Рішення

від 09.10.2012 по справі 28/5014/2126/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.12 Справа № 28/5014/2126/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметал», м. Луганськ

про стягнення 62 263 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Савін С.М., довіреність № 1-1/1916 від 22.08.2011, провідний юрисконсульт ДП "Донбасантрацит";

від відповідача: представник не прибув

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки вугільної продукції № 46-09 від 07.09.2009 у сумі 49 488 грн., інфляційних втрат у сумі 8561 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 4213 грн. 94 коп.

Заявою про уточнення позовних вимог від 09.10.2012 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки вугільної продукції № 46-09 від 07.09.2009 у сумі 41 400 грн., провізну плату у сумі 8088 грн., інфляційні втрати у сумі 8561 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 4213 грн. 94 коп.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався; відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи думку позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою; неподання ним відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 46-09 від 07.09.2009, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити у встановлений термін у власність покупця (відповідача) вугільну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти вугілля та сплатити за нього грошові кошти на умовах, викладених у даному договорі.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору зазначена в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.3 договору орієнтована сума договору становить 42 600 грн. в національній валюті України. Орієнтована сума договору може бути змінена за згодою сторін, у зв'язку зі зміною рівня цін, обсягу поставки й/або підписання нових специфікацій.

Згідно п. 3.1 договору постачальник поставляє вугілля залізничним транспортом навалом у відкритих напіввагонах з люками, що відкриваються. Залізничний тариф сплачує покупець.

У п. 3.1.1 договору сторонами передбачено, що постачальник сплачує усі додаткові витрати, пов'язані з доставкою вугільної продукції до станції відправлення, а саме (подача і прибирання залізничних вагонів, користування залізничними вагонами, зберігання, штрафи за невиконання планових і позапланових вантажоперевезень, маневрові роботи, телеграфний збір, вартість залізничних накладних, а також зважування залізничних вагонів), ці суми визначаються відповідно до сум, які виставляє залізниця постачальнику за проведені вище перелічені операції.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в строки і на умовах, вказаних у цьому договорі на підставі рахунків постачальника. Форма оплати -платіжне доручення.

За умовами п. 4.2 договору покупець зобов'язується зробити оплату шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у р. 12 договору, на умовах 100% попередньої оплати вартості узгодженої партії вугілля та залізничного тарифу.

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2009.

У специфікації № 1 від 07.09.2009 сторони визначили, що поставляється товар у кількості 71 тон за ціною 500 грн. за 1 тону без ПДВ, загальна сума товару становить 42600 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу вугілля у кількості 69 тон загальною вартістю 41 400 грн. з ПДВ, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 51626897 від 19.09.2009.

У квитанції про приймання вантажу визначено, що провізна плата складає 6740 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 234 від 21.09.2009 на суму 49 488 грн., у т.ч. 8088 грн. залізничний тариф.

Відповідач даний рахунок не оплатив, тому позивач звернувся до відповідача з претензією № 1-474 від 27.10.2010, в якій просив відповідача погасити заборгованість у сумі 49 488 грн.

Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору поставки № 46-09 від 07.09.2009.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 41400 грн. та провізна плата у сумі 8088 грн. виникли внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару (п. 4.2 договору) та провізної плати (п. 3.1 договору). Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та провізної плати та наявність заборгованості у сумі 49488 грн. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості, відповідачем не оспорені.

Дана заборгованість складається з вартості поставленого вугілля -41 400 грн. та вартості провізної плати (залізничного тарифу) -8088 грн. (а.с. 38).

Судом досліджений договір № 512/615 від 09.12.2008, укладений ДП «Донецька залізниця»та ДП «Донбасантрацит»(вантажовласник), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. До даного договору було укладено додаткову угоду № 6 від 26.03.2009, якою продовжено дію договору до 31.12.2009.

Відповідно до п. 2.4 цього договору вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги. Одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника.

Згідно п. 3.2 цього договору у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, як погодженні, так і не погодженні вантажовласником) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і ін.

Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 41400 грн. 00 коп. та провізної плати у сумі 8088 грн. є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню 3% річних у сумі 4213 грн. 94 коп. за період з 01.10.2009 по 01.08.2012 та інфляційних втрат у сумі 8561 грн. 42 коп. за період з жовтня 2009 року по липень 2012 року (а.с. 4).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та вірними, тому ці вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства «Донбасантрацит»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметал»про стягнення 62 263 грн. 36 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромметал», м. Луганськ, вул. Новий городок, б. 12, прим. 122, ідентифікаційний код 30339624, на користь Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, заборгованість у сумі 41 400 грн. 00 коп., провізну плату у сумі 8088 грн., 3% річних у сумі 4213 грн. 94 коп., інфляційні втрати у сумі 8561 грн. 42 коп., судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 11.10.2012 .

Суддя І.В. Семендяєва