Рішення

від 17.11.2008 по справі 5/96-08-3887

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/96-08-3887

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2008 р.Справа  № 5/96-08-3887

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Ізмаїльських електричних мереж, Одеська область, м. Ізмаїл.  

               до відповідача: Ізмаїльського управління водного господарства, Одеська область, м. Ізмаїл.   

          про стягнення 7 719, 01 грн.

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Дубей Є. В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошувалась перерва у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, з 29.10.2008 року до 10.11.2008 року.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Ізмаїльського управління водного господарства за прострочення оплати за спожиту активну електроенергію індексу інфляції –3 806, 26 грн., 3%  річних у сумі 365, 07 грн. та пені 1 972, 49 грн., а також за прострочення оплати за реактивну електроенергію індексу інфляції –913, 34 грн., 3%  річних у сумі 100, 12 грн. та пені 561, 73 грн.  

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву від 28.10.2008 року №ПЖ-03-0618 відповідно до якого повідомив суд про сплату ним індексу інфляції у сумі 4 508, 65 грн., 3%  річних у сумі 439, 39 грн. та пені у сумі 2 406, 03 грн.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював свої вимоги до позивача, проте своєю заявою від 28.10.2008 року №00397-21а/02 остаточно уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 210, 95 грн., 3%  річних у сумі 25, 80 грн. та пеню у сумі 128, 19 грн.

Під час розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та Ізмаїльським управлінням водного господарства 09.06.2006 року разом з додатками було укладено договір №Із 5077 про постачання електричної енергії за умовами якого позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.4 договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь-які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до своїх остаточних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь за неналежне виконання грошових зобов'язань індекс інфляції у розмірі 210, 95 грн., 3%  річних у сумі 25, 80 грн. та пеню у сумі 128, 19 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду було подано договір про постачання електроенергії з додатками, обґрунтовані розрахунки суми індексу інфляції та трьох відсотків річних звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії з відповідними рахунками та відомості про оплати проведені відповідачем за спожиту електроенергію.   

Відповідач в процесі розгляду справи сплатив частину нарахованих індексу інфляції, 3%  річних та пені, в зв'язку з чим, із посиланням на проведену між позивачем та відповідачем звірку та складений акт звірки, просив суд провадження у справі припинити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що остаточні позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками 09.06.2006 року разом з додатками був укладений договір №Із 5077 про постачання електричної енергії. Предметом укладеного договору є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за спожиту електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем на кінець розрахункових періодів залишалась несплаченою заборгованість за спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 1 додатку „Порядок розрахунків” до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника.

Пунктом 2.2.3 укладеного договору та п. 2 додатку „Порядок розрахунків” встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.

Матеріалами справи підтверджено, що рахунки за спожиту активну електроенергію відповідачем сплачувались частково, по мірі надходження грошових коштів, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електроенергії.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, остаточні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: індекс інфляції у розмірі 210, 95 грн. та 3%  річних у сумі 25, 80 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до умов договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України –якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у сумі 128, 19 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належне виконання своїх зобов'язань, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними  особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати слід віднести на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32 – 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ізмаїльського управління водного господарства, (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Радянська, 87а), код 01034202 на користь на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських електричних мереж, код 00132187 (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 1), а саме:

- 210 (двісті десять) грн. 95 коп. індексу інфляції;

- 25 (двадцять п'ять) грн. 80 коп. трьох відсотків річних;

- 128 (сто двадцять вісім) грн. 19 коп. пені;

- 102 (сто дві) грн. державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 11.11.2008 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.