Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-62/10283-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/10283-2012 01.10.12

за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни, м.Тернопіль, код 20023477876

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс», м.Київ, ЄДРПОУ 34475034

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання», м.Київ, ЄДРПОУ 21567461

про стягнення 18674,70 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс», м.Київ, ЄДРПОУ 34475034

до відповідача 1: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни, м.Тернопіль, код 20023477876

до відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання», м.Київ, ЄДРПОУ 21567461

про визнання недійсною угоди №75 від 14.12.2010р. про заміну боржника

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: Захарчук А.П. -по дов.

Від відповідача: Тагільцева Г.В. -по дов.

Від третьої особи (відповідач 2): не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа Будна Наталія Олександрівна, м.Тернопіль звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс», м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 18674,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між третьою особою та позивачем договір №32 від 02.01.2010р. постачання друкованих видань та угоду про заміну боржника №75 від 14.12.2010р., що підписана між учасниками судового процесу по розглядуваній справі.

05.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс»звернулось до господарського суду м.Києва із зустрічною позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни про визнання недійсною угоди №75 від 14.12.2010р. про заміну боржника.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на відсутність у Кирієнко І.М. повноважень на підписання спірного правочину від імені позивача, що у відповідності до положень ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

У відзиві №19-п від 04.09.2012р. відповідачем зазначені аналогічні підстави для відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

Позивач у поясненнях б/н від 11.09.2012р. повідомив суд про те, що під час підписання угоди №75 від 14.12.2010р. про заміну боржника Кирієнко І.М. діяла на підставі довіреностей, виданих Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Будна Наталею Олександрівною.

Ухвалою від 05.09.2012р. до участі у розгляді справи за первісним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання», м.Київ. Вказану юридичну особу залучено також в якості відповідача 2 за зустрічною позовною заявою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання» в судові засідання не з'явилося, пояснень по суті спору та витребуваних судом документів не представило. Одночасно, за висновками суду, зазначене господарське товариство було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання» зареєстровано за адресою: 01001 м.Київ, вул.Хрещатик, буд.44. Вказана адреса міститься також на підписаних третьою особою (відповідачем 2) документах, що містяться у матеріалах справи, зокрема: на договорі №32 від 02.01.2010р., угоді №75 від 14.12.2010р.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 05.09.2012р. та від 19.09.2012р.

Проте, направлена судом поштова кореспонденція була повернута поштовими відділеннями з позначкою «За зазначеною адресою не проживає», «Закрито на ремонт».

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою третьої особи (відповідача 2), яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України , суд дійшов висновку про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання» про час і місце розгляду справи.

Одночасно, суд зазанчає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що третя особа (відповідач 2) у судові засідання не з'явилася, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом також враховано, що ухвалою від 19.09.2012р. явка учасників судового процесу в засідання суду була визнана не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 зазначеного Кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 02.01.2010р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Будна Наталею Олександрівною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання» (покупець) був укладений договір поставки №32.

Пунктами 1, 2, 9 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати друковані видання, а покупець приймати їх для продажу згідно накладних та рахунків, що оформлюються на кожну поставку. Покупець перераховує постачальникові кошти за кожну окрему поставку цілком або частинами за домовленістю протягом 90 днів. Термін дії договору становить до 31.12.2011р.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт поставки товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткових накладних за період з 01.02.2010р. до 24.09.2010р. позивачем було поставлено третій особі товар (книжкові видання) на загальну суму 36470,81 грн. Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання». Оригінали наявних у матеріалах справи видаткових накладних оглянуті судом в судовому засіданні 19.09.2012р.

З боку третьої особи та відповідача факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання»продукції на суму 36470,81 грн. саме на виконання умов договору №32 від 02.01.2010р. не спростований. При цьому, доказів існування між позивачем та третьою особою інших договірних відносин з постачання книжкових видань до матеріалів справи не представлено. Наразі судом також враховано, що постачання за наявними у матеріалах справи видатковими накладними здійснювалося під час дії договору №32 від 02.01.2010р.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання третій особі товару на загальну суму 36470,81 грн. за договором №32 від 02.01.2010р.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалося вище, у п.2 договору №32 від 02.01.2010р. встановлено, що покупець перераховує постачальникові кошти за кожну окрему поставку цілком або частинами за домовленістю протягом 90 днів.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача та третьої особи належними та допустимими доказами не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання» взяті на себе за договором №32 від 02.01.2010р. зобов'язання виконані частково на суму 17796,11 грн.

Ухвалою від 31.07.2012р. позивача було зобов'язано надати докази часткової оплати первісним боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання») заборгованості за договором №32 від 02.01.2010р.

На виконання вимог суду позивачем до матеріалів справи представлені платіжні доручення №1507 від 07.10.2010р., №462 від 10.03.2010р., №697 від 12.04.2010р., прибутковий касовий ордер від 18.11.2010р. та банківські виписки, відповідно до яких третьою особою на виконання умов договору №32 від 02.01.2010р. було перераховано грошові кошти в загальному розмірі 17796,11 грн. Будь-яких інших належних доказів стосовно оплати третьою особою (відповідачем 2) поставлених позивачем друкованих видань матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання»свої зобов'язання за договором №32 від 02.01.2010р. виконані частково на суму 17796,11 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується постачання позивачем третій особі друкованих видань на загальну суму 36470,81 грн., виходячи зі змісту представлених позивачем документів стосовно оплати поставленого товару, судом встановлено, що фактично розмір заборгованості третьої особи за договором №32 від 02.01.2010р. складає 18674,70 грн.

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст.521 вказаного нормативно-правового акту форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 14.12.2010р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Будна Наталею Олександрівною в особі Кирієнко І.М. (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання»(боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс»(правонаступник) була укладена угода про заміну боржника №75.

За змістом вказаного правочину між кредитором та боржником був укладений договір постачання №32 від 02.01.2010р., за яким кредитор виступає постачальником, а боржник покупцем. За спільним бажанням сторони в даній угоді дійшли згоди про заміну боржника за зобов'язаннями покупця у договорі постачання №32. У вказаному правочині сторонами узгоджено, що починаючи з 14.12.2010р. до правонаступника переходять всі зобов'язання покупця за вказаним договором постачання в повному обсязі. Сума боргу, що належить до сплати правонаступником на користь кредитора становить 18674,70 грн. Сума боргу належить до сплати правонаступником в повному обсязі на розрахунковий рахунок кредитора на умовах та в строки, що визначені у договорі постачання №32. Вказана угода є невід'ємною частиною договору постачання №32 та вступає в дію з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення терміну дії договору постачання №32.

Суд одразу зазначає, що посилання відповідача на те, що угода про заміну боржника не була підписана всіма сторонами, є безпідставними, виходячи з того, що на представленій позивачем до матеріалів справи копії договору №75 від 14.12.2010р. містяться підписи та печатки всіх сторін правочину, які наявні також і на оригіналі зазначеного договору, що оглянутий судом в засіданні 19.09.2012р. Наразі, у матеріалах справи також відсутні будь-які докази підписання сторонами спірного договору не в той день, місяць, рік, якими датований договір про заміну боржника (14.12.2010р.).

Наразі, твердження відповідача про відсутність у Кирієнко І.М. повноважень на підписання від імені позивача спірного правочину, що у відповідності до положень ст.215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним, за висновками суду, є безпідставними та необґрунтованими з урахуванням наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та ст.4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору №75 від 14.12.2010р. недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

За змістом ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із ст.244 названого кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За умовами ст.245 вказаного нормативно-правового акту форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Статтею 238 Цивільного кодексу України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст.239 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.241 зазначеного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За поясненнями позивача, під час підписання від імені Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни угоди №75 від 14.12.2010р. про заміну боржника Кирієнко І.М. діяла на підставі виданих довіреностей, які представлені позивачем до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.10.2012р. та у поясненнях б/н від 25.09.2012р. позивачем зазначено, що підписання Кирієнко І.М. спірної угоди було повністю схвалено Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Будна Наталею Олександрівною, укладання угоди про заміну боржника відповідало волі та волевиявленню позивача.

Наразі, відсутність у преамбулі до спірного договору будь-яких посилань на номер і дату довіреності, на підставі якої діяв представник позивача, не є підставою для визнання його недійсним у відповідності до норм діючого законодавства.

Одночасно, ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом, підпис Кирієнко І.М. на спірному договорі скріплений печаткою позивача, що фактично свідчить про наявність волевиявлення Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни на укладання угоди №75 від 14.12.2010р. та виключає можливість підписання договору невідомою особою без належних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 07.09.2011р. Вищого господарського суду України по справі №05/87/24-92.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень відповідача про відсутність у Кирієнко І.М. повноважень на підписання від імені позивача спірного правочину, внаслідок чого зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс» підлягає залишенню без задоволення.

Як вказувалося вище, положеннями п.6 угоди №75 від 14.12.2010р. визначено, що сума боргу належить до сплати правонаступником в повному обсязі на розрахунковий рахунок кредитора на умовах та в строки, що визначені у договорі постачання №32.

За твердженнями позивача, відповідачем прийнятих на себе за договором про заміну боржника зобов'язань не виконано, грошові кошти в якості оплати за поставлений на підставі договору №32 від 02.01.2010р. товар на розрахунковий рахунок Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни не перераховані.

Ухвалою від 31.07.2012р. судом було зобов'язано відповідача надати належні докази часткової чи повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс»визначеної позивачем заборгованості.

Проте, всупереч вимог суду відповідачем витребуваних судом документів до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс»перед Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Будна Наталією Олександрівною у розмірі 18674,70 грн. доведена позивачем та обґрунтована матеріалами справи, первісний позов є правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним та зустрічним позовами підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни, м.Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс», м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 18674,70 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс» (02095, м.Київ, вул.Княжий затон, буд.4, ЄДРПОУ 34475034) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни (46024, м.Тернопіль, вул.Б.Лепкого, буд.16, кв.7, код 20023477876) заборгованість у розмірі 18674,70 грн., судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити повністю у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Афіна-Букс», м.Київ до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Будна Наталії Олександрівни, м.Тернопіль, Товариства з обмеженою відповідальністю «Книжковий магазин «Знання», м.Київ про визнання недійсною угоди №75 від 14.12.2010р. про заміну боржника.

У судовому засіданні 01.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко