Рішення

від 04.10.2012 по справі 5006/29/58/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/29/58/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А», м.Донецьк

до Відповідача: Приватного підприємства «Юг», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 25 703,07грн.

за участю:

від позивача: Яковенко В.С. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-А», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Юг», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 850,00грн., інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на набуття Відповідачем майна, у вигляді грошових коштів, без достатньої правової підстави.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку №27.09 від 27.09.2011р., виписки з банківського рахунку з доказами здійснення Позивачем оплати у сумі 24 852,00грн., листів, договору про надання адвокатських послуг від 17.11.2008р., додаткової угоди №9 до договору про надання адвокатських послуг №1010-хоз-08, квитанції до прибуткового касового ордеру, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 44, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А», виписки з банківського рахунку, видаткової накладної №РН-10.10 від 10.10.2011р., договору поставки №08.09/11 від 08.09.2011., додатку №1 до договору та довідку №20/08-2012/1 від 20.08.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера, яка свідчить про те, що ТОВ «Еталон-А» з ПП «Юг» уклали договір №08.09/11від 08.09.2011р. на постачання - 2КТПТС250/6. Згідно вказаного договору була здійснена оплата товару, також була здійснена поставка, тобто зобов'язання за вказаним договором виконані у повному обсязі. Крім того Позивачем надані письмові пояснення по справі в яких зазначає, що 27.09.2011р. Позивач отримав рахунок від Відповідача, який був помилково оплачений 17.10.2011р. Позивач в той же день сповістив Відповідача про помилкову сплату та запропонував повернути помилково перераховані кошти. Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Враховуючи те, що договір поставки обладнання так і не було укладено між сторонами, Відповідач набув майно Позивача, у вигляді грошових коштів без достатньої правової підстави. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Згідно вищезазначеному, Позивач вважає, що заборгованість Відповідача виникла з 27.10.2011р.

28.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що у вересні 2011 року між представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А» та Приватним підприємством «Юг» відбувались переговори, щодо можливості укладання договору про поставку обладнання. На яких вони узгодили суттєві умови договору, визначили деякі умови оплати поставки та у подальшому збирались укласти договір поставки обладнання. Однією з вимог Відповідача була попередня передплата у розмірі 50%, як і у інших договорах, які раніше були укладені між Позивачем і Відповідачем. 27.09.2011р. Позивач отримав рахунок від Відповідача, який був помилково оплачений бухгалтерією 17.10.2011р., так як жодної правової підстави для його виставлення та оплати не існує,враховуючи те, що договір про поставку обладнання так і не було укладено між сторонами. Позивач в той же день сповістив Відповідача у телефонному режимі про помилкову сплату та запропонував повернути помилково перераховані кошти. Проте кошти по цей час знаходяться у володінні Відповідача. Враховуючи те, що договір поставки обладнання так і не було укладено між сторонами, Відповідач набув майно Позивача, у вигляді грошових коштів без достатньої правової підстави.

04.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву про часткову відмову від позовних вимог, у якій Позивач відмовляється від стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн.

Представник Позивача у судове засідання 04.10.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги, та наполягав на задоволенні заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83056, м.Донецьк, вул.Очаківська, буд. 24

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

За твердженням Позивача у вересні 2011 року між представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А» та Приватним підприємством «Юг» відбувались переговори, щодо можливості укладання договору про поставку обладнання.

27 вересня 2011 року Відповідачем було виставлено рахунок на оплату №27.09 на суму 49 700,00грн.

Позивачем було здійснено оплату у розмірі 24 850,00грн.. що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Враховуючи те, що договір поставки обладнання так і не було укладено між сторонами, Відповідач набув майно Позивача, у вигляді грошових коштів без достатньої правової підстави.

У зв'язку з чим Позивачем на адресу Відповідача було направлено листи №19/12-2011р. від 19.12.2011р., №25/04-2012 від 25.04.2012р., №06/07-2012 від 06.07.2012р. з вимогою повернути кошти у розмірі 24 850,00грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми безпідставно отриманих ним грошових коштів у розмірі 24 850,00грн. оскільки вважає, що відповідні кошти, перераховані ним безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи право чином.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Факт перерахування грошових коштів у сумі 24 850,00грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А» на рахунок Приватного підприємства «Юг» та отримання останнім вказаної суми підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку.

В той же час Позивач наполягає на тому, що договір поставки обладнання так і не було укладено між сторонами.

Між тим, під час вирішення спору у даній справі Відповідач твердження Позивача відносно відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, не спростував.

Будь-яких доказів в підтвердження факту наявності правових підстав збереження Відповідачем отриманих від Позивача грошових коштів у розмірі 24 850,00грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно приписів Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування жодних договірних правовідносин між сторонами, Відповідач, згідно з нормами закону, вважається неналежним отримувачем грошових коштів у сумі 24 850,00грн., перерахованих йому Позивачем. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог стосовно виникнення у Відповідача зобов'язань повернути цю суму, як безпідставну набуту.

04.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву по відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про припинення провадження в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн. такою, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Позивачу роз'яснені наслідки його процесуальних дій, у т.ч. те, що витрати по судовому збору за подання позову поверненню не підлягають та відносяться на нього. Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч.1, 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн. здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову в частині стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн.

З урахуванням наведеного, провадження у справі про стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

На ряду з зазначеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Апонащенко С.С. підтверджуються договором про надання юридичних послуг №1010-зоз-08 від 17.11.2008р., відповідно до п.1 якого на умовах даного договору Замовник доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується за плату представляти інтереси Замовника та вести справи в усіх місцевих. Апеляційних, касаційних судах господарської юрисдикційї, органах прокуратури, внутрішніх справ, Міністерства юстиції, у всіх державних, колективних, приватних і інших підприємствах, в органах державної влади і керуючих всіх рівнів, банківських, податкових, митних та інших установах і організаціях, із правом звертання на особистий прийом посадових осіб, подачі заяв, скарг, клопотань і інших документів в інтересах Замовника.

У розділі 3 додаткової угоди №9 до договору Сторони встановили, що за надані послуги Замовник виплачує Адвокату одноразово гонорар у розмірі 3 000,00грн. (три тисячі гривень 00 коп.)

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією на суму 3 000,00грн., призначенням платежу за яким є сплата за договором №1010-хоз-08.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1996.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як зазначено вище, вартість послуг за договором визначається в сумі 3000,00грн. Дана сума сплачена позивачем відповідно до квитанції.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Апонащенко С.С. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №5006/29/58/2012, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000,00грн. неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у одному судовому засіданні, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №5006/29/58/2012, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 500,00грн.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога Позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3 000,00грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 500,00грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А», м.Донецьк до Приватного підприємства «Юг», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 24 850,00грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Юг» (83056, м.Донецьк, вул.Очаківська, буд. 24, ЭДРПОУ 32496377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А» (83051, м.Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.33, ЄДРПОУ 33863842) заборгованість у розмірі 24 850,00грн., витрати по сплаті за послуги адвоката у сумі 500,00грн., судовий збір у сумі 1 556,08грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-А», м.Донецьк до Приватного підприємства «Юг», м.Донецьк про стягнення інфляційних витрат у сумі 248,50грн., 3% річних у розмірі 604,57грн. припинити.

У судовому засіданні 04.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.12р.