підготовці, поданню позову та представляти інтереси Замовника в якості позивача в господарському суді Донецької області за позовом до ДП «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мар'їнський автодор» про стягнення заборгованості за договором поставки, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти їх та оплатити.

Здійснення витрат товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс» підтверджується розрахунковим документом про перерахування коштів, а саме квитанцією до прибуткового касового ордера №07 від 18 липня 2012 року на суму 1 500 грн. з підставою: договір про надання правової допомоги №0223 від 26.06.2012р. (а.с.54).

Таким чином, судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС» до дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мар'їнський автодор» про стягнення заборгованості в розмірі 16 488, 00 грн., пеня у розмірі 1260, 32 грн., 3% річних у розмірі 494, 64 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з філії «Мар'їнський автодор» дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» (Донецька область, Мар'їнський район, м. Мар'їнка, вул. Петровська, 35, п/р 26005235072 «Райффайзен Банк Аваль» у Мар'їнському відділенні, МФО 380805, ЄДРПОУ 26153563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС» (83014, м.Донецьк, вул. Університетська, 82/5, п/р 26003080173000 у ПАО «Донгорбанк» м.Донецьк, МФО 334970, ІПН 313658105648, ЄДРПОУ 31365812) суму основного боргу у розмірі 16 488 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн., пеню у розмірі 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 64 коп.

Стягнути з філії «Мар'їнський автодор» дочірнього підприємства «Донецький Облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» (Донецька область, Мар'їнський район, м. Мар'їнка, вул. Петровська, 35, п/р 26005235072 «Райффайзен Банк Аваль» у Мар'їнському відділенні, МФО 380805, ЄДРПОУ 26153563) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІКС» (83014, м.Донецьк, вул. Університетська, 82/5, п/р 26003080173000 у ПАО «Донгорбанк» м.Донецьк, МФО 334970, ІПН 313658105648, ЄДРПОУ 31365812) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн., 50 коп. та витрати по сплаті за послуги адвоката в розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн.

У судовому засіданні 27 вересня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 02 жовтня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.