Рішення

від 09.10.2012 по справі 28/5014/2075/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/5014/2075/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 09.10.12                                                                                 Справа № 28/5014/2075/2012 Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНА Л», м. Луганськ про стягнення 42 621  грн. 29 коп. за участю представників сторін: від позивача: представник не прибув, від відповідача: представник не прибув в с т а н о в и в : суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 010563 від 10.01.2012 у сумі 40 000 грн., пені у сумі 2183 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 586 грн. 72 коп. В судовому засіданні 30.08.2012 представник позивача заявив клопотання № 29-01/12 від 29.08.2012, в якому він зменшив розмір позовних вимог по стягненню 3% річних і просить їх стягнути у сумі 437 грн. 87 коп. (а.с. 47). Дане клопотання прийнято судом до розгляду. Позивач заявив клопотання, в якому  він просить справу розглянути без участі свого представника. Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався; відзив на позовну заяву не надав. Суд, враховуючи те, що строк, встановлений ст. 69 ГПК України для розгляду справи, спливає 16.10.2012, вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов'язковою; неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті. Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного. Сторонами у справі укладено договір поставки № 010563 від 10.01.2012, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар в асортименті, обсязі, на умовах, за ціною та в строки, згідно специфікації, яка є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару є договірною і встановлюється в національній валюті України та вказується у специфікації та накладних, що є  невід'ємною частиною договору. Умовами п. 6.2 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються як шляхом 100% передоплати товару, так і з відстрочкою платежу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Максимальний термін відстрочення платежу встановлюється: по паперовому товару –14 календарних днів з моменту поставки; по канцелярському товару –30 календарних днів з моменту поставки. Згідно п. 5.4 договору право власності на товар переходить від постачальника  до покупця в момент фактичної передачі товару та підписання останнім накладної на відпуск товару та товарно-транспортної накладної.   Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2012. Специфікацією № КР-0001568 від 05.04.2012 визначили вид товару - папір, його вартість –66 096 грн. та умови поставки –протягом 14 днів з моменту відвантаження товару. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар (папір) відповідачу за накладною № КР-0001568 від 05.04.2012 на суму 66 096 грн., який отриманий відповідачем на підставі довіреності № 01644 від 02.04.2012. На оплату поставленого товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № КР-0002568 від 03.04.2012 на суму 66 096 грн. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 26 096 грн. (07.05.2012 –6 096 грн., 29.05.2012 –10 000 грн.,  13.06.2012 –10 000 грн.), несплаченим залишився товар у сумі 40 000 грн. Позивач скерував відповідачу претензію № 1 від 18.07.2012, в якій просив відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у сумі 40 000 грн. (а.с. 9, 11). Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом. Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання договору поставки № 010563 від 10.01.2011. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання. Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як досліджено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар (папір) у сумі 40 000 грн. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, який ним отриманий за видатковою накладною № КР-0001568 від 05.04.2012 на загальну суму 66 096 грн. 00 коп., строк оплати якого відповідно до специфікації № КР-0001568 та п.6.2 договору настав 19.04.2012. Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 40 000 грн. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені. Актом звірення розрахунків за ІІ квартал 2012 року, оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні 30.08.2012, сторони визначили заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 40 000 грн. Акт підписаний обома представниками сторін та скріплений печатками обох підприємств (а.с. 10). Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 40 000 грн. 00 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі. Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 2183 грн. 42 коп., 3% річних у сумі 437 грн. 87 коп. (з урахуванням клопотання від 29.08.2012, а.с. 47). Відповідно до п. 8.5 договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань по оплаті. Пеня позивачем нарахована за період з 21.04.2012 по 06.08.2012, враховуючи оплати відповідача та виходячи з залишків боргу, і становить 2 183 грн. 42 коп. Даний розрахунок є обґрунтованим, відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч. 6 ст. 232 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення пені у сумі 2 183 грн. 42 коп. підлягають задоволенню. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач 3% річних обчислив за період з 21.04.2012 по 06.08.2012, враховуючи оплати відповідача та виходячи з залишків боргу (а.с. 51), у сумі 437 грн. 87 коп. Даний розрахунок є обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у заявленому розмірі, враховуючи клопотання позивача про зменшення позовних вимог. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, пені, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню повінстю. Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. Оскільки за подання цього позову судовий збір сплачено в мінімальному розмірі (1609 грн. 50 коп.), питання про повернення судового збору судом не вирішується.           На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап»»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІНА Л»про стягнення 42 621 грн. 29 коп. задовольнити повністю.           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діна Л», м. Луганськ, вул. Совєтская, 76, офіс 16/10, ідентифікаційний код 23491182, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап», м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12, ідентифікаційний код 30198424, заборгованість у сумі 40 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 437 грн. 87 коп., пеню у сумі 2183 грн. 42 коп., судовий збір  у сумі 1603 грн. 90 коп., видати наказ позивачу. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата підписання рішення: 11.10.2012.         Суддя                                                                                І.В. Семендяєва