Рішення

від 04.10.2012 по справі 5006/29/59/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.12 р. Справа № 5006/29/59/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатирьовв і К», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 69 203,38грн., пені у сумі 4 167,37грн., 3% річних у розмірі 830,44грн.

за участю:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатирьовв і К», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 69 203,38грн., пені у сумі 4 167,37грн., 3% річних у розмірі 830,44грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №376 від 20.04.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №376 від 20.04.2011р., генеральної довіреності, видаткових накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

21.08.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоуставночих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», податкових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою лише з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 14.08.2012р. складає 69 003,38грн.

Заявою вх.№06-10/15737 від 21.08.2012р. Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 69 003,38грн., пеню у сумі 4 155,32грн., 3% річних у розмірі 828,04грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві вх.№06-10/15737 від 21.08.2012р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

04.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію претензії від 21.06.2012р. №417 та докази надсилання претензії на адресу Відповідача.

11.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія».

Представник Позивача у судове засідання 04.10.2012р. не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83023, Донецька область, м.Донецьк, просп.Павших Комунарів, буд. 105.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богатирьовв і К» (Покупець) укладено договір №376, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору найменування товару (далі за текстом - товар та/або Продукція): алкогольні та безалкогольні напої, спиртні напитки, в асортименті згідно узгоджених Сторонами замовлень.

Відповідно п.2.1 договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначається в накладних (далі за текстом - накладні), що є невід'ємною частиною даного договору. Сторони, підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами даного Договору функції специфікації, а саме у накладних зазначається кількість товару, ціна, та загальна сума партії товару, що постачається.

Попередня оплата у розмірі ___% від ціни партії товару, що постачається, має бути перерахована Покупцем Постачальнику на банківський рахунок вказаний у даному Договорі протягом ____ календарних днів з моменту виставлення рахунку (п.5.1 Договору); Остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару складає ____ календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок Постачальника вказаний у даному договорів, або на інший банківський рахунок вказаний Постачальником (п.5.2 Договору);

Згідно п.8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідача на суму 71 457,81грн., що підтверджується накладними №35284 від 06.03.2012р. на суму 8 043,84грн., №35286 від 06.03.2012р. на суму 25 263,00грн., №35285 від 06.03.2012р. на суму 38 160,00грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі генеральної довіреності.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 69 003,38грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 21.06.2012р. №417 з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 69 203,38грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №376 від 20.04.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 71 446,84грн., але Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія від 21.06.2012р. №417., яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити отриманий товар у розмірі 69 003,38грн. (докази направлення підтверджені квитанцією від 21.06.2012р.) є вимогою оплати заборгованость у розмірі 69 203,38грн. Відповідно наказу Міністерства транспорту у та зв'язку України №1149 від 12.12.2007 року строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів у межах області та між обласними центрами України рахуються Д+3. Відтак 16.10.2009р. (направлення відповідачу вимоги)+3 дні +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 02.07.2012 року право на стягнення оплати за поставлений товар у розмірі 69 003,38грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність у Позивача права на стягнення заборгованості.

Відтак, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо стягнення оплати за поставлений товар з відповідача виникає з моменту пред'явлення Позивачем грошової вимоги.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк оплату за поставлений товар не здійснив.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 69 003,38грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період з 07.03.2012р. по 30.07.2012р. складає 828,04грн.

Проте Позивач не вірно визначений початок періоду прострочення, оскільки у Позивача виникло саме 02.07.2012 року право на стягнення оплати за поставлений товар у розмірі 69 203,38грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" суд дійшов висновку про їх задоволення за період з 02.07.2012р. по 30.07.2012р. (дата визначена Позивачем у розрахунку) у сумі 164,02грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" суд дійшов висновку про їх задоволення за період з 02.07.2012р. по 30.07.2012р. (дата визначена Позивачем у розрахунку) у сумі 820,12грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатирьовв і К», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 69 003,38грн., пені у сумі 4 155,32грн., 3% річних у розмірі 828,04грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богатирьовв і К» (просп.Павших Комунарів, 105, м.Донецьк, 83023, ЄДРПОУ 37296341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (вул.В.Чорновола, 12, м.Київ, 01135, ЄДРПОУ 37310549, р/р 26003310076201 в філії АБ «Південний» в м.Запоріжжя, МФО 313753) заборгованість у розмірі 69 003,38грн., пеню у розмірі 820,12грн., 3% річних у сумі 164,02грн., судовий збір у сумі 1 518,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.12р.