Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-75/9843-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9843-2012 01.10.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи», м.Київ, ЄДРПОУ 37371512

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва», м.Київ, ЄДРПОУ 31458110

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД», м.Київ, ЄДРПОУ 35181389

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Балі», м.Радомишль, ЄДРПОУ 34182549

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Куликов І.А. -по дов.

Від відповідача: Фесенко Є.М. -ліквід.

Від третіх осіб: не з'явилися

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва», м.Київ про визнання права власності на нежитлове приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне нерухоме майно внаслідок укладання та повного виконання договору купівлі-продажу, підписаного 17.11.2010р. з третьою особою 2.

Відповідач у відзиві б/н від 10.08.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивач без достатніх правових підстав володіє спірним нежитловим приміщенням, виходячи з того, що право власності було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»на підставі ряду нікчемних правочинів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Балі».

Треті особи в засідання суду не з'явились, пояснень по суті спору не представили. Одночасно, третіми особами надані клопотання відповідно б/н від 01.10.2012р. та б/н від 03.08.2012р. про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Балі».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При цьому, неявка представників третіх осіб не є перешкодою для розгляду справи по суті, виходячи з того, що прийняття участі в судових засіданнях є правом учасника судового процесу, яке передбачено ст.ст.22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом також враховано, що ухвалою від 21.09.2012р. явка третіх осіб в засідання суду 01.10.2012р. була визнана судом не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст.655 вказаного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 11.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

За змістом п.1.1 вказаного договору продавець передає у власність, а покупець набуває у власність нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

У п.1.2 зазначеного правочину визначено, що нежиле приміщення, що відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НП №74574, виданого 02.09.2002р. Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу №1225-СНП від 27.08.2002р.

Виходячи зі змісту напису, зробленого на четвертій сторінці вказаного договору, останній посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та зареєстровано у реєстрі за номером 1844.

За змістом листа №31365(И-2012) від 23.08.2012р. Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2010р. право власності на нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8, було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД», як покупцем визначеного об'єкту нерухомості.

В наступному, 30.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБ-БУД» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Балі»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. та зареєстровано у реєстрі за номером 3409.

Відповідно до листа №31365 від 23.08.2012р. Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»договір купівлі-продажу від 30.07.2010р. став підставою для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Балі», як новим власником об'єкту нерухомості.

Як встановлено судом, 17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Балі» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

За змістом п.1 вказаного договору продавець передає у власність покупцю нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8, а покупець приймає і зобов'язується сплатити грошову суму в розмірі і в порядку, які визначені у п.п.3, 4 договору.

У п.5 зазначеного правочину сторонами узгоджено, що передача нежилого приміщення здійснюється продавцем покупцю відразу після підписання договору.

На виконання положень договору позивачем та третьою особою 2 підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежилого приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м по вул.Урлівській, 8 у м.Києві.

Відповідно до п.п.3, 4 договору купівлі-продажу від 17.11.2010р. продаж нежилого приміщення за домовленістю сторін проводиться за ціною, що становить 495706 грн. Розрахунок здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця в строк до 31.12.2010р.

Як свідчать матеріали справи, на підставі платіжних доручень №31 від 14.06.2012р. та №32 від 14.06.2012р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок третьої особи 2 грошові кошти на загальну суму 495706 грн. в якості оплати за нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 17.11.2010р.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як встановлено судом, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Балі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»договір купівлі-продажу був посвідчений 17.11.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вітрик І.В. та зареєстрований в державному реєстрі правочинів (запис №4212748), про що свідчить наявний у матеріалах справи витяг №9260241 від 17.11.2010р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору купівлі-продажу, проведення його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, позивач набув право власності на нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

При цьому, суд зазначає, що недотримання позивачем положень п.4 договору купівлі-продажу від 17.11.2010р. в частині строків проведення розрахунків за нерухоме майно, не впливає на факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»права власності на об'єкт нерухомості. Наразі, будь-які документи, які б свідчили про наявність претензій майнового характеру з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Балі», у матеріалах справи відсутні. Навпроти, у листі №24-в від 14.06.2012р. третьою особою 2 повідомлено про отримання від позивача грошових коштів в сумі 495706 грн. та зазначено про відсутність заперечень стосовно здійснення розрахунків за укладеним договором купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За приписами ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.2 вказаного нормативно-правового акту державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом п.1.2, п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом №7/5 від 07.02.2002р. Міністерства юстиції України, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Право власності на придбане за договором від 17.11.2010р. майно було зареєстровано за позивачем, що підтверджується витягом №28141836 від 25.11.2010р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності особи є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.ст.319, 320 вказаного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, зокрема, використовувати його для здійснення підприємницької діяльності, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст.134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі, має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

За висновками суду, набуття позивачем права власності на нежиле приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м по вул.Урлівській, 8 у м.Києві згідно із договором купівлі-продажу від 17.11.2010р. відповідає підставам, передбаченим ст.41 Конституції України і ст.ст.316, 319, 320 Цивільного кодексу України, ст.134 Господарського кодексу України та передбачає наявність у позивача, як власника нерухомого майна, відповідних повноважень щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно із ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення передбачені ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Вказані положення Основного закону України та міжнародного права знайшли подальшу деталізацію в ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України, а також виходячи із загальних положень ст.15 цього кодексу та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для застосування відповідного способу судового захисту (крім наявності самого права, що захищається) є, зокрема, факт його порушення (невизнання або оспорювання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою №08/06/12 від 18.06.2012р. про повернення нерухомого майна. Факт направлення відповідачем вказаного листа та факт його отримання позивачем сторонами не заперечується.

У вказаному листі відповідачем заявлені вимоги про повернення нежилого приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м по вул.Урлівській, 8 у м.Києві законному власнику, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва», з огляду на те, що, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва», позивач без достатніх правових підстав володіє спірним нежитловим приміщенням, виходячи з того, що право власності було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»на підставі ряду нікчемних правочинів. Зокрема, як вказує відповідач, з огляду на те, що при укладанні договору купівлі-продажу від 11.05.2010р. не було отримано згоди розпорядника майна на відчуження об'єкту нерухомості, вказаний правочин не відповідає приписам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок чого всі наступні договори були укладені не власниками нежилого приміщення, що свідчить про їх нікчемність.

У світлі викладеного суд розцінює лист №08/06/12 від 18.06.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» як доказ наявності факту порушення права власності позивача з боку відповідача, оскільки зміст такого листа вказує на наявність спору між учасниками по розглядуваній справі щодо нежилого приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м по вул.Урлівській, 8 у м.Києві та наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»майнових притязань на спірний об'єкт нерухомості.

Одночасно, за висновками суду, вимоги відповідача про повернення майна є безпідставними, приймаючи до уваги встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину та відсутність у матеріалах справи доказів визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна по вул.Урлівській, 8 у м.Києві, в тому числі, договору від 17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква Балі»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи», недійсним в судовому порядку та з визначених законом підстав.

За поясненнями позивача та відповідача, наданими в судовому засіданні 01.10.2012р., позови про визнання недійсними правочинів, якими був обумовлений перехід права власності на спірне майно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи», не заявлялися, судові рішення з викладеного питання не приймалися. Одночасно, суд зазначає, що визнання вказаних договорів недійсними не є предметом розгляду по цій справі.

Наразі, посилання відповідача на нікчемність договорів купівлі-продажу є необгрунтованими, виходячи з того, що згідно із ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, проте положення діючого законодавства не містять приписів стосовно нікчемності договорів відчуження нерухомого майна, вчинених без згоди розпорядника майна або особою, що не була уповноважена на розпорядження нежилим приміщенням.

Тобто, виходячи з того, що на момент розгляду справи правочини, за якими право власності переходило від відповідача до позивача не визнані недійсними у встановленому порядку та з визначених законом підстав, останні при вирішенні спору по справі у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України оцінюються судом як правомірні договори з урахуванням приписів ст.204 Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що набуття позивачем права власності на спірний об'єкт нерухомості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а заперечення відповідача є доказово необґрунтованими, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» про визнання права власності на нежитлове приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8, є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва», м.Київ про визнання права власності на нежитлове приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»право власності на нежитлове приміщення №123 загальною площею 163,40 кв.м, яке розташовано за адресою: м.Київ, вул.Урлівська, 8.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва» ( 02068, м.Київ, вул.Урлівська, буд.8, офіс 123, ЄДРПОУ 31458110 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріально-технологічні системи»(04073, м.Київ, вул.Куренівська, буд.16-в, ЄДРПОУ 37371512) судовий збір в сумі 9914,13 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко